Моніторинг

Аналітика

Обзор СМИ. Снежный ком интриг

Сборная Украины получила соперников по плей-офф квалификации ЕВРО-2024, а клубы УПЛ вышли на экватор турнирной дистанции. Эти две темы задавали тон в отечественной спортивной прессе по ходу минувшей недели.

Виктор ЖУРАВЛЕВ, «ПРЕССИНГ»

2023-11-27 15:10


ЧТО СЛОЖИЛОСЬ У РЕБРОВА

20-го ноября сборная Украины закрыла календарный год, сыграв вничью с Италией в заключительном туре группового отборочного турнира ЕВРО-2024 (0:0). Перипетии этого матча мы довольно подробно обсуждали в предыдущем обзоре. Теперь – более обстоятельный анализ по итогам выступления главной команды страны.  

СМИ, в частности, делают акцент на том, что задача выйти из группы напрямую была бы выполнена, если бы не решение испанского арбитра Гиля Мансано, который в конце поединка в Леверкузене не рискнул назначить пенальти в ворота «Скуадры Адзурры».

Показательно, что на эту ошибку, ставшую ключевой, указывали не только отечественные эксперты. Однозначное мнение высказали и апеннинские СМИ. Как пример – слова известного итальянского арбитра Джанпаоло Кальварезе, за спиной которого более 300 поединков только в Серии А. Досконально разобрав эпизод с падением Мудрика в штрафной соперников, Кальварезе сделал однозначный вывод:

«Помилка іспанця Гіля Мансано стала очевидною вже в прямому ефірі. М'яч йде у бік Мудрика, а не Крістанте. Італієць запізнюється, відбувається контакт…» (Ua-football.com, 22.11.23).
Аналогичной позиции придерживается еще один рефери из Италии – Клаудио Гавиллуччи, который выступил в качестве эксперта на Tuttomercato:

«Це 100-відсотковий пенальті» (Footboom1.com, 22.11.23).

И даже непосредственный участник матча – голкипер сборной Италии Джанлуиджи Доннарумма – допустил, что с решением рефери его команде сильно повезло:

«Зі своєї позиції на полі я не дуже добре бачив епізод із падінням Мудрика. Потім переглянув відео. Як на мене, там можна було ставити пенальті» (Sportarena.com, 21.11.23).

Таким образом, эпизод с не назначенным пенальти в ворота команды Италии, несомненно, смазал общую картину выступления сборной Украины в квалификации ЕВРО-2024. На первом месте тут результат, а с ним не сложилось. Однако упрекать главную команду страны не в чем, считает пресса. А вот похвалить – однозначно есть за что. И свои положительные оценки журналисты связывают в первую очередь с главным тренером Сергеем Ребровым.

Простая статистика: при новом тренере сборная Украины выиграла четыре матча евроотбора, взяв максимум очков с Северной Македонией и Мальтой, сыграла вничью с Англией, уступила в гостях Италии и была близка к реваншу в решающем лобовом матче. Безусловно, показатели неплохие: «свои» очки набрали, с фаворитами поборолись, на путевку претендовали до последнего. Но еще важнее – игра слегка омоложенной команды, которая по всеобщему мнению, за прошедшие полгода заметно прибавила практически во всех отношениях.

Вот что по этому поводу пишет автор «Террикона» Евгений Ясенев, по мнению которого сейчас наши ведущие футболисты «дышат» в унисон с главным тренером и абсолютно верят в его идеи:

«Це видно навіть на такому короткому часовому відрізку. Поступаючись у класі і Англії, i Італії, наша команда з цими суперниками діяла сміливо, наскільки це дозволяли обставини. Класом Україна все одно нижча, і це зрештою давалося взнаки, і в якісь хвилини її замикали на її половині поля без варіантів контргри. Але вона не панікувала, організовано терпіла і чекала свого часу. І, коли суперник дещо послаблював хватку, одразу починала зухвало поводитися, контратакувати, загрожувати його воротам.

Уміння зіграти без боязкості з більш рейтинговими збірними проглядало ще за Шевченка. Ребров розвиває цей тренд, його команда готова до вирішення великих завдань»
(Terrikon.com, 22.11.23).

Пожалуй, наиболее глубоко проведенные Ребровым изменения исследовал журналист «Трибуны» Дмитрий Ватрас. Он отмечает, что с приходом нового тренера в сборной и вокруг нее наконец-то сформировалась позитивная и стабильная атмосфера, что, несомненно, является важным фактором. А сам Ребров, которому пришлось начинать практически с чистого листа да еще в условиях цейтнота, совершенно логично во главу угла поставил прагматизм, сделав ставку на вертикальный футбол.

Другими словами – Ребров пожертвовал яркостью ради результата. При этом сборная Украины стала гораздо спокойней и уверенней отрабатывать на оборону, что в целом придало команде сбалансированности.

«Проти македонців та мальтійців Ребров хоч і надто академічно, але успішно сушив гру замінами та перестановками – два опорники, три центрбеки та інші обережні рішення ближче до фінального свистка.

Що стосується ігор з грандами, то Україна по разу зупинила Італію та Англію. Знову ж таки, шляхом певних напрацювань. З англійцями: ізоляція Беллінґема з подвійною опікою Коноплі та Степаненка, опускання Тараса у лінію до центрбеків, страхування Зінченком Миколенка у дуелях із Сака тощо.

З італійцями ще цікавіше: перехід на гібридну 5-4-1 з унікальною роллю Зінченка, що нейтралізувало гостроту італійців на флангах чи при подачах, «ліберо» Сваток, створення комфортних умов для Миколенка.

Тобто напрошується єдиний висновок – Ребров почав будувати свою команду з оборони»
(Ua.tribuna.com, 22.11.23).

Нельзя не отметить, что Ребров очень грамотно опирается на возможности футболистов. Скажем, в центре обороны незыблемы позиции Ильи Забарного, который стабильно выходит в основе английского «Борнмута». В отличной форме и другой экс-динамовец – левый бек «Эвертона» Виталий Миколенко сейчас считается одним из лучших в АПЛ на своей позиции.

«За два останні місяці Віталій по черзі «з’їв» Букайо Сака з «Арсенала», Мохамеда Салаха з «Ліверпуля» та Джеррода Боуена з «Вест Гема»… Станом на цю мить Миколенко очевидно є одним з найкращих фулбеків АПЛ за роботою на оборону. За метриками перехоплень та відборів – взагалі найкращий» (Ua.tribuna.com, 24.11.23).

В то же время для прессы очевидно, что этой осенью мы стали свидетелями своего рода промежуточного этапа развития национальной сборной. Журналисты полагают, что со временем главная команда страны увеличит акцент на контроль мяча и станет играть в более комбинационном ключе, который всегда был присущ командам Реброва – еще со времен чемпионского «Динамо» образца 2014-2016 годов

Для такой перестройки у тренера сборной тоже есть очень приличный «материал»:

«У результаті легких кадрових новацій Ребров отримав чудову атакувальну четвірку. Більш якісного варіанта нинішній український футбол, здається, запропонувати просто не може. Тут дві пари чудово взаємодіючих людей: Судаков – Мудрик і Циганков – Довбик, якi мають великий досвід спільної роботи… Важливо, що ці дві пари можуть з'єднуватись у чудовий квартет та синхронно працювати на широкому фронті атаки.
За ідеєю, збірна України отримала атакувальну лінію з величезною перспективою з огляду на вік її учасників. Якщо, звичайно, всі вони й надалі гратимуть як мінімум на нинішньому рівні»
(Terrikon.com, 22.11.23).

Словом, решая турнирные задачи, Ребров попутно слегка освежил состав команды и сформировал достаточно крепкий костяк на будущее. К тому же, весной должны вернуться в строй после травм динамовцы Андрей Ярмоленко и Николай Шапаренко – с ними и уровень конкуренции возрастет в разы, и состав станет по-настоящему глубоким. Пресса отмечает это, как еще один позитивный момент. При этом ни у кого нет сомнений, что сборная Украины должна квалифицироваться на ЕВРО-2024 через стыковые матчи плей-офф.

«Уболівальники задоволено потирають руки в передчутті цих матчів. У силі команди Реброва, особливо після гри зі збірною Італії в Леверкузені сумніватися не доводиться», пишет Кирилл Стадниченко (Vesti.ua, 22.11.23).

ПО СЛЕДАМ ЖЕРЕБЬЕВКИ

Матчи плей-офф квалификации ЕВРО-2024 запланированы на 21 и 26 марта 2024 года. Ну а соперники нашей команды стали известны в минувший четверг, что дало повод для еще одной порции материалов, связанных с главной командой страны.

Вспоминая о многочисленных осечках сборной Украины в стыковых матчах ЧЕ и ЧМ (один проход из семи возможных), СМИ единодушно утверждают, что нам на этот раз выпал удачный жребий – сборная Украины пойдет по «Пути В»: сначала сыграет с Боснией и Герцеговиной, а в случае успеха выйдет на победителя пары Израиль – Исландия. Таким образом, наша команды избежала куда более сложного «Пути А» с Уэльсом и Польшей.

«Те, що українська збірна потрапила до «Шляху В», вважаю удачею. Все ж, на мій погляд, потенційні суперники зі «Шляху А», де підопічні Сергія Реброва також могли опинитися, більш імениті й сильніші.

Команда Боснії і Герцеговини – з прохідних, як до речі, й Ізраїль та Ісландія. А те, що доведеться грати на полі балканців – не повинно лякати. Через воєнний стан українська збірна у кращому випадку навіть домашні матчі змушена проводити на нейтральному полі, отож, вже до всього адаптувалася. А оскільки багато наших футболістів грає в топ-чемпіонатах, то в березні будуть в бойовій спортивній формі. Це тішить. Я високо оцінюю шанси українців пробитися на Євро-2024», –
подчеркнул бывший полузащитник национальной команды Олег Шелаев (Sport.ua, 23.11.23).

В аналогичном ключе по поводу наших шансов в плей-офф высказываются все эксперты и журналисты. СМИ напоминают: мы встречались с боснийцами в отборе на ЧМ-2022, сыграв вничью во Львове (1:1) и победив на выезде (2:0). Но если с тех пор украинская команда явно прибавила, то у балканцев наблюдается явный спад. Как подтверждение – лишь пятое место в группе с Португалией, Словакией, Люксембургом, Исландией и Лихтенштейном.  

«Боснія та Герцеговина програла сім матчів, серед яких і обидва поєдинки з Люксембургом. Балканці двічі обіграли Ліхтенштейн, раз – Ісландію. У 10 матчах Боснія забила дев’ять голів, пропустила 20(!). У трьох із семи програних матчів вона поступилася з різницею в три голи і більше, у тому числі – Люксембургу», оперирует статистикой сайт Sportarena.соm (23.11.23).

СМИ, естественно, пытаются разобраться в причине такого сбоя у Боснии и Герцеговины. Тут самый очевидный фактор – назревшая смена поколений, которую мы как раз уже пережили. Эдину Джеко 37, Миралему Пьяничу – 33, Сеаду Колашинацу и Раде Круничу – по 30…Другими словами: лучшие времена ведущих боснийских футболистов позади, тогда как наши лидеры в самом расцвете.

А журналисты Sport.ua приводят любопытную выкладку, сопоставляя трансферные цены игроков украинской сборной и команд из нашего квартета плей-офф:

«Трансферна вартість футболістів збірної України на 120 млн. євро вища, ніж у Боснії, Ізраїлю та Ісландії разом узятих. Вартість складів збірних (за даними Transfermarkt: Україна – 291,5 млн євро, Боснія та Герцеговина – 86,4 млн євро, Ізраїль – 45,5 млн євро, Ісландія – 40,7 млн євро» (24.11.23).

В то же время все это не значит, что сборная Украины гарантированно пройдет стыковой раунд. Пресса предупреждает: соперников ни в коем случае нельзя недооценивать, они будут биться, а в одном отдельно взятом матче может произойти все, что угодно. Те же боснийские ветераны вполне могут на заре карьеры выдать игру всей жизни. Ну и по стилю эта команда может быть крайне неудобной: боснийцы не зациклены на тактических изысках, но играют в атлетичный футбол, цепко и очень агрессивно.

«Давайте все ж таки не радіти раніше часу. Ми вже пораділи, коли дізналися імена суперників з плей-оф відбору ЧС-2022… Чим усе закінчилося – краще не нагадувати, так що ніякої передчасної ейфорії та шапкозакидання. Наші гравці ще мають зробити непросту і відповідальну роботу, а недооцінка когось із суперників може коштувати занадто дорого», – пишет Михаил Цирук (Хsport.ua, 24.11.23).

«Треба підійти до поєдинку максимально сконцентрованими, особливо в дебюті, – предупреждает бывший хавбек сборной Украины и киевского «Динамо» Виталий Косовский. – Бо гра на виліт тим й підступна, що в ній часто беруть гору команди нижчі за класом, але в яких виявився міцніший характер. Слід бути готовим до того, що й суперник плекає надію пробитися далі, тому, й аби завадити цьому, необхідно продемонструвати свої кращі якості. Це повинна бути максимально ефективно виконана колективна робота, де не буде місця недооцінці візаві» (Sport.ua, 24.11.23). 

Ну и для всех очевидно, что именно на такую рабочую волну настроен главный тренер сборной Украины. Комментируя итоги жеребьевки, Ребров признался, что для него не было особой разницы против кого играть в плей-офф:

«Попереду ще три-чотири місяці підготовки. Дуже важливо, в якому стані підійдуть усі наші гравці до матчів плей-оф. Будемо спостерігати і за нашими гравцями, і за суперниками. Я знайомий зі збірною Боснії і Герцеговини, там підібрані гарні футболісти» (Uaf.ua, 23.11.23).

УПЛ: ИНТРИГА НА ЭКВАТОРЕ

Итак, у европейских сборных в графике наметилась длительная пауза до весны, а вот клубные турниры – в самом разгаре. Это касается и УПЛ, где до зимних каникул осталось отыграть еще два тура и несколько перенесенных матчей. На этой неделе турнир вышел на экватор – состоялись матчи 15-го тура.

Сыграли, правда, не все. Матч «Александрия» – «Оболонь» был перенесен из-за непогоды. А «Заре» пришлось переключиться на еврокубковую волну – 25-го ноября луганская команда провела поединок 4-го тура Лиги конференций против израильского «Маккаби» из Тель-Авива. Увы, снова вышло неудачно. Подопечные Юрия Коваля уступили со счетом 2:3 и теперь у них остались лишь теоретические шансы на выход из группы (отставание от второго места, которое занимает «Маккаби», выросло до 5-ти очков).

СМИ, в общем-то, на поражение «Зари» отреагировали с пониманием. Мол, чего следовало ждать от команды, сменившей за летне-осенний период трех наставников.

«Це була зовсім інша гра порівняно з першим поєдинком проти цього ж суперника. І хоча рахунок її виглядає більш пристойним, виглядала вона значно безнадійніше. А найсумніше, що це чітко читалося ще до матчу. З того моменту, як ми почули про відставку Кривенцова»,
– прокомментировал фиаско «Зари» Игорь Юрич (Ua-football.com, 26.11.23).

А вот кто этой осенью приятно удивляет – это житомирское «Полесье», с самого начала закрепившееся в группе лидеров УПЛ. В минувшую пятницу команда Юрия Калитвинцева преподнесла очередной сюрприз, сыграв вничью на выезде с «Шахтером» (0:0).

Пресса констатирует: по игре интересней выглядел донецкий клуб, но это нисколько не приуменьшает достижение футболистов из Житомира, которые более высокому классу горняков успешно  противопоставили самоотдачу вкупе с игровой дисциплиной. Да, «Шахтер» создал на пару опасных моментов больше, но в этот вечер на топовом уровне отыграл голкипер «Полесья» Денис Бойко, записавший в свой актив несколько сейвов. Так что это во многом благодаря его реакции и мастерству прервалась голевая суперсерия «Шахтера» в чемпионатах Украины (41 матч).

«Колишній кіпер «Динамо» сьогодні, безумовно, найкращий у складі команди Калітвінцева», – высказал общее мнение Юрій Яковлєв (Football24.ua, 24.11.23).

В целом же пресса признает результат матча «Шахтер» «Полесье» скорее закономерным.

«Гірників» можна похвалити за бажання, «вовків» – за організовані оборонні ряди. На перемогу не награв ніхто», –
такое резюме вынес Владислав Личик (Ua-football.com, 24.11.23).

Между тем, ничья во Львове еще больше подлила масла в огонь интриги чемпионата Украины. Пожалуй, такой плотности в верхней части турнирной таблицы к середине дистанции не было еще никогда.

«Днепр-1», «Полесье» и «Кривбасс» стоят вровень (по 30 очков, при этом днепряне свой матч 15-го против «Черноморца» тура проведут в понедельник). На пять пунктов отстает от тройки лидеров «Шахтер», но у него две игры в запасе, а значит потенциально он опережает как минимум «Полесье» с «Кривбассом».

«Українська Прем’єр-ліга в плані інтриги цього року взагалі не пасе задніх, бо в нас, що не тур, так команди з верхньої та нижньої частин турнірної таблиці постійно щось з’ясовують поміж собою», –
указывают на однозначно позитивный момент журналисты Sport.ua (25.11.23).

И, конечно, СМИ ждут турнирного прогресса от киевского «Динамо», которое на сегодняшний день занимает шестую позицию, но по потерянным очкам идет вровень с «Шахтером», уступая только «Днепру-1». И есть все основания рассчитывать, что к зимним каникулам киевляне еще плотней подтянуться к лидерам. Календарь на декабрь у них не самый сложный (выезд к «Минаю» и домашние игры с «Оболонью» и «Металлистом 1925»), а по игре – все стало заметно лучше. По крайней мере, «Рух» в воскресенье был обыгран на одном дыхании (2:0).

Тут тоже нельзя не затронуть роль тренера. Пресса обращает внимание, что новый рулевой «Динамо» Александр Шовковский перед игрой с «Рухом» досконально изучил соперника, благодаря чему удалось нивелировать его сильные стороны.

«Рух» традиційно з перших хвилин намагався пресингувати. Однак «Динамо» підготувалося до цього, тому активність львів’ян під час захисних дій не давала результату. А ось пресинг у виконанні підопічних Олександра Шовковського допоміг їм відкрити рахунок вже на 6-й хвилині матчу. Голкіпер Герета під тиском Беніто віддав неточний пас, Тимчик випередив опонента і зіграв на перехопленні, а потім завдав удару приблизно з 20 метрів», – читаем на портале Sport.ua (26.11.23).

«Забивши гол, «Динамо» свідомо віддало м'яч «Руху», розраховуючи на контратаки. У гостей було володіння над м'ячем, але не було контролю. Свої шанси «Рух» створив після стандартів. Спочатку центрбек Слюбік не зорієнтувався, коли отримав м'яч за метр від воріт Бущана, а потім Дідик пробив головою поруч зі штангою. Комбінаційна гра в «Руху» не виходила», – делятся наблюдениями авторы сайта Ua-football.com, 26.11.23).

То есть Киев после первого гола целенаправленно играл по счету, при этом практически наглухо бетонируя все креативные попытки «Руха» и подбирая варианты для следующего «укуса». Как следствие – второй мяч «Динамо», который, к слову, родился так же, как и первый, только теперь в главной роли выступил Владислав Кабаев, обокравший Дениса Пидгурского.

2:0 на 44-й минуте – и вопросы, как отмечается в отчетах, были сняты. Поскольку после перерыва динамовцы и не думали разжимать свои тиски, вдобавок перехватив у подсевших руховцев контроль мяча. И, к слову, вполне могли сделать 3:0, если бы поудачливей оказался вышедший на замену Владислав Ванат.

Таким образом, рецепт победы оказался довольно простым, но, как говорится, рабочим.

«Про такі перемоги прийнято казати «на класі». Кияни віддали м’яч супернику, дозволили наробити помилок, покарали за них і вже спокійно догравали з потрібним рахунком. «Рух» просто не міг нічого вигадати, щоб хоч якось потурбувати Бущана»,
–  вынес резюме по матчу Андрей Фесун (Footboom1.com, 26.11.23).

Ну и конечно, пресса пытается разобраться, что же такого нового привнес в игру «Динамо» Александр Шовковский, под руководством которого команда одержала вторую сухую и достаточно уверенную победу над весьма крепким соперником (в 14-м туре, напомним, с таким же счетом 2:0 был повержен «Кривбасс»).

Сайт «Трибуна», к примеру, обращает внимание на два очень показательных нюанса – явный прогресс с коллективным отбором мяча и эксперимент с позицией Дубинчака.

«Але чи помітили ви цей ідеальний пресинг киян? Зробили все, як книжка пише. Здається, напрацювання Шовковського в ділі» (Ua.tribuna.com, 26.11.23).

«Це було несподівано… На 75-й хвилині Шовковський випустив Костянтина Вівчаренка замість Олександра Караваєва. Позицію правого вінгера, яку до цього займав сама Караваєв, зайняв номінальний лівий захисник Владислав Дубінчак.

Нетривіальний експеримент від головного тренера. Хоча варто зазначити, що Дубінчак грав у атаці ще у академії «Динамо». А також Владислав сам зізнавався, що більш націлений на атаку, ніж на захист»
(Ua.tribuna.com,26.11.23).

Несложно прочитать, что стоит за этими двумя цитатами. Эффективный прессинг – следствие кропотливой работы на тренировках во время паузы в чемпионате (причем, отработка велась целенаправленно под «Рух»). Выход Дубинчака на новой позиции – это готовность к творческому поиску с учетом возможностей игрока.

Кроме того, многие источники отметили гораздо более слаженную работу «Динамо» в центре поля, где отменно потрудились Шепелев с Бражко. Кстати, отсюда и надежность в обороне, которая ранее порой трещала по швам. В общем же и целом, картина вырисовывается очень приличная. Если «Динамо» продолжит в том же духе, с такой же целеустремленностью и настроем (кстати, тут тоже респект тренеру), то борьба за титул непременно еще больше обострится.

ИГОРЬ СУРКИС: ОТКРОВЕННО – О ГЛАВНОМ 

Надо полагать, уверенная победа «Динамо» над «Рухом» стала приятным приложением к многочисленным поздравлениям в адрес президента столичного клуба Игоря Суркиса, которому за несколько дней до матча исполнилось 65 лет.

22-го ноября в адрес юбиляра прозвучало немало теплых слов. Не только от украинских коллег и близких людей. Поздравления пришли и от футбольных руководителей высших международных инстанций – президента ФИФА Джанни Инфантино и главы УЕФА Александера Чеферина, которые в унисон отметили солидный вклад президента «Динамо» в развитие украинского и европейского футбола.

«Шановний Ігорю!

Сьогодні, 22 листопада, я вітаю Вас з 65-річчям.

Нехай цей особливий день буде наповнений щастям і ми продовжимо працювати разом заради майбутнього прекрасної гри, яка об’єднує нас усіх.

Цим листом я також хотів би від щирого серця подякувати Вам за Вашу довіру, відданість, внесок і підтримку в розвиток нашого спорту та просуванні його цінностей.

Я бажаю Вам чудово провести час із сім’єю, друзями та коханими, і я з нетерпінням чекаю можливості невдовзі побачити Вас знову.

Ваш у футболі,
Джанні Інфантіно»
(Fcdynamo.com, 22.11.23).

«Шановний Ігорю,

Я передаю мої найтепліші побажання з нагоди Вашого 65-річчя.

Ваша відданість і прихильність до спорту є надзвичайними. Ваша діяльність не лише вплинула на долю вашого клубу, але й залишила незгладимий слід у футболі. Нехай цей день народження стане початком ще одного року, наповненого досягненнями, міцним здоров’ям і подальшим успіхом.

Я бажаю Вам такого ж надзвичайного дня, як голи, забиті за Вашого президентства.

З Днем народження, друже!

З повагою,
Александер Чеферін,
Президент УЄФА»
(Fcdynamo.com, 22.11.23).

Безусловно, такое внимание со стороны топ-менеджеров дорогого стоит. Они как минимум свидетельствуют о международном авторитете президента «Динамо» и собственно киевского клуба, который был и остается самым титулованным в Украине. 16 чемпионских титулов и 22 кубковых трофея только за годы Независимости – динамовцам есть, чем гордиться и есть, что вспомнить. В том числе – и выход команды в полуфинал Лиги чемпионов-1999 под руководством великого тренера Валерия Лобановского.

Кстати, именно это событие Игорь Суркис считает главной вехой в своей динамовской истории и именно на тот результат, по его словам, следует ориентироваться нынешним динамовцам. Об этом он сказал в юбилейном интервью клубным СМИ, которое по традиции довольно быстро разлетелось по просторам Интернета.

Журналистам определенно импонирует открытость динамовского президента, который никогда не пытается отделываться казенными фразами и завуалированными ответами. Вот и сейчас – Игорь Михайлович, например, поделился эмоциями, которые испытывает после неудачных матчей команды:

«Кожного разу, коли команда програє чи грає внічию, мені це дуже не подобається, напружуються нерви й хочеться усе залишити. Але наступного дня розумієш, що маєш робити свою справу та намагатися досягти кращих результатів» (Football.ua, 22.11.23).

Интересно было узнать о том, как киевский клуб функционирует в период войны:

«Перш за все, сьогодні ми маємо допомагати нашим військовим, що ми й робимо. ФК «Динамо» (Київ) та Фонд братів Суркіс вже більш ніж на мільярд гривень передали різної допомоги нашим захисникам. Будемо продовжувати це робити до нашої перемоги. Ми маємо вигнати ворогів із нашої землі та жити у вільній Україні.

Для нас дуже важливим було зберегти юних вихованців клубу, бо багато з них разом зі своїми батьками поїхали хто куди. У перші дні війни ми взагалі не могли зрозуміти, де вони. Велика допомога була від мого брата, який зміг усіх зібрати й фактично ми не втратили наших дітлахів. Усі повернулися, і це дуже важливо для перспектив розвитку клубу. Тому можу сказати, що у «Динамо» є майбутнє, наша школа робить свою справу.

На цей час майже усі хлопці, які грають у «Динамо», крім Рамадані, Беніто, Діалло та кількох українців, пройшли клубну Академію. Це дуже важливо. Коли війна закінчиться, і нам потрібно буде посилитися, ми це обов’язково зробимо. Зараз на цих хлопців покладається надія...

Що ж стосується моєї підтримки клубу, то я працюватиму, поки будуть сили та допомога від моєї сім’ї: брата, дружини, доньок
» (Sport.ua, 22. 11.23).

Говоря о ситуации в украинском футболе в целом, Игорь Суркис отдает должное Президенту Украины Владимиру Зеленскому, во многом благодаря которому нам удалось сохранить чемпионат:   

«Президент України Володимир Зеленський сказав, що футбол має бути. Він сам захоплюється футболом, я це знаю. Він неодноразово грав за різні команди – артистів, ветеранів, навіть за «Динамо». Тому існування футболу можливе в тому числі завдяки нашому Президенту»
(Champion.com.ua, 22.11.23).

А, пожалуй, главный месседж в интервью Игоря Суркиса – это уверенность в том, что у нашего футбола есть будущее:

«Ця війна закінчиться 100% нашою перемогою, а вже тоді будемо розвивати футбол. Головне, що ми його не втратили…» (Sport.ua, 22. 11.23).

pressing.net.ua