– У тебе видався такий дуже насичений рік в кар’єрному плані. Напевно, найяскравіша подія – це дебют за збірну України. І тебе так одразу кинули у вогонь, в матч із Францією. Як ти налаштовувався на гру, знаючи, що будеш грати проти іменитих суперників?
– Ну, я б не сказав, що ось так прямо кинули. Просто це футбол, треба бути готовим такого. І коли мені сказали, що я буду іграти, я настроювався так, як на кожну гру. Все було як завжди, по стандарту. Звичайно, важлива гра була, але важливо було якісно підготуватись, тому працювали готувались так, як і завжди.

– В тебе було багато дуелей з Мбаппе. Як взагалі грати проти нього?
– Це, на мою думку, один з найкращих футболістів на теперішній час. І, звичайно, важко проти нього грати, але коли ти граєш проти таких футболістів, ти розумієш, що є над чим працювати, на кого рівнятись. Грати проти нього – одне задоволення.

– Виступ за збірну – це більше тиск або драйв, який піднімає на новий рівень?
– Для мене це не було тиском. Звичайно, що відповідальність є, але так, щоб тиск – це ні. Ти розумієш, що ти граєш за головну команду країни і коли ти виходиш на поле, можливо, буває там мандраж якийсь. В мене перед грою він був легенький, а під часи розминки вже все стало на свої місця і я просто грав так, як я вмію. І тому кажу, що це більше відповідальність, ніж тиск.

– Якщо говорити про «Динамо», то у тебе такий був різкий зріст в кар’єрному плані. Ти швидко дебютував, закріпився, став основним гравцем. Як це взагалі відбувалося?
– На деякі тренування мене став залучати ще Мірча Луческу. Інколи навіть в заявку попадав. Потім тренер сказав, что візьме мене на збори. Звичайно, я зрадів і і почав працювати ще наполегливіше. Мене почали ще більше залучати до першої команди.

Потім, коли Мірча Луческу пішов, і прийшов Олександр Володимирович Шовковський, він також казав мені, що я поїду на збори, що він на мене розраховує і щоб я старався, доказував. Він мене взяв на збори і давав мені ігровий час, де я проявив себе, можна так сказати, і він мені до довірив місце в основі.

– У тебе були автоголи, але потім на кожну наступну гру ти спокійно виходив, робив свою роботу. Ти швидко відходиш від таких моментів?
– Я не беру це близько до серця. Звичайно, коли трапляються такі моменти, десь неприємно, але в мене, можливо, такий характер чи така якась ментальність, що я це не брав близько до серця. Я завжди про це забував, навіть коли в команді піджартовували, що я скоро стану найкращим бомбардиром команди, вже наступаю на п’яти Ванату. Звичайно, то неприємно з одного боку, але з другого боку це футбол, тому буває.

– Якщо ми почали говорити про психологію. Зараз багато критики на адресу «Динамо» у ЗМІ. Це на тебе впливає?
– Я не дуже читаю ЗМІ. Але звичайно критика є. І вона мала бути через такі результати. Всі в команді сподіваються, що цей період, який був у нас, вже по позаду. Всі хочуть забути цей період. Всередині ми намагались один одного підтримувати і розуміли, що нам треба всім разом об’єднатися і виходити з тієї ситуації.

– В чому причина невдач «Динамо» восени?
– Так, щоб зразу сказати, я навіть не знаю, але на мою думку, були матчі, в яких ми вигравали, але просто губили концентрацію і пропускали. Мені здається, першими такими матчами були поєдинки з «Пафосом» та «Маккабі». Коли ми в них виступили негативно, воно десь вплинуло на нас, а потім одна нічия, друга нічия, третя, і все. І вже ми самі не знали, що не так. І начебто ж все те саме, ті самі футболісти, тренери, всі працювали, всі хотіли позитивного результату...

– З приходом Костюка трошки ця ситуація змінилася. Здалося, що з’явилася якась така емоція, вогонь. Костюк – сильний мотиватор?
– Можливо, він своїм характером десь трошки допоміг. Я пам’ятаю, коли з ним працював в «Динамо U-19», в нього все було строго. Можливо, десь воно і зіграло ту роль в кінці першої частини сезону.

– Були побоювання, що Костюк не зможе впоратися з характерами таких ветеранів, як Ярмоленко, Буяльський. Як це всередині колективу, як комунікація? Чи немає проблем?
– Немає проблем, тому що Андрій Миколайович Ярмоленко навпаки підтримує всіх в команді. Навіть, коли він не грає через травму, він завжди підказує, підтримує, допомагає. Коли треба, і «напіхає», бо це футбол. Те саме Буяльський: він наш капітан, він всіх підтримує.

Я не думаю, що є якісь проблеми з ними. Я знаю, що вони комунікують між собою і тому я не можу сказати, що могли бути якісь проблеми с ними. Навпаки, я думаю, що вони об’єднують команду.

– В тебе зараз серйозний конкурент: Аліу Тіаре. Ви трошки так схожі за стилем. Як ти відносишся до конкуренції?
– Та чудово. Тим більше, в такому віці потрібна конкуренція, бо тому що коли без конкуренції, ти не так себе налаштовуєш, бо сприймаєш це так: все одно буду грати. А коли є конкуренція, ти розумієш, що треба завжди викладатись. Тим більше, в такому клубі, як «Динамо», конкуренція має бути. Тому тут нічого такого.

– У Тіаре серйозна французька школа. Це відчувається, що в нього такий сильний бекграунд?
– Звичайно, так. Він гарний захисник і в нього є певні гарні якості. Звичайно, він мій конкурент, але всередині команди, в роздягальні чи десь поза межами футбольного поля ми дружимо. Деколи спілкуємось, тому нічого такого. Це футбол і воно має так бути.

– Якщо говорити про твої плани, то які вони? Декілька років пограти тут, а потім поїхати за кордон? В тебе є такі амбіції?
– Я думаю, кожен футболіст хоче грати в Європі на найвищому рівні. Але я не знаю, коли може бути така пропозиція по мені, яка підійде «Динамо» і клуб погодиться мене відпустити. Все залежить в першу чергу від мене. Щоб була зацікавленість з боку хороших клубів, потрібно, щоб я дуже добре показував себе.

Звичайно, що хочеться розвитку, але на даний момент я з «Динамо» і задоволений цим. Тренуємося, готуємося до чемпіонату, а що далі буде, побачимо.

– А як ти вважаєш, на яке місце може претендувати «Динамо» в цьому сезоні?
– Ми будемо боротись за найвищі місця. Звичайно, турнірна ситуація непроста, але я розумію, що то футбол, думаю, що всі розуміють, що все може перевернутися з ніг на голову. Тому можливо, дай Бог, в останніх турах будемо боротись за чемпіонство.

Ще є можливість потрапити до Ліги Європи через завоювання Кубку України. Будемо намагатися виконати и це завдання. Будемо боротися до останнього, тому що і Кубок важливий, і чемпіонат. Тому зараз на зборах будем працювати, щоб досягнути найвищих цілей.