Олександр Левін – керівник ради директорів KDD group, яка є одним з лідерів ринку нерухомості в Україні. Серед реалізованих проектів компанії офісний центр «Київ-Донбас», житлові комплекси «Веденський» та «Дипломат – холл». На даний момент, компанія планує звести в Києві кілька готелів класу люкс: Sky-tower, Курені, та має частку в будівництві готелю Regent поблизу НСК «Олімпійський».

– Пане Олександре, в країні постійно говорять про те, що Євро-2012 дуже вигідний проект. Наскільки вигідно будувати п‘ятизірковий  готель саме до Євро?

– Будувати готель саме під Євро – дуже не вигідно. Тому, що не можна робити бізнес-проекти такого масштабу під один місяць. Взагалі, готельний бізнес один з найскладніших напрямів real estate (торгівля нерухомістю) за термінами повернення інвестицій. Ось чому в Києві не так багато готелів, а ті що побудовані, мають дуже дорогі номери. Крім того, невідомо, яка буде наповненість після Євро.

Але, безумовно, для України Євро – це шанс, щоб про неї дізнались в світі. Один з великих недоліків нашої держави – це небажання отримувати доходи з зовнішніх джерел, як туризм. Ми – стара європейська держава і в нас є багато чого показати світу. У всьому світі країни вкладають гроші в інфраструктуру, а вже бізнес вкладає кошти в готелі. За 18 років ми зовсім не розвивали інфраструктуру, не вкладали кошти в рекламу того, що можна показати в Києві, інших містах країни. Тому в нас у нас погані дороги, ніякі аеропорти тощо Ось чому до нас ніхто не їде. В короткий проміжок зростання бізнес активності до нас приїжджали західні бізнесмени. Але знову ж таки, лише для того,  щоб швидко заробити гроші і повернутися назад. Це не те, що сприяє розвитку країни.

– На вашу думку, Євро може стимулювати розвиток туристичного бізнесу, зробити готельний бізнес більш рентабельним?

– На даний момент, Євро – це єдина можливість змусити  нашу державу вкласти кошти в інфраструктуру. Розумієте, можна набудувати велику кількість готелів, але щоб вони заповнялися, люди мають комфортно прилетіти, сісти в комфортну машину, поїхати по комфортній дорозі і так далі. Вони мають мати програму – що подивитися, а це в першу чергу якісь інфраструктурні об’єкти. Бізнесмени майже ніколи не інвестують в такі об’єкти, це – завдання держави.

– Коли ви планували будівництво готелю, то враховували фактор проведення Євро 2012?

– Безумовно. Коли ми починаємо проектування об’єкту, то в першу чергу, вивчаємо перспективу. На сьогодні, я сподіваюся, що в української влади вистачить розуму не допустити втрату Євро. І що найголовніше – фінал, без якого в нас будуть лише дві-три гри. І це, звичайно, не те, на що розраховує бізнес. Якщо ми вкладаємо кошти, то очікуємо їх повернення, в даному випадку, це можливо лише за умови фіналу в Києві. Тому політикам треба об’єднатися на базі майбутнього, оскільки інфраструктура – це проекти майбутнього, а не сьогоднішнього. Це не популізм, як зарплати і пенсії, які впливають на рейтинги і вибори. Хто б не переміг на виборах президента, свій перший робочий день він розпочне з Євро. Оскільки саме він буде його приймати, і, навряд чи, хтось з сьогоднішніх кандидатів хотів би зазнати в цьому невдачі.

– Деякі готелі вважають, що укладати договір з компанією «ТУЇ – травел» – туристичним оператором УЄФА,  не вигідно. Ви підписали договір?

– У нас – кілька об’єктів. По одному – договір в процесі підписання. Особисто я до цього ставлюся по-філософськи. Це – вибраний оператор УЄФА і я за те, щоб з ним укласти угоду. Знову ж таки, люди просто так не приїдуть на футбол. Зокрема, не маючи квитків на матчі, без додаткових сервісів, які, очевидно, має надати компанія «ТУЇ-травел». Тому  я думаю, що підписувати з ними договір вигідно.

– Недостатня кількість п‘ятизіркових  готелів в Києві може стати на заваді проведення фіналу саме в столиці України. Які перешкоди заважають завершити будівництво готелю до 2012 року?

– Найбільша проблема, яка завжди існувала та існує – це бюрократія. Я вже говорив, що будівництво готелів – це дуже дороге задоволення. В «докризовий» період, банки фінансували будівництво, але і вони не дуже підтримували готельні проекти, оскільки повернення коштів розтягується на 10-15 років. Натомість, наші бюрократи намагаються заробити на кожній стадії реалізації такого проекту.

Спочатку на виділенні землі, на дозволах, поставити всі можливі палки в колеса, заважати – це робота наших чиновників. За кожним дозволом, за кожною довідкою стоять вимоги отримання коштів, «подяк». Крім того, у нас прості люди почали заробляти на перешкоджанні будівництву в центральній частині міста. Я не кажу про те, що треба руйнувати пам’ятники чи будувати на святих землях. Але в кожній європейській столиці старі і нові будівлі йдуть поруч. Коли є всі дозволи, всіх інстанцій – не можна допускати, щоб збори випадкових людей, які заробляють гроші, перешкоджали цьому. Ці люди таким чином заробляють, вимагають гроші у будівельників. Бабусі приходять за 100-150 гривень в день і стоять з плакатами. Інші вимагають серйозні суми, 50 – 100 тисяч доларів, щоб не блокувати будівництво. Місто ніколи на це не звертало уваги. Міліція цим не займалась, всім було байдуже. Я свого часу спілкувався з міськими чиновниками і казав їм: «Допоможіть не заважати, єдине прохання – не заважайте». Відповідь була проста: «Розберемося». На даний момент, в місті є людина – це Анатолій Голубченко, який, принаймні,  намагається щось зробити в межах  своїх можливостей. Хоча це –  завдання мера, а не заступника. Наприклад, у Львові мер 20 годин на добу робить все можливе, щоб Євро було в його місті. Голубченко щось робить, як мінімум, дослухається і намагається допомогти.

Але сьогодні, в розпал кризи, практично повністю зупинене фінансування будівництва. Не має можливості отримати допомогу від західних банків. Я бачу єдиний шлях виходу із цієї ситуації:  необхідно вибрати  кілька конкретних готелів, які готують номери під Євро. Держава розміщує свої цінні папери в державному банку, наприклад, «Укрексімбанку». Банк під ці облігації отримує кошти від інших банків або від НБУ. І тоді надає кредити «девелоперам» під їхні акції. Таким чином, ми зможемо закінчити будівництво. В свою чергу, якщо ми не зможемо покрити кредит, то держава стане власником цих готелів.

– Якщо б не виникла фінансова криза закордоном і в Україні, на вашу думку, більшість готелів були би збудовані до 2012 року?

– Сто відсотків.

– В новій редакції державно-цільової програми передбачена компенсація відсотків по кредиту. Наскільки цей крок сприятиме прискоренню та вчасному завершенню будівництва? Які процедури отримання цієї компенсації?

– Це – дуже дієвий механізм. Але на даний момент, тільки кілька готелів мають відкриті кредитні лінії. Для того, щоб сплачувати відсоток потрібно мати кредит. Хоча, це, безумовно,  дуже допоможе,  можливо,  навіть переконає банки надати кредити під конкретні об’єкти. Однак, «де-юре» компенсація відсотків  ще не закріплена: наразі ніякі документи її  не регулюють, поки це – більше слова.

– Підготовка до Євро передбачає залучення державних і приватних коштів. В якісь мірі, це – спільний проект держави і бізнесу. Однак бізнесмени часто нарікають на співпрацю з органами влади. Чи вплинуло Євро на діалог між бізнесом та владою? Чи намагаються урядовці знайти рішення, які сприяли б вам у будівництві готелю?

– У нас ніколи не було діалогу з державою, завжди був лише монолог. Свого часу, наша група активно підтримала помаранчеву революцію, бо ми завжди хотіли, щоб були встановлені єдині правила гри для всіх. Перше розчарування,  яке отримали – це була зустріч президента і прем’єра з бізнесом, яка відбулась в Народному домі. Можу сказати відкрито і офіційно – це був не діалог. Нас зібрали, нам почитали лекції люди, які самі нічого не створили. Після цього ми вийшли з розумінням, що ніякого діалогу між бізнесом і владою не буде. Якісь підкилимні діалоги з олігархами чи певними бізнесменами час від часу відбуваються, але це – не відкритий діалог. Нічого не зроблено, щоб бізнесу було тут легше жити, щоб створювалися нові робочі місця, щоб зростали інвестиції. Після революції був шанс на зміни, влада мала колосальну довіру. Тільки серед моїх знайомих було багато інвесторів, готових вкласти мільйонні і мільярдні кошти в Україну. Але на всіх етапах розвитку співпраці бізнесу і держави постійно стояли перепони. Дуже багато розчарувань.

Поки були ринки металів по всьому світу, українські компанії заробляли великі прибутки за рахунок кількості. Але не вкладали ні копійки в розвиток, в якість, в технології, в енергозбереження. Люди жили сьогоднішнім днем. Тому криза все це показала. Як тільки попит на наші товари став обмеженим, а ми завжди брали тільки кількістю, ми стали нецікаві для світу. І наразі я можу сказати, що в Україні ще дно кризи не наступило.

– На вашу думку, з позиції сьогоднішнього дня, чи достатньо часу до 2012 року, щоб збудувати в Києві необхідну кількість п’ятизіркових готелів? – Так. Можу з впевненістю сказати – часу достатньо. Але знову ж таки, лише  в тому випадку, якщо держава прийме рішення про застосування механізму «прихованої емісії» – розміщення цінних паперів в одному з державних банків для отримання коштів на кредити для «девелоперів». Також необхідно зупинити знущання місцевої влади над будівельниками, створити умови для нормального отримання всіх дозволів, документів, енергії і вирішення інфраструктурних питань. Зараз потрібно будувати «з коліс», негайно переходити до виконання, а не займатися уточненням і плануванням.