Після програного матчу Румунії збірна України мала викласти якісь нові аргументи у грі проти словаків, адже без них розраховувати на будь-який успіх на Євро було б неможливо. Проте, незважаючи на значні зміни у стартовому складі, чогось цікавішого за змістом наші футболісти спочатку не продемонстрували.

Перші висновки щодо цього почали з’являтися вже на старті, коли у словаків добряче запрацювали фланги. Наприклад, на 10-й хвилині Ярмоленко та Тимчик на час проведення атаки праворуч обмінялися завданнями, але, втративши м’яч попереду, потім не впоралися із завданням і позаду, та дозволили Дуді завдати небезпечного удару по воротах Трубіна.

Другою хвилею цієї ж атаки суперник ще раз міг відкрити рахунок – Шранц із близької відстані поцілив у груди воротареві синьо-жовтих. Тут спочатку Тимчик, що замінив у старті Коноплю, дозволив здійснити простріл, далі Матвієнко, намагаючись зробити перехоплення, ледве не вразив свої ворота, а вже згодом Шранц спокійно випередив Зінченка, але, на щастя, не зміг переграти Трубіна.

Безлад, до речі, відбувався і на лівому фланзі нашої оборони, де Мудрик та Зінченко до перерви добряче імітували гру у відборі. І з цього краю Словаччина наближалася до нашого карного майданчику наче ніж крізь масло.  

Врешті це все і завершилося голом на 17-й хвилині. І знов Тимчик дозволив зробити передачу на дальню штангу, де Шранц випередив Зінченка, як баскетбольний центровий малого на зріст захисника, холоднокровним кивком голови переправивши м’яч у сітку. Трубін і тут відчайдушно намагався якимось сином врятувати партнерів, але не зміг…

Певний час так виглядало, що збірна України дуже боляче сприйняла новий удар по своєму самолюбству. Вихід з оборони в атаку в неї не виходив аж ніяк – пресинг словаків нищив усе, що занадто повільно розвивали гравці Реброва. Проте десь після 30-ї хвилинки суперник дозволив собі взяти паузу. Лише тоді щось стало виникати біля володінь Дубравки.

Першим наважився направити м’яч у бік його воріт Бражко. Згодом Довбик та Мудрик спробували сольними зусиллями протаранити захист, далі Тимчик, що теж прийшов до тями, добряче потурбував Дубравку, влучивши у його дальню стійку. Отже якось поступово синьо-жовті почали оговтуватися і на перерву пішли не без надії в очах.

У другому таймі на поле вийшла зовсім інша збірна України – найголовніше, в неї прорізалася швидкість. Значно додала уся команда, і у словаків не все вже виходило, як раніше. Хоча відібрати м’яч у Лоботки не вдавалося майже нікому. Але цей недолік майстерності вже можна було якось перетерпіти.

Натомість у нас за рахунок руху – передусім у розгоні наступу – стали з’являтися момент за моментом. Мудрик зліва чудово віддавав на вільне місце на Довбика, якому не вистачило якоїсь дещиці для влучного удару. А на 54-й хвилині, і знову ліворуч, Зінченко через Довбика та Судакова створив Шапаренкові чудову нагоду для прицільного пострілу. І Микола ідеально влучив у незахищений кут Дубравки – 1:1!

Це вже було більше, ніж просто щось. Відновивши рівновагу в рахунку, та стабілізувавши баланс сил на полі, синьо-жовті продовжили посилювати тиск на оборону суперника, що не здавався більше незламним. Так, Словаччину в матчі другого туру влаштовувала і нічия, отже, її футболісти не бажали занадто ризикувати і з плином часу взагалі організовано відійшли назад.

Україна ж дуже потребувала трьох очок, а відтак і чергової порції нестандартних рішень. Сергій Ребров вважав, що цим потребам якнайкраще відповідають Зубков та Яремчук, що замінили відповідно Ярмоленко та Довбика.

І на 74-й хвилині Яремчук міг одразу стати героєм футбольної країни, коли вискочивши разом із Мудриком на одного захисника, на жаль, не зміг віддати партнеру акуратну передачу на хід. Однак і ця прикра невдача не зламала нашу команду, яка продовжувала шукати своє щастя в атаці.

Новий шанс з’явився на 80-й хвилині, і створив його геніальний пас Шапаренка. Помітивши вільний простір за спинами лівого центрального та лівого крайнього захисників словаків, Микола спрямував верхом м’яч саме туди – і цього разу Яремчук не схибив! Роман у дотик підкорив передачу, а другим, ледве помітним дотиком підошвою пробив повз Дубравку куди треба – 2:1!

Оце вже було те, що чекали усі ми! І хоча Словаччина наполегливо намагалася відігратися, за рахунок своєчасних замін, за рахунок самовіддачі, за рахунок бажання українці витримати цей тиск і заробили собі право на відновлення і самоповаги, і поваги з боку вболівальників.

Доля нашої команди вирішиться у третьому турі у грі з Бельгією.

СЛОВАЧЧИНА – УКРАЇНА – 1:2 (1:0)
Голи: Шранц (17) – Шапаренко (54), Яремчук (80)
Словаччина: Дубравка, Пекарик, Вавро, Шкріньяр, Ганцко (Оберт, 67), Дуда (Бенеш, 60), Куцка, Лоботка, Боженік (Стрелець, 60), Гараслін (Суслов, 67), Шранц (Л.Сауер, 86).
Україна: Трубін, Тимчик, Забарний, Матвієнко, Зінченко, Бражко (Сидорчук, 85), Судаков, Шапаренко (Таловеров, 90+2), Ярмоленко (Зубков, 67), Мудрик (Малиновський, 85), Довбик (Яремчук, 67).
Попередження: Яремчук (84).
Арбітри: Олівер, Берт, Кук (Англія).
21 червня. «Дюссельдорф-Арена». ЄВРО-2024, група Е, 3-й тур.