Дружба з Тумановим, як виявилось, братом дружини Президента України – ще важливі зв’язки. А там де зв’язки, там і грошенята, «бабки», «баблоси». Загалом, нічого нового, в нашій «незалежній» кожен другий нувориш пройшов саме такий шлях. Тільки от неталан, Олександр Владиленович з малоліття перестав дружити з головою.

Він і в органи пішов, як говорять друзяки його дитинства, аби не думати про те, де гроші взяти: «обехаесники» їх зазвичай брали з шухлядки. Це зрозумів і тесть Олександр Масельський, який швидко сколотив бізнес-команду для непутящого зятя на чолі з Василем Салигіним. Адже набуте «тяжкою працею» держчиновника з собою в могилу не забереш, а зять, як-не-як, все ж рідня. Так, волею обставин, Ярославський почав входити до харківської еліти. Людина, яка й донині не розуміє різниці між акредитивом і кредитом, очолює один з найбільших банків країни; людина, яка практично нічого не тямить у футболі – є президентом триразового бронзового призера чемпіонатів України. Ви скажете: «Так не буває!». І в чомусь матимете рацію: це справді нонсенс. Однак не у випадку з нашим героєм.

Побачивши його, розумієш, що «дев’яності» не закінчилися. Змінилися хіба бирки на одязі (хоча адідасівські костюми наш герой донині носить), а замість «вісімки» кольору «мокрий асфальт» – мерседесівський «кубик». Додайте до цього образу лису або три дні неголену голову і фізію. Ні дати ні взяти «бомбила» з району. І якщо інші олігархи франтують в нарядах haute couture, то Саньок на такі дешеві понти не розмінюється: навіть на жеребкуванні Ліги Європи власник «Металіста» з’явився у рваних джинсах і пом’ятій білій сорочці, чим шокував навіть демократичних європейців.

Після раптової смерті Олександра Масельського, Олександр Владиленович без найменших докорів сумління швиденько залишив безутішну дружину і за допомогою вже набутого інстинкту знову одружився – тепер уже на родичці президента Л. Кучми. Все йшло як по маслу. Хороші арифметики, що чудово знають два основних правила, – віднімати і ділити (Галієв і Данілов) – прибрали до рук «Укрсиббанку» (головного дітища Ярославського) чимало ласих шматків і шматочків. Партнери не врахували одного – природженої звички Ярославського все їсти самому. Ця звичка в ньому настільки укорінилася, що в 2009 році він привселюдно оголосив себе новим Архімедом: «Дайте мені точку опори, і я побудую ЄВРО для України!». Саме так – ні більше, ні менше. Пізніше у Варшаві пан Сашко на всю Європу заявив про те, що він – головний інвестор ЄВРО, вклав у проект уже 600 мільйонів європейських банкнот, і зупинятися на цьому не збирається. Заява промовиста, тільки от чомусь у програмах Кабінету Міністрів зазначено, що стадіон у Харкові на 100% фінансується за рахунок бюджету: місцевого і державного, така ж ситуація і з аеропортом, хоча згідно із заявами багатьох обізнаних людей, його передано Ярославському в концесію на 49 років. Нечувана щедрість місцевої влади!

Не думаю, що Добкін і Кернес, котрі здатні за лічені секунди прорахувати будь-який проект, так легко повелися на байки про соціальний характер цих проектів. Безумовно, був інтерес, і інтерес чималий. Саме тому, осідлавши доларом місцеву владу, Олександр Владиленович і дозволяє собі віщати про вкладені мільйони. На ділі ж Ярославський дуже вдало відмиває бюджетні гроші через свій банк, який кредитує проект і будівельну компанію DCH, що виступає генпідрядником. Будучи лише орендарем ОСК Ярославський, тим не менше, поводиться як абсолютний хазяїн: пропонує харківським бізнесменам за 100 тисяч американської готівки викупити VIP-бокс, контролює все, що ворушиться навколо «Металіста» – Кінний ринок, гаражі, МАФи, самочинно вносить зміни до кошторису і проектних рішень…

Помпезні заяви про ОСК «Металіст», як одну з найкращих арен Європи, тим часом обертаються великим пшиком для нашого героя. Тим, що газон там нікчемний, не здивуєш нікого, оскільки тамтешні агрономи звикли доглядати за ним за допомогою піску і гарячої води. Нещодавно коментуючи темпи підготовки до ЄВРО Львова, «прокурор всея Слобожанщини» і вірний сторож Олександра Владиленовича Сергій Стороженко заявив буквально таке: «Я пропонував львівським колегам не мудрувати, а реконструювати шикарний стадіон «Україна», який розташований у центрі міста, у великому парку», хоча за кілька днів до цього Ярославський на всю Україну обізвав однойменний стадіон свинарником. Цікаво, який епітет придумають його «красеню» ОСК «Металіст» за хронічний стан його городу. Ну, до ЄВРО, гадаю, газон покладуть – не зима все ж за вікном. Але інспекція УЄФА виявила набагато серйозніші недоліки: відсутність комфорту і належної безпеки: потрібно рубати додаткових шість(!) виходів. А це неабиякий геморой, та й гроші вже розпиляні: нові бюджет не дасть. Олександр Владиленович чекає послаблень УЄФА для України в цілому і для себе зокрема. Але дуже боїться, щоб нова влада за одне місце не взяла. У нього, начебто, з новою владою і все добре, але… Колесніков став на новій посаді таким непередбачувано принциповим…

…Тим часом без особливих вагань Ярославський йде протореним шляхом, адже не дарма в друзяках у Ярославського Олег Дерипаска, який міняв хазяїв при кожному «шухері». Допоможемо і ми донецьким в їхній боротьбі з ненависним Григорієм Суркісом, – вирішив для себе Олександр Владиленович, і почав: що не день, то нове одкровення, нове викриття Суркіса. Та ще й з такою помпою – Попов із Сафіулліним відпочивають!

А ще кілька тижнів тому як обнімався з братами, як запевняв громадськість в абсолютній правильності Суркіса, що вище за Григорія Михайловича тільки… Та ні, бог не вище. Тим паче, що і Григорій Михайлович крізь пальці споглядав на витівки «Металіста» з «лівими» голами і пенальті, офсайдами та іншою футбольною нечистю майже в кожному домашньому матчі, чим дуже активно колобродив харківський клуб на шляху до Європи. І в «праведній» боротьбі зі знахабнілими «Карпатами» підтримав, і Мирона Маркевича, виходячи з волі Олександра Владиленовича, призначив головним в своїй збірній. Помилився Григорій Михайлович, ой як помилився! В одному з інтерв’ю Ярославський сказав: «Незалежно від того, хто стане президентом України – Янукович, Тимошенко, Ющенко або хтось інший – доведеться підлаштовуватись під цю людину».

У цьому вся його суть оперуповноваженого ОБХСС з мільярдним статком. Ось він і почав підлаштовуватися. І чим би це не закінчилося, але хід, безумовно, цікавий. Особливо для партнерів Олександра Владиленовича – насамперед Коломойського. Поза сумнівом, у них виникне питання: «А чи з тією людиною я пішов у бій?». З тією, з тією. Воювати за млини Саньок вміє, думати – гірше, про совість взагалі помовчимо. Такий собі лицар сумного образу, а насправді звичайний «понтар» і кидала Олександр Ярославський.