Кінець ХХ століття застав бельгійський футбол у досить плачевному стані. Національна збірна рідко демонструвала позитивні результати, а оптимізму щодо покращення ситуації не передбачалося. Черговий провал на ЧС-1998 змусив федерацію нарешті почати пошуки для вирішення проблеми.

ПЕРЕХІД НА 4-3-3

Відповідальний за підготовку молодіжних команд усіх рівнів Боб Бровайс розумів, що бельгійському футболу потрібен комплексний підхід для роботи з молодими футболістами в межах всієї країни, а для цього має бути розроблена єдина філософія. 30 тренерів зі всієї Бельгії разом розробляли концепцію, яка мала б визначити долю національного футболу на найближчі десятиріччя.

Проаналізувавши тренувальні методи в «Аяксі» та «Барселоні», а також в сусідніх Нідерландах та Франції, Бровайс з колегами дійшов висновку, що всім молодіжним командам потрібно перейти на схему 4-3-3, за допомогою якої можливо виховати абсолютно новий тип футболістів.

Це було дуже радикальне рішення, однак Бровайс доступно пояснив, для чого потрібен такий крок: «Ми відчули, що в першу чергу повинні розвивати навики дриблінгу в молодих футболістів, навчити обігрувати «один в один». Коли хлопчик чи дівчинка починають займатися футболом, ми маємо навчити їх дриблінгу, дозволити грати вільно».

РЕФОРМА ПІДГОТОВКИ В КЛУБНИХ АКАДЕМІЯХ

Одним із перших необхідність змін усвідомив Мішель Саблон. Він розробив план, який передбачав основні шляхи перезавантаження бельгійського футболу. У 2001 році Саблон був призначений на посаду технічного директора федерації і, як наслідок, отримав можливість втілити в життя розроблену тренерами філософію.

Щоб змінити філософію національних збірних, потрібно здійснити такі ж зміни в клубах, однак директори академій неохоче дослухалися до ідей Саблона. Тоді він попросив Лувенський університет провести детальне дослідження дитячого та юнацького футболу в країні, на основі якого можна було б переконати противників. Результати виявилися вражаючими і сперечатися з ними не було жодного сенсу. Дослідження показали, що 8-9-річні гравці зустрічаються з м'ячем лише 1-2 рази на півгодини ігрового часу.

Активнішого залучення до ігрового процесу можливо досягти, практикуючи ігри з меншою кількістю учасників. Так, діти до 7 років грають матчі 5х5, діти до 10 років – 8х8, і лише старші розпочинають боротьбу в стандартному форматі 11х11.

Ще однією проблемою була орієнтація команд на результат, а не на розвиток ігрових якостей молодих гравців. Саблон переконав дитячих тренерів не звертати увагу на турнірні таблиці, перетворити їх у формальність або й взагалі скасувати.

ШКОЛИ ДОДАТКОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Протягом 1998-2002 років бельгійська федерація відкрила 8 унікальних спортивних шкіл, в яких талановита молодь віком 14-18 років може отримувати додаткове навантаження для швидшого вдосконалення. 2-годинні ранкові заняття від найкращих тренерів проводяться чотири рази на тиждень. Через них свого часу пройшли Кевін де Брюйне, Аксель Вітсель, Дріс Мертенс, Тібо Куртуа, Муса Дембеле, які, завдяки таким школам, отримали можливість тренуватися вдвічі більше.

РІВНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ МІГРАНТІВ

В Бельгії величезна кількість мігрантів. Багато з них живуть бідно, не мають особливих перспектив для покращення свого існування. В таких умовах футбольні школи стають для цих хлопчаків ковтком свіжого повітря. Маючи талант, юні бідняки повністю віддаються роботі над собою, адже футбол для них є чи не єдиним реальним шансом пробитися у великий світ.

Біженці та мігранти можуть на рівних з бельгійцями займатися в цих школах, вони отримують абсолютно рівні можливості. Поглянувши на етнічний склад футболістів збірної Бельгії, не важко зрозуміти, які дивіденди це принесло національній команді.

ПОВНОЦІННА ФУТБОЛЬНА ОСВІТА

Бельгійські клуби намагаються дати своїм вихованцям повноцінну футбольну освіту до 18 років. Вони стежать за успішністю кожного юнака, шукають індивідуальний підхід до кожної особистості. Клуби ставлять собі за мету перетворити перспективних виконавців у сформованих гравців і лише тоді продати.

Європейські гранди поспішають перехопити яскравих тінейджерів ще до завершення їхнього навчання в клубних школах, що часто не дозволяє 16-17-річним юнакам завершити своє становлення як футболістів і перейти у дорослий футбол. Тому представники академій всіма силами намагаються втримувати несформованих учнів, щоб у підсумку не просто заробити на їхньому продажі, а й підготувати фундамент для зіркового росту.