Напередодні фіналу ЄВРО-2024 головний тренер збірної Іспанії Луїс де ла Фуенте поділився думкою про двох найкращих молодих гравців світу та зізнався в любові до англійського футболу.

Луїс де ла Фуенте рішуче налаштований обіграти англійців у фіналі ЄВРО-2024 та зробити Іспанію чемпіоном, проте це не заважає тренеру визнавати, що він понад 40 років є фанатом англійського футболу.

В інтерв'ю офіційному сайту УЄФА 63-річний фахівець також оцінив найяскравішого молодого гравця світу Ламіна Ямаля та поділився думкою про Джуда Беллінгема.

– Це правда, що ви полюбили англійський футбол у 1982 році, коли ваше рідне місто приймало матчі чемпіонату світу?
– Маєте рацію, в мене збереглися дуже теплі спогади про той час. У Більбао чемпіонат супроводжувала фантастична атмосфера, а я тоді вже був у першій команді «Атлетика». Ми провели кілька товариських матчів із різними збірними, які у нас базувалися – наприклад, із Польщею. Але ще до цього, в березні 1982 року, на «Сан-Мамесі» було організовано прощальний матч Хосе Рохо, коли Англія вперше зіграла з клубною командою. Це неймовірні спогади. Ви тільки уявіть: капітаном тієї збірної був Кевін Кіган! Фантастичні спогади – грати за «Атлетик» проти збірної Англії з такою постаттю, як Кіган.

– Через кілька місяців ви зіграли за «Атлетик» на «Енфілді»...
– Це було в Кубку чемпіонів-1983/84 і протистояла нам найкраща команда з тих, з ким мені доводилося грати. «Ліверпуль» того сезону виграв турнір. На «Енфілді» була нічия 0:0, а на «Сан-Мамесі» в неймовірній атмосфері вони перемогли 1:0. Обіграти їх було неможливо. На обох матчах атмосфера вирувала. То справді був неймовірний досвід.

– Ви залишились шанувальником англійського футболу?
– Дивіться, в «Атлетику» ми грали у футбол, який на той час був дуже британським. Ми мали дуже багато спільного з тим футболом, який можна було побачити в Англії в ті часи. Я завжди був великим шанувальником англійського футболу – прямого, швидкого, завжди атакуючого. Зараз в Англії чудовий тренер, уявлення якого про футбол досить універсальні. Я думаю, що в збірних Іспанії й Англії набагато більше спільного, ніж різниці.

– Джуд Беллінгем – особливий гравець. Ваша думка про нього?
– Я дуже добре знаю Джуда. Коли я лише став тренером збірної Іспанії, було голосування за найкращих гравців Європи. Джуд усе ще грав у Німеччині й, я б сказав, був набагато менш відомий широкому загалу, але я тоді поставив його на друге місце.

Це футболіст, котрий мені дуже подобається. Він має якості, які мені імпонують. Це потужний гравець, який володіє чудовою технікою та гармонійним поєднанням своїх сильних сторін, а також відмінною координацією та стилем. У нього багато переваг, і він забиває голи – це вроджений талант. З погляду естетики за його грою дуже приємно спостерігати.

– Після перемоги над Францією ви процитували Цезаря, коли обговорювали Ламіна Ямаля. Ви маєте нову цитату? «Хай живе Ламін»?
– Ламін – винятковий талант від природи. Таких, як він мало. Побачимо, чи зможе він залишатися скромним. Його велич багато в чому залежатиме від цього. У футболі багато злетів і падінь. Сьогодні тебе хвалять, завтра критикуватимуть. Він має знайти потрібний баланс і подорослішати. Це дозволить йому уникнути великих злетів і великих падінь.

Так буде. Це історія футболу. Робити те, що він робить у свої 16 років з такою легкістю – дуже важко. Це просто неймовірно. Ми, ті, хто допомагає йому формуватися, маємо не лише навчати його футбольному ремеслу, а й допомогти йому зберегти свої якості, скромність, відповідальність і професіоналізм.

Це допоможе йому стати гарною людиною, коли він виросте, і ще кращим гравцем. На нашу велику радість, він іспанець, і я сподіваюся, що ми будемо насолоджуватися великим гравцем ще довгий час, якщо йому пощастить.