Чемпіон Європи проти чемпіона Південної Америки. Вперше на цій стадії. Перша збірна в рейтингу ФІФА проти другої. Іспанія, яка бажає продовжити свою рекордну серію без поразок у всіх турнірах до 38-ми матчів, і Аргентина, яка виграла всі матчі плей-офф великих турнірів за останні сім років, виграла 14 попередніх матчів у всіх турнірах. Іспанія, яка бажає стати першою в історії, хто двічі виграв поспіль Євро та Чемпіонат Світу. Аргентина, яка бажає стати першою з 1962-го року, хто захистив титул Чемпіона Світу.

І без цих всіх обставин та серій нинішній матч був би грандіозним, історичним. Просто тому, що мова про фінал Чемпіонату Світу. А з ними – тим паче.

Букмекери вважали Іспанію фаворитом матчу. Оскільки вона рознесла у півфіналі Францію в блискучому стилі в тактичному плані. Оскільки загалом виглядала на турнірі ціліснішою, зібранішою, зігранішою командою, ніж Аргентина. Оскільки пропустила лише один м'яч в семи матчах. Оскільки не грала жодного овертайму. В той час, як Аргентина грала два і мучилася абсолютно у всіх матчах плей-офф. Пропускала у всіх матчах плей-офф. У всіх виривала перемоги наприкінці основного часу або у додатковий.

Втім, й "Фурія Роха" ж вирвала перемоги над Португалією та Бельгією в плей-офф наприкінці основного часу. На 88-ій та 91-ій хвилинах. І до півфіналу не грала настільки вже яскраво, настільки вже впевнено, настільки вже швидко. А Аргентина була Чемпіоном Світу в 2022-му році, і тоді, і в 2026-му щоразу демонструвала залізний характер. Одна з найкращих збірних в історії в плані характеру. Та й атака зрештою видавала - 19 голів в семи матчах до фіналу, більше одного в кожному.

Проведення цього матчу ускладнювало чимало чинників. Вже звична спека, дим від величезних лісових пожеж, гроза з повінню. Через такі катаклізми Аргентина прилетіла до регіону з запізненням, провела тренування з запізненням, а Іспанія була змушена скасувати своє тренування. ФІФА та місцева влада обговорювали та моніторили ситуацію. Але в підсумку, здається, все обійшлося.

Хоча чи справді обійшлося? Адже у попередніх двох фіналах Чемпіонату Світу було забито по шість м'ячів, а тут - жодного в основний час і один у додатковий. Точно як у фіналах-2014 та -2010. Іспанія домінувала, намагалася, зрештою вийшла на 20 ударів по воротах, з них 12 - у площину. Володіла м'ячем 65 відсотків часу. Але й їй не вистачало швидкості та гостроти. Вона не створила багато справді вбивчих моментів. Ну а Аргентина зовсім не з'явилася на матч. Два удари по воротах, обидва - після 115-ої хвилини...

Почалося якраз дуже гостро. Ямаль отримав м'яч у дуже добрій позиції у штрафному майданчику. Але пробив слабко, ще й рикошет затримав м'яч. Незабаром Сімону довелося виходити з воріт дуже далеко. Але він дістав м'яч. А потім гра миттєво згасла. Жодної гостроти не було. Іспанія начебто володіла ініціативою, на 30-ій хвилині рахунок за пасами в атакувальній третині поля був 50:9 на її користь. Але створити нічого не вдавалося. Дві гарні комбінації завершилися зручним для воротаря ударом Оярсабаля і трохи неточним Кукурельї з-за меж штрафного майданчика.

З початком другого тайму Ліонель Скалоні прибрав з поля вінгера Ніко Гонсалеса та випустив опорника Паредеса. А п'ять замін використав вже на 70-ій хвилині. Але це нічого не змінило. Гра, як і раніше, йшла лише біля воріт Еміліано Мартінеса. І тому вже доводилося працювати набагато більше, втримуючи свою команду в грі. Одного разу він випустив м'яч, але добити не спромоглися. Також відбивав удари з лінії штрафного майданчика і далі доволі чітко. Врятував від ударів головою впритул Феррана Торреса та Ніко Вільямса. Витягнув потужний удар Ніко та штрафний Ямаля.

У додатковий час Аргентина вже грала вдесятьох через брудний в'їзд Фернандеса в суперника у центрі поля. Спочатку її врятував арбітр, коли скасував гол Вільямса, побачивши фол Меріно на Тальяфіко. Можливо, був. Але в результаті Порро навісив з правого флангу, Вільямс скинув головою назад, а вільний Торрес пробив під поперечину. Гол та асист замін. Лише тоді Аргентина пішла в атаку, заробила кутові. І Джуліано Сімеоне бив з відмінної позиції у центрі штрафного майданчика. Але пробив значно вище.

Іспанія стає Чемпіоном Світу вдруге у своїй історії. Після турніру, в якому пропустила лише один м'яч. В якому, щоправда, часто страждала в атаці, часто недобирала креативу і особливо - реалізації. Як і сьогодні. Вона навряд чи залишиться в історії великим чемпіоном. Але Луїс Де Ла Фуенте побудував дуже сильну збірну, зібрану, збалансовану. Не випадково вона встановила рекордну серію матчів без поразок та не випадково повторила досягнення "Фурії Рохи" 2008-10 років - виграла Чемпіонат Світу одразу після Євро.

А Аргентина? Ця вікова та повільна збірна і так стрибнула вище голови. Щоразу вона рятувалася в плей-офф, вимучувала, дотискала або в кінці основного часу, або у додатковий. Якби ще й у фіналі вимучила – стала б однією з найвидатніших збірних в історії, але при цьому залишився б осад незаслуженості, несправедливості. А так залишається величезна повага. Ліонель Мессі в 39 років і його зброєносці здійснили чимало звитяг, але і їхні сили не безмежні, і їхня удача не безмежна. І їхня серія перемог не безмежна.

Іспанія – Аргентина – 1:0
Гол: Торрес (106)
Іспанія: Сімон – Кукурелья, Лапорт (Е.Гарсія, 99), Кубарсі, Порро – Руїс (Педрі, 62), Родрі (Субіменді, 99) – Баена (Вільямс, 75), Ольмо (Меріно, 75), Ямаль – Оярсабаль (Торрес, 62).
Аргентина: Е. Мартінес – Тальяфіко, Ліс. Мартінес (Отаменді, 44), Ромеро (Медіна, 71), Монтьєль (Моліна, 58) – Н. Гонсалес (Паредес, 46), Е. Фернандес, МакАллістер, Де Пауль (Сімеоне, 71) – Х. Альварес (Сенесі, 102), Мессі.
Попередження: Ліс.Мартінес (41), Паредес (52), Фернандес (83), МакАллістер (112)
Вилучення: Фернандес (90+3, друга жовта картка)