Бельгія стала 72-м суперником нашої команди в історичному реєстрі і 52-м, який представляє європейську футбольну спільноту. Ще сім разів українцям протистояли збірні азійського регіону, шість – африканського, чотири – члени конфедерації країн Північної і Центральної Америки і тричі – Південної.

Рахунок 0:0 залишається третім за популярністю у матчах за участю наших земляків – він зафіксований вже у 33-тє. З підсумковими 1:1 завершилися 42 поєдинки, а виграно з перевагою у сухий гол (1:0) – 40. При цьому 89 разів українським футболістам не вдавалося вразити ворота суперників, натомість у 127-ми зустрічах вітчизняні голкіпери не пропускали.

Баланс. На чотирьох Євро біля керма збірної України побували чотири наставники – Олег Блохін (2012), Михайло Фоменко (2016), Андрій Шевченко (2021) та Сергій Ребров (2024).

Першу перемогу у першому ж матчі було здобуто на домашньому (разом з Польщею) турнірі 2012 року – над шведами 2:1. Обома голами у тому пам’ятному поєдинку відзначився нинішній керманич українського футболу Андрій Шевченко.

А на Євро-2020 вже під орудою самого Шевченка було здобуто ще дві перемоги: над Північною Македонією (2:1) та ще раз над Швецією (2:1) – остання вивела синьо-жовтих у чвертьфінал. Нарешті, зовсім недавно було здолано Словаччину – і знову з рахунком 2:1.

Загалом у європейських фіналах наша команда зустрічалася із суперниками з 12-ти країн континенту – з англійцями і шведами по два рази. А баланс виступів по турнірах такий:

2012                 3          1          0          2          2 – 4
2016                 3          0          0          3          0 – 5
2020                 5          2          0          3          6 – 10
2024                 3          1          1          1          2 – 4
Разом              14        4          1          9          10 – 23

По персоналіях. Голи в цих матчах забивали: Яремчук – 3, Шевченко та Ярмоленко – по 2, Зінченко, Довбик і Шапаренко – по одному.

Пропускали: Бущан – 10, П'ятов – 9, Лунін – 3, Трубін – 1.

А капітанами були: Ярмоленко – 6 матчів, Шевченко і Шевчук – по 2, Тимощук, Ротань, Степаненко і Матвієнко – по одному.

Парадокс. Нинішній чемпіонат Європи – 17-й за ліком. Перші п'ять турнірів пройшли за участю чотирьох команд у фінальній стадії. У наступних чотирьох виступало уже по 8 колективів. Починаючи з 1996 року їхня кількість збільшилася до 16-ти. А на останніх трьох присутня майже половина членів УЄФА – 24.

З плином часу суттєво змінювалася й формула визначення лауреатів – від чотирьох матчів у перші роки (два півфінали, поєдинок за 3-є місце та фінал) до 51-го у сучасному форматі. При цьому можливості потрапити до плей-офф теж розширилися. До двох кращих команд кожної з груп (а їх тепер шість) за рейтингом показників отримали можливість доєднатися й чотири збірні, які посіли треті місця.

Як правило, для цього треба набрати чотири очки (8 випадків з 12-ти), але інколи вистачає й трьох.

Однієї перемоги над Північною Македонією на Євро-2020 вистачило й підопічним Андрія Шевченка, хоча на грані вильоту довелося балансувати до останнього моменту.

Парадокс у тому, що на турнірі, який триває у Німеччині, але вже, на жаль, закінчився для нашої команди, синьо-жовті набрали у групових змаганнях чотири очки. І зайняли… останнє місце – раніше такого ніколи не траплялося. Найбільше було три, коли сусідських імперців від плей-офф відчепили фіни.

А доля аутсайдерів здебільшого обмежується одним очком – 12 випадків з 18-ти. Так що Сергій Ребров і його команда мають повне право бідкатися на невезіння. Хоча й не забувати, що призвела до нього крупна поразка на старті від румунів.

Арбітраж. Певно, нарікати на суддівство на Євро-2024 українцям не доводиться, хоча привід апелювати до нього при бажанні завжди можна знайти. Але то доля слабких. А українці в заключному матчі з Бельгією мали вигляд команди, яка знайома з гідністю. Отже й до англійського рефері Ентоні Тейлора ніяких претензій.

Тейлор уже втретє обслуговував матч за участю збірної України і був для нас фартовим. Принаймні, раніше синьо-жовті під його наглядом здобули дві перемоги з однаковим рахунком 2:1 – над Чехією у гостьовому поєдинку у рамках Ліги націй у вересні 2018 року і Португалією вдома у відборі до Євро-2020. Та перемога відкрила перед підопічними Андрія Шевченко шлях до фіналу.

Взагалі 315 матчів нашої національної команди обслуговувати 229 рефері з 52-х країн світу. Переважна більшість з них (178) провели по одному поєдинку. Траплялися тут й доволі екзотичні для європейського суддівства персонажі – як то, скажімо, парагваєць Карлос Амарілья Демаркі чи аргентинець Фернандо Рапалліні.

Під час дружніх візитів на інші континенти не дивували й місцеві арбітри: американці – в США, корейці – у Південній Кореї, а марокканець Абдурахман Арумуді – у Лівії.

Є у цій категорії футбольних людей і мультипризначенці – Джюнейт Чакир з Туреччини перетинався з українською збірною шість разів, а Любош Міхел (Словаччина) та Роман Лаюкс (Латвія) – по п'ять.

Одного разу обслуговував матч за участю синьо-жовтих і вітчизняний рефері. У травні 1994 року на київському тоді ще Республіканському стадіоні команда Олега Базилевича зустрічалася з білорусами. Уся суддівська бригада була наша – на лініях, як тоді казали, Олександр Тютюн і Анатолій Арановський, а у полі – Костянтин Панчик з українського Сімферополя…