Збірна України чудово провела груповий етап молодіжного чемпіонату Європи, куди пробилася лише втретє у своїй історії. У перших двох турах українці обіграли хорватів (2:0і співгосподарів турніру румунів (1:0), достроково забезпечивши собі вихід із групи.

У заключному матчі з іспанцями вирішувалося лише те, хто вийде в четвертий фінал з першого місця. Українці два рази вели в рахунку, але забили у свої ворота і пропустили гол на 90-й хвилині, втративши перемогу (2:2), а разом з нею і верхню строчку у квартеті В.

До цього молодіжна збірна України лише одного разу вийшла до плей-офф ЄВРО: в 2006 році команда Олексія Михайличенка з Дмитром Чигринським, Андрієм П’ятовим, Артемом Мілевським, Олександром Алієвим, Тарасом Михаликом здобула срібло в Португалії, програвши у фіналі Нідерландам.

Розповідаємо про нинішнє покоління української «молодіжки», яке багато хто вважає не менш талановитим, ніж срібні призери ЄВРО-2006.

Три фронти не завадили Ротаню
Експерти УЄФА вже після першого матчу з Хорватією відзначили, що українська збірна не тільки дуже технічна, але і прекрасно підготовлена ??тактично. Цей аспект варто підкреслити, особливо з урахуванням нестандартної ситуації, що склалася навколо тренера команди Руслана Ротаня напередодні турніру в Румунії та Грузії.

Тривалий час він паралельно працював також з «Олександрією» і національною збірною України, із-за чого навіть пропустив спаринг «молодіжки» з Данією. А на товариський матч з Італією встиг чи не в останню хвилину, прилетівши з Лондона, де він керував першою командою у стартовій зустрічі кваліфікації ЄВРО-2024 проти Англії. Тем не менш, гра і результати «молодіжки» в Румунії показують, що Ротань і його тренерський штаб чудово підготували своїх підопічних.

Стиль і лідери
Свого часу призначення Ротаня в «молодіжку» пролобіював тодішній тренер національної команди Андрій Шевченко, хоча багато хто бачив на цьому посту Олександра Петракова, який привів Україну до перемоги на чемпіонаті світу U20 у 2019 році. Одначе для Шевченка було важливо, щоб «молодіжка» підтримувала такі самі принципи, як і його команда (для легшої інтеграції гравців U21 в головну збірну), а силовий і контратакуючий футбол Петракова в рамках схеми з трьома центральними захисниками до цього не підходив.

Ротань будує в «молодіжці» саме комбінаційний футбол з акцентом на контроль м'яча і ретельний білд-ап від воротаря, але в арсеналі його команди є і швидкі переходи з награними «стандартами». Ключова роль належить капітану Артему Бондаренку, а також Георгію Судакову, який повернувся з національної збірної. Вони вправно підтримують групу атаки і самі в будь-який момент можуть створити загрозу воротам суперників.

Відтік легіонерів на користь «молодіжки»
Після вторгнення Росії в Україну провідні місцеві клуби втратили майже всіх своїх найкращих легіонерів, що, з іншого боку, відкрило шлях багатьом талановитим молодим українцям. Так, Бондаренко і Судаков швидко стали ключовими гравцями «Шахтаря», як і Михайло Мудрик, який перейшов у «Челсі» цієї зими. Дмитро Криськів і Данило Сікан також отримували достатньо ігрової практики в донецькому клубі, в тому числі в Лізі чемпіонів і Лізі Європи.

У київському «Динамо» і раніше довіряли молодим, а минулий сезон тільки зміцнив цю тенденцію. Недивно, що Владислав Ванат, Костянтин Вівчаренко, Руслан Нещерет, Олександр Сирота теж не були обділені ігровим часом, а Ванат потенційно взагалі міг би стати головною ударною силою «молодежки», якщо б не прикре вилучення в матчі з Румунією.

Конкуренція в кожній лінії
У цілому маємо рідкий випадок: майже всі футболісти «молодіжки» були забезпечені ігровою практикою в клубах на топовому рівні. Причому не тільки умовно стартового складу. Основний центрбек «Динамо» Сирота в цій команді лише запасний, а його напарник по клубу Максим Дячук навіть не потрапив у заявку на турнір – так само, як, наприклад, Валентин Рубчинський («Дніпро-1»), Данило Алефіренко («Чорноморець») або Олександр Сапутін («Зоря»). Кожен з них чудово проявив себе в чемпіонаті України.

Потенційно на турнір міг би поїхати також основний центральний захисник національної збірної та «Борнмута» Ілля Забарний, який, утім, за «молодіжку» в поточному циклі не провів жодного матчу. Грамотне вкраплення гравців, які виступають за кордоном, включаючи вінгера азербайджанського «Сабаха» Олексія Кащука, який після голу та асисту в матчі з хорватами збільшив свій актив у цьому сезоні до 30 результативних дій, дозволило Ротаню створити по-справжньому здорову конкуренцію буквально в кожній лінії.

Поки справляються без Мудрика
Упевнений виступ української команди дозволяє Ротаню тримати в рукаві свій головний козир. На цей турнір вінгер «Челсі» приїхав як одна із зірок, але поки не дебютував через травму. Після блискучої першої половини сезону в «Шахтарі» Мудрик зіткнувся з труднощами в лондонському клубі, але буквально відродився у складі національної збірної, двома асистами допомігши їй зробити неймовірний камбек проти Північної Македонії у кваліфікації ЄВРО-2024.

Наступний матч синьо-жовтих проти Мальти Мудрик пропустив через ушкодження, від якого продовжує відновлюватися підчас молодіжного ЄВРО-2023. У Ротаня так і не виникла потреба ризикувати їм на груповому етапі, але у чвертьфіналі проти Франції, яка здобула у своїй групі три перемоги, Мудрик, напевно, стане найважливішою опцією.