У конкуренції з ЮКСА, «Металістом 1925» та «Полтавою» в Групі Б Першої ліги ФК «Кудрівка» змогла завершити першу частину сезону лідером. Цей результат можна вважати сенсаційним, адже за підбором гравців ті ж харків’яни вважалися фаворитами ще до старту сезону. Проте несправедливим успіх команди Солодаренка та Баранова не назвеш – у складі колективу із Чернігівської області грає низка кваліфікованих футболістів, які здатні вирішувати амбітні завдання.

Безумовно, роль голкіпера у таких результатах команди суттєва. У листопаді ФК «Кудрівка» виграла три матчі, а Антон Яшков пропустив всього один м’яч. Це вражаючий показник, якщо враховувати матчі з прямими конкурентами.

– У листопаді Кудрівка виграла всі три матчі. Яка гра особисто вам найбільше запам’яталася? Напевно, перемога над Металістом 1925?
– Кожен матч по-своєму пам’ятний. Матч проти Металіста 1925 був останнім у 2024 році для нас і хотіли на мажорній ноті завершити першу частину сезону. На мою думку, це був матч рівня УПЛ. Зустрічалися дві конкурентоспроможні команди, які прагнули перемогти. Було дуже приємно набрати три очки і завершити першу частину сезону лідерами у своїй групі. 

– За рахунок чого Кудрівці вдалося переграти Полтаву та Металіст 1925? Які сильно сторони своєї команди насамперед можете відзначити?
– У нашій команді грають висококласні футболісти, які хочуть досягати результату і прогресувати. До того ж, варто відзначити мікроклімат всередині колективу та роботу тренерського штабу. Кудрівка насамперед славиться своєю командною грою.

– Проти Металіста 1925 ви грали на Арені Лівий Берег. Напевно, такий стадіон додавав ще більшої статусності матчу? 
– Дійсно, було приємно грати на такій арені, але люди приходять на футбол заради гравців. Саме футболісти «роблять шоу». Не важливо який стадіон, а головне щоб гра була цікавою.

– ФК Кудрівка завершила першу частину сезону «зимовим чемпіоном» у Групі Б. Зізнайтеся, перед стартом чемпіонату вірили в це?
– Навіщо грати, якщо не вірити в себе, в свою спроможність вирішувати найбільш амбітні завдання? Задоволені, що змогли завершити 2024 рік на першому місці, але не можна сказати що це якась сенсація. У Кудрівці зараз дуже хороший колектив, сильні футболісти. Також варто відзначити роботу тренерського штабу. Перше місце Кудрівки – це не випадковість.

«Було корисно навчатися в Дишленковича, Бандури, Непогодова, Паньківа»
– В юнацькі роки ви грали за Шахтар. З ким у донецькому клубі займалися? Що може згадати з того періоду і чому все ж не вдалося закріпитися у клубі?
– У Шахтарі був хороший період у моїй кар’єрі, але тоді мені ще не вистачало досвіду. Тренери вирішили, що поки що програю конкуренцію за місце у складі команди. Вони зробили акцент на інших воротарях, а мене на правах оренди відправили до Металурга. У Шахтарі займався з низкою кваліфікованих футболістів. Взагалі, у такому клубі не буває випадкових гравців. 

– Влітку 2007 року ви на правах оренди перешли до донецького Металурга. З сезону 2008/09 почали виступати за молодіжну команду, в якій поступово стали основним воротарем. Наскільки продуктивним був для вас цей період у кар’єрі? 
– З теплотою згадую про ті часи. За молодіжну команду зіграв досить непогано. Мав можливість працювати з кваліфікованими тренерами, в конкурентному середовищі. В донецькому клубі створювалися всі необхідні умови для зростання. На жаль, з часом цей клуб припинив своє існування. Прикро, що не зміг дебютувати за першу команду, але тоді конкуренція була дуже серйозною. 

– Яких воротарів пережили у донецькому клубі та з якими тренерами працювали? Конкуренція пішла вам на користь?
– Насамперед відзначу Владіміра Дишленковича, Дмитра Воробйова, Олександра Бандуру, Дмитра Непогодова, Юрія Паньківа. Всі ці голкіпери заявили про себе на найвищому рівні. Для мене у молодому віці було корисно навчатися у них. Намагався переймати все найкраще і багато чому навчився. Від кожного тренування отримував задоволення. Молодому хлопцю було дуже важливо мати можливість працювати разом з такими кваліфікованими голкіперами.

– На початку травня 2012 року ви у складі Говерли-Закарпаття дебютували у дорослому футболі. Що вам запам’яталося з матчу проти донецького Олімпіка?
– Безумовно, такі матчі запам’ятовуються на все життя. Вранці у день матчу повідомили, що гратиму у стартовому складі. Хвилювався, адже хотілося проявити себе на професіональному рівні. Говерла-Закарпаття тоді лідирувала і кожна гра була важливою. Важливо було отримувати підтримку від партнерів по команді та від тренерського штабу. Ми той матч виграли 4:1 і собою залишився задоволений. 

«Грав за збірну з Богдановим, Шаховим, Пластуном»

– Ви часто грали в оренді за різні клуби. Наскільки це непросто було для вас і як переживали складні часи?
– Були такі періоди у кар’єрі, коли навіть сам просив керівництво Металурга віддати мене в оренду. Розумів, що шансів грати за першу команду Металурга у мене небагато, а для зростання важливо отримувати ігровому практику на професіональному рівні. Не хотів постійно грати за дубль. У Говерлі у мене було більше шансів проявити себе. Мене все влаштовувало у тій команді і про свій вибір не жалкую. Футболіст має грати, а не постійно тренуватися. 

– Також ви мали можливість зіграти за збірну України U-20. Пригадайте свої емоції, коли дізналися що вас викликали до збірної? З ким грали тоді разом? Можливо, хтось став зіркою у майбутньому?
– Кожен футболіст мріє грати за збірну своєї країни. Коли дізнався про виклик до юнацької збірної, то безумовно, мене переповнювали позитивні емоції. Це стимул для кожного футболіста працювати ще більше. Мене викликали в 18 років, а хлопцям в команді вже було по 20 років. За збірну тоді грали Андрій Богданов, Євген Шахов, Ігор Пластун. Мені було дуже приємно стати частиною того колективу. 

– З 2015 по 2020 роки ви зіграли 83 матчі за Колос. Можна сказати, що у цьому клубі ви себе відчували найбільш щасливим? 
– Дійсно, це був продуктивний період для мене. Приєднався до Колоса на початку його становлення. Пройшов із цим клубом від аматорів до професіоналів. 

– За рахунок чого Колос зміг заявити про себе у професіональному футболі? 
– Всі у клубі в єдиному пориві рухалися до своєї мети. Цей шлях клуб пройшов поступово. Кожен у клубі знав, що він має робити. 

– З якої причини змушені були залишити ковалівський клуб? Наскільки це для вас було болюче рішення?
– Не легко пережив це рішення, але у футболі таке буває. Я був у Колосі п’ять років, але клуб вирішив припинити зі мною співпрацю і віддали в інший клуб для того, щоб мав можливість отримувати ігрову практику. Поговорили, потиснути руки і розійшлися. 

«Представники Кудрівки мені першими зателефонували»

– Після Колоса ви підписали контракт з Поліссям. Що можете пригадати з цього періоду у кар’єрі? 
– Завжди у мене будуть особливі спогади про це клуб. З теплотою згадую про Полісся, про той час, який провів у клубі. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, грав за Полісся. Після паузи розпочали новий чемпіонат під час війни. 

Хочу відзначити президента Полісся Геннадія Буткевича. Він завжди на перший план ставить футболістів і створює всі найкращі умови для них. Бажаю Поліссю лише перемог. 

– Наскільки непросто вам було адаптуватися до гри у Другій лізі після часів, проведених у Колосі та Поліссі? Не шкодуєте про той період, протягом якого грали за ПФК Звягель?
– У Поліссі у мене було небагато ігрової практики, тому просто хотів грати і проявляти себе. На мою думку, зіграв досить непогано за ПФК Звягель. Посіли третє місце, але виграли у плей-оф у ФК Хуст (1:1, 1:0) і підвищилися у класі. Новина про розформування Звягеля шокувала, адже витратили чимало сил для того, щоб вийти до Першої ліги. 

– Влітку ПФК Звягель розформували і ви були змушені собі шукати інший клуб. Чому вирішили погодитися на пропозицію Кудрівки та чи були інші варіанти?
– Саме представники Кудрівки мені першими зателефонували і запропонували підписати контракт з цим клубом. Були й інші пропозиції, але погодився приєднатися саме до колективу із Чернігівської області. Я не помилився зі своїм вибором. 

– Як із інфраструктурою у Кудрівці? Керівництво клубу працює щодо вдосконалення сільського стадіону та заміських баз?
– Навіть під час війни керівництво клубу намагається створювати всі умови для професіонального зростання футболістів. Важливо, що клуб і команда не стоять на місці. ФК Кудрівка крок за кроком розвивається і рухається вперед.

Зараз важливо відпочити, відновитися і з новими силами будемо готувати до весняної частини сезону у чемпіонській групі.