33-річний захисник захисник «Динамо» Олександр Караваєв розповів Ютуб-каналу ВЗБІРНА про повернення у збірну України після тривалої паузи, рівень конкуренції у головній команді країни та очікування від вирішальних матчів кваліфікації ЧС-2026.

– Твій останній виклик був у жовтні 2023-го. Які були перші емоції, коли почув своє прізвище у списку викликаних?
– Звісно, це радість. Останній виклик, якщо не помиляюсь, був не у жовтні. У жовтні була остання гра. Ще я був у листопаді і потім ще у березні 2024-го, коли ми виходили на Євро. Я також тоді їздив, але не грав просто.

Після того моменту важко було сприйняти, що ти перестав їздити у збірну, тому що багато років постійно грав, багато позитивних емоцій було. Я розумів, як там всі кажуть, що вік йде, але розумів і те, що на футбольному полі міг би багато чого дати. Тому я, продовжуючи контракт з «Динамо», ставив цілі про повернення до збірної.

– Коли були матчі збірних, а ти залишався вдома, що тоді було і як зараз буде відрізнятися тренувальний процес?
– По-перше, коли збирається збірна, у футболістів, хто не їде до збірної, є деякий час паузи, три-чотири дні можна відпочити. І, звісно, ти проводиш цей час із сім’єю. Це позитивні енергія та емоції. Зараз по-іншому – одразу на презентацію форми збірної, і звідти потім на вокзал, тому навіть додому не зміг заїхати. Тому це єдиний такий великий негативний момент.

– А були думки, що в збірній вже все? Чи все одно чекав виклику?
– Звісно, що були. Повторюся – велика конкуренція у збірній. Більше, ніж половина збірної, це гравці з топових чемпіонатів. Це дає ще більшу конкуренцію і ще більше ускладнює потрапляння до збірної. Хлопці грають у топчемпіонатах на найвищому рівні проти найкращих гравців світу. Звісно, в них вже інший рівень.

– 49 матчів за збірну. Наступний буде ювілейний. Про це думав?
– Думав, але не зациклюватися на цьому. В житті все завжди виходить так, як повинно бути. Якщо повинен зіграти 50 матчів, менше або більше – значить воно так і буде. Якщо ні, значить ні.

Вважаю, що дуже багато зіграв і на пристойному рівні грав. І в усіх збірних усіх вікових категорій грав. На усіх турнірах грав, окрім, звісно, чемпіонату світу. Це ціль і мрія, якої треба досягти.

– У тебе зараз чудова статистикав в матчах за клуб: чотири голи, чотири асисти. Це на твоїй пам’яті найкращий сезон по результативності?
– Того сезону було 5+3.

– Але це вже наприкінці, так?
– Ні, також було на початку того сезону. Це коли ми грали відбіркові матчі Ліги Європи та потім у чемпіонаті. Тобто це також було до зими, тому плюс-мінус стабільність, але хочеться її перевершити.

– Ти казав, що ти любиш віддавати гольові передачі. Що тобі більше емоцій приносить: гол чи асист?
– Звісно гол — це є гол. Будь-який гол, будь-хто забиває гол, — це позитивний момент, бо ти ставиш крапку у якійсь комбінації. Тобто воно завжди є.

Коли ти віддаєш асист, це як якась, я вважаю, елегантність. Тим паче, якщо він складний у виконанні або ти його «викатуєш» на пусті ворота. Тобто це також треба вміння віддати. І коли ти приносиш такі позитивні емоції комусь, то ти ще більше радієш від цього.

– У жовтні класно зіграли з Ісландією – перемогли. Зараз як це повторити у домашньому поєдинку? І які помилки врахувати, щоб зачепитися за очки?
– Все одно ж зараз всі сили і думки будуть про Францію, бо це найголовніший матч, адже він наступний. Це завджи так було, є і буде. Треба, по-перше, розібрати, як ми грали до цього. Гарні моменти, які в нас були, залишити і користуватися ними. Негативні моменти – зробити висновки і не повторювати.

Також всі розуміють, що це топкоманда. Є, була і буде. Так завжди було. Але в кожної збірної є свої негативні моменти, якими можна користуватися. Я впевнений, що тренерський штаб весь цей час готувався. Дивився наші ігри, те, як грала збірна Франції. І скажуть нам, як краще зіграти, щоб використати ці моменти. Я впевнений, що вони будуть. Треба просто ними скористатися.