Під час учбово-тренувального збору у Словенії київське «Динамо» зустрічалося із «Кішвардою» (0:2). Nemzeti Sport запитав асистента головного тренера угорського клуба Ласло Боднара про його динамівський період кар'єри на початку нульових (з 2000 по 2004 роки).

Про Олександра Шовковського

«Шовковський – легенда «Динамо»… Ми часто залишалися після тренувань і відпрацьовували штрафні удари. Скажу так: мені кілька разів вдавалося забити йому здалеку.

Про виступи «Динамо»

«У мене залишилися приємні спогади про Київ – це був мій перший закордонний клуб. Саме там я сформувався фізично і увійшов у міжнародний футбольний обіг, а згодом і до національної збірної.

«Динамо» – найбільший клуб, у якому я грав. Сподіваюся, мене за це не образяться в «Реді Булл» чи «Роді». Приємно було згадати Київ завдяки цьому товариському матчу».

Про свій трансфер у «Динамо»

«Навесні 1999 року ми з «Дебреценом» розгромили «Ференцварош» із рахунком 6:1, і я забив шостий гол. У той час одна з фарм-команд «Динамо» перебувала на зборі в Дебрецені, й один із керівників рекомендував мене київському клубу. Тодішній правий захисник команди, Олег Лужний, саме перейшов в «Арсенал», тож мене розглядали як його заміну.

За мною рік спостерігали, а навесні 2000-го запросили до Києва. Ми домовилися про попередній контракт, а влітку я став гравцем українського клубу».

Про перший матч у Лізі чемпіонів – проти  «Манчестер Юнайтед» (8 листопада 2000 року)

«Я грав на правому фланзі оборони, а проти мене діяв Гіггз. Не скажу, що не хвилювався перед матчем. Бекхем запустив м’яч мені за спину, на хід Гіггзу, але його замінили вже на 35-й хвилині. Щоправда, не тому, що я так добре захищався, а через травму.

Ми програли лише 0:1, а наприкінці гри після моєї подачі Георгі Деметрадзе змарнував чудову нагоду. Якби забив, «Манчестер» міг би вилетіти з групи. У першому матчі в Києві ми зіграли внічию – 0:0, я тоді вийшов на заміну. Після того матчу ми відзначили результат... стрижкою».

Про Валерія Лобановського

«Він завжди був дуже коректним. Не говорив багато, лише оголошував, що буде на тренуванні, і сідав на трибуну. І під час матчів не кричав з технічної зони. Можливості отримував поступово – думаю, йому я подобався.

Після нього при Олексієві Михайличенку я грав менше, але загалом не можу бути незадоволеним київською кар’єрою: двічі вигравав чемпіонат, один раз Кубок України, грав у Лізі чемпіонів».