Прес-служба ФК «Оболонь» Київ після завершення сезону-2024/25 поспілкувалася з президентом клубу. Олександр Слободян проаналізував виступи в сезоні, розповів про зміну на тренерському містку, оцінив потенціал команди та дав прогнози перспективній молоді.

– Хочу розпочати з подяки нашим захисникам та захисницям, які дають можливість проводити футбольні змагання в Україні. Тільки завдяки їм ми сьогодні маємо можливість як держава функціонувати в такий важкий період.

«Оболонь» – це виробнича структура. Футбольний клуб є в структурі нашого акціонерного товариства. Завдяки виробництву існує можливість функціонувати й футбольному клубу.

У 2023 році ФК «Оболонь» напряму вийшов до УПЛ. Перед початком сезону-2023/24 так звані футбольні експерти майже одностайно віддавали нам останнє (16-те) місце і говорили, що наш клуб приречений на виліт. Ми з цим не погоджувалися. Єдине, чого ми хотіли, – це бачити об’єктивне суддівство протягом усього чемпіонату. Перед командою було поставлене завдання закріпитися в УПЛ та отримати необхідний досвід гравцям і тренерам. Хочу відмітити, що для мене особисто, як для президента футбольного клубу на громадських засадах, це було уже третє повернення у вищий дивізіон українського футболу. І тому я мав розуміння щодо того, що нас може очікувати, у тому числі навколофутбольні фактори, які дуже часто впливають на результати та, в підсумку, на турнірне становище. Підсумовуючи той сезон можу сказати, що мені приємно те, що наші молоді тренери та гравці із завданням гідно впоралися та отримали дуже цінний досвід.

Готуючись до сезону-2024/25, ми посилили склад за рахунок перспективних і молодих футболістів. Наш склад поповнили: Віктор Блізніченко, Костянтин Бичек, Денис Теслюк. Було переведено до першої команди 17-річного воротаря Дениса Марченка. До команди також прийшли досвідчені гравці: Василь Курко, Вадим Вітенчук, Максим Грисьо. З тих гравців, хто покинув клуб, важливим був нападник Ігор Краснопір. В цілому ж наша команда стала більш збалансованою та готовою до нових викликів і мала б перебувати в топ-10 команд УПЛ. Однак, за декілька днів до старту в новому сезоні на тренуванні зазнали травм декілька важливих гравців. Згодом ще гірше: у трьох стартових матчах внаслідок суддівських помилок ми недорахувалися трьох очок. Далі – більше. Після кубкової перемоги над «Колосом» команда на фоні втоми програла в Житомирі 0:4. В наступному турі – чергова поразка, цього разу від «Зорі» – 0:2.

Початок сезону. Одне очко з 15 можливих. Різниця м’ячів – 2:14.

Для нас це був дуже провальний старт сезону. Невдалі результати почали створювати тиск на всіх, у тому числі на тренерів, гравців, функціонерів, уболівальників. Було прийнято рішення відправити у відставку головного тренера Валерія Іващенка та довірити очолити команду Сергію Шищенку. Незважаючи на об’єктивні труднощі, команда почала набирати очки та радувати своїх уболівальників. Взимку ми викупили у «Кривбаса» нападника Дениса Устименка, якого ми давно хотіли бачити у себе в команді. Окрім цього, в оренду взяли якісних гравців – Петра Стасюка та Олега Ільїна. Для команди були створені хороші умови: стабільні виплати заробітної плати та преміальних, заїзди в готель перед домашніми матчами, харчування тощо.

Взимку на «Оболонь-Арені» було оновлене освітлення – тепер воно на рівні сучасних вимог. На тренувальній базі ми завершили будівництво критого манежу.

Повертаючись до ігор у весняній частині, хочу зауважити – були як хороші, так і менш вдалі матчі. Після безвольного програшу в Олександрії 0:4 я був змушений стимулювати гравців та тренерів штрафуванням. На мою думку, не можна ділити матчі на більш та менш важливі. Професіонали повинні дбати про свій імідж та авторитет футбольного клубу. Я думаю, що мене правильно зрозуміли ті, кого це стосувалося. У цілому сезон вдалося завершити на позитивній ноті та фінішувати на 11-му місці.

Успіх команди не залишився непоміченим. Декілька днів тому до керівництва клубу звернувся головний тренер Сергій Шищенко. Він попросив відпустити його в інший футбольний клуб – можливо, у перспективний проєкт команди Першої ліги – ФК «Буковина». Ми не стали наполягати на відпрацюванні трирічного контракту. Особисто я подякував Сергію Юрійовичу за співпрацю та побажав успіхів у подальшій кар’єрі. Помічник тренера Микола Гібалюк та тренер воротарів Артем Кичак також покинуть наш клуб.

У середу, 4 червня, я доручив Олександру Антоненку виконувати обов’язки головного тренера. Проте, я вірю, що Олександр Сергійович достойно справиться зі своїми завданнями та згодом буде затверджений на цій посаді. В свою чергу ми подбаємо, щоб у нього були фахові помічники, які відповідатимуть вимогам клубу. Антоненко в свій час грав на позиції нападу в складі Оболоні. Згодом він тренував команду Другої ліги, де попрацював з молодими футболістами, а потім тривалий час був асистентом головного тренера основної команди. У нього є все для того, щоб стати фаховим, успішним тренером головної команди.

Наприкінці цього сезону керівництво ФК «Оболонь» вкрай здивувалося вимогами нових фінансових умов для гравців, у яких завершуються контракти. Декотрі з них вимагали підвищення зарплати в півтора, два та два з половиною рази, ще й бонуси за забиті м’ячі.

В цілому футболісти, які зараз у нас на контрактах, складають кістяк команди. Це ті футболісти, на яких ми розраховуємо, та які себе покажуть з позитивного боку в українському футболі та УПЛ.

Наш клуб має за мету запросити окремих футболістів та в якійсь мірі омолодити склад команди. Звичайно, хотілося б мати футболістів, які будуть прогресувати і думати не про свою матеріальну вигоду, а про своє футбольне сьогодення та майбутнє. Але я ще раз наголошую: у нас є кістяк команди, і ми не збираємося зупинятися у розвитку. У нас в планах – залучення окремих молодих футболістів, яким ми дамо можливість пройти з командою тренувальні збори.

– Чи підтримуєте Ви створення чемпіонату U-21 для більш предметного розвитку молоді?
– У новому сезоні чемпіонат U-19 не дає можливості грати футболістам 2005 року народження. Проте, існують окремі перспективні футболісти, які ще не зовсім готові бути гравцями першої команди. Для нас, як і для багатьох інших клубів, важливо мати можливість готувати таких футболістів. Чемпіонат U-21 може бути тією сходинкою, яка дасть шанс і цим хлопцям, і нашому клубу розвивати молодих гравців.

– Відкриттям сезону в команді став юний воротар Денис Марченко, він є вихованцем академії клубу і вже навіть гравцем молодіжної збірної України. Як Вам його прогрес?
– Денис в першу чергу наполегливий хлопець та перспективний футболіст. У віці 16 років, я помітив у ньому перспективного футболіста. В 17 років він будучи основним воротарем юнацької команди (U-19) показував вже досить високий рівень майстерності та зрілу гру. Минулого літа ми перевели Дениса Марченка в тренувальний процес головної команди. Тоді ми підписали контракт на досить помірних умовах для Дениса. Нещодавно, я сказав підняти зарплату Марченку, тому що це його не зіпсує. Після переможного (дебют Дениса за головну команду) матчу проти Ворскли я сказав, що Денис Марченко – гравець збірної країни. Мене уточнювали: «Юнацької збірної?». Я кажу: «Ні, головної команди». У перспективі бачу в ньому бачу в ньому гравця національної збірної України. Я йому пророкую велике майбутнє у футболі.

– В який момент Ви відчули, що «Оболонь» здатна зберегти місце в УПЛ на наступний сезон?
– У мене це відчуття було з самого початку цього сезону. Наша команда за своїм потенціалом повинна була бути в першій десятці. Я вже згадував невдалий старт сезону, де ми прикрим чином втратили залікові бали. Є команди, яким симпатизують постійно судді. Оболонь в період поки я обіймаю посаду президента на громадських засадах в когорту цих команд не потрапляє. Для нашого клубу в основі завжди були, є і будуть спортивні принципи. Навіщо вкладатися в професійний спорт, футбол, та нехтувати при цьому спортивним принципам. На жаль, в українському футболі не всі так вважають. І це погано. Таке зло нам потрібно викорінювати в Україні. Усі люди можуть помилятися, арбітри в тому числі, але ж не в односторонньому порядку. У футболі фальш, як в театрі – завжди добре видно. На трибунах глядача не обдуриш. Тому ми маємо спільно боротися з цим злом. І для цього є великі можливості в асоціації футболу, УПЛ, керівників суддівського корпусу та інших. Звичайно, медіа мають висвітлювати тих, хто допускає помилки в односторонньому порядку. Громадськість має знати в обличчя правопорушників. В часи коли великі клуби та менш великі будуть у рівних умовах – виграє турнір та значно зросте глядацький інтерес.

– Чи вважаєте Ви, що інфраструктура ФК «Оболонь» сьогодні є однією з конкурентних переваг клубу серед інших в УПЛ?
– Ми протягом років вибудовували матеріальну базу, створювали умови для якісного функціонування команд футбольного клубу. Не дивлячись на війну, на ті труднощі, з якими стикається промисловість, економіка України, виробничі структури, ми не кидаємо футбольний клуб, не кидаємо команду, ми продовжуємо розвивати цей напрямок. Тому що ми розуміємо, що футбол – це не просто вид спорту, це соціальне явище, і спорт номер один в Україні – це футбол.

– Попереду третій поспіль сезон «Оболоні» в УПЛ. Які цілі та завдання Ви ставите перед командою?
– Наша команда в новому сезоні повинна поборотися за місця не нижче сьомого. Враховуючи рівень гравців, ми можемо замахнутися на більше, аніж те, що досягнули у попередньому сезоні. Наш клуб усе має для того, щоб успішно функціонувати. У нас зростають молоді футбольні зірочки, і я думаю, що скоро футбольна Україна дізнається не лише прізвище Марченка, а й інших перспективних футболістів. У нас в команді перебуває ціла група якісної молоді.

– Наскільки важливою є підтримка виробничої структури для футбольного клубу?
– Нещодавно наша юнацька команда (U-19) їздила у містечко Чемерівці Хмельницької області, де є наш солодовий завод. В цьому містечку існує футбольна команда «Оболонь», яка виступає у чемпіонаті Хмельницької області. Там також зростають молоді футболісти, діти футболістів, у тому числі діти працівників нашого солодового заводу. Ми розраховуємо і на цих дітей, і на той футбольний клуб, який ми підтримуємо в аматорському рівні.

Наше акціонерне товариство «Оболонь» є помітним явищем в економіці країни, яке сплачує великі податки та працює прозоро. Окрім підтримки футбольного клубу та дитячих команд, ми допомагаємо дитячим будинкам сімейного типу, будуємо храми, підтримуємо багато соціальних проєктів та звісно ж, піклуємося про найбільших героїв сьогодення – захисників та захисниць України.