Моніторинг

Аналітика

Огляд ЗМІ. Всупереч прогнозам

Парадокс, але наша національна першість, що проводиться на тлі жорстокої війни, є чи не найцікавішою за останні роки. Відповідно ЗМІ приділяють турніру достатньо уваги, в центрі якої на минулому тижні природно опинилося українське «класичне».

Орест ЛЕЛЕКА, «ПРЕСИНГ»

2023-04-24 10:15

Безперечно, головні новини, на які ми наразі чекаємо, стосуються ситуації на фронті, територій, які потерпають від атак ворога, військової підтримки з боку наших міжнародних партнерів. Проте навіть у таких умовах футбол продовжує виконувати свою важливу місію, і коло його обов’язків лише розширюється. Чого лише варті благодійні міжнародні турне «Динамо» й «Шахтаря», нескінченні гуманітарні акції цих та інших клубів, спрямовані на допомогу ЗСУ та постраждалим від війни співвітчизникам.

Проте надважливим фактором залишається і саме існування футболу, його підтримка і опіка.

«Грати у футбол – це означає, що ми живі. Людям важливо іноді думати про щось інше, окрім війни. Футбол – перепочинок, у тому числі і для солдатів, які можуть дивитись наші ігри на своїх телефонах. Багато хто свідчить про те, що ми добре попрацювали, щоб відновити чемпіонат цього сезону. Українському футболу треба було не зникати, але й для морального духу населення це також було важливим» (Ua.tribuna.com, 21.04.23), – з цією точкою зору генерального директора «Шахтаря» Сергія Палкіна, яку він озвучив у інтерв’ю Le Temps, важко не погодитися.

Так, команди можуть використовувати для матчів УПЛ украй обмежену кількість стадіонів, на ігри вони дістаються автобусами, іноді витрачаючи на подорожі до 8-9 годин, а під час повітряних тривог змушені переривати матчі, перечікуючи небезпеку в укриттях. Але ми все частіше забуваємо про такі нюанси – продовжуємо розбирати тактичні схеми, критикувати і хвалити тренерів із гравцями, відзначати появу нових талантів.

І все це лише підкреслює важливість продовження футбольного життя на наших теренах. Це є меседжем, який ми посилаємо всьому світові: Україна не просто встояла, вона розвивається і піклується про майбутнє.

«ЗОРЯ»: ЗБУРЮВАЧ СПОКОЮ

У нижній частині таблиці Прем’єр-ліги продовжується відчайдушна боротьба за місце під сонцем: ледве не половина команд вищого дивізіону все ще перебуває під загрозою вильоту, що додає ваги кожному заробленому або втраченому ними очку.

Але, мабуть, ще цікавіше протистояння спостерігається нагорі. Користуючись об’єктивними труднощами, з якими зіштовхнулися визнані гранди, конкуренцію їм нав’язали представники, так би мовити, другого ешелону – «Дніпро-1» та «Зоря».

«Думаю, це найцікавіший чемпіонат України – не пам’ятаю, щоб була така напруга, щоб за вісім турів до завершення турніру не було зрозуміло, хто стане чемпіоном, хто посяде інші призові місця» (Dynamo.kiev.ua, 22.04.23), – ці слова керманича «Шахтаря» Ігоря Йовичевича є зайвим підтвердженням винятковості нинішнього турніру.

Відверто кажучи, мало хто розраховував, що цього сезону вистрілить «Зоря», але вона таки змусила скептиків замовкнути. Більше того, відкривши матчем проти «Колоса» 22-й тур і здобувши мінімальну перемогу (1:0), підопічні нідерландця Патріка вен Леувена вийшли на друге місце. Можливо, ненадовго, але цей результат все одно не може не вражати..

«Ван Леувен зумів поставити команді веселий, швидкісний футбол та вдало експлуатує талант провідних гравців. Якщо деякі тренери не знають, що робити з наявним надлишком футболістів, то «Зоря» латає дірки і творчо вирішує кадрові проблеми. Звичайно, це найслабший претендент на срібні медалі за останніх років 20, одначе те, як «Зоря» старанно реалізує свій кадровий потенціал, як тренер вдало мотивує погано реалізованих футболістів, викликає всіляку повагу» (FanDay.net, 16.04.23), – констатує Артур Валерко. Він також відзначає, що «Зоря» залишається найвидовищнішою командою чемпіонату, у матчах за участі якою забивається в середньому 3,27 м’яча.

На думку оглядача Віталія Пасічного, ван Леувен довів, що є сильним фахівцем, і робота з молодими футболістами є далеко не єдиною його чеснотою.

«Не було сумнівів, що ван Леувен упорається з молоддю: 13 років роботи в академіях «Фейєноорда» та «Шахтаря» не могли пройти просто так. Прекрасна гра Бражка, Сапутіна та Батагова вже нікого не дивує. Набагато дивніше, що людина, яка зважилася працювати головним тренером лише на шостому десятку років, виявилася сильною в інших компонентах» (Football.ua, 17.04.23), – підкреслює Пасічний.

Журналіст нагадує, що саме нідерландець, наприклад, відкрив 23-річного чемпіона світу Ігоря Снурніцина як чудового вінгбека, хоча той у «Зорі» діяв у центрі захисту. Саме цей тренер ініціював запрошення панамського нападника Герреро, якого знав по сумісній роботі в Ізраїлі, і якого оперативно та ефективно вбудував у тактичний малюнок української команди.

Навесні підопічні ван Леувена вже обіграли «Динамо» і «Дніпро-1». На думку того таки Пасічного, нинішню «Зорю» навіть можна вважати сильнішою за ті луганські команди, які свого часу виводили до Ліги Європи Юрій Вернидуб та Віктор Скрипник. Твердження здається занадто сміливим, втім, базується воно не на порожньому місці.

П’ятничну перемогу над «Колосом» «Зорі» принесли футболісти, яких луганський клуб орендував у «Динамо»: Сергій Булеца віддав гольову передачу, Володимир Бражко – забив. Ця обставина наштовхнула окремі ЗМІ на дорікання у бік «біло-синіх», які, мовляв, не можуть розгледіти або розкрити справжній потенціал перспективних футболістів. Ресурс Xsport.ua взагалі вразив заголовком: «Луческу кусає лікті» (Xsport.ua, 21.04.23).

Дивна позиція. Можна не сумніватися, тренери «Динамо» не тільки слідкують за своїми гравцями, що виступають за інші клуби, але й радіють їхнім успіхам. Власне молодих футболістів і віддають в оренду для того, аби ті отримували ігрову практику, здобували необхідний досвід і зрештою прогресували. Адже потім увесь цей багаж стане у пригоді їх рідній команді.

Владислав Дубінчак і Олександр Тимчик, наприклад, перед тим як стати важливими елементами в тактичних побудовах Мірчі Луческу, опановували уроки УПЛ в інших командах. Перший – в «Арсеналі», «Карпатах», «Дніпрі-1», другий – у «Зорі». Основний нині центрбек «Динамо» Максим Дячук першу частину сезону провів у «Олександрії», де й відбувся його «дорослий» дебют.

Та сама історія з провідним захисником «Шахтаря» Миколою Матвієнком, на якого полюють європейські гранди: на початку кар’єри його також відправляли у відрядження – в «Карпати» і «Ворсклу». А пам’ятаєте Дмитра Чигринського, якого у 2009-му придбала у гірників «Барселона» за 25 млн євро? За кілька років до гучного трансферу кремезний оборонець, не проходячи до «основи» гірників, стажувався у запорізькому «Металурзі».

Так само буде і з Булецею, і з Бражком, і з іншими відправленими в оренду футболістами – вони повернуться до «Динамо», коли це буде потрібно. Поки ж у складі киян вистачає півзахисників, поки тут намагаються вивести на новий рівень інших хлопців, які перебувають на початку футбольного шляху. І, як підтвердив матч проти «Шахтаря», – також мають всі задатки для подальшого професіонального зростання.

ПІСЛЯСМАК «КЛАСИЧНОГО»

Напередодні матчу двох найтитулованіших команд країни відразу кілька видань підкреслили особливість цієї суперечки, яка не залежить ані від нинішньої форми суперників, ані від їх турнірного становища.

«Ну, що, дочекалися. Матч-символ українського футболу, матч, за яким український футбол знають за кордоном, матч, з яким український футбол і асоціюється» (Football.ua, 22.04.23) – декларував Віталій Пасічний.

«І «Дніпро-1», і «Зоря» цього сезону, а також «Металіст» та «Дніпро» раніше, намагалися порушити двовладдя в українському футболі, ось тільки якщо у них і щось виходило, то лише на короткій дистанції. А у таких речах завжди важлива стабільність. І її мають лише два флагмани вітчизняного футболу – київське «Динамо» та донецький «Шахтар». А тому, коли вони б не виходили на футбольне поле, всі інші ігри відходитимуть на другий план. Оскільки саме «класичне» залишається у пріоритеті як у широкої аудиторії, так і у футбольних гурманів. Місця команд у таблиці, а також їх поточна форма натякають на наявність явного фаворита в суботньому матчі, проте «класичне» тому і має вагомий статус, оскільки вміє дивувати» (Ua-football.com, 21.04.23), – підігрівав інтерес до двобою Георгій Грошев.

«Шахтар», підійшовши до київського матчу в ранзі лідера УПЛ і головного претендента на чемпіонство, випереджав «Динамо» на 12 очок. З огляду на це і певні ігрові труднощі «біло-синіх», які за тиждень до цього не змогли здолати «Рух», переважна більшість журналістів та експертів вважали, що гірники не матимуть великих проблем у протистоянні з командою Мірчі Луческу.

Йожеф Сабо, Михайло Кополовець, Олег Шелаєв, Артем Федецький, Рустам Худжамов, до яких зверталися за прогнозами ті чи інші видання, передрікали впевнену перемогу «Шахтаря». Аналогічною думки дотримувалися і букмекери: ставки на успіх донеччан приймалися з коефіцієнтом 2,13, тоді як виграш господарів оцінювався в 3,65.

Гірники не могли задіяти у грі травмованих вінгерів – Олександра Зубкова, Дмитра Криськіва, Івана Петряка, проте втрати киян навіть на цьому тлі виглядали вагомішими. До Георгія Бущана та Миколи Шапаренка, які все ще не в змозі допомогти партнерам, напередодні приєдналися Денис Попов, Олександр Караваєв і Джастін Лонвейк. Кожен – потенційний гравець «основи».

Тим не менше кияни, на яких безперечно тиснули останні невдачі, зуміли як слід налаштуватися і змусили фаворита діяти в незвичному стилі.

«Важливість трьох залікових балів була відчутною для обох команд, тож ми з перших хвилин побачили доволі передбачуваний обережний стиль. «Динамо» вдалось зачинити «Шахтар» позиційним захистом на власній половині, і зрештою Анатолій Трубін був чи не єдиною можливою опцією для розіграшу м’яча гірниками» (Sport.ua, 22.04.23), – описує події дебютного відрізку Олександр Снітко.

Одначе гірники не тільки впоралися зі стартовими складнощами, вони ще й забили, скориставшись першою ліпшою нагодою. Удар Тараса Степаненка з 30-35 метрів не виглядав надскладним, проте Руслан Нещерет пропустив – чи то справа була в сонці, яке осліпило очі, чи то в несподіваному маневрі Лассіни Траоре, із-за широкого торсу якого в останню мить вилетів м’яч.

«Розкриття гри більш вигідне «Шахтарю» – швидкий гол гірників поховає інтригу. Хотілося би цього уникнути, щоб не заснути в перерві» (Dynamomania.com, 21.04.23), – писав напередодні відомий блогер Михайло Смоловий. Але, навіть пропустивши, померти інтризі господарі не дали, хоча «Шахтар» робив усе, аби засушити гру.

«Під час другого тайму Ігор Йовичевич вирішив, що його команда має відмовитись від дій для оформлення другого м’яча та сконцентруватись виключно на захисті. Тактика «хамелеона», як її називав сам хорват, проте натомість вона виявилась схожою більше на тактику «страуса» (Football.ua, 22.04.23).

По перерві Київ об’єктивно виглядав цікавіше і напевне закономірно зрештою відновив рівновагу.

«Донеччани вели у рахунку аж допоки Луческу вольовим рішенням не пішов ва-банк та не випустив на полі, у тому числі, Антона Царенка, шалена динаміка від якого одразу змінили хід подій на полі» (Sport.ua, 22.04.23), – розставляє акценти той таки Снітко.

Так, саме 18-річний Царенко змусив сфолити на собі старшого його на 15 років Степаненка і заробити ключовий стандарт. А вже Олександр Андрієвський, якого Луческу не тільки випустив у «старті», але й не став міняти, коли у другому таймі перетасовував півзахист, шикарним ударом застав зненацька Трубіна і встановив остаточний рахунок – 1:1.

Статистичні показники за підсумками гри не виявили великої переваги однієї з команд, хоча «Динамо» вдалося запалити більше пожеж у чужому карному майданчику.

«Матч із «Шахтарем» не став переможним для динамівців, але подарував їм надію, що сезон ще не втрачений. Кияни не виглядали гірше в першому таймі, а по перерві вели гру і будували цікаві атаки» (Footboom.com, 23.04.23), – ділиться враженнями Сергій Ситник.

Окрім того, арбітр матчу Віталій Романов у двох епізодах мав усі підстави прийняти рішення, які могли вкрай ускладнити завдання гостей. Перед перервою рефері не призначив пенальті, коли м’яч після «пострілу» Беніто влучив у руку Ярослава Ракицького, а на початку другої половини не став вилучати Артема Бондаренка, оцінивши «гірчичником» його брудний підкат проти Владислава Ваната. Обидва епізоди – із категорії «50 на 50», або «на розсуд арбітра», тож гірники мають бути вдячні долі.

Утім, головний тренер «Шахтаря» дотримується іншої точки зору:

«Сьогодні було дійсно «класичне». Градус напруги у грі був дуже високий. Ми швидко відкрили рахунок, це нас окрилило, дозволило домінувати, контролювати гру. Ми створили достатньо передумов, щоб узяти гору. Час покаже, втратили ми сьогодні два очки чи здобули одне. Будемо продовжувати битися за чемпіонство» (Dynamo.kiev.ua, 22.04.23).

Мірча Луческу попри всі нюанси висловив задоволення як в цілому грою, так і її підсумком.

«Хотів би відзначити, що сьогодні в нашому складі зіграли сім вихованців київського «Динамо». Вони провели матч на досить хорошому рівні, незважаючи на брак досвіду і свій вік. Матч із «Шахтарем» – це гарний досвід для таких хлопців. У суперника теж сьогодні грали хороші молоді футболісти, які раніше виступали за «Маріуполь». І вони себе також проявили добре. Це здорово, що молоді футболісти обох команд мають можливість грати на такому рівні. Ми пропустили необов’язковий гол, але зуміли повернутися у гру, зрівняли рахунок і могли домогтися більшого. Проте і 1:1 – хороший результат» (Dynamo.kiev.ua, 22.04.23).

Тим часом багато хто небезпідставно вважає, що нічия перш за все – на руку «Зорі» та «Дніпру-1».

«Коронації «Шахтаря» не відбулося, і це великий плюс для подальшої чемпіонської інтриги. Так, «Динамо» залишається поза трійкою лідерів, але з перспективами покращити свою позицію вже найближчим часом» (Footboom.com, 23.04.23) – вважає Сергій Ситник.

«Подейкували, що долю золотих перегонів буде остаточно визначено, якщо «Шахтар» переможе в Києві, проте нічия залишає шанси «Дніпру-1» поборотися за трофей. Тим більше, що таких гірників, як сьогодні, назвати непереможними ніяк не вийде» (Ua-football.com, 22.04.23), – розмірковує Георгій Грошев.

Що ж, дійсно, до суботнього матчу «Шахтар» був повним господарем ситуації і навіть у разі програшу «Дніпру-1» у травні продовжував би тримати долю чемпіонства у своїх руках. Але тепер, коли «Динамо» відібрало очки у гірників, м’яч перейшов на бік дніпрян. Відстаючи від лідера на вісім балів, вони мають два матчі в запасі, а отже якщо переможуть у всіх зустрічах, що залишилися, то гарантують собі золоті медалі незалежно від ходи головного конкурента.

ЧАС ШОВКОВСЬКОГО

Щодо «Динамо», то воно наразі стоїть на порозі нового етапу випробувань. Адже по закінченні «класичного» Луческу повідомив, що має лягти на операцію через коксартроз, а за відсутності 77-річного фахівця керувати командою буде його асистент Олександр Шовковський. Румунський тренер при цьому підкреслив, що продовжить контролювати всі процеси:

«Я міг би зробити операцію в іншій країні, але вважаю, що мені треба залишатися в Києві, щоб бути поруч із командою. Це важливо для футболістів, для «Динамо», і, можливо, навіть для України» (Dynamo.kiev.ua, 22.04.23).

Як би там не було, попри близькість «головного», Шовковському доведеться пристосуватися до нової ролі – з іншим рівнем складності та відповідальності. І, звісно, бути готовим до вирішення низки важких питань і ухвалення низки важливих рішень, які виникатимуть на кожному кроці. І судячи з усього, саме колишньому воротарю й легенді клубу належить довести «Динамо» до фінішу чемпіонату.

«Мірча Луческу заявив, що бере лікарняний. Уже 25 числа у нього запланована операція, а потім – реабілітація. Якщо все піде добре, влітку він готуватиме команду до нового сезону» (Dynamomania.com,
23.04.23), – ділиться «інсайдом» коментатор і телеведучий Ігор Циганик.

Зі свого боку Артур Валерко, розмірковуючи над новим зиґзаґом кар’єри Шовковського, натякає, що в теперішній ситуації той має стати «кризовим менеджером» і вдатися до перебудови команди.
 
«Шовковський залишився старшим на кораблі. Він – не 16-річний капітан, але й не тренер із досвідом кризових ситуацій. Він – не новачок у клубі, на власні очі спостерігав тренувальний процес, збори та бесіди у роздягальні. Але ще ніколи голос Олександра Володимировича не звучав перед усією командою у тиші. Відтепер Шовковський за все відповідає, з нього спитають і за гру, і за результат. Команда в кризі, але поблажок не буде. Втім, так само, як було і в ті часи, коли статний брюнет виходив у ошатній формі захищати «бессарабські» ворота… Якщо Шовковський починає відповідальну тренерську роботу в рідному клубі, йому не треба пояснювати, з чим він зіткнеться. Якщо він взявся за цю справу, то сподівається, що знає, де розташована кнопка reset/reboot (скидання/перезавантаження)» (Fanday.net, 23.04.23).

Утім, якщо мова йде лише про вісім заключних турів, очевидно, що вносити кардинальні зміни в тренувальний графік і тактичні напрацювання, тобто ламати підготовчий процес, Шовковський не буде. Одначе налаштувати команду, мобілізувати гравців і дати їм додатковий поштовх 48-річному фахівцю цілком до снаги. Особливо з урахуванням його авторитету.

«Навряд чи варто нині заглиблюватись в аналітику оцінюючи потенційний рівень нового очільника «Динамо». Шансів на те, що йому вдасться реанімувати команду маємо п’ятдесят на п’ятдесят – або вдасться, або ні. Гадаю, що і сам Олександр це добре усвідомлює.

Його перевагою є на сьогодні безсумнівний авторитет у нашому футболі який нічим поки що не зіпсований. Шовковський був і залишається кумиром уболівальників та взірцем для молодих футболістів. Якщо його підтримають колишні партнери, які встигли з ним разом пограти (а чому би і ні?), це дасть можливість відродити у «Динамо» психологію переможців, яка почала останнім часом помітно втрачатися. Все інше – справа техніки»
(23.04.23), – резонно зазначає відомий журналіст Микола Несенюк на своїй сторінці у Facebook. І з ним важко не погодитися.

Особливістю ж нової місії Шовковського є молодість нинішньої динамівської команди – той фактор, який дозволяє з оптимізмом дивитися вперед і який водночас поки стає на заваді стабільності і покращенню результатів.

Показовим у цьому плані є спостереження того таки Сергія Ситника:

«Зверну увагу на молодість центральної ланки захисту і воротаря «біло-синіх». Середній вік Нещерета, Дячука та Сироти склав 21 рік (!), а всієї лінії оборони – 21,6 років. У киян дуже молодий захист і це продовжує позначатись у ключових моментах» (Footboom.com, 23.04.23).

Додамо до згаданих хлопців 21-річного форварда Владислава Ваната та 19-річного вінгера Назара Волошина, які також вийшли в «старті» на матч проти «Шахтаря». А ще 18-річного півзахисника Антона Царенка, який вступив у гру в середині другого тайму. Згадаємо, що саме Царенко, визнаний найкращим українським футболістом березня у своїй віковій категорії (відповідне опитування фахівців та ЗМІ проводив сайт Goldtalant.com.ua), своєю активністю створив передумови для рятівного голу киян.

Більше того, склад юнацького «Динамо» (U19), продовжує залишатися джерелом підсилення для «основи». У колективі, який минулого тижня вдруге за сезон здолав однолітків з «Шахтаря» (3:2), виступають кілька гравців, які вже проходили обкатку в команді Луческу. Це і новоспечений переможець Кубку Африки (U20), забивний сенегальський нападник Самба Діалло, і центральний півзахисник Олександр Яцик, і центрбек Антон Боль. Та й не тільки вони.

Наставник юнацького складу «Динамо» Ігор Костюк, який свого часу грав у «Динамо» разом із Шовковським, підкреслює, що той таки Діалло фактично вже є гравцем першої команди, а Боль і Яцик готові зробити крок нагору:

«Вважаю, що обидва вони вже можуть грати в УПЛ. Фізично, психологічно Сашко та Антон уже готові грати на рівні дорослого футболу» (Sport.ua, 19.04.23).

«Динамо» завжди славилося своєю сильною школою, воно працює на перспективу, робить ставку на власних вихованців, і в умовах, коли в Україну важко заманити кваліфікованого іноземця, «дублери» мають стати гарною допоміжною опцією. Звісно, її наявність може як полегшити, так і ускладнити роботу Шовковського. Проте в будь-якому разі вибір, у тому числі й кадровий, залишається за ним. Почекаємо.

РЕБРОВ СТАВИТЬ КРАПКУ

Тим часом розмови про ще одного колишнього партнера Шовковського – Сергія Реброва як майбутнього наставника національної збірної – на якийсь час нарешті зійдуть нанівець. Власне сам Ребров зробив усе, аби спекулювання навколо його імені нарешті припинилося.

Адже минулий тиждень розпочався новою порцією інсайду, яку цього разу розповсюдив у ефірі авторської програми «Вацко on air» відомий коментатор Віктор Вацко.

«Питання головного тренера збірної України, я гадаю, можна закривати. Є інформація, що з Ребровим уже домовились. Заключний етап, наскільки я зрозумів, юридично-економічні нюанси контрактів з іспанськими помічниками Сергія Станіславовича. Наші футбольні керівники очікують, що за 2-3 тижні про все можна буде оголошувати офіційно. Йдеться про два цикли – до ЄВРО-2024 та ЧС-2026. Тобто у нас виходить 3 роки, про такий контракт йдеться. Я вважаю, що це правильно і нормально» (Dynamomania.com, 17.04.23).

Буквально наступного дня зі спростуванням твердження Вацка виступив Мохаммед Хамад – журналіст із Еміратів, де зараз працює Ребров.

«Новина про те, що Сергій Ребров уклав 3-річний контракт із УАФ, не відповідає дійсності. Тренер особисто заявив, що переговорів із українською федерацією не вів. Це було відразу після того, як він вибив «Аль-Васл» із півфіналу Кубку – 5 квітня. Контракт Реброва з «Аль-Айном» діє до літа 2023 року. Він зосереджується лише на підготовці команди. Тренер може оголосити про продовження контракту з «Аль-Айном» по завершенні сезону, якщо клуб зможе виконати деякі його вимоги щодо гравців. Ребров поставив собі за мету перемогу в наступній Лізі чемпіонів АФК. Він хоче цього»
(Football24.ua, 18.04.23), – підкреслив Хамад у своєму Twitter.

Ще за кілька днів масла в огонь підлив Ігор Циганик, який фактично підтвердив інформацію, оприлюднену Вацком.

«Ребров на 99 відсотків не залишиться в «Аль-Айні». У нього непроста ситуація із взаєминами у клубі. Я думаю, що по закінченні сезону Ребров очолить збірну України. На червневі матчі він уже буде з командою. Думаю, він попросить керівництво клубу відпустити його. Зараз він не хоче підписувати контракт із УАФ, щоб не зіпсувати стосунки з «Аль-Айном» (Dynamomania.com, 20.04.23).

Такий обмін вкиданнями міг би тривати довго, якби сам Ребров не розставив усі крапки над «i». В інтерв’ю журналісту Роману Бебеху тренер спростував численні чутки щодо його можливого призначення і зарікся від будь-яких коментарів на цю тему до закінчення контракту з «Аль-Айном»:

«Я поважаю свій контракт та свій клуб, у якому працюю. Наразі «Аль-Айн» – єдина команда в ОАЕ, яка змагається у трьох турнірах. У цій ситуації я хочу максимально зосередитись на своїй команді і не збираюся нічого коментувати, жодної публікації» (Sport.ua, 22.04.23).

Ребров зазначив, що Руслан Ротань, який керував діями збірної у відбірному матчі проти англійців, лише одного разу дзвонив йому. При цьому Ребров не давав своєму колезі жодних вказівок – в тому числі кадрових.

«Я сказав Руслану, що допоможу йому всім, чим зможу. Я працюю з Ярмоленком, знаю багатьох хлопців… Але ніколи я не говорив Руслану, що я – наступний тренер збірної, я ніколи не давав вказівок, що робити, кого викликати, кого ставити. Яке я взагалі можу мати відношення до збірної, якщо у мене чинний контракт із клубом? Як я можу когось консультувати, якщо маю три гри на тиждень?» (Sport.ua, 22.04.23).

Резюмуючи сказане, Ребров тим не менш підкреслив, що ніколи не відмовлявся працювати зі збірною України. Особливо в нинішній ситуації. Тренер закликав поважати його нинішній контракт, але при цьому визнав: рішення щодо своєї подальшої долі він уже прийняв.

Отже можна вважати тему збірної закритою принаймні до червня, коли поновляться матчі відбору ЄВРО-2024. Адже ніякої офіційної інформації щодо можливого призначення Реброва раніше точно не з’явиться, а про жодного іншого кандидата на тренерське крісло в національній команді мова досі не заходила.

ПОВЕРНЕННЯ І ДЕБЮТИ

Отож зосередимося на внутрішніх справах, тим більше життя в національних турнірах, як ми вже зазначали, кипить попри порожні трибуни. А наступний сезон обіцяє стати ще жвавішим, адже кількість клубів у Першій та Другій лігах має зрости. Хтось готується к поверненню до футбольної родини, хтось – до дебюту. Відповідні дані опублікував журналіст Ігор Цвик.

«У Першу лігу планують повернутися «Агробізнес», «Лівий берег», «ВПК-Агро», «Поділля» та «Вікторія». Серед цих клубів «Агробізнес» одразу, а «Лівий берег» – у перспективі планують виходити в УПЛ. Власник волочиського клубу Олег Собуцький рік тому розпустив клуб та розірвав контракти з гравцями, котрі відмовилися повертатися в Україну з тренувальних зборів у Туреччині, і взагалі заявляв, що зараз не до футболу. Мабуть, часи змінилися, бо «Агробізнес» повертається.

У Другу лігу планують зайти «Любомир» (Ставище), «Тростянець», «Скала» (Стрий), «Локомотив» (Київ), «Дружба» (Мирівка). При цьому варто зазначити, що перші дві команди грали в Другій лізі під час сезону вторгнення, а «Скала» колись неодноразово там виступала, змінюючи місце дислокації зі Стрия на Моршин. Що стосується «Локомотива» та «Дружби», то це буде дебют клубів у професійному футболі»
(Sportanalytic.com, 22.04.23).

Всі ці процеси є ознакою відродження футболу в країні і взагалі добрим знаком на тлі повномасштабної війни, перемога в якій залишається головною метою для кожного свідомого українця.

pressing.net.ua