ЄВРОКУБКИ: МІНУС ТРОЄ, НАДІЇ НА ДВОХ

Серед трьох українських клубів, що грали в Європі на минулому тижні, найсильніший суперник однозначно був у київського «Динамо». У «Бешикташа» зараз незрівнянно більші ресурси, і потужне посилення складу турецького клубу перед цим сезоном лише підкреслювало цей фактор.

Незважаючи на гарну гру, як зазначали численні ЗМІ після першого матчу, «вдома» кияни все ж програли 2:3, тож перед ними, мабуть, стояло найскладніше завдання – взяти реванш на чужому полі, змагаючись не лише із набагато краще укомплектованим суперником, але й із неймовірним тиском трибун.

Зрештою, «Динамо» поступилось «Бешикташу» і вдруге – 0:1, на чому єврокубковий сезон для киян завершився дуже достроково. Вперше з сезону 2005/06 столичний клуб не пробився в груповий етап хоч якогось єврокубку.

«На два тайми в нас були різні тактики. У першому таймі ми грали по-одному, у другому – по-іншому. «Бешикташ» відкрив рахунок, і після цього його досвідчені гравці втримали потрібний результат. Після пропущеного гола наші футболісти, вихованці динамівської академії, мали віддати всіх себе заради результату, але знову припускалися помилок в обороні.

«Бешикташ» витратив багато грошей, у його складі виступають досвідчені гравці, і в цьому плані нам конкурувати з ними дуже важко. Але я пишаюся своїми гравцями, навіть із таким сильним суперником вони гідно зіграли та представили свою країну на міжнародній арені», – підсумував виступ «Динамо» головний тренер команди Мірча Луческу (Fcdynamo.com, 31.08.23).

Тим часом українські ЗМІ хоча й відзначають, що кияни могли зіграти в Стамбулі краще, однак визнають: результат в цілому відповідає об'єктивній ситуації.

«Що, «Динамо» зараз сильніше за «Бешикташ»? Та ні, звичайно. Стамбульський клуб може собі дозволити трансфери рівня Деле Аллі та Окслейд-Чемберлена, тоді як київський може собі дозволити, хіба що, повернути Андрія Ярмоленка. Якщо говорити дуже локально, дуже і дуже конкретно, то «Динамо» зараз об'єктивно слабше за «Бешикташа», – пише оглядач Валерій Василенко (Sport.ua, 01.09.23).

Що й говорити, якщо втрата лише одного гравця, хоча й такого важливого, як Андрій Ярмоленко, на думку багатьох експертів, виявляється критичною для нинішньої команди «Динамо».

«Не вистачало Ярмоленка, який міг додати солідності в атаці. Треба визнати сувору реальність – комплектація «Динамо» значно поступається комплектації «Бешикташа». І зараз це, на жаль, уже норма», – наголошує відомий тренер Олександр Бабич (Footboom1.com, 01.09.23).

Традиційно, як і після будь-якої подібної невдачі, залунали окремі голоси про необхідність змін на тренерській лаві київського клубу, однак інші експерти, що не схильні до пошуку простого вирішення всіх проблем, зауважують: поспішні рішення можуть навпаки ще більше нашкодити клубу у вирішенні головної задачі на сезон.

«Думаю, що кияни можуть реабілітувати себе перед уболівальникам за провал у єврокубках, лише якщо стануть чемпіонами. Перед кожним сезоном така команда, як «Динамо», має на меті одне – чемпіонство. Тому, звісно, цього сезону кияни вже мають боротися за золото. Тим більше, що гравці підібрані класні, але зі стабільністю поки що проблеми», – вважає екс-гравець збірної України та тренер Юрій Вірт (Dynamo.kyiv.ua, 02.09.23).

«Звісно, весь негатив впаде на голову Луческу, але що відставка тренерів дала «Зорі» та «Дніпру-1»? – риторично запитує Бабич (Footboom1.com, 01.09.23).

Тим паче, Мірча Луческу своєю відданістю роботі та навіть справжньою жертовністю, зважаючи на його вік та проблеми зі здоров'ям, не дає сумніватись у тому, що в нього досі максимальна мотивація.

«Виникаючі труднощі Мірча завжди сприймав як додатковий виклик, який аж ніяк не повинен збити його зі шляху та змусити здатися. Безумовно, набагато красивішою історією завершення кар'єри для Луческу була б та, коли б він пішов ще після завершення сезону-2020/21, тріумфально повернувши «Динамо» чемпіонство та вигравши з біло-синіми національний кубок, але…

Він продовжив роботу і далеко не заради того, аби зараз здаватися, подаючи у відставку. Для Луческу це буде проявом слабкості. І це те, що мають розуміти як вболівальники, так і деякі експерти, які вимагають і закликають від румуна піти на крок, який тренер сам для себе вважає відверто неприйнятним та нелогічним», – переконаний журналіст Олексій Сливченко (Sport.ua, 01.09.23).

Повертаючись до згаданих прикладів «Дніпра-1» та «Зорі», то й справді, навіть екстрені зміни на тренерських лавах не врятували інших українських єврокубкових представників від невдач у своїх кваліфікаційних протистояннях.

Причому, на відміну від випадку з «Динамо», не можна сказати, що «Дніпро-1» поступався за підбором гравців своєму супернику – скромному «Спартаку» із Трнави. Навіть після втрати Артема Довбика, заміни якому дніпряни поки підшукати не змогли.

«Дніпро-1» мав реальні шанси на прохід далі, тим паче нічия в гостях 1:1 виглядала гарним результатом та можливістю для «Дніпра» потрапити у груповий етап. Пропустив вже на початку гри швидкий м’яч, дніпряни змогли вирівняти гру, та потім почали створювати моменти, і врешті зрівняли рахунок (не без допомоги суперника). Здавалося, що автогол словаків завів гравців, і вони понеслися вперед, створюючи тиск на ворота суперника. Проте в основний час рахунок був 1:1, і гра перейшла в овер-тайми.

Там теж здавалося, що дніпряни зможуть дотиснути «білих янголів», але перше вилучення поставила «Дніпро-1» у незручне становище, а пропущений м’яч і буквально через дві хвилини друге вилучення остаточно зняли питання з приводу участі «Дніпра-1» у єврокубках. Команда за місяць взяла участь одразу у трьох турнірах, але на превеликий жаль вилетіла з усіх трьох», – пише оглядач Дмитро Теліцин (Ua.tribuna.com, 02.09.23).

Дійсно, виступ дніпровського клубу в Європі в цьому році вийшов таким, що навряд чи могло бути гірше. По-перше, «Дніпро-1» став перший клубом в історії, який стартував з кваліфікації Ліги чемпіонів, але не вийшов навіть у Лігу конференцій, програвши всі три дуелі. По-друге, «Дніпро-1» не виграв жодного зі своїх шести матчів та ще й отримав у них сукупно п'ять червоних карток.

На прикладі «Дніпра-1» можна констатувати нелогічність кваліфікаційної системи єврокубків, адже вийшло так, що клуб, який посів друге місце в минулому чемпіонаті України залишився без європейської осені, тоді як клуб, який фінішував в УПЛ третім (мова про «Зорю»), мав гарантоване місце в групі (в даному випадку – Ліги конференцій).

Саме ця колізія частково виводить «Зорю» з-під хвилі критики українських ЗМІ, хоча по факту виступ луганців також вийшов невдалим. Єдиний приємний момент – перемога в матчі-відповіді раунду плей-офф Ліги Європи проти «Славії», яка, втім, лише підсолодила гірку пігулку неспроможності бодай одного українського клубу подолати кваліфікаційний шлях.

«Чорно-білі приємно здивували і в номінально-домашньому поєдинку зуміли дати гідний бій. Схоже, що сама празька «Славія» була надто впевнена у своїй підсумковій перемозі, і вийшла на поле в очікуванні легкої прогулянки. Але два м'ячі від Алефіренка та Антюха ближче до кінця першого тайму розбудили розслаблених гостей та швидко дали зрозуміти, що справа ще далеко не зроблена.

Після перерви шокований чеський клуб був уже більш зібраним, грав активніше і знову володів ініціативою, а перебіг гри чимось нагадував перший матч... Гості все ж таки знайшли свій гол, який і вирішив долю протистояння. Масопуст виконав подачу на Юрашека, а тою головою вколотив м'яч під перекладину. У результаті «Зоря» вилетіла з Ліги Європи і опустилася до групи Ліги конференцій, але зробила це з високо піднятою головою», – відзначає журналіст Михайло Цирук (Хsport.ua, 01.09.23).

Отже, якщо резюмувати, то у кваліфікації поточних єврокубків розгорнувся найгірший з можливих для українських клубів сценарій – нижчого результату бути просто не могло.

Буквально всі українські клуби, які могли вилетіти на цьому етапі – вилетіли, причому програли шість з семи своїх двоматчевих дуелей: тільки «Динамо» змогло пройти один раунд, здолавши грецький «Аріс» у серії пенальті.

Крім згаданих невдач динамівців та дніпрян, раніше у кваліфікації Ліги конференцій провалилась «Ворскла», вп’яте поспіль вилетівши з єврокубків на стадії відбору – до того були словаки, хорвати, фіни, шведи, тепер грузинська «Діла».

У підсумку на груповому етапі єврокубків вперше за 14 років зіграють лише дві команди – «Шахтар» та «Зоря», а станом на зараз Україна вилетіла з топ-15 таблиці коефіцієнтів УЄФА, потенційно втрачаючи 5-те єврокубкове місце.

НЕ ДО ЖИРУ, АБИ ЖИВУ?

Аналізуючи причини цієї єврокубкової кризи, українські ЗМІ сходяться в думці, що корінні причини криються не в тих чи інших ігрових або кадрових проблемах окремих клубів, а в більш глобальних аспектах.

«Нові поразки «Динамо» та інших українських клубів в єврокубках – не провал, а об'єктивна реальність. Скажу, можливо, страшну правду – ці результати просто показують той рівень футболу, на якому зараз реально знаходиться УПЛ. Ми не в топ-10 ліг за реальною силою, куди нас занесло довоєнним (і так, я про 2014-й) роздутим олігархами футболом. І не в топ-15, де ми бозна-як трималися до останніх часів.

Це наша нова реальність – і її просто треба прийняти. Треба було вже давно – от чисто, без вікіпедії, згадаєте, коли востаннє український клуб, який не «Динамо» чи «Шахтар», через кваліфікацію проходив в груповий етап єврокубків? Це був «Металіст». У 2014-му.

Тож треба просто видихнути, прийняти, заспокоїтися – і просто чекати, а може, хтось та колись й вистрілить. Як «Зоря» у першому таймі матчу-відповіді зі «Славією» чи «Динамо» за грою у першому матчі з «Бешикташем», – констатує оглядач Костянтин Варварик (Ua.tribuna.com, 01.09.23).

«Так, дивно говорити про розчарування від футболу, коли в нас вже 1,5 роки йде війна. Коли щодня українські сім'ї ховають чоловіків, батьків, братів, дітей та онуків. Дивно говорити про важливість футболу на фоні ракетних обстрілів та постійних смертей. Просто від цього не менш боляче спостерігати, як наш футбол опускається на дно. Після «Динамо» та «Шахтаря» в плей-офф ЛЧ, після фіналу ЛЄ від «Дніпра», після феєрії «Металіста» в Лізі Європи важко дивитися на танталові муки проти Трнави чи Горі.

Але правда в тому, що далі буде тільки гірше. «Шахтар» цього сезону – останній представник України в груповому етапі Ліги чемпіонів на багато років уперед. Далі такого не буде, доведеться пробиватися через кваліфікацію, а нашим це не дуже виходить. Зараз ми у футбольному плані десь на рівні Грузії та Словаччини, але падіння триває», – бідкається журналіст Ігор Цвик (Sportanalytic.com, 01.09.23).

Головна причина – на поверхні. З початком російської агресії проти України в 2014 році можливості наших клубів постійно скорочуються, а після старту повномасштабної війни питання скоріше стоїть про виживання професіонального футболу на території країни, а не про розвиток чи повернення на колишні позиції.

«Зараз на дворі страшний і неблагополучний 2023-й. І ми знову маємо лише дві команди у єврокубках. І якщо 14 років тому ми мали повне право гнівно запитувати – а чому так мало наших клубів бере участь у групових стадіях, то зараз, на жаль, ми не можемо собі дозволити порушувати аналогічне питання. Тому що наш футбол з моменту рашистського вторгнення втратив не тільки у сріблі, вазі та фарбах, але опинився в такому розібраному та непривабливому вигляді, що кидати каміння у його город – це вже моветон», – підкреслює Валерій Василенко (Sport.ua, 01.09.23).

Зрозуміло, що тим вболівальникам та спеціалістам, які, можливо, досі живуть спогадами про пікову УПЛ – з багатими клубами, кількість яких лише росте, з класними легіонерами та найкращими українцями, які не шукають ліпшої долі за кордоном – важко змиритись із жорстокою реальністю.

Однак необхідно остаточно усвідомити, що забезпечення тренувального та змагального процесу клубами в умовах воєнних дій, ракетних обстрілів, знищених міст і стадіонів, руйнації найкрупніших бізнесів, інфраструктури та економіки в цілому – певною мірою є спортивним подвигом. І такі реалії не можуть не позначитися на рівні наших клубів, європейські суперники котрих тепер завжди у вигідніших умовах.

Практично кожного дня з'являються новини, які підкреслюють те, з якими надзвичайними викликами доводиться боротись нашим клубам. Приміром, нещодавня інформація про попередню згоду, а потім відмову іспанського тренера Гонсало Гарсії очолити «Дніпро-1» після чергового ракетного удару Росії по місту.

Або ж регулярні дані про те, що легіонери, яких запрошують наші клуби, відмовляються їхати в Україну через війну. На минулому тижні, скажімо, повідомлялось про те, що з цієї причини зірвалися варіанти «Динамо» із центральними захисниками Крешиміром Кризманичем та Самі Ммае.

За великим рахунком, зараз українським клубам вдається або запрошувати легіонерів сумнівної якості, або приваблювати якісних іноземних гравців неринковими зарплатами, що можуть собі дозволити лічені представники УПЛ.

Та що там гравці чи тренери – на минулому тижні український футбол міг недорахуватись цілого клубу елітного дивізіону. У середу на офіційному сайті «Металіста 1925» з’явилось звернення від голови наглядової ради клубу та власника AES Group Костянтина Валеуліна, у якому він повідомив, що компанія більше не буде підтримувати харків’ян фінансово.

Валеулін пояснив, що причина такого рішення в руйнації активів компанії через ракетні атаки Росії:

«За півтора року війни компанія перенесла чотири ракетні атаки на свої активи. Але постраждали не лише активи — військові атаки забрали життя наших працівників та однодумців. Третій ракетний удар наприкінці липня 2023 року по портовій інфраструктурі Одеської області став нокаутом для АES Group. Ми позбулися практично всіх активів на території України. Повітряна атака, яка мала місце вночі 10 серпня, нанесла останній нищівний удар» (Metalist1925.com, 30.08.23).

На щастя для харківського клубу, вдалось дуже оперативно залучити нового головного інвестора проекту, ким став Володимир Носов – засновник та СЕО криптобіржі «WhiteBIT».

«Тож, продовжуємо грати, продовжують грати всі наші команди клубу, продовжують тренуватися дітлахи у нашій академії в Харкові, ми навіть відкриваємо нові групи там! Надзвичайно важливо, що ми всі продовжуємо підтримувати наших воїнів і ми їм безмежно вдячні за все, що вони роблять для нас!» – заявив на радощах виконавчий директор «Металіста 1925» Андрій Недєлін (Champion.com.ua, 03.09.23).

За харківських уболівальників та їхній клуб можна лише порадіти, але правди нема де діти – це все ж таки виняток з правила. Набагато частіше в нинішні часи ми чуємо про припинення виступів професіональними клубами, адже охочих витрачати свої статки у завідомо неокупну справу (чому ані зараз, ані найближчим часом УПЛ не зможе генерувати прибутки – це тема для окремої розмови) не так уже й багато.

Поки не здійсняться мрії про самоокупніть українського професіонального футболу (яка в першу чергу залежить від купівельної спроможності та масштабу вболівальницької бази), він хоч-не-хоч буде залежати від інвесторів, які керуються радше пристрастю та любов'ю до цієї гри, ніж економічним розрахунком.

ЗБІРНА ГАРТУЄТЬСЯ НА АНГЛІЮ ТА ІТАЛІЮ

Оцінюючи ситуацію в українському клубному футболі, слід не забувати, що в прямій залежності від нього перебувають національна та інші збірні, кадри для яких готують саме клуби.

Скажімо, на збір національної команди під керівництвом Сергія Реброва, який розпочався у неділю, київське «Динамо» делегувало дев'ять гравців (на три більше, ніж наступний за представництвом «Шахтар»). У молодіжній збірній Уная Мельгоси кияни теж лідирують за представництвом – п’ять гравців.

Таким чином, розмови про те, що «Динамо» тепер не потрібно буде розпорошувати сили, а зможе сконцентруватись на двох внутрішніх турнірах, не зовсім відповідають дійсності: фактично весь основний склад киян все одно матиме ще один змагальний фронт – у збірних.

Прикметно, що на минулому тижні ще одна збірна України оголосила заявку на найближчий міжнародний турнір – юнацька команда Юрія Мороза – і там теж найбільше викликаних саме з «Динамо» (вісім гравців).

Мова не про те, що «Динамо» тягне на собі всі збірні – там вистачає представників і «Шахтаря», і «Дніпра-1», і «Зорі», і – коли говорити про молодіжні та юнацькі команди – «Руха», чия академія в останні роки дає просто чудові плоди, й інших клубів.

Просто важливо за критикою останніх єврокубкових результатів «Динамо», «Дніпра-1» та інших представників України не забувати, що ці та інші клуби навіть у таких складних, просто-таки безпрецедентних умовах, продовжують виконувати ключову для всього національного футболу місію – виховувати гравців та забезпечувати систему змагань на всіх рівнях.

Недаремно головний тренер національної збірної України Сергій Ребров у нещодавньому великому інтерв'ю Роману Бебеху підкреслив вирішальне значення роботи клубів у сфері підготовки більшої кількості якісних гравців.

«На жаль, у нас немає достатньої конкуренції. У нас вистачає кваліфікованих гравців, але вважаю, що треба більше конкуренції на кожну позицію. Вони будуть прогресувати, а не приїжджати у збірну, бо «я знаю, що туди поїду». А будуть змагатися за місце в збірній у своєму клубі», – зазначив він («Бомбардир», 02.09.23).

Останнім часом провідні українські футболісти, які виступають за кордоном, не завжди тішили своїми успіхами. З різних причин Віталій Миколенко, Роман Яремчук, Олександр Зінченко, Артем Довбик, Андрій Лунін, Анатолій Трубін, Михайло Мудрик, Рулан Малиновський (який навіть не отримав виклик від Реброва) не мали достатньо ігрової практики.

Тому поточна форма представників УПЛ в національній команді набуває ще більшої ваги. На жаль, найбільш досвідчений з них – капітан Андрій Ярмоленко – через травму може пропустити найближчі матчі кваліфікації ЄВРО-2024 проти Англії та Італії. Однак він прибув до табору команди та буде готуватись разом з усіма.

Із гарних новин – чудова форма Віктора Циганкова та Іллі Забарного, які в цьому сезоні проводять всі матчі своїх клубів («Жирони» та «Борнмута» відповідно) у стартовому складі, а також повернення до основи «Арсеналу» Зінченка, який повністю відновився від травми та зіграв 75 хвилин у недільній зустрічі з «Манчестер Юнайтед».

ІНШІ АСПЕКТИ ФУТБОЛЬНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ

Жереб для «Шахтаря» та «Зорі». Після міжнародної паузи на матчі збірних повернеться не лише УПЛ, але й стартує довгождана групова стадія єврокубків. У четвер своїх суперників по групі Ліги чемпіонів дізнався «Шахтар», який зіграє з «Барселоною», «Порту» та дебютантом групового етапу турніру «Антверпеном».

Більшість експертів, як і представники самого донецького клубу, сприйняли результати жеребкування із оптимізмом.

«Дуже задоволений! Є команда з Іспанії – «Барселона», і це супер. Що буде «Порту» – це я вгадав. І «Антверпен» – команда, з якою можна грати та здобувати результат. Тому, в принципі, можна сказати, що жереб добрий, і тільки від нас залежить, як ми виступимо. Адже, я вважаю, є всі шанси поборотися та вийти з групи, аби в української команди, в «Шахтаря», була євровесна», – зазначає капітан «Шахтаря» Тарас Степаненко (Football.ua, 01.09.23).

«Варто визнати, «Шахтарю» в дечому пощастило. Наша команда була в третьому кошику. Так, з першого могла бути не «Барселона», а умовні «Феєнорд» чи «Севілья». Але, водночас, і замість «Порту» гірникам міг би дістатися «Реал» чи «Манчестер Юнайтед», а замість «Антверпена» «Ньюкасл», «Ланс» чи «Уніон» Берлін», – пише журналіст Сергій Лук'яненко (Xsport.ua, 31.08.23).

Разом із тим автор вважає, що гірників, швидше за все, чекає боротьба з «Антверпеном» за путівку в Лігу Європи з третього місця.

«Зважаючи на війну, на поточний рівень нашого чемпіонату, легко не буде. Але, як завжди, хочеться вірити в краще, в те, що Патріку ван Леувену дійсно вдасться підвести команду під Лігу чемпіонів і нав’язати там боротьбу, хоча б за третє місце», – резюмує він (Xsport.ua, 31.08.23).

«Група хороша за складом, цікава. «Барселона», як і «Шахтар», перебуває в стадії становлення. Стара епоха завершилася, прийшло багато новачків, тому гра не налагоджена. У каталонців є суттєві проблеми в обороні, і клуб, затиснутий у фінансові рамки, ніяк не може вирішити це питання. Судячи з виступу «Барселони» на старті нового сезону Ла Ліги, успішно грати з цією командою цілком можливо.

Що стосується «Порту» і «Антверпена», то за іменами вони, звісно, поступаються «Барселоні», і здається, що ці команди більш слабкі. Але саме такі суперники – дуже небезпечні. Вони відчують, що це їх шанс обійти «Барселону» та «Шахтар», будуть вважати, що «гірники» стануть постачальниками очок», – відзначає відомий експерт Олександр Сопко (Footboom1.com, 01.09.23).

Разом із тим колишній захисник «Шахтаря» підкреслює, що гірникам слід додавати в грі, якщо вони хочуть серйозно претендувати на вихід із групи, тому що на старті сезону команда Патріка ван Леувена не завжди виглядала переконливо.

«Гра «Шахтаря» наразі викликає тривогу. Є проблеми з «фізикою», стилем… Старе зруйнували, а нове поки не придбали. Такий стан справ може викликати внутрішні суперечки в команді, і хлопцям, які ще не всі сформувались, як гравці «основи», під тиском вболівальників дуже важко. Чим швидше команда зрозуміє, як грати по-новому, тим швидше ми зрозуміємо, на що сподіватись.

Щодо шансів, то перші матчі все покажуть. Поки що теоретичні шанси «Шахтаря» на вихід з групи виглядають, як не найгірші. Зазначу, що в Лізі чемпіонів «гірники» завжди змінювався на краще, налаштовувався і готувався по особливому. Сподіваюсь, що це і стане тим резервом, тим стимулом, який допоможе «Шахтарю» для початку просто взяти перші очки і піднести сюрпризи», – додає він (Footboom1.com, 01.09.23).

У п'ятницю свою групу в Лізі конференцій отримала «Зоря», суперниками котрої стали «Гент», «Маккабі» Тель-Авів та «Брейдаблік». Якщо орієнтуватись на імена опонентів, то луганському клубу цілком до снаги претендувати на вихід з цієї групи, однак робити якісь прогнози, коли у команди ще навіть немає головного тренера, досить складно...

Клуби – ЗСУ та дітям. Українські клуби продовжують працювати і за межами спортивної площини, виконуючи важливі гуманітарні місії. Так, рівненський «Верес» провів у суботу благодійний матч за участі зірок шоубізу, акторів, блогерів та футболістів з метою збору коштів для підтримки ЗСУ, а саме 457 Окремого піхотного батальйону, в якому служать жителі Рівненської області.

А київське «Динамо» провело зворушливу акцію в Румунії – під час підготовки до матчу-відповіді проти «Бешикташа».

«З початку повномасштабного вторгнення Румунія також стала прихистком для багатьох українців, серед яких чимало дітей. У першій грі «біло-синіх» з «Бешикташем» на трибунах зібралося багато юних уболівальників, які разом із батьками активно підтримували «Динамо».

У понеділок клуб влаштував для українських дітей, які живуть в Бухаресті, зустріч з футболістами. Вона пройшла у форматі автограф- та фотосесії. З юними вболівальниками зустрілися Олександр Караваєв, Денис Попов, Олександр Андрієвський, Назар Волошин та Антон Царенко», – повідомив столичний клуб (Fcdynamo.com, 28.08.23).

Варто зазначити, що серед дітей були і юні футболісти. Зокрема представники дитячої школи «Вікінг» з Херсонщини, які були особливо раді зустрічі зі своїм земляком – Олександром Караваєвим. Загалом, на зустріч з динамівцями прийшли близько 300 уболівальників (Footboom1.com, 28.08.23).