– Михайле Івановичу. Нещодавно відбулися вибори президента Федерації футболу України. Ви були делегатом Конгресу, на якому обрано нового керівника ФФУ. Що цікавого відбулося?
– Знаєте, все пройшло доволі буденно. Григорій Суркіс не балотувався на посаду керівника. Була всього одна кандидатура, а саме Анатолія Конькова, одного з кращих захисників радянського футболу 70-х років минулого століття, оплоту футбольного клубу «Динамо» Київ та збірної СРСР. Це людина відома й заслужена, тож у делегатів до нього питань особливих не було.

– Суркіс і Коньков дуже різні між собою люди. Григорій Михайлович – хороший менеджер, а Анатолій Дмитрович – футбольний функціонер. Як це може вплинути на розвиток футболу в Україні?
– Великих змін не відбудеться – це точно. Тому що чемпіонат Прем’єр-ліги контролює об’єднання професійних футбольних клубів України, а чемпіонат I і II ліг – Професійна футбольна ліга, тому особливих змін очікувати не слід. Але Федерація все-таки більше уваги приділить футболу, хоч тільки час покаже, що краще.

– Як, на Вашу думку, справлявся з роботою Григорій Суркіс?
– Як у кожної людини, у нього є недоліки. Та він проявив себе чудовим менеджером, підняв імідж українського футболу на міжнародній арені, його великий вклад і в тому, що чемпіонат Європи проведено в Україні. Він багато зробив, щоб світ змінив свою думку про нашу країну. Тобто плюси значно вагоміші за мінуси, і з цим згідні всі, з ким мені довелося спілкуватися.

– А що можна віднести до мінусів?
– А це з якої дзвіниці дивитися. Йому закидали, що як президент ФФУ більше уваги приділяє команді «Динамо», ніж іншим, що відчувається тиск із його боку на арбітрів, що тренером збірної, на його думку, може бути тільки вихованець динамівської школи і т.д. Головний аргумент – тиск на арбітрів – Григорій Суркіс вирішив просто, запросивши очолити цей напрямок П’єрлуїджі Колліну. Зараз усі незадоволені, бо арбітр став недосяжним і навіть за явні помилки його ніхто, крім італійського куратора, покарати не може. Так що ще не відомо, де плюс, а де мінус. Все пізнається в порівнянні. Для прикладу наведу ужгородську «Говерлу». Скільки результативних помилок припустилися арбітри в матчах з нашою командою? І що, хтось поніс покарання? Ніхто. І це теж неправильно.

– Ви вважаєте роботу Григорія Суркіса задовільною?
– За його перебування на цій посаді було проведено чемпіонат Європи, який для України зробив більше, ніж тисячу дипломатів. Були в його роботі помилки, і доволі суттєві, але про них ми вже говорили. Інша справа, як критику сприймав Григорій Михайлович. Я вважаю (і це думка футбольної громадськості краю), що те, що зробив Григорій Суркіс для України, не піддається сьогодні ніякому виміру. Йому подякував за роботу Президент України. Ще одна перемога в тому, що вибори голови ФФУ відбулися цивілізовано. Все інше – це дрібниці, про які нема сенсу говорити.

– Михайле Івановичу, як може торкнутися Закарпаття зміна керівника футболу?
– Усі зміни будуть витікати з планів роботи ФФУ. Але, повторюю, у нас зміни можуть бути незначні, бо є план роботи ФФЗ, спрямований в основному на покращення інфраструктури, підвищення майстерності команд, зростання рівня дитячого та юнацького футболу. Ми знаємо, чим нам потрібно займатися і продовжимо розпочату роботу.

– Ви зараз їздите по селах гірських районів Закарпаття та зустрічаєтеся з їх жителями. Серед них – багато вболівальників футболу. Чи змінилося Ваше враження про гірський футбол Закарпаття?
– Ви знаєте, змінилося. Я думав, що я майже досконало знаю футбол області, але бачу, що знав не все. Кращими районними чемпіонатами цього регіону є чемпіонати Свалявського та Перечинського районів. Тут районні федерації очолили нові люди. І Владислав Безик, і Василь Стецьо – молоді керівники, які вболівають за свої райони і вчаться працювати. У всіх гірських районах дуже багато проблем організаційного плану. У першу чергу – далека від удосконалення інфраструктура. Якість стадіонів бажає бути кращою. Рівень районних чемпіонатів – теж. Ми повинні вчити голів районних федерацій, надавати їм допомогу в організації роботи. Також відчувається недостатня увага з боку органів влади. У більшості цих районів не налагоджено співпрацю федерації та владних структур. Мені люди багато розповідають. Просять допомоги керівники сільських команд. Багато питань дрібних, але їх теж потрібно вирішувати. Ми, звичайно, допоможемо, але треба краще працювати й на місцях. Хороша організація роботи зніме половину питань, тож разом спробуємо вирішити їх, а це піде на користь всьому закарпатському футболу.