Довідка. «Мовчання ягнят» (англ. The Silence of the Lambs) — американський трилер 1991 року, знятий за мотивами однойменного роману Томаса Гарріса. Головні ролі в фільмі виконали Джоді Фостер (агент ФБР Клариса Старлінг) і Ентоні Гопкінс (серійний вбивця, доктор Ганнібал Лектер). Стрічка завоювала приз Берлінського кінофестивалю і п'ять премій «Оскар». Фільм став третім в історії, котрий завоював «Оскари» в п'яти найпрестижніших номінаціях, що раніше вдалося фільмам «Однієї щасливої ночі» (1934) та «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975). З часу виходу на екрани «Мовчання ягнят» таке не вдавалося більше жодному фільму.

19 червня президент ФФУ, член дисциплінарного комітету ФІФА та член Ради директорів UEFA Events SA дав одному відомому футбольному медіа інтерв’ю, в якому прокоментував ситуацію із рокіровкою ФК «Верес» та ФК Львів та пообіцяв відповіді від УЄФА та навіть від ФІФА стосовно цієї чудернацької ситуації.

– Коли буде прийнято остаточне рішення з цього питання? – Сподіваюсь, що це буде до початку наступного сезону, до 22 липня, коли стартує чемпіонат. І я сподіваюсь, що до цього часу ми отримаємо відповідь від УЄФА і проведемо Виконком ФФУ, на якому затвердимо пробний склад учасників УПЛ, і запропонуємо на рекомендації ФІФА та УЄФА відповідні зміни до регламентних норм, щоб у майбутньому в жодному разі не було таких явищ у нашому футболі.

Виконком відбувся, чемпіонат почався, команда ФК Львів вже встигла перемогти в стартовій грі нового спортивного сезону та навіть очолила таблицю змагань, а пояснень від УЄФА чи ФІФА так і немає, як, наприклад, і Регламенту змагань серед команд клубів ПЛ в поточному спортивному сезоні на Інтернет-ресурсі УПЛ. Може, він є в іншому місці, як і відповіді УЄФА та ФІФА?

Про деякі аспекти появи львівського клубу в змаганнях Української Прем’єр-ліги замість рівненського, в світі статутних норм ФІФА та УЄФА, а також правил УЄФА з ліцензування клубів, я писав майже місяць тому. Нічого нового додати не можу. ФК Львів почав шлях в чемпіонаті України і можливо, він досягне першої шістки за підсумками першого етапу турніру. Водночас є вірогідність його потрапляння в першу п’ятірку за підсумками змагань другого етапу, та, як наслідок, участь в турнірі під егідою УЄФА в сезоні 2019/20. Але слід пам’ятати, що як і у випадку місця проведення матчів ФК Маріуполь, в рамках чемпіонату України та під егідою УЄФА діють трохи різні, так би мовити, «критерії якості»: що можна в Україні, то не можливо в Європі – грати у фронтовому місті можна, але не офіційні міжнародні матчі УЄФА.

Це також стосується і можливої участі ФК Львів, наприклад, в Лізі Європи УЄФА. Адже «На начало лицензируемого сезона членство и договорные отношения (если таковые имеются) должны существовать в течение не менее трех лет подряд». Тим часом, ФК Львів існує лише другий рік як професіональний клуб, член УПЛ та ФФУ. Як наслідок, ФК Львів формально не має права проходити процедуру атестації за критеріями УЄФА як потенційний учасник єврозмагань. Протиріч немає зовсім?

Таким чином, в Україні ФФУ робить, як забажається, а у випадку європейських змагань – сумлінно виконує правила, і, в результаті, ФК Львів не матиме шансів на виступ в змаганнях єврокубків, і це, мабуть, не викличе жодних запитань у Виконкому ФФУ, загальних зборів УПЛ чи у футбольної громадськості країни. Мовчання буде відповіддю на «подвійні» стандарти УЄФА?

Коли Павелку необхідно захистити свою понівечену вщент репутацію, він домагається відповідної реакції від УЄФА. Коли ж мова йде просто про професіональний футбол – мовчання є найкращим засобом зробити вигляд, що нічого не відбувається.

Репутаційна політична пам'ять в Україні, як, мабуть, і в українському футболі, або не існує, або наше громадське суспільство ще не доросло до цього дієвого громадського та політичного інструменту. На жаль, переважає рабська психологія, яка породжує викривлення уявлення про справедливість та чесність, навіть професійні. Адже якщо питання до Виконкому ФФУ, особливо до його професійних якостей, вже навіть немає сенсу ставити, то професійні футбольні клуби, що грають та мовчать мов ті ягнята, викликають здивування. Адже якщо вітчизняні правила відрізняються від правил УЄФА та ФІФА, виникає суто риторичне запитання: що ФФУ робить у складі ФІФА та УЄФА, адже слід хоча б елементарно визнавати статутні норми цих визнаних у міжнародному суспільстві організацій? І чому ці поважні інституції не реагують на відверті «експерименти» ФФУ?

Чекаємо відповідей?