Інтерв’ю із першим зимовим новачком «Полісся» – атакувальним хавом ізраїльтянином Томером Йосефі, який розповів про свій трансфер, перші враження від перебування у команді, з ким спілкується і чому не думає про голи.

– Ну що Томер, давай познайомимося нарешті. Опиши себе, будь ласка, одним словом, себе як людину.
– Спокійний хлопець. Мені здається, що я спокійний хлопець.

– Опиши себе одним словом, а можливо й не одним, як футболіста.
– Я закоханий в футбол з дитинства. Я почав грати зі старшим братом, коли мені було 5 років. І відтоді в моєму житті завжди є футбол. Тим не менше, я весь час вчуся і вдосконалююсь.

– Що українські вболівальники іще повинні знати про тебе?
– Напевно те, що я командний гравець. Що я люблю готувати для своїх друзів, що я забиваю голи, і бажаю нашій команді та нашим уболівальникам багато-багато успіхів разом.

– Ти розповідав про те, як ти став футболістом. Чому ти обрав футбол у дитинстві. Напевне, у тебе був якийсь кумир у дитинстві, а можливо він і досі є?
– Моїм взірцем завжди був Мессі. Я вболівав за «Барселону» з юних літ і досі дивлюся його ігри, навіть коли він грає за МЛС.

– Станом на тепер, чим ти пишаєшся, що ти досяг у футбол. Чи є щось таке?
– Тим, що став дворазовим володарем Кубка Ізраїлю. Тим, що отримав виклик до національної збірної. Станом на тепер – це звісно, все добре, але я прагну більшого. І буду продовжувати прогресувати якомога швидше.

– Ти усю свою футбольну кар’єру провів у себе на батьківщині і по суті, «Полісся» це твій перший закордонний крок і чому ти на нього зважився?
– Перш ніж погодитися на цей трансфер, я багато прочитав про «Полісся». І знаєте що? Мене вразило те, як клуб швидко розвивається. Я спілкувався з людьми, які мені дуже рекомендували і країну, і клуб. У мене кілька знайомих грали тут – і від них я отримав лише схвальні відгуки. Я залишив Ізраїль, бо хотів зростати професійно, реалізувати свій потенціал. Сподіваюсь, що це станеться саме тут. Плюс я був вражений усім побаченим, особливо коли приїхав на тренувальну базу. Я побачив передусім професіоналізм у всьому і зрозумів, що тут зможу рухатися вперед.

– Чи були у тебе якісь сумніви стосовно переходу цього?
– Жодних. Як тільки я побачив тренувальну базу, місто, людей – я зрозумів, що зробив правильний вибір – хочу грати у «Поліссі». Тренувальний комплекс взагалі неймовірний. Я думаю, що навіть не всі топ-команди мають щось подібне. З усіма цими умовами, професіоналізмом усіх правцівників клубу, футболістам можна прогресувати до найвищих рівнів.

– Зазвичай іноземці не дуже зараз хочуть їхати в Україну і це зараз зрозуміло чому, але напевне, перед тобою не стояло таке питання, оскільки ти ізраїльтянин й Ізраїль, на жаль, так само, як і Україна знає, що таке війна.
– Це справді так. Бо я теж приїхав з країни, яка знає, що таке війна. Але разом з тим, я розпитав своїх знайомих, які грали тут про все, що мене цікавило. На підписання контракту в Україну я приїхав зі своєю дівчиною. Ми хотіли переконатися, що будемо у безпечному місці. До того ж, я дуже хочу сконцентруватися тільки на футболі і, як я вже сказав, прагну віддавати всі сили за команду.

– Ну і хочеться почути твої враження від перебування в Поліссі, хоч ти тут недовго, але лічені дні, але тим не менше, які твої враження?
– Перш за все хочу сказати, що команда прийняла мене дуже і дуже добре. Ще до того, як я сюди приїхав, мене запитували, як я почуваюся і якщо мені щось потрібно – кожен у цьому готовий мені допомогти. І це також було неймовірно приємно. Знову ж таки повторюсь – тут професіоналізм на найвищому рівні. Вітаміни до і після тренування, додаток, яким користується команда для організації робочого процесу – це все топ.

– З ким ти спілкуєшся найбільше?
– Я вважаю, що я дуже комунікабельна людина, яка легко знаходить спільну мову з кожним. З самого першого дня я спілкуюся добре з усіма.

– Зізнайся чесно, до переходу в «Полісся», що ти знав про Україну. І що знаєш тепер?
– Напевне, як і всі – адже я дивлюся новини і знаю, що відбувається у світі. Я знав, що у країні йде війна, але окрім цього – я був більше зосереджений на команді та футболі і хотів знати більше саме про Полісся. Сподіваюся, що після поновлення сезону, ми будемо лише радувати наших уболівальників.

– Скоро у тебе день народження, там подивилася – другого лютого, як би ти хотів його відсвяткувати. Що би ти хотів побажати собі і можливо який подарунок хотів би отримати?
– Перш за все, я хочу побажати своїй родині щастя та здоров’я. Я вперше залишаю свою країну, тому мені їх дуже не вистачатиме. А ще я бажаю успіхів «Поліссю». Я буду старатися забивати якомога більше голів і робити багато асистів. Бажаю команді успіхів та досягнення поставлених цілей. Це напевне, все що я хотів би.

– І наостанок, які твої завдання на залишок цього сезону. Скільки голів ти маєш забити, щоб знаєш в кінці сезону ти сказав – я собою пишаюся.
– Я вважаю, що потрібно концентруватися не на кількості голів та асистів, а більше працювати на полі і вірити в себе і тоді і голи і асисти прийдуть. І я вірю у себе і віддам усі сили за команду.

– І найостанніше питання. На якому місці нині «Полісся» в чемпіонаті України?
– П’яте. Нині – п’яті. Але ми повинні бути в трійці, я знаю. Бути в трійці, а наступного сезону треба боротися за чемпіонство.