Головний тренер «Миная» Желько Любенович прокоментував поразку від «Вереса» (1:3) у 27-му турі УПЛ.

– Помітно, що ви засмучені. Що сказали в роздягальні?
– Нічого не сказав у роздягальні. Сьогодні немає сил більше з футболістами розмовляти. Поговоримо, коли повернемося.

Ми добре почали гру, забили своєчасно, зробили те, про що домовлялися. Потім все, це закінчилося. Повторилося те ж саме, що було й у матчі з «Оболонню» в Києві. Одна й та сама гра.

Футболісти взагалі забули, про що ми домовлялися, грали в свою гру, взагалі не дотримувалися того, що я вимагав. Ми сьогодні грали до першого голу, після цього моєї команди не було на полі. Вітаю «Верес» з заслуженою перемогою.

– Все ж таки, можливо, ви вже шукаєте якісь певні причини? У вас навіть були персональні претензії, я чув, до Скиби, до Чуєва, щоб вони були більш активними, щоб концентрувалися.
– Причини в кожному. Причина, мабуть, і в мені. Але, розумієте, якщо домовляємося про одне, кажемо, що цього не треба робити, а вони роблять саме те, про що ми не домовлялися, тоді це означає, що ми просто не готові до такого рівня.

Якби ми сьогодні виграли, то були б вже третіми з кінця. В цьому чемпіонаті ми на цьому місці ще не були ні разу. Вони просто злякалися й не робили те, що я від них вимагав.

– Але після першого тайму рахунок був 1:1, фактично все було в руках і ногах ваших хлопців, і хлопці непогано розпочали другий тайм.
– Так, як ви правильно помітили, другий тайм дуже добре почали знову. І цей гол, де я казав, щоб вибили м'яч, тому що наш футболіст Семотюк лежав на полі. Я кричу, вже голосу немає сьогодні, кричав, щоб вибили м’яч.

Ні, вони хочуть у меншості забити, тому що вони великі футболісти, думають, що вони вже там, вони вже в «Шахтарі», в «Динамо» будуть грати. Тому ось так і відбувається – через те, що не вибили м'яч, ми пропускаємо гол. 1:2 – і все, гра закінчилася.

Потім пенальті цей. Я не знаю, може «Минай» не хочуть бачити в УПЛ, але такий пенальті… Людина бореться головою, влучає в руку. Він не хотів грати рукою, він грав головою. Значить, треба було так.

– Чи можна говорити, що це навіть досвід трохи ваших виконавців?
– На жаль, це, мабуть, наш максимум у цьому чемпіонаті. Ми спробуємо ці три гри зіграти до кінця, скільки зможемо, але шансів у нас мало. Якраз у роздягальні подивився таблицю. У нас ще дві гри на виїзді, одна вдома.

Я ніколи не опускаю руки, я боротимуся до кінця. Але з такою грою ми нічого не доб’ємося, тому що треба дотримуватися того, про що ми домовляємося в роздягальні. Якби ми сьогодні дотримувалися, був би інший результат.