Україна

Калейдоскоп

Похоронна команда

Добігає кінця першість України у Першій лізі. І чим ближче до фінішу – тим більше сумнівів виникає у чистоті змагальної атмосфери, тим більше претензій лунає з боку учасників. Вимальовується неприваблива картина корупції – впливу на спортивні підсумки турніру з боку керівників ФФУ/УАФ!

Сергій ВАСИЛЬЄВ

2020-08-13 11:08

«Точиться запекла боротьба за вихід в УПЛ, і майже в кожному турі виникають суддівські скандали за участю претендентів на топ-3 і вихід в УПЛ, – піднімає тему Анатолій Хамаєв (Ua.tribuna.com, 7.08). – Суддівське свавілля – відверто упереджене ставлення до одних команд і абсолютно очевидна допомога іншим командам у вигляді пенальті, скасування голів та інших трюків від арбітрів. У цьому чемпіонаті суддівське свавілля було і поки залишається найжахливішим за всі роки проведення чемпіонатів у Першій лізі з 1992 року».

Червоною ниткою у статті Хамаєва проходить аналіз виступу в поточному турнірі «Металіста», який, на думку самих харків'ян, саме через «підкилимні ігри» усунули з числа претендентів на підвищення у класі.

«Харківський клуб просто задавили упередженим суддівством у вирішальному лобовому матчі з «Минаєм», – пише автор. – »Металіст 1925» зробив відеонарізку з фрагментами матчу, які свідчать про суддівське свавілля з боку арбітра матчу Дмитра Бондаренка, і звернувся до Президента УАФ Андрія Павелка, надіславши йому відкритий офіційний лист 17-го липня. Але досі немає жодної реакції на цей лист ні від самого Павелка, ні від представників української футбольної асоціації, відповідальних за суддівство.

Схоже, що хтось ще до початку чемпіонату вирішив, що «Металіст 1925» не повинен там грати. Харківську команду не хочуть бачити в УПЛ, тому і призначають суддів, які видаляють і роздають картки гравцям «Металіста 1925» і не бачать у суперників жодних порушень»
 (Ua.tribuna.com, 7.08).

Безперспективно і безглуздо шукати і очікувати справедливості від тих, хто її забезпечити не може і не хоче, – резюмується у матеріалі, який стає в один ряд з іншими викривальними фактами і заявами про підтасовки в Першій лізі, що походять не звідкись, а з Будинку футболу. Раніше, нагадаємо, про них обмовився відсторонений від справ футбольних власник клубу «Агробізнес» Олег Собуцький. Днями з аналогічними звинуваченнями виступив його колега з «Інгульця» Олександр Поворознюк.

Президент колективу, що лідирує у Першій лізі, заявив, що його клубу планують не видати атестат УПЛ, якщо команда зможе домогтися права виходу в еліту.

«У цьому «шоу імені Костюченка» я не беру участь, – цитує функціонера Footboom.com (7.08). – «Інгулець» хочуть не пустити у «вишку» методом непроходження атестації. За прохід в УПЛ бабки взяли, а «Інгулець» сплутав всі карти. Тому з «Інгульцем» хочуть вчинити, як з «Десною»... Але я гарантую, що об нас Вадик зламає зуби. Він, до речі, вже раз вставляв і ще раз вставить. На це я виділю йому грошей. Все інше тільки за спортивним принципом».

Кілька слів докинув і президент ФК «Гірник-Спорт» Петро Каплун, який розкрив факт допомоги арбітра одному з «привілейованих» клубів – «Минаю» – під час зустрічі з його командою.

«Це не перший скандал, тому не треба було догравати цей чемпіонат. Весь бруд виліз – ось ці судді, клуби ллють один на одного бруд замість того, щоб згуртуватися. Заради чого? Хіба УПЛ – така життєво важлива мета? За всяку ціну рвуться в УПЛ – що їм там робити, я не зрозумію, – цитує Каплуна Ua.tribuna.com (3.08). – Скандал у кожному матчі, в якому беруть участь претенденти на вихід в УПЛ. Я за те, щоб вони всі пішли в УПЛ і не морочили нам голову...

По-хорошому треба було б заморозити цей чемпіонат. На наступний рік – 16 команд у Вищій лізі. Ніякого срача. П'ять команд, у кого є гроші, спокійно вийшли. Все добре, благородно, не треба нікого купувати, стимулювати. Вирішили, і все добре, все спокійно. Ні, треба було все перевернути заради амбіцій якогось одного або двох клубів».

СВАВІЛЛЯ НАВКОЛО ПФЛ

«Ляльководи» з ФФУ/УАФ настільки втратили сором і обачність, що буквально відкрито «торгують» очками та місцями в турнірі клубів другого ешелону. Попутно зачищаючи «поле» цієї злочинної діяльності, щоб творити свої темні справи з найменшим опором.

Так, у стилі махрових переворотів, раніше випробуваних на деяких регіональних федераціях, фактично видалили з крісла голови ПФЛ Сергія Макарова. В якості інформаційної артпідготовки на наближених до Андрія Павелка ресурсах прозвучали кілька матеріалів відповідного змісту. «Глибока криза керованості веде до неминучої зміни влади у ПФЛ» – цей явно замовний заголовок пропагандистської «аналітики», яка побачила світ на сайті Komandaonline.com, дуже показовий. Так само як і деякі посилання у статті.

«Макаров так і не зміг створити команду професіоналів, яка на практиці зуміла б довести свою спроможність. І провина за це повністю лежить на безхарактерному керівнику... Макаров не зумів об'єднати під своїм початком клуби, а навпаки, посіяв між ними ворожнечу і міжусобиці. Крім цього, за шість років свого керівництва він не зміг стати авторитетним керівником, слово якого мало б значення. У нього немає у футбольному середовищі підтримки, на яку він міг би спертися» (Komandaonline.com, 2.08).

На цьому тлі призначене професійною футбольною лігою на 5 серпня засідання Ради ліг перетворилося на зрежисований бедлам, на якому Макарову був пред'явлений «вотум недовіри» – природно, в обхід всіх чинних регламентних норм.

«Всі виступаючі були налаштовані на те, щоб висловити мені недовіру і відсторонити прямо зараз. Без заслуховування мого звіту, без озвучування причин, без аналізу та оцінок. Просто відсторонити, – поділився С. Макаров подробицями з кореспондентом сайту «Трибуна». –Претендент на моє місце Олександр Каденко сидів і чекав у холі, тобто все було зрежисовано. Я закрив засідання, далі все відбувалося без мене... Відбувалося з порушенням Статуту ПФЛ. Ці рішення нелегітимні» (Ua.tribuna.com, 5.08).

На питання про те, хто стоїть за цим переворотом, Макаров відповів, що певною інформацією володіє, але для аналізу потрібен деякий час. І натякнув, що, можливо, в недалекому майбутньому оприлюднить свої міркування з цього приводу.

«Після ганебного відсторонення Президента ПФЛ з посади «по беспределу» Сергій Макаров повинен набратися сміливості і розповісти про корупцію в УАФ/ФФУ, як хотіли не починати чемпіонат у Першій лізі, як Костюченко керує суддями, як тягне Павелко кілька клубів першої ліги в Прем'єр-лігу. Сергію, об тебе витерли ноги, будь мужиком – розкажи правду про свавілля в нашому футболі!!!» – закликав колегу голова профспілки футболістів і тренерів України Олег Печерний на своїй сторінці у Фейсбуці (Facebook.com, 6.08).

Не змусили себе чекати і оцінки авторитетного журналіста Артема Франкова слідами відсторонення С. Макарова.

«Шабаш людської підлості, боягузтва, безсовісності, безпам'ятства та інших чудових чисто людських якостей, – написав А. Франков у себе в Телеграм-каналі (T.me, 5.08). – Адже вони всі прекрасно розуміли, що творять і перед ким вислужуються. Але організовано все було збіса – комплімент Костюченку і Плієву – сильно і бульдозерно. Максимум, на що наважилися представники деяких клубів – промовчати. Ну або зовсім не приїхати на Раду ліг, надіславши замість себе менеджерів другої ланки. Навіть мерів міст душили, уявляєте?!»

Павелко і Костюченко без найменших сумнівів, легко і невимушено злили людину, яка всі ці роки, з 2015-го, вірно і без звуку працювала в їхній команді, щиро бажаючи хоч щось зробити для забутої і покинутої всіма Ліги – таке резюме автора, який пригадав, що стало початковим приводом для ініціації кампанії проти Макарова.

«З образи «Руху» і Козловського, що їх нібито змусили грати м'ячами Select, недостатньо крутими для правильних мільйонників. Наївний Макаров щиро спробував зробити щось хороше на своєму посту! Сидів би на попі рівно, беручи під козирок, – ніхто б його не чіпав. А так зрозуміло, що для Костюченка і його платні «Рух» на вісім порядків дорожче якогось там Макарова. Для Павелка – тим більше. Правила гри без правил» («Футбол», 6.08).

Як відреагував на свавілля навколо фігури керівника ПФЛ Андрій Павелко? З єзуїтською усмішкою розвів руками.

«Це справи клубів, ми зобов'язані прислухатися до їхньої думки, – приводить його «позицію» Ua.tribuna.com (6.08). – У ПФЛ не було контакту, розуміння, загубилося особисте спілкування, напевно. Я добре ставлюся до Сергія Макарова, але впевнений, що клуби зобов'язані самі вирішувати, як їм жити і розвиватися».

Власне, а чого ще можна очікувати від людини, для якої свавілля і правовий нігілізм давно вже стали стилем не тільки управління футбольним господарством, а й – життя.

ЩО ТАМ, ЗА ФАСАДОМ?..

Інтриги, покликані покрити футбольну корупцію, з нелегкої руки Павелка і його подільників заганяють воістину народний вид спорту в труну, завдають непоправної шкоди іміджу всієї країни. За картонним фасадом павелкінських сіл – вибоїни, бруд і сморід, злидні і розруха. Справжній стан справ у нашому футболі навіває жах, і скандальна Перша ліга – лише одна з безлічі нагальних проблем.

По інших минулого тижня пройшовся в інтерв'ю тижневику «Футбол» один з найдосвідченіших спортивних функціонерів України Іван Федоренко. Колишній глава Держкомспорту і виконавчої дирекції Євро-2012 відкрив очі на багато болячок нашого футболу, що при нинішньому керівництві ФФУ/УАФ прибрали форму рецидиву.

Зокрема, Іван Никифорович торкнувся теми інфраструктури – те, чим так хизується Павелко.
«Ще на Конгресі 2015 року, який обрав Павелко, в рішеннях передбачалося побудувати п'ять стадіонів з синтетичним покриттям футбольних полів. Досі в Чернівцях будівництво закінчується, а в Рівному воно і не починалося! – вигукує Федоренко («Футбол», 6.08). – Звичайно ж, контролем такого роду питань повинен займатися спеціальний стратегічний комітет на чолі з президентом. Про такий комітет хто-небудь чув, а якщо чув, то де на нього можна подивитися і познайомитися ближче? Відповідь зрозуміла».

Сотні паперів з діловими пропозиціями щодо вдосконалення інфраструктури, потрапляючи в федерацію, опиняються під сукном. Розвивати спортивну базу – не в першочергових завданнях чиновників, які перетворили стадіони на своєрідний інструмент управління.

«У нас стадіони потрібні для підпорядкування непокірних клубів і регіонів, – вважає Іван Никифорович. – Не підкорився, маєш власну думку – а розкажи-но нам, добра людино, чому у тебе роздягальні по площі не відповідають останнім вказівкам УЄФА і ФІФА. Якщо ж стадіони не подіють – атестацією притиснуть, досвідчена людина завжди знайде як!» («Футбол», 6.08).

Ось вам і підтвердження версії «Інгульця»! Вийде у команди увірватися в Прем'єр-лігу за спортивним принципом, врозріз з планами ФФУ/УАФ, тоді обіцянки, дані іншим колективам в обмін на відповідні «гонорари», можна буде виконати через невидачу ліцензії «залітному» переможцю.
Іван Федоренко знову звернув увагу на політизацію футбольного процесу, що розквітла при Павелку буйним цвітом, і стрімкий занепад футболу в регіонах.

«Доклавши чималих зусиль, Федерація футболу домоглася встановлення на чолі регіональних федерацій політиків, які зараз або не біля справ, або зайняті в інших областях, але в будь-якому випадку і близько не займаються тим, заради чого їх, по ідеї, обирали! – каже він. – Нинішній виконком УАФ сформований головним чином за рахунок регіональних представників, для яких завдання номер один – зберегти допомогу від центру в розмірі 100 тис. грн на місяць, а там хоч трава не рости. Іноді – навіть в буквальному сенсі. Федерація футболу Києва дозволила собі взбрикнути, не виконала вказівку Павелка – її моментально позбавили всіх видів підтримки, а потім і зовсім за допомогою слухняної більшості прибрали з організації. І що на виході? Столиця обезголовлена? Ні, але це парадокс: Федерація футболу міста Києва підписала договір з управлінням спорту КМДА і продовжує успішно займатися організацією та проведенням змагань!» («Футбол», 6.08).

Не оминув Федоренко увагою і діяльність профільних комітетів Федерації. 

«Мирон Маркевич, який нині тренує-консультує Львівський «Рух», формально очолює Комітет зі збірних, за що також отримує заробітну плату,
 – розкриває Іван Никифорович одну з виразок. – Однак складається враження, що його робота, в основному, полягає в оцінці та рекомендаціях ФК «Динамо» (Київ), зокрема, новому головному тренеру – скільки і кого поміняти, чи є у нього шанси на успіх... Хоча в середньому в збірних України різного віку відсотків сорок складають вихованці «Динамо». Але запитайте його при нагоді, скільки разів за цей час збирався сам комітет, скільки разів заслуховувалися тренери різних збірних України, яка допомога їм пропонувалася і надавалася; який зв'язок між Комітетом і тренерами клубів; нарешті, чи розіслав комітет рекомендації клубам – як правильно готувати футболістів, у тому числі «збірників», в умовах пандемії коронавірусу? Запитайте обов'язково! Втім, відповідь відома.

Може, зусилля голови Комітету зосередилися на Інституті футболу, про заснування якого говорилося настільки пафосно і з найвищої трибуни? Сумніваюся. Наскільки мені відомо, там все так і залишилося на стадії зачаття.

Франческо Бублик, італійський легіонер, який ще в далекому 2016 році очолив Комітет з етики та чесної гри. Які результати його роботи, хтось може сказати? Комусь пред'явлені звинувачення, хтось посаджений? Після всіх цих гучних заяв, пресконференцій, лиходіїв в наручниках і т. д.? Ось тільки при спробі відповісти потрібно неодмінно називати суму, яка за всі ці роки була витрачена на утримання баранкінського комітету, на їх роз'їзди-розльоти по Європі. Вже точно ми не один комплект обладнання для сертифікування штучних покриттів могли придбати, а то і цілий стадіон вибудувати!» («Футбол», 6.08).

«Важлива – СПРАВА! – резюмує Федоренко. – А вона в кращому випадку стоїть, а в гіршому – хиріє, чахне і розвалюється...»

УЛЬТРАС ПОМИЛИЛИСЯ АДРЕСОЮ

Проте, за свій непрофесіоналізм, за свою в буквальному сенсі підривну діяльність, яка при цьому частенько йде з порушенням законів, чиновники Федерації отримують шалені гроші. Чергові точні цифри із зарплатної відомості ФФУ/УАФ опублікував майстер резонансних журналістських розслідувань Костянтин Андріюк.

«Вирішив вкотре поцікавитися моєю улюбленою УАФ (Українська Асоціація Футболу). Як вони там? – написав Андріюк у пості на Фейсбуці (Facebook.com, 4.08). – Чи не вдарив боляче коронавірус? Чи не довелося їм там тугіше затягти паски на штанцях? Маю свіжу зарплатну відомість! Я твердо переконаний! Що громадська спілка, яка законно визнана державою і яка керує всім нашим футболом, має бути прозорою та відкритою перед вболівальниками! Тому зі спокійним серцем публікую зарплатні!».

На суд громадськості винесені наступні цифри: Маркевичу щомісяця нараховується понад 700 тисяч гривень, генеральному директору Запісоцькому – майже 330 тисяч, Костюченку – понад 430, віцепрезиденту Протасову – 324 тисячі, Бублик мав платню в розмірі 513 тисяч, голова суддівського комітету Лучі отримує понад 410 тисяч, весільні генерали Блохін і Бєланов – відповідно 115 і 153 тисячі, а один з керівників управління забезпечення діяльності Асоціації Пелін – 166 тисяч!

«Ця інформація – це чистий фейк, і вже не перший раз вони це викидають. Навіть не знаю навіщо і на кого воно розраховане. А фейки я не люблю і не хочу коментувати, тому що це не відповідає дійсності», – швиденько опублікувало реакцію Мирона Маркевича одне з павелкінських ЗМІ (Unn.com.ua, 5.08).

Що ж, і ці запевнення – не нові, вони абсолютно в дусі ФФУ/УАФ. За словами Андріюка, у нього на руках оригінали документів, з ІД-кодами та іншими персональними даними. Можливо, з часом вони зацікавлять і представників слідчих органів, коли ті нарешті доберуться до футбольних корупціонерів і казнокрадів.

Вражають навіть не стільки цифри цього бенкету під час чуми. Хвилює інше: за яку конкретно роботу з розвитку вітчизняного футболу, за які заслуги перед ним призначені такі космічні платні?! Тим більше – в період, коли саме через безгрошів'я припиняють існування один футбольний клуб за іншим, коли раптом урізається фінансування національних збірних, коли жалюгідними грошами оцінюється праця справжніх фахівців, відповідальних за результати наших команд на міжнародній арені.

Напрошуються висновки про те, що подібним чином Маркевича, Блохіна, Проотасова, Бєланова та інших діячів винагороджують за готовність в потрібний час вилізти на високу трибуну і озвучити потрібні тези. Підтверджень тільки за останній час – хоч відбавляй, чого вартий один лист наших володарів «золотих м'ячів» на адресу Верховної Ради – з оцінками діяльності Тимчасової слідчої комісії, що займається корупцією в ФФУ/УАФ.

Сумно те, що, погодившись з роллю догодливих балакучих голів, кумири минулого «заради красного слівця не шкодують і батька». А саме – стають учасниками кампаній розгнузданого цькування того колективу, який дав усім їм і ім'я у футболі, і достаток, і всенародну любов.

Зовсім недавно дочка Валерія Лобановського в інтерв'ю «Футбольному клубу» говорила про виборчу принциповість деяких динамівських зірок минулих років: мовляв, призначення Мірчі Луческу на пост тренера вони сприймають як особисту образу, зате коли об їх рідне «Динамо» витирають ноги футбольні можновладці, ці ображені – немов води в рот набрали. Мовчазно погоджуються зі свавіллям, що діється навколо київського клубу, підливають воду на млин його заклятих ворогів.

«За інформацією з достовірних джерел, віцепрезидент УАФ / ФФУ Вадим Костюченко замішаний в організації акцій протесту на стадіоні Лобановського проти Мірчі Луческу і «Динамо» Київ. Все таємне скоро стане явним!» – цей короткий пост Олега Печерного на Фейсбуці (Facebook.com, 3.08) наштовхує на досить однозначні думки і висновки, які навряд чи будуть приємні для тих же Блохіна, Бєланова і Протасова – людей, що розповідають про свої динамівські серця.

Це також аргумент у дискусії керівництва «Динамо» з тими ультрас, які підкреслено непримиренно налаштовані проти Луческу, з єдиним аргументом – про його «шахтарське» минуле, які направо і наліво роздають ультиматуми, намагаючись підмішати до футбольного процесу якусь політичну складову. Теж, до слова, чисто павелкінська погана технологія, підкріплена здібностями фальшиводипломника Костюченка, якого в дні Революції Гідності пов'язували з мобілізацією загонів «тітушок».

Тим обуреним фанатам, які сьогодні наполягають на управлінській кризі в «Динамо», слід згадати, що апелюють вони до власників приватного клубу. А ось ФФУ/УАФ – організація Громадська. То чому б громадськості в особі ультрас не поцікавитися реальним станом справ за стінами Будинку футболу? Попитатися про зарплати чиновників, які вбивають вітчизняний футбол в цілому і київське «Динамо» зокрема. У відкритому зацікавленому діалозі встановити істину: що шкідливіше для футбольного гранда – окремі кадрові прорахунки керівників, які вкладають у розвиток колективу кровні десятки і сотні мільйонів у валюті, або «зашморг» від ФФУ/УАФ та її поплічників.

Адже такого адміністративного, дисциплінарного, інформаційного та морального тиску не пригадується стосовно будь-якого українського клубу. А один з головних постачальників кадрів для національних команд і вже точно головна кузня футбольних талантів – перебуває під цим жорстоким і тупим пресингом ось уже не перший рік, примудряючись при цьому залишатися боєздатною футбольною одиницею не тільки на внутрішній арені. Тому, як любив говорити Валерій Лобановський, – думай, якщо можеш…

zik.ua