Колишній нападник «Полісся» Пилип Будківський поділився деталями свого відходу з житомирського клубу влітку 2024 року.

Нагадаємо, що Пилип став гравцем «Полісся» взимку 2022 році й провів за "вовків" 43 матчі – 19 голів й шість асистів. У серпні 2024 року він перейшов на правах вільного агента у «Зорю».

– Ти був одним із лідерів уже амбітної команди, але з тобою попрощалися. Як ти про це дізнався і які були перші емоції? Це був шок чи ти щось відчував напередодні, можливо, щось чув?
– Для мене це було велике розчарування, бо я цього не очікував. Ми не пройшли в Лізі конференцій словенську «Олімпію» – це був наш єврокубковий дебют. Повернулися, готувалися, грали товариські матчі, все було нормально.

І одного разу приїжджаю на сніданок, у нас мала бути теорія – і мені телефонує віцепрезидент Тесля. Каже, що треба приїхати в клуб. Я кажу: «Зараз же теорія, тренування…». А він: «Більше не треба». Добре, поїхали.

Відбулася дуже дивна розмова. Він каже: «Зараз зайдемо до президента, поговоримо – всі вже все розуміють, тому будемо з вами прощатися, давайте вирішимо, як ми це зробимо». Я кажу: «Добре, давайте поговоримо всі разом і поставимо всі крапки». Бо якщо вже вирішили, то нікуди не дінешся. Ми сиділи годину-півтори, а потім кажуть: «Розмови не буде, все вирішено, дякуємо, їдьте на базу, збирайте речі – переводьтеся в «Полісся-2».

Ну, добре. Почали тренуватися з «Поліссям-2» – збирали в залі, потім обов'язково треба було вийти на поле. День за днем – і зрештою ми вдарили по руках, що розірвемо контракт. Віцепрезидент тоді вирішив за всіх – разом із тодішнім тренером Ашуром. Ну, як є, так є. Сказали, що я неліквідний футболіст, бо мене не можна далі продати. Так прямо і сказали.

– Тобто, по суті, тодішні тренер і віцепрезидент самі так вчинили?
– Я вважаю, що так. А президента просто поставили перед фактом, сказали, що так треба. Думаю, він довіряв і тренеру, і віцепрезиденту. Але в мене на душі було дуже сумно. Я дуже хотів рухатися далі з «Поліссям». І не скажу, що якось випадав або виглядав гірше за тих футболістів, які тоді були на моїй позиції.