Австрія тріумфує! Після шаленої перемоги над Нідерландами (3:2) мені зателефонував давній приятель із Відня. Говорив схвильовано, швидко, уривчасто: «Усіх у нас тут охопила небачена ейфорія... Люди по всьому місту цілуються, обіймаються, танцюють, скандують: «Ми перші в групі!» Машини з прапорами під гомін клаксонів мчать вулицями... Народ самозабутньо скандує імена футбольних героїв. І найголосніше вболівальники оспівують тренера – Ральфа Рангніка».

Я згадав, що колись, уже досить давно, мені пощастило взяти у Рангніка велике інтерв’ю. Я приїхав до німецького містечка Хоффенхайм, однойменний клуб якого, тільки прорвавшись у бундеслігу, виграв перше коло чемпіонату 2008-09 років. Очолював команду, зрозуміло, Ральф Рангнік. Ми сиділи з ним у м’яких кріслах у клубному фінтес-центрі, і він докладно, не поспішаючи, відповідав на всі мої запитання. Вже на початку розмови Рангнік несподівано заговорив про... Валерія Лобановського. І заявив, що багато чому навчився в українського футбольного генія.

– Це було років 25 тому, – згадував Ральф. – Я тільки почав працювати тренером у «Вікторії» з Бакнанга (У цьому містечку землі Баден-Вюртемберг у 1958 році Рангнік народився. – Ю.Ш.). Тоді я сам іноді як гравець виходив на поле. Ми проводили товариську зустріч проти «Динамо», яке очолював Лобановський. Київська команда тоді була на зборі в Руйті під Штутгартом. У динамівців сяяли Олег Блохін, Олексій Михайличенко та інші. Матч проходив у лютому на штучному покритті. Поле, пригадую, було жахливим. Я був граючим тренером, і в якийсь момент мені здалося, що у «Вікторії» на трьох гравців менше. Я навіть на полі швиденько перерахував усіх. Ні, футболістів в обох командах було однаково. Динамівці просто виявилися на три голови сильнішими за нас. Після цього став їздити до Руйта на кожне тренування Лобановського. Спостерігаючи за заняттями цього великого тренера, дізнався для себе багато нового. Динамівці грали в зовсім інший футбол – він різко відрізнявся від того, що показували тоді клуби бундесліги.

– Що найбільше вразило вас у грі команди Лобановського?

– Пресинг по всьому полю. Пам’ятаю, хтось із німецьких журналістів тоді ще у Лобановського запитав: «У чому суть сучасної футбольної філософії?» Метр відповів: «Пресинг. На всіх ділянках поля».

– Розмовляти з Лобановським доводилося?

– Він був не з тих, хто багато говорив. Коли спробував за допомогою перекладача поставити йому кілька запитань, одразу зрозумів: це не дуже комунікабельна людина. Але, як уже казав, я не пропускав потім жодного його тренування. У наступні роки і динамівці, і збірна СРСР у Руйті тренувалися часто. Коли я дізнавався, що Лобановський на околицях Штутгарта, тут же все кидав і приїжджав у Руйт.

Школа Лобановського виявилася для Ральфа Рангніка надзвичайно корисною. Він захопився вивченням тактики, став заглиблюватися у методики підготовки команд, гравців. На першій же появі на німецькому телебаченні гранично зосереджений тренер одягнув окуляри, взяв у руки товстий блокнот і просто в студії на якійсь імпровізованій дошці став креслити перед камерами хитромудрі тактичні схеми. Відтоді футбольний народ у Німеччині називає його професором.

Нестачі роботи Рангник ніколи не мав і на рахунку в нього чимало футбольних подвигів. Виграв зі «Штутгартом» Кубок Інтертото. Три різні клуби виводив у бундеслігу. «Хоффенхайм», наприклад, за два сезони «доставив» із третього ешелону до вищого. «Лейпциг», де працював і спортивним директором, і тренером, підняв нагору взагалі з четвертого дивізіону. З «Шальке» брав у чемпіонаті срібло, вигравав Кубок Німеччини, діставався з командою до півфіналу Ліги чемпіонів. Як спортивний директор зальцбурзького «Ред Булл» усе вигравав у Австрії. Півроку тренував «Манчестер Юнайтед».

Був затребуваний і на рівні національних команд. Юрген Клінсманн, очоливши 2004-го збірну Німеччини, хотів бачити своїм помічником саме Рангніка. Лише після його відмови було запрошено Йоахіма Льова. Після закінчення Євро-2016 Рангніка звали до збірної Бельгії, потім подейкували, що він серед кандидатів на посаду тренера англійської національної команди. Але зрештою, як знаємо, він «приземлився» в Австрії.

У травні цього року Рангніка наполегливо сватали до «Баваріі», де він заробляв би значно більше, ніж у австрійській збірній. Але від привабливої пропозиції наставник відмовився, залишившись у Відні. Цей поступ викликав у Австрії новий приплив любові до тренера.

Після того, як у листопаді минулого року у Відні в товариському матчі була бита сама Німеччина (2:0), гравці збірної Австрії з’явилися на телебаченні у майках із написами: «У сусідів усе можливо». Явний натяк на те, що на європейському чемпіонаті вони готові зіграти вельми помітну роль. І поки команда Ральфа Рангніка найсміливіші надії своїх уболівальників виправдовує сповна.