Пресконференція головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після матчу Кубка України з «Динамо» (3:0).

– Для футболістів моєї команди надзвичайно важлива перемога над історично принциповим суперником. Ми грали проти міланського «Інтера», також добре зіграли проти луганської «Зорі», однак там не зуміли перемогти, тому вкотре приємно повернутися на переможну стежку. Як я вже наголошував, «Динамо» дуже принциповий суперник для нас. Та ця перемога не запаморочить нам голову. Ми дуже поважаємо опонента й не дозволимо собі жодної зухвалості чи зверхності. Зараз уже концентруємося на новому протистоянні, яке очікує на нас у чемпіонаті України. Насправді умови, у яких ми перебуваємо через логістичні та інші супутні фактори, – непрості. Шукатимемо рішення, адже до наступної паузи на матчі збірних на нас очікують три надважливі гри, які можуть стати вирішальними для нашого майбутнього в цьому сезоні. Скажу чесно, ми більш ніж утомлені, але приймаємо цей виклик і рухаємося далі.

– Чи є ця перемога помстою за попередній розіграш Кубка? Сьогодні футболісти виконали завдання, яке ви їм ставили? Та чи дивилися ви вчора матч «Галатасарай» – «Фенербахче»?
– Якщо чесно, мені не потрібне вживання терміну «помста». Ми перебуваємо в ситуації, коли країна переживає жахливу повномасштабну війну. Це футбольна складова, спорт і, безумовно, принципове протистояння, та насамперед нам важливе слово «повага». Я неодноразово наголошував, що дуже поважаю київське «Динамо». Ми мали привілей зіграти матч на вибування, який складався з одного протистояння на нашому полі. Важливо наголосити, що я задоволений перебігом поєдинку й тим, як взаємодіяла моя команда, навіть за тих умов, коли ми грали в повних складах до вилучення на 30-й хвилині. Щодо другої частини запитання: я дивився це протистояння, однак лише перший тайм. Як ви знаєте, я дуже емоційна людина, захоплююся футболом та емоціями, тому на другий тайм перемкнувся на ПСЖ – «Ліон», бо зараз паризький клуб очолює добре мені знайомий Луїс Енріке. Безумовно, учора я був цілковито зосередженим на гідній підготовці до кубкового протистояння.

– Після червоної картки завдання «Шахтаря» змінилося? Що ви сказали гравцям: перемога вже в кишені чи потрібно зробити все, щоб не повторилася міланська історія? Також, можливо, Олександр Караваєв перед зустріччю з колишньою командою допоміг вам тактично?
– Початковим планом було зберегти його на матч у пятницю – з «Оболонню» в чемпіонаті. Мені були б корисними його рішення в останній третині поля суперника. Стосовно протистояння з «Динамо», мені здається, воно розвивалося за дуже схожим сценарієм, та цього разу деталі були вже на нашому боці й вирішили його на нашу користь. Можливо, навіть певною мірою, якщо говорити про гру в повних складах, «Динамо» створило більше небезпеки, ніж тоді «Інтер».

Також додам із цього приводу: ніколи не слід оцінювати гру лише за підсумковим рахунком на табло. «Динамо» створило дуже багато небезпечних нагод під час кутових, і, можливо, якби вони їх реалізували, хто знає, як би тоді змінився перебіг гри. Якщо порівнювати зі згаданим поєдинком з «Інтером», мені здається, навіть тоді ми були більш чіпкими й коректними у власній оборонній роботі під час стандартних положень. Дуже важливо, щоб фінальний результат не затьмарив нам розум і не виставив нас дурнями.

– За сім днів ви провели важливий і складний матч з «Інтером», отримали не надто задовільний результат у зустрічі із «Зорею», а зараз зіграли з «Динамо». Наскільки важко переналаштовувати команду і працювати над відновленням у такий короткий проміжок часу?
– Я постійно наголошую і на своїх пресконференціях, і безпосередньо для гравців у роздягальні, що ми – одна команда, ми – одна родина. І також я намагаюся донести до них думку, що відпрацювання кожного аспекту є важливим – чи то позиційна гра, чи контратакувальні дії, чи дії під час стандартів. Якщо ми говоримо про стандартні ситуації, то наразі, на моє переконання, на них припадає взагалі десь 40 відсотків сучасних голів. Тому важливий не так сценарій гри безпосередньо, як те, яким чином ми зуміємо відреагувати на нього і наскільки швидко запропонувати свої рішення.

Коля – справжній лідер, наш капітан та лідер роздягальні. І йому дуже добре вдається доносити ті думки, які певною мірою краще доносити такому самому гравцю, ніж мені з позиції головного тренера. Так, ми втратили два важливі очки в грі проти «Зорі», це дійсно прикро для нас у контексті боротьби в турнірній таблиці, та що важливіше, ми зуміли зберегти всіх наших футболістів, вони всі підходять до наступних протистоянь в оптимальних кондиціях. Тому це для мене навіть важливіше. І до «Оболоні» в наступному матчі ми підійдемо з іншими рішеннями, іншою системою. Але найголовніше, аби до кожного сценарію, навіть найбільш неочікуваного, у нас однаково були рішення, які ми зможемо запропонувати.

– Пане Арда, поділіться інформацією про стан здоров’я Педріньйо. Є дані, що він вилетів надовго, на нього чекає операція. Чи можете ви розповісти про це?
– Так, йому доведеться перенести операцію, і я дуже сумний. Насправді я навіть не можу просто дібрати слів, щоб описати свій смуток з цього приводу. Із ним ми почуваємося впевненіше в будь-якій ситуації. Мабуть, зараз Ізакі доведеться самостійно зайняти цю нішу. Спробуємо підготувати інші тактичні рішення. Гадаю, спробуємо награвати на цій позиції Невертона, Аліссона. Однак, безумовно, у контексті атмосфери та важливості для команди мені важко описати те, наскільки серйозною для нас є ця втрата.

– Чи ви задоволені тим, як реалізовувала моменти ваша команда? Або хотіли б забити більше голів з огляду на те, що «Динамо» грало в меншості?
– Граємо кожні три дні, і, чесно скажу, іноді мені буває складно знайти чисту білизну, щоб перевдягтися, враховуючи насичений графік. Вважаю, хлопці виконали фантастичну роботу. Разом із тим я неодноразово висловлював компліменти на адресу суперника та відзначав його підготовку загалом. Ми та інші команди намагаємося представляти імідж України у футбольному світі, тому це неймовірна робота. Також укотре наголошу, наскільки я засмучений втратою Педріньйо. Наш складний, скажений графік – одна з причин, чому ми втратили його на такий тривалий період. Через неможливість повноцінно відновлюватися та організувати більш-менш притомну для футбольних змагань логістику виникають такі проблеми. Якби мене поставили перед вибором: здобути мінімальну перемогу чи виграти емоційно в серії пенальті, я б обрав мінімальну звитягу.

– Напередодні весь футбольний світ слідкував за врученням «Золотого м'яча», що зрештою отримав Гаррі Кейн. Скажіть, ви бачите в чемпіонаті України гравців, які б у майбутньому могли отримати таку нагороду?
– Серед українців це може бути Пономаренко, адже він має чудові якості. Можливо, одного дня це вдасться Аліссону або Ізакі. Але моїм фаворитом на цьогорічній церемонії вручення «Золотого м'яча» був Ламін Ямаль. Звісно, я поважаю Гаррі Кейна, він виконав чудову роботу – 61 гол за рік. Це неймовірно! І, можливо, одного дня ми побачимо там і Пономаренка. Ви теж у це вірите?

– Ну, в Україні вже було троє володарів «Золотого м'яча», тож, можливо, у майбутньому буде ще.
– Так, в Україні вже був володар «Золотого м'яча». У нас, у Туреччині, такого немає, тож ми чекаємо на Арду Гюлера. Але одного дня ви знову зможете виграти «Золотий м'яч». Можливо, варто поставити це запитання Андрієві Шевченку, адже він має значно більше досвіду, ніж я. Він вигравав «Золотий м'яч» і знає про це більше за мене.

– Зараз ваші підопічні грають за кордоном з іноземними клубами. Чим, на вашу думку, відрізняються протистояння з ними від матчів з українськими суперниками?
– Скажу чесно: я гадаю, що грати тут, у чемпіонаті України, складніше, тому що на матчі Ліги чемпіонів не потрібно шукати жодної додаткової мотивації, футболісти самі виходять сфокусованими й зарядженими на подібні протистояння. З іншого боку, в українському чемпіонаті всі команди володіють неймовірною тактичною дисципліною та витримкою, що ускладнює просування і створення небезпечних нагод для нашого стилю футболу, тому, якщо ти не готовий повністю, тебе можуть дуже боляче покарати, якщо дозволиш собі розслабитися. Сподіваюся, одного дня українські стадіони знову зможуть збирати повні трибуни – «Арена Львів» та інші чудові арени, адже в певні моменти підтримка фанатів є найкращою зброєю, яку можна мати у своєму арсеналі. Це, без перебільшення, дванадцятий гравець, і подекуди нам його бракує. Сподіваюся, ми всі дочекаємося повернення цих емоцій.