«Прикарпаття» після двох досить успішних попередніх сезонів в нинішній кампанії забуксувало. Команда посіла лише сьоме місце в групі А Першої ліги, набравши 13 очок за 14 матчів.

Таким чином, підопічним Олега Рипана не вдалося повторити торішнє досягнення та пробитися до чемпіонської групи, і навесні вони будуть змушені боротися в групі вибування.

Про причини стагнації, кадрову політику та плани на міжсезоння розповів асистент головного тренера «Прикарпаття» Олексій Городов.

«Враження від першої частини сезону у виконанні Прикарпаття негативні»

– Олексію Анатолійовичу, як оціните осінню частину сезону для Прикарпаття в Першій лізі?
– Перш за все, хочу подякувати ЗСУ, які нас захищають та дають змогу в такий тяжкий час проводити чемпіонат.
Враження від першої частини сезону, звісно, негативні. Думаю, що усі команди ставили перед собою завдання потрапити до чемпіонської групи. Ми цієї цілі не досягли.

Коли в Першій лізі розпочався поділ на групи, то ми поступово прогресували. В стартовому чемпіонаті [2022/23] посіли перше місце в групі вибування. В минулому сезоні вийшли в чемпіонську групу із загального десятого місця. Казали, що ми на ньому й залишимося та будемо усім дарувати очки. На ділі – добре зіграли й посіли п’яту позицію. Зараз ми туди не потрапили.

Якщо ти програєш сильнішим суперникам, то це одне. А в нас було дуже багато ігор, які ми самі віддали через власні помилки. Тому є над чим ще більше працювати. Ну, нічого. Зробили крок назад. Не помиляється той, хто нічого не робить.

– Що конкретно завадило команді вийти до чемпіонської групи?
– Можливо, не достукалися до хлопців після успішного минулого сезону. Хоча, в нас були збори в Моршині, й ми налаштовували, що легше посісти це п’яте місце, аніж його втримати. Почали чемпіонат з відчуттями, що буде усе як в минулій кампанії. А новий сезон – зовсім інші виклики.

Також у нас дуже шкутильгає індивідуальна техніка. Маємо молоду команду, зібрану переважно з місцевих хлопців. Тому десь не вистачає школи. Було багато епізодів, коли не реалізовували свої моменти в атаці та помилялися в захисті.

Тактично ми вже більш-менш добре готові. Думаю, були єдиною командою в чемпіонаті, яка перебудовувалася по ходу гри: і в три захисники грали, і в чотири, і в два нападники, і в одного. Кістяк, з яким працюємо два роки, вже розуміє, чого ми хочемо, та приймає наші вимоги.

– Прикарпаттю по ходу сезону не вистачало стабільності в результатах. З чим це пов’язуєте?
– Повторюся, що почали ми, мабуть, з думками, що усе буде іти як в минулому чемпіонаті. Перший матч зіграли внічию з Буковиною (1:1), хоча прагнули виграти вдома. Потім з Минаєм (2:4) така гра була, де ми могли як виграти, так і програти. Якось легко нам забивали голи. Так почалася невпевненість.

З середини першої частини сезону ми вже краще почувалися психологічно та упіймали ігровий тонус. Однак наприкінці нас дуже сильно підкосила травма капітана та ключового креативного футболіста Василя Цюцюри. Без нього ми зазнали трьох поразок.

На жаль, замість Василя ніхто не підхопив тягар лідерства. В нас усього п’ять-шість досвідчених футболістів. Інші – молодь. Треба працювати над тим, щоб не ламався ансамбль, коли випадає один футболіст. Нехай й дуже важливий. Хоча, в тих іграх у нас було багато моментів – підвела реалізація.

– Який стан здоров’я Цюцюри?
– Цюцюра «зламався», коли забивав гол у домашньому матчі з Поділлям (2:0). Він пішов на ризик й отримав травму коліна. Дякувати Богу, операція непотрібна. Тому, думаю, до зборів він вже буде в строю.

Взагалі хочу сказати, що пишаюся усіма нашими досвідченими гравцями та радий, що вони в нас є. Це наша опора. Молодь повинна трохи рівнятися на них та дивитися. Хоча для нас важливі усі футболісти. Розумію, що зараз багато ллється негативу від вболівальників, але тільки ми бачимо, як вони працюють.

Наш лідер Василь Француз у матчі з Буковиною (0:0) отримав травму голови, однак, як справжній мужик, відновився скоріше усіх термінів і виходив на поле. Валерій Болденков, я знаю, грав на уколах. Роман Барчук хворів, але вийшов з температурою на матч з Нивою (1:2). На полі він допомагав команді, як міг, і забив гол. Потім зліг з ускладненнями. Сергій Швець зіграв без замін усі матчі та не пропустив жодного тренування.

«Ми не змогли знайти заміну Шинкаренку та Попчуку»

– Який матч Прикарпаття був найкращим восени?
– Звісно, що це перемога над Нивою (3:0). Тут річ не у рахунку, а в самій якості гри. Так, можливо, на це вплинув швидкий гол, який ми забили на першій хвилині. Там нам усе вдавалося: агресивний пресинг, контрпресинг, якісні передачі, чітке завершення.

Можливо, хтось здивується, але я б ще виокремив домашню гру з Агробізнесом (0:1). Ми повністю переграли лідера чемпіонату. Лише підвело завершення та помилка нашого воротаря, через яку ми програли. Цікаво, що на виїзді вже вони нас повністю переграли, мали багато моментів, але ми 1:0 виграли. Це футбол.

– Який матч вам найбільше не вдався?
– Однозначно, гра з Епіцентром на виїзді (0:3). Ми розуміли, що це сильна команда. На мою особисту думку, це найсильніший колектив по грі у Першій лізі. Тому усвідомлювали, куди їдемо, однак дуже легко програли. Через власні помилки пропустили два голи й далі вже було тяжко грати.

Траплялося й немало розчарувань. В останній зустрічі з Металістом (1:2) добре грали, але не могли реалізувати моменти. Наші нападники з двох метрів не забивали. Ну, там хоча б гра була. А з Епіцентром, я рахую, ми повністю провалили поєдинок.

– У передсезонних розкладах очікувалося, що найвагомішою літньою втратою для Прикарпаття стане Дмитро Шинкаренко, який перейшов до Буковини. Наскільки його реально не вистачало по ходу кампанії?
– Так, звісно, це була вагома втрата. Шинкаренко – дуже кваліфікований футболіст. Він швидко адаптувався в нашій схемі на позиції латераля та виконував великий обсяг роботи. Плюс він хороша людина та справжній професіонал як під час ігор, так і під час тренувань.

Коли за нас грав Шинкаренко, то його конкурентом був місцевий вихованець Юрій Радульський. На жаль, влітку ми не змогли підсилитися та знайти ще одного гравця на позицію Радульського. Тому він у нас залишився фактично безальтернативним правим латералем. А без конкуренції немає росту.

У нас влітку не було багато втрат. Пішли лише Шинкаренко та Гліб Попчук, який грав на обох флангах захисту. Однак ми не змогли знайти їм заміну.

«Команду взимку покинуть Замуренко та Сьомка»

– Щодо ваших літніх придбань, то найбільше було очікувань від хавбека Павла Замуренка, який прийшов до вас з Дружби, що розпалася. Чи став він для вас посиленням?
– Замуренко непоганий футболіст і хороша людина. По тренуваннях взагалі питань немає. Він працював кожен день, однак трохи нам не підійшов, або йому не підійшов наш стиль. Тому він, грубо кажучи, програв конкуренцію Дмитру Титову та Максиму Стадніку, які грали в нас на цій позиції. На жаль, в нього не вийшло закріпитися в нас.

У нас специфічна команда. Якщо взяти заявку, то 14 із 24 гравців – місцеві футболісти. І це переважно молодь, яка прийшла з чемпіонату області. Не маємо завдання вийти в Прем’єр-лігу. Прагнемо, щоб футболісти зростали й грали тут або в Прем’єр-лізі. Над цим і працюємо.

Таким чином, коли наш місцевий виграє конкуренцію, то перевагу ми будемо віддавати йому. Новачки повинні бути, як мінімум, не слабше.

– Замуренко не продовжить виступати за команду в другій частині сезону?
– Так, ми з ним розстанемося.

– Чи відомо, хто ще точно покине команду взимку?
– Ще покине команду Артем Сьомка. В нього закінчується контракт, і ми вирішили його продовжувати.

– А яка ситуація щодо Василя Геника, Олега Коса та Романа Барчука, в яких також завершуються угоди?
– Є домовленість, що днями вони мають підписати контракти. Це дуже кваліфіковані місцеві футболісти. Можна сказати, – серце команди.

Про Барчука я вже казав раніше. Геник – це професіонал. Він не завжди грає зі старту, але працює кожен день і дуже допомагає, коли виходить на заміну.

– З кимось із новачків ви вже домовилися про перегляд чи співпрацю?
– Поки ведемо перемовини. Ще зарано казати. На сьогодні нам потрібно закрити позиції лівого та правого захисників.

«Навесні не буде права на помилку. Місце у Першій лізі ніхто просто так не віддасть»

– Які плани за збори?
– Ми збираємося наприкінці січня. В Івано-Франківську у нас буде двотижневий втягувальний збір. Далі на два тижні поїдемо на Закарпаття на загальнопідготовчий збір. Потім повернемося додому та проведемо спеціально-підготовчий збір з великою кількістю спарингів. На завершення – передзмагальний збір. Вийдемо вже на траву в Івано-Франківську та будемо готуватися до чемпіонату.

Завдяки нашому керівництву, яке робить для нас усе в такий важкий час, маємо необхідні умови для підготовки. Нам забезпечується проживання, харчування, тренувальні зелені та штучне поле.

– Чого очікуєте від другої частини сезону?
– Звісно, буде дуже тяжко. Ми усі розуміємо, що, хоча й усі пишуть про амбіції вийти в Прем’єр-лігу, насправді є лише окремі команди, які 100% ставлять таке завдання, а інші колективи, як і ми в тому році, намагаються перемагати в кожному матчі. А в групі вибування кожен клуб матиме ціль залишитися в Першій лізі.

Нам потрібно буде насамперед витримати психологічно. Не маємо права на помилку. Тому потрібно добре підготуватися. Ігри на нас чекають непрості. Місце у Першій лізі ніхто просто так не віддасть.