Тут за три тури до кінця обов'язкової програми чинний чемпіон –  «Шахтар» і його єдиний конкурент –  «Динамо» набрали однакову кількість очок і в разі доволі ймовірного синхронного фінішу будуть змушені зустрітися у вирішальному, золотому матчі.

Тож до чого тут «Барса» та «Реал»?.. А до того, що кожна їхня зустріч –  це не просто сутичка непримиренних суперників. Перш за все це принципове протистояння стилів і футбольних ідеологій –  «техніки» та «фізики», «своїх» і «чужих». Схожі лінії зламу легко виявляються і в Україні, навіть якщо вони виглядають не настільки однозначно.

Так, якщо гра «Барселони» базується на контролі м'яча і технічній підготовці виконавців, велика частина яких вирощені її власною клубною школою, то «Реал» Жозе Моурінью –  це більшою мірою атлетизм. Звідси і підбір його футболістів.

«Шахтар» Мірчі Луческу також є проповідником «технічного» футболу, при тому, що основу цієї команди складають гравці запрошені, здатні реалізувати задуми тренера. А ось «Динамо», покладаючись на власних вихованців, в останні роки помітно відійшло від свого фірмового атлетичного стилю, але чогось іншого допоки не знайшло.

Вже зрозуміло, що тренер «Барселони» Хосеп Гвардіола –  фахівець якоїсь нової формації, творець, конструктор, футбольний інженер, який одночасно вміє думати і за себе, і за суперника. Таким же чудовим якостям він навчає і своїх гравців, що, нагадаю, не лише отримали необхідний багаж технічних навичок у школі «Барселони», а й постійно їх розвивають.

Звідси і марність зусиль наставника «Реала». Тренер розумний і з інтуїцією, він, безумовно, бачить, що постійно запізнюється –  все– таки один атлетизм проблему «Барси» не вирішує. Не випадково Моурінью перестав допікати суперника колючими фразами, як це бувало з ним раніше. Взяти паузу його просто змусив Гвардіола! Так, мабуть, і буде, поки Жозе не придумає щось іще.

За своїм виконавським рівнем «Шахтар» наразі виглядає цікавішим за «Динамо», тому за інших рівних обставин підопічні Мірчі Луческу мають бути попереду. Розуміє це і наставник донеччан, очевидно, відчуваючи також, що ця фора усе ж не надто велика. А тому, крім іншого, він –  навчений досвідом стратег і тактик –  постійно нав'язує біло– синім свій порядок денний. Мова йде про психологічний, інформаційний пресинг.

Що стосується Юрія Сьоміна, то йому доводиться боротися не тільки з суперником, але, почасти і зі своїми футболістами. Адже, нагадаю, основу його команди складають гравці, вирощені на принципах атлетизму, які тепер просто вимушені перевчатися на ходу. В підзабутому управлінні «фізикою», безумовно, приховані чималі резерви «Динамо», проте наскільки реально їх тепер відшукати?