«Сьогодні ми хоч футбол побачимо», – тодішній головний тренер молодіжної збірної України Сергій Ковалець міцно тиснув руку своєму співрозмовнику. Матч першості U-19 «Шахтар» – «Динамо» був одним з небагатьох в українському футболі кілька років тому, до якого не було підозр щодо можливості фіксованого результату, тому Ковалець й так жартував.

Параноя у любителів футболу досягла неймовірних висот. Чи була то тільки параноя? Звісно, що ні.

Самих лише підозр для звичайних людей досить, щоб вони починали сумніватись. Через від’їзд багатьох сильних гравців, через зникнення кількох клубів та більше через усі ці підозри у нечесних матчах вболівальники різко втратили інтерес до українського футболу. Ніхто не хоче виявитись обманутим дурником.

Це ж стосується і господарів різноманітних клубів, які часто вкладали власні гроші та вимагали якогось результату, але постійні підозри спонукали їх інакше ставитись до своїх клубів.

Зрештою, в Федерації футболу України визнали, що це є проблемою. «Раковою пухлиною українського футболу».

Комітет з етики та чесної гри було відформатовано, а очолив його Франческо Баранка – знаний експерт по виявленню ігор з фіксованими результатами. Італієць давно звертав увагу на український футбол та ділився своєю інформацією спершу у ролі сторонньої особи.

Він справив враження ідеаліста та борця, саме тому його запрошення до України було легко пояснити. Після деякого часу через формальності по створенню комітету він все ж приступив до роботи.

Баранка відразу проявив величезне завзяття. Він легко відгукується на коментарі щодо підозрілих матчів, спілкується з пресою та, найголовніше, проводить турне клубами України з попередженнями. Робота кипить.

Не пройшло й двох місяців від початку роботи комітету, він навіть ніяких серйозних проблем не розглядав, тому було б дурістю робити якісь висновки. Але вже встигли з’явитись відчуття та бачення проблем, що можуть зробити усі намагання Баранки Сізіфовою роботою.

ВІДМОВА ВІД СТАРИХ СПРАВ

Вже не раз після свого призначення Баранка наголошував, що він та його комітет не буде займатись старими підозрілими матчами.

Подив у цьому випадку – найменша реакція. Пік у кількості підозрілих матчів вже пройдено, сам Баранка говорив, що у Прем’єр-лізі цього сезону не зафіксовано жодного такого матчу. Проте за останні кілька років таких ігор назбиралось немало.

«Якщо я підніму усі підозрілі справи за останні два роки, наступного сезону в чемпіонаті України будемо грати тільки я та ви» , – сказав Баранка в інтерв’ю Sport Arena.

Та хіба це погано – знайти та покарати усіх винних? Нехай навіть для цього потрібно буде дискваліфікувати усі клуби та усіх гравців в українському футболі.

У своїх прикладах Баранка часто звертається до італійського футболу. У Моджигейту не було строку давності справи, винних карали дуже серйозно, хоча їхня діяльність відбувалась досить давно. Потрібно відповідати за усі злочинні дії, а не за зроблені тільки у певний відтинок часу.

Такі слова нового голови комітету з етики та чесної гри наштовхують на думку що він, інші імена експертів з країн Європейського союзу та власне сам новий комітет повинен бути не каральним органом, а попереджувальним. Він говорить, мовляв, хлопці, ви раніше могли грати у свої ігри букмекерські ігри, але тепер за вами слідкують – цього робити не можна.

В принципі, основне завдання системи поліції – попереджувати злочини. Але й колишніх порушників не потрібно залишати для самої тільки історії.

«Вор должен сидеть в тюрьме», – Франческо Баранці потрібно обов’язково перекласти цю фразу про справедливість покарання винних зі старого фільму.

МЕТОДИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПОКАРАНЬ

Немає клубу в усьому українському футболі, який би частіше не згадували за останні три роки у якості підозрюваного в нечесній грі, ніж Олімпік. Той підкат Максима Драченка в грі з Металістом завжди буде найголовнішою ілюстрацією для розмови про матчі з фіксованими результатами. Суспільству не треба ніякі докази, самих підозр вистачає.

Але зовсім інша справа стосується закону. Там потрібні докази, а підозри не мають ніякого значення.

Не дивно, що саме з Олімпіка Баранка почав свою активну діяльність. Проте його перша поїздка в клуб викликає ряд запитань до методів роботи італійця, його успішності та правової оцінки цієї ситуації.

Андрій Павелко неодноразово називав Баранку аналогом футбольного прокурора. Фактично він повинен бути обвинувачем. Але якщо є обвинувач, є захисник, то має бути й справедливий суд. Чи є він? Чи це буде просто сам комітет? От тоді й виникають проблеми щодо правомірності майбутніх рішень, якщо прокурор та суддя – одне обличчя.

У своєму інтерв’ю щодо перебування в клубі та розмов з гравцями президент Олімпіка Владислав Гельзін наголосив, що Баранка залякував та звинувачував гравців без жодного доказу, маючи лише якісь здогадки. Чи цього замало для вироку? Суд присяжних був би упередженим щодо Олімпіка взагалі. Комітет з етики навряд чи буде таким, але йому потрібні будуть докази.

Баранка та очолювана ним компанія Federbet ретельно відслідковує дивні ставки по всьому світу, має непогану програму та безліч джерел. Проте велика сума ставок на той чи інший матч може бути лише приводом для відкриття справи та подальшого розслідування, але не доказом.

Для доказів потрібні зізнання, як це було у тій історії з матчем молодіжних складів Зорі та Металіста. Своєю агресивною манерою спілкування під час перебування в Олімпіці Баранка, певно, хотів отримати якесь зізнання.

«Я був в шоці від цієї зустрічі, гравці Олімпіка змовились. Не стверджую, що вони усі мають відношення до цього, проте кожен знав та був навчений, що треба говорити. Усі розповідали одну й ту ж версію, як вони втомились в другому таймі», – розповідав Баранка в передачі «Великий футбол» про свою зустріч з молодіжною командою Олімпіка після недавньої гри з Динамо у першості U-19. Тоді Олімпік програв з великим рахунком, розсипавшись у другому таймі.

Але навіть якщо Олімпік цього разу був безвинним, а усі здогадки Баранки лише марення та особиста думка, то все одно йому треба бути готовим, що йому важко буде знайти тих, хто захоче говорити та розбивати систему своїми зізнаннями.

Припустимо, в українському футболі є команда, кожен з матчів якої варто треба підозрювати (не Олімпік), деякі гравці хотіли б вийти з цієї круговерті пекла, але вони про це відмовляються говорити десь далі, ніж у приватних дружніх бесідах.

Звичайна відповідь на анкету звучить так: в Україні є договірні матчі, мені їх якось пропонували грати, я ніколи не приймав участі в таких. На камеру у всіх відповіді уже заготовлені. «Найбільше мене розізлило те, що вони нічого не знають про ставки. Це перша команда в моєму житті, де ніхто й ніколи не грав у азартні ігри».

Зрештою, робити висновки та карати підозрюваних буде Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ. Але в будь-якому випадку це буде довгою справою з рішенням, яке прийматиметься не один рік. Коли відбувся той матч молодіжних команд Зорі та Металіста? А покарання прийшло лише ось недавно.

До того ж далеко не всіх можна покарати без вагомих доказів. Кожен в українському футболі знає (здогадується, підозрює), що Ігор Калінін був серед організаторів процесу у тій, але його й досі не покарали.

В клубах треба шукати союзників, а не ворогів.

У будь-якому випадку цей процес обіцяє бути довгим та непростим. Щоб він був болючим, потрібно, щоб не тільки окремі люди хотіли очищення. Знову ж таки поштовхом для єдиної нормальної справи було внутрішнє розслідування в Зорі.

Поки в клубах закривають очі на проблеми, відкидають саму можливість такого – ніяких зрушень не буде. Це факт.