Новачок «Волині» розповів про відмову від російського паспорта, пошуки нової команди та переїзд у Луцьк

«ТОМУ Й ОБРАВ «ВОЛИНЬ», ЩО ХОТІЛОСЯ ПОГРАТИ ЩЕ В УКРАЇНІ»

– Олеже, щойно з’явилась офіційна інформація, що ви стали гравцем «Волині». Як тривав цей процес?
– Та все відбулося традиційно. Запросили на перегляд у 20-х числах червня, познайомився з тренером, пройшов перший збір і, зрештою, підписав контракт.

– Спілкувались якраз на початку вашого візиту в Луцьк. Правда, тоді команду не називали, проте говорили, що до четверга підпишете контракт. Уже минули два тижні. Чи розраховували, що вдасться пришвидшити перехід?
– Ні. Справа в тому, що підпис під контрактом, може, поставив би швидше, проте керівники клубу були зайняті іншими, важливішими, справами. Довелося трішки зачекати. Утім, нічого страшного я у цьому не бачу.

– Одного разу «зловив» вас у Польщі. Чи не було, часом, можливості працевлаштуватись у сусідньому чемпіонаті?
– Ні. Згаданий візит був пов’язаний із тим, що нам відкривали візу, тож потрібно було «обкатати» її. Сьогодні ж маємо полетіти у Словенію, де пройде другий збір.

– Чи були інші варіанти?
– На мене виходили з Росії. Команду не називатиму, проте скажу, що це – представник ФНЛ. Та для трансферу туди мені треба було робити російський паспорт.

– І що ви відповіли?
– Звичайно, що відмовою. Тому й обрав «Волинь», що хотілося пограти ще в Україні. Не хочу нікуди їхати.

– Чи пов’язана відмова від російського паспорта з національною свідомістю?
– Називайте це, як хочете, але я хотів грати саме на Батьківщині.

– До речі, чи не пропонували продовжувати виступи в кримських клубах? Чи не зверталися до вас представники «Скіфа»?
– Мені телефонували, проте я, знову ж таки, відмовився. Можливо, якби в «Таврії» погасили перед командою заборгованості (зарплати та преміальні за п’ять місяців), то все відбулося би по-іншому.

– Щодо заборгованостей: чи не збираєтеся надсилати листи в Палату спорів?
– Звісно, що ні. Який у цьому сенс?

– Чи готові в такому випадку забути про майже піврічну зарплатню?
– А що ще мені залишається робити? Од кого я зможу її отримати? Уважаю, вже потрібно думати про майбутнє.

– У плані фінансів вас не образили в Луцьку?
– Ні. Не знаю, чому говорять, що у «Волині» проблеми із фінансами? Мене повністю задовольнили умови контракту.

– Щодо інших аспектів. Чи не хотілося у вашому віці отримати триваліший договір?
– Так у мене угода підписана за схемою «1+1». Отож, за контрактом, можу два роки провести у «Волині». Не сказав би, що це мало.

– Ви також багато років виступали у чемпіонаті Молдови. Чи не хотіли тамтешні клуби вас бачити у своїх лавах?
– Я ж лише за «Шериф» грав. Відповідаючи на запитання, скажу, що до мене ніхто не звертався. Хоча, зізнаюся, були думки підтримувати форму з тираспольським клубом, але якраз у цей час мені зателефонували з Луцька. Відтак одразу погодився на їхню пропозицію.

– Із Віталієм Кварцяним раніше не співпрацювали? Як вам наставник «хрестоносців» у роботі?
– Віталій Володимирович – хороший, кваліфікований спеціаліст, отож ніяких проблем не виникає. Більше того, мені подобається з ним працювати. Чесно кажучи, за цей час, що тренуюсь із командою, в мене накопичилися лише позитивні враження від нього.

– Разом із цим, Віталій Володимирович не проти гучно «виховувати» підопічних. Чи не проблема це для вас?
– Ні, абсолютно! У роботі з Кварцяним головне – не відповідати. Просто виходиш на поле та виконуєш поставленні перед тобою завдання. Якщо зробиш усе правильно, то в такому випадку ніхто тебе не кпинитиме. Повірте, все залежить винятково від дій футболіста.

«Я СЮДИ ПРИЇХАВ НЕ НА НОВАЧКІВ ДИВИТИСЬ, А СЕБЕ ПОКАЗАТИ»

– Знаю, що ви – універсальний гравець. Де вас бачить на полі Кварцяний?
– Наскільки розумію, мене награють на позицію центрального півоборонця. У нас іще не було багато спарингів, але досі я грав лише у центральній зоні.

– Якщо не помиляюся, ви віддаєте перевагу грі на фланзі. Чи не зверталися до тренера, щоби вас спробували на звичній позиції?
– Із Віталієм Володимировичем іще не говорили із цього приводу. Щоправда, думаю, що до цього ми ще повернемося. До того ж, багато чого може статися: хтось травмується, хтось перебуватиме в гіршій формі. Побачимо.

– Як вас прийняли в колективі?
– Добре. Раніше пліч-о-пліч грав із Симоненком і Недільком. Відтак, коли приїхав до розташування клубу, то перший час мав знайомих, які допомагали мені освоїтися. Зараз уже познайомився з усією командою. Одразу можу сказати, що в нас склалися хороші стосунки, без проблем спілкуюсь із всіма. Завжди приємно перебувати в дружньому колективі. Складається враження, що я у «Волині» не два тижні, а принаймні рік.

– Чи допомагатиме ФК із побутом? Чи все вирішуватимете самотужки?
– Та ні, складно у чужому місті самому облаштовуватися. До мене вже звертались із клубу: питали, де та як я хотів би мешкати. Тільки відповів їм, що краще цим питанням зайнятися після того, як повернемось із закордонного збору. Думаю, що після приїзду звернуся до них, і цей момент швидко вирішиться. Отож особливо цим не переймаюсь.

– Чи не простіше в плані адаптації, що до команди ви приєднаєтеся не один, а з групою нових виконавців?
– Можливо. Хоча ніколи не розглядав адаптацію під цим ракурсом. Адже я сюди приїхав не дивитися на них, правильно? Ти ж для себе граєш, виконуючи тренерські вказівки. Відтак треба себе показувати, а не перейматися грою інших.

– Говорили, що сьогодні вилітаєте до Словенії. Чи знаєте подальший план підготовки команди до поновлення змагань?
– Знаю одне – у Словенії буде шість спарингів. Саме таку кількість суперників (до назв справа не доходила) підшуковували для контрольних поєдинків. А що й як далі відбуватиметься, мені не відомо. Думаю, вже на місці нас ознайомлять із обсягом роботи, котрий на нас чекає.

– Певне, збір із шістьма спарингами – це значно краще, ніж те, що було до цього, коли більше уваги приділяли фізичній підготовці?
– Знаєте, в мене немає двох сердець, та й ні в кого немає. Хоча почуваюся молодим – у свої-то роки! Я повний бажання працювати та грати у футбол.

– Чи не було клубних зібрань упродовж підготовки, на яких перед командою ставили певні завдання?
– Ні, ще нічого такого не було: ні зустрічей із керівниками, ні із фанатами. Переконаний, що доцільніше зібратись уже безпосередньо перед стартом прем’єр-ліги.

– Чи можете оцінити рівень команди, котра нині формується у «Волині»? Відтак, на що можна розраховувати волинянам наступного сезону?
– Поки тяжко про це міркувати. До того ж, зараз передчасно про це говорити. Тим паче, що я нова людина в команді. Більше інформації для аналізу та попередніх прогнозів отримаємо на зборах у Словенії. Повірте, ми серйозно готуємось, аби згодом сподіватися на якомога кращі результати.

– Чи знайдуться відповідні виконавці на місця колишніх гравців Шикова, Масло, Скоби та Шершуна?
– Думаю, що в кадровому питанні не повинно виникнути проблем. Тим більше, що Віталій Володимирович обіцяв, що на цьому зборі до нас приєднається чергова «партія» гравців. Отож підсилення не за горами.

– Які у вас думки щодо майбутнього? Самі згадували, що вже 32 пішов…
– Наразі мені все подобається в луцькому ФК. Щодо майбутнього… Поживемо – побачимо.