Захисник «Кривбаса» Андрій Понєдєльнік розповів про своє прізвище, а також оцінив конкуренцію на позиції правого захисника.

– Розкажи історію свого прізвища, воно доволі цікаве – Понєдєльнік. Ми вже чули різні варіанти її вимови: наприклад, Понеділок. Чи вбачаєш у цьому якийсь символізм?
– Якщо ви маєте на увазі, в який дегнь я народився, то це не понеділок (посміхається). Але історія мого прізвища така, що воно пішло саме від дня тижня, як говорять мої рідні. Мені здається це всім і так зрозуміло, тут нема ніякого секрету. Щодо особливих подій, які траплялися у моєму житті саме у понеділок, я не пам?ятаю такого, тому що не зациклююся на днях. Адже у футболістів немає днів, тільки конкретні числа. Символізм такий, що для когось понеділок – це важкий день як-то кажуть, а для мене – це мій день.

– У футболі ми зустрічали прізвища Понєдєльнік, Середа, Субота. А які ще дні тижня у прізвищах футбольних людей траплялись особисто тобі?
– Точно пам?ятаю, що коли слідкував за ФК «Волинь», там грав воротар Віталій Неділько.

– Як оціниш конкуренцію за позицію правого захисника з Рафаелем Бандейрою?
– В принципі, конкуренція – це завжди добре, вона додає імпульсу на тренуваннях. Завжди хочеться наполегливо тренуватися, але коли ти відчуваєш конкуренцію, то мотивації стає ще більше. Я вважаю, що не мені оцінювати мою гру, чи гру Рафи, адже для цього є тренерський штаб. Тренери визначають стартовий склад. Авжеж, все що від мене залежить, я намагаюся робити, а далі діло за тренером. В першу чергу, ми всі тут заради однієї цілі, ми хочемо зайняти якомога вище місце. Тому, якщо тренер буде вбачати поставити того чи іншого гравця і в результаті це принесе перемогу команді, значить тренер не помилився й на даному етапі саме ці футболісти найсильніші.

– Ти забив за «Кривбас» 3 голи. Який з них найважливіший та найпам?ятніший для тебе?
– Я думаю, що можна відзначити гол на виїзді «Вересу», коли я вийшов на заміну і зміг забити вирішальний гол. В тому матчі ми перемогли з рахунком 2:1. Тим паче, це був мій перший гол в УПЛ.

– Ти часто організовуєш благодійні аукціони на потреби ЗСУ. Чи все вдається, збираєш потрібні суми?
– Більшою мірою вдається збирати все. Ви ж розумієте, що це залежить від морального стану людей, від людей, які мають бажання допомагати. Бувають моменти коли збори закриваються за день-два, а бувають такі, які не досягли тієї цілі, яку ми поставили. Але будь-які донати, будь-які збори, які в принципі проводяться надзвичайно допомагають, навіть, якщо це мінімальні суми: 1000, 500, 100, 10 гривень – це все йде на користь нашій рідній Україні. Авжеж, все завдяки людям, а що залежить від мене, я також намагаюся робити та допомагати ЗСУ: розіграти якусь футболку чи якусь атрибутику, адже якщо це цікаво людям та приносить користь, то чому це не робити.