Турніри

ЄВРО-2024

Правила менеджменту Сергія Реброва

Уже за місяць очолювана Сергієм Ребровим національна збірна України стартує на чемпіонаті Європи з футболу. Цьогоріч у складі – ціла плеяда гравців, що представляють клуби з європейських топ-чемпіонатів. Як наставник планує зробити з них команду, що претендуватиме на історичний результат?

Сергій ШЕВЧУК, Борис ДАВИДЕНКО, Дарія ДЗИСЮК, Forbes Ukraine

2024-05-16 13:40

– На який результат ви будете налаштовувати футболістів перед Євро? Чи є розмова, скажімо, про вихід до фіналу?
– Для мене важливо, аби всі члени команди фокусувались на конкретній зустрічі. Ми заслужили це місце на Євро. І тому перед кожною зустріччю маємо ставити собі завдання виграти матч. Далі подивимося. Не треба одразу ж після першого матчу думати про розклади. Коли прийде друге, думатимемо про друге. Тому зараз треба через товариські зустрічі спокійно і сконцентровано підготуватися до старту.

– Збірна України буде однією з наймолодших на цьому чемпіонаті Європи. Це перевага чи недолік?
– Я люблю працювати з молодими гравцями, вони виходять на поле з реальним бажанням. Проте команді без досвідчених гравців дуже складно. Молодий гравець – це про нестабільність. Досвідчені гравці допомагають молодим. У боксі, наприклад, все залежить лише від тебе, а в футболі у тебе поруч є партнер, який готовий допомогти. Успішні команди – це команди, в яких є баланс між досвідченими і молодими гравцями.

– Кейс Михайла Мудрика – гарна ілюстрація. Він приїде в збірну після дуже нерівного сезону у «Челсі». Як мотивувати таких людей?
– Коли футболісти приїжджають в табір збірної, то забувають про свої клуби. Проблеми в клубах – проблеми клубів. Вони є майже у всіх гравців. Мудрик дуже допоміг нам в останніх матчах попри критику вболівальників. Він – патріот України. І виходячи у футболці збірної, він ніколи не думатиме про щось інше, як про перемогу.

– Тренер збірної Італії Лучано Спалетті забороняв футболістам грати в PlayStation. Футболістів італійського «Наполі» через погані результати «закривали» в готелі. Чи близькі вам такі методи?
– У кожного тренера і президента свої методи. Президент від програшів втрачає гроші. Він може застосувати до гравців неординарні методи. Іноді радикальні кроки мають право на життя. Лобановський так дуже часто робив. Але я не можу сказати, що я сам практикував щось подібне після поразок.

– Де роль тренера більша – у клубі чи в збірній?
– Для національної збірної ключове, щоб гравці виходили на поле і билися пліч-о-пліч за країну. У тренера мінімально часу, щоб щось донести гравцям. У клубі, де я кожен день проводив з футболістами, наприкінці сезону було видно, як гарно вони мене розуміють навіть тоді, коли я нічого їм не кажу і ні про що не нагадую. Вони вже роблять це на полі.

Я не можу сказати, що роль тренера сильно відрізняється в збірній і клубі. Але тренувальний процес – так. Для збірної він дуже скорочений, а план підготовки постійно змінюється. І в межах двох-трьох тренувань ти повинен вкласти в гравців те, що робиш протягом місяців чи навіть років роботи.

– Наскільки вам як професіоналу не вистачає щоденної роботи?
– Мені її дійсно не вистачає. Але коли надійшло запрошення від збірної України, я не міг відмовитись. Я мав багато контрактів і запитів, від тих же Еміратів (до призначення тренером збірної Ребров тренував клуб «Аль-Айн» з ОАЕ, – прим.), але усім відповів, що зараз обираю Україну.

Мені дуже цікаво працювати з нашими хлопцями. Перший рік завжди складний. Аби гравці краще мене розуміли потрібен час, а його в нас немає. За цей короткий період, ми зробили дуже багато. За 11 ігор ми програли лише одну (Італії у вересні 2023-го, – прим.). І це – велике досягнення.

Я бачив обличчя гравців після нашої перемоги з Ісландією. Було помітно, що вони розуміють, що вони зробили дуже багато. Вони навіть не уявляють, наскільки багато.

– Які основні компоненти успіху в футболі?
– По-перше, без грошей ти не зможеш конкурувати з командами, що мають набагато дорожчих гравців. Якщо твоя команда коштує у 10-20 разів дешевше, ніж команда суперника, ти маєш шанс перемогти, але на короткій дистанції. Я ніколи не казав, що гроші на першому місці, але без них і без кваліфікованих гравців дуже важко у довгостроковій перспективі.

Окрім грошей важливий і підбір гравців. Навіть якщо у тебе є гроші, але немає розуміння, як підбирати гравців під модель тренера, створити команду дуже важко.

Якщо клуб ставить перед собою завдання виграти чемпіонат, а вже програв три-чотири гри, і його прихильники та журналісти починають говорити про зміну тренера, це дуже впливає. Тому також важлива комунікація між президентом клубу і тренером.

– Десять років тому ви очолили «Динамо». Чим нинішній Сергій Ребров-тренер відрізняється від 2014-го?
– Мене часто запитують, що важче: бути гравцем чи тренером? Я вважаю, що тренером, тому що після свистка робота гравця закінчується, і він йде додому, тоді ж як на тренері лежить аналіз гри, що пройшла, і підготовка до тієї, яка буде.

Якщо в минулому ти був гравцем, цей досвід тобі особливо не допоможе, коли ти станеш тренером. Зате тепер допомагає той досвід, який я отримав за ці десять років. У перший рік тренерства у мене була купа ідей, не підтверджених практикою.

Коли я очолив «Динамо», де у футболістів могла бути зарплата по три мільйони доларів на рік, важливим було здобути їхню довіру. Тому я одразу почав шукати індивідуальний підхід до кожного. Згодом їхня віра в мене дала результати.

– Як ви мотивуватимете футболістів, якщо перший тайм закінчується 3:0 не на вашу користь?
– Забігати в роздягальню з криками – не завжди потрібна ідея. Іноді варто всього-на-всього заспокоїти футболістів. Для цього тренери повинні бути психологічно врівноваженими. У нас зараз дуже гарна команда, але вона повинна виходити на поле і бути збалансованою, показувати свій максимум.

Ми програвали Македонії 0:2, а потім вийшли і обіграли їх 3:2. У нас тоді була дуже важка розмова в роздягальні, бо гравці не просто не робили того, про що ми домовлялись, а взагалі нічого не робили. І тоді я їм сказав, що якщо вони заявляють, що зараз грають за Збройні сили України, а на полі нічого не роблять, то це багато про що говорить.

– Задоволення від перемоги більше у тренера чи у гравця?
– Коли отримуєш результат як тренер, більше радієш за самих гравців, адже розумієш, що ти допоміг їм виграти. Я швидко забуваю про те, що було сьогодні чи вчора, і так само швидко починаю підготовку до наступного матчу. Я не святкую перемоги дуже довго.

– Чим відрізняється сучасне покоління українських футболістів, таких як Циганков, Довбик, Мудрик, від вашого?
– Зараз гравці більше займаються собою. Футболісти, які приїжджають до табору збірної, постійно ходять до тренажерного залу і готують себе до гри самі. Багато хто привозить своїх фізіотерапевтів і тренерів, які і складають їм програми підготовки. Раніше такого не було. Раніше людина була футболістом лише під час тренування і самої гри. Зараз гравці більш сфокусовані на підготовці. Вони знають, як важливо не втрачати час.

– Як за 30 років змінилась роль фінансової мотивації гравців?
– Раніше були інші гроші й інші обсяги. Гроші дійсно впливають на мотивацію. Але в командному виді спорту важливі почуття. Коли ти виходиш на поле і когось обігруєш, то це вже не про гроші, а про тебе самого і твою команду.

– Ваше прізвище можна побачити у різних рейтингах найгірших трансферів, складених британською пресою. Що ви робили, аби це не впливало на вашу гру?
– Я постійно повторював президенту «Динамо»: «Не читайте відгуки вболівальників. Розмовляйте зі спеціалістами, тренером і лише потім робіть висновки». Єдині, хто може публічно і дійсно конструктивно критикувати гру і роботу тренера, – це колишні тренери. Навіть футболісти, які закінчили кар’єру, – ні, адже у них відсутній тренерський досвід.

Я задоволений своєю футбольною кар’єрою та тим, що зараз роблю як тренер. Не треба шукати негатив. Особливо в епоху соціальних мереж, коли будь-який вболівальник, сидячи на дивані, може написати тобі будь-що, а ти сидітимеш і думатимеш, так це чи не так.

– Що в українському футболі має змінити новий голова УАФ Андрій Шевченко?
– Я думаю, всі вдячні Андрію за те, що він очолив асоціацію у такий складний для неї час. Зараз важко казати про розвиток українського футболу. Сьогодні його потрібно підтримувати, зважаючи на війну і ті руйнування, які вона приносить.

Проведення чемпіонату – суттєвий крок. Але майже в кожному турі є затримки, зупинки на тривоги, перенесення зустрічей тощо. Тому про те, як розвивати український футбол, думатимемо після перемоги.

forbes.ua