Моніторинг

Аналітика

Огляд ЗМІ. Запрограмована руїна

Футбольний медіа-фокус на минулому тижні майже повністю був наведений в Україні на так звану «зустріч у Домі футболу», що її улаштував для окремих журналістів очільник УАФ Андрій Павелко.

Орест ЛЕЛЕКА, «ПРЕСИНГ»

2023-01-30 18:00

На його прес-конференцію працівники спортивних ЗМІ чекали понад п’ять років. І коли врешті в них з’явилася можливість обговорити актуальні питання щодо ситуації у футбольному господарстві країни, здавалося, усі учасники запропонованої бесіди мали б розраховувати на певну відвертість.

Однак, як виявилося, ці сподівання були марними. Адже плани організаторів «зустрічі» та переважної більшості представників ЗМІ мали діаметрально протилежну мету...

ФІЛЬТРАЦІЙНІ ЗАХОДИ ДОМУ ФУТБОЛУ

Ще за декілька днів до початку заходу стало відомо, що для А.Павелка готують «теплу інформаційну ванну», аби нинішній господар Будинку футболу зміг уникнути гострих запитань і небажаних для нього тем.

«Напередодні так званої зустрічі (формат заходу чітко не окреслили) відразу декілька відомих медійників і всеукраїнських інформаційних ресурсів під різними надуманими приводами отримали відмови щодо акредитації у заході. Це свідчить, що «вихід у світ» Андрія Павелка – це швидше пропагандистський захід, який запланували провести у вигідному для нього руслі, відбілюючи діяльність президента УАФ навіть у тих випадках, якими зараз зайнялося слідство», – заздалегідь прогнозували журналісти Tsn.ua (24.01.23).

І, дійсно, так виглядало – чи то зважаючи на воєнну добу, чи то з огляду на свій статус фігуранта кількох кримінальних справ, відпущеного під багатомільйонну заставу, чи з якихось іще причин, – але чинний голова федерації та його помічники зробили все, аби мінімізувати потік можливих незручних запитань на свою адресу.

Щодо представників преси були застосовані справжні фільтраційні процедури – на анонсований медіа-захід акредитацію здобули (за поодиноким виключенням) тільки перевірені, лояльні до Павелка особи, налаштовані на правильні з точки зору адміністрації УАФ, іміджеві за змістом PR-запитання.

Серед небажаних гостей опинилася й редакція «ТСН», котрій відмовили на прохання отримати акредитацію. Озвучену прес-службою УАФ причину – буцімто телебачення на цій події не передбачається та й від медіахолдингу «1+1» вже є акредитовані – в телеслужбі новин назвали «суто формальною».

У той же час популярний журналіст, один із найзапекліших опонентів президента УАФ на медійному полі Костянтин Андріюк отримав відмову з тієї причини, що... не журналіст він зовсім.

Принаймні, так вважає Олександр Гливинський, чинний прес-аташе УАФ та за сумісництвом голова Асоціації спортивних журналістів України. (На останній обставині він особливо буде наголошувати вже протягом «зустрічі обраних», доводячи до присутніх власне бачення сучасної місії спортивної преси, зокрема – стосовно висвітлення діяльності А.Павелка).

Тому не дивно, що подібна фільтраційна діяльність федерації викликала цілком природнє обурення з боку преси. Деякі українські спортивні медіа й окремі журналісти навіть бойкотували подію.

«КДК відмовляється від своєї акредитації на зустріч з Андрієм Павелком і закликає всіх колег теж бойкотувати цей дивний захід. Причина – відмова УАФ в акредитації Кості Андріюку, який вже багато років приділяє діяльності УАФ найбільше уваги серед всіх спортивних журналістів.

Хочете милого, доброго, приємного спілкування? Тоді розмовляйте з порожніми кріслами і ручними «журналістами». Ми в такі ігри не граємо», – написали в Facebook (23.01.23) Сергій Болотніков й Андрій Сеньків, автори проекту KDK («Клуб Диванних Критиків»).

Виявила солідарність із колегами й «Трибуна». Редакція популярного видання також відмовилася від зустрічі й акредитації на неї:

«24 січня в Києві має відбутись захід з президентом Української асоціації футболу Андрієм Павелком. Його ініціатором виступила УАФ і назвала цей захід «зустріч з президентом УАФ» (не прес-конференція, не брифінг) та оголосила акредитацію. Наголошуємо, що про формат зустрічі нікому не повідомили, не були поставлені часові рамки. Не було вказано, чи буде можливість задати запитання керівнику УАФ тощо.

Уже зараз відомо, що кілька журналістів не отримали акредитації на захід. Серед них видання «1+1» та журналіст Костянтин Андріюк. У нас немає сумніву, що причина цих відмов – чергове намагання цензурувати інформаційне поле.

Ми з повагою ставимось до будь-яких рішень журналістів інших видань – все ж піти на зустріч з Павелком чи відмовитись від неї. Однак самі участі в цьому брати не будемо, незважаючи на те, що репортер Tribuna.com Ірина Козюпа отримала акредитацію.

Якщо ваш формат «зустрічі» передбачає запитання, то ми готові почути від Андрія Павелка відповідь: що має статись, щоб ви нарешті пішли геть з українського футболу?» (Tribuna.com, 23.01.23).

У такому світлі подій застольна бесіда з А.Павелком заздалегідь втрачала будь-який практичний сенс. У підсумку, на побачення із Павелком прийшли 17 журналістів, причому троє з них були штатними співробітниками УАФ!

Тобто насправді лише 14 осіб зацікавилися можливістю поспілкуватися із очільником національної федерації, так би мовити, наживо – після п’ятирічного його переховування в постановочних онлайн-включеннях для глядачів колишнього «Великого футболу».

До речі, вчорашні «великофутбольці» Олександр Денисов та Ігор Бурбас не лише увійшли до цієї групи з 14 осіб, але, про що свідчать хоча б фотографії із заходу, що відбувся 24 січня, разом із штатними співробітниками УАФ вони й дотепер обирають найближчі місця до Павелка.

МАРІОНЕТКИ ТА ФУТБОЛЬНИЙ ЦИРК

Переважна ж більшість журналістів зійшлась на думці, що спілкування із чинним «хазяїном футбольного бункера» вийшло «відверто ганебним».

Так Віталій Волочай, коментатор телеканалів Setanta Sports, Megogo, «Суспільне Спорт», не стримавши емоцій, зазначив, що він розчарований поведінкою колег, частина яких, на його думку, намагалася створювати «дружні умови» главі УАФ.

«Я навіть не знаю, що блювотніше, шоу чи клоуни, які були його учасниками… Це дикий сором». (Champion.com.ua, 25.01.23).

Про цирковий номер від А.Павелка говорить і Костянтин Андріюк, коментуючи відповідь на своє запитання, яке дехто з присутніх на зустрічі все ж зміг донести до функціонера.

«Друзі, це просто цирк! Я запитав прямо в Павелка: «Скільки полів побудував завод штучних полів в Краматорську від травня 2020 до 24 лютого 2022?» Людина 15 хв розповідала про ЄСПЛ і далі заявила: «А я не відповідальний за завод в Краматорську. Це вони мають відповідати».

Отже! Коли завод стартував у Києві, то Павелко коментував все! Коли туди приїздив Чеферін, Павелко туди приїздив і коментував все. А як тільки завод переїхав у Краматорськ... ВСЕ! Павелко за це вже відповідальності не несе! Зручно? А коли я передбачив, що він не матиме відповіді на це запитання, Павелко заявив: «Це і є обличчя Андріюка», – написав оглядач у своєму телеграм-каналі. (T.me/andriyukk, 24.01.23).

А присутній у залі Роман Бебех навіть неодноразово змушував прес-секретаря УАФ Гливинського знижувати градус дискусії між журналістом та своїм очільником, котрий як міг ухилявся від дуже незручних питань. Пізніше автор YouTube-каналу «Бомбардир» поділиться враженнями від зустрічі в соцмережі.

«Андрій Васильович Павелко нічим не вразив. У своєму стилі мігрував між лініями, рідко відповідав на конкретні питання. Наприклад, скільки полів зробив завод з виготовлення штучних полів УАФ з 2020 року і до повномасштабної війни? – Це запитання не до мене! – А до кого тоді?!

Що він зробив з точки зору документів, а не слів, для відстоювання українських інтересів на рівні УЄФА та ФІФА з 24 лютого?! Чому і далі продовжує контракти з італійськими кураторами арбітрів, якщо результату немає? Відповіді ми не почули. Особливо весело було, коли Павелко сказав, що в будинку, який показали на 1+1 (будинок Павелка), жило кілька сімей, які пов‘язані з мамою. Люблю такі історії... Я відчув, що Васильович зрозумів, що в офісі президента зміни і час йти в контратаку», – Telegram-канал Р.Бебеха «Бомбардир» (24.01.23).

Через небажання голови УАФ надавати конкретні відповіді та його не завжди коректні висловлювання щодо інших персон, кілька присутніх намагалися залишити приміщення. Однак модераторам удалося зам’яти скандал.

«…И что для меня лично самое шокирующее. Когда взрослый человек сознательно коверкает имя другого человека, особенно если тот ему в отцы годится, делая это исключительно с целью оскорбления – это говорит о его высокой культуре и прям-таки эйнштейновском интеллекте. Мне жаль нашу страну и наш футбол, что бюджетным комитетом первой руководил, а футболом до сих пор руководит такое недоразумение.

Для меня Павелко остается коронавирусом нашего футбола – потому как корона на его голове не по размеру велика, а уж сколько вреда он сделал – ни одному вирусу не под силу!» – резюмував після перегляду цього дійства заступник головного редактора щотижневика «Футбол» Андрій Шахов у колонці на Fraza.com (27.01.23).

РЕЗОНАНС ВІД ПРЕСИ, КЛУБІВ, СУДУ…

Своє обурення однією з відповідей А.Павелка публічно висловив також директор із стратегічного розвитку ФК «Шахтар» Юрій Свиридов. Коли мова пішла про суперечку між його клубом і ФІФА щодо втрати гірниками легіонерів, президента УАФ запитали, чому з його боку не було жодної допомоги нашим клубам.

Той відповів, що намагався знайти компроміс, але цього не сталося. У свою чергу Свиридов оцінив «намагання» керівника національної федерації на сторінках «Трибуни».

«Я вважаю, що протягом усіх 8 років його керівництва футбол в країні не розвивається, а деградує. У футболі немає прозорості, немає стратегічного бачення, немає проєктів, немає лідерства. Футбол використовується як інструмент підкреслення статусу, власного піару й вирішування політичних справ, – сумно констатує Свиридов.

– Ми не знаємо, скільки УАФ отримала коштів від УЄФА та ФІФА й куди їх витратила. На сайті УАФ немає жодного річного звіту про розвиток у відкритому доступі. Також немає стратегії розвитку. Загалом жодних цифр і статистики, які би показували, звідки і куди ми йдемо. До речі, наразі немає тренера чоловічої збірної.

…Немає стратегії, немає динаміки та прозорості. Є падіння рейтингу поруч з купою різного роду скандалів. Це констатація фактів без зайвих емоцій, звинувачень та образливих епітетів на адресу пана Павелка.

…Якщо хтось вважає, що володіє в країні футболом, той дуже помиляється. Ми маємо піклуватися про розвиток гри для наступних поколінь, передавати любов до футболу нашим дітям. І я щиро вважаю, що пан Павелко та його команда – це люди, які не піклуються про футбол і нічого корисного передати не можуть.

Вісім років правління добре показали можливості чинного керівника УАФ. Ці можливості вкрай обмежені, тому я вважаю, що продовжувати немає сенсу. Найкраще, що наразі може зробити Павелко для українського футболу – це піти з нього, забравши всю команду й оточення. Заради кращого майбутнього». (Ua.tribuna.com, 25.01.23).

Отже, на клубному рівні вже робляться певні висновки щодо фахової бездіяльності та фіскальних витівок очільника УАФ… А в соцмережах і коментарях його персону взагалі піддають нищівній критиці, не добираючи часом виразів та слів.

«У підсумку зустріч футбольного чиновника з пресою перетворилася у беззмістовне й, відповідно, безцільне для журналістів марнотратство часу. На ті запитання по суті, що все ж пролунали в залі, присутні чули суцільну демагогію від Павелка чи його поплічників. Переконатися в цьому може кожен – запис є на YouTube», – наводить приклад обуренню громадськості Dynamo.kiev.ua (25.01.23).

«Схоже на те, що журналістська масовка потрібна була Павелкові виключно для того, аби спробувати ще раз перевести стрілки на інших за «від’ємні успіхи» УАФ і повідомити, що всі провадження щодо нього – то фейки. На кого ця вистава розрахована? На суд? На вболівальників? Чи на підлеглих, котрі мають бути впевнені, що їхній бос ніякий не підслідчий, а – наймудріший, найпрогресивніший і найчесніший, ефективний менеджер, просвітитель і патріот…»

ЗМІ навіть порахували – якщо відкинути уточнюючі запитання та викрутаси із повторенням того ж самого змісту за колом, то за дві з половиною години говоріння Павелко зачепив приблизно 20 тем. Але лише мала частина їх торкалася суті справжніх проблем.

«Питань менше не стало через стиль відповідей Павелка, – зауважує із цього приводу Олександр Сажко, детально проаналізувавши на Ua.tribuna.com (25.01.23) стенограму засідання. По-перше, жахлива, іноді ледь не «азірівська», українська мова президента УАФ сама по собі дуже сповільнювала спілкування та відволікала від суті.

По-друге, Павелко рідко відповідав конкретно по суті питання. Це були або якісь загальні фрази, що все в порядку та УАФ працює, або повторення вже давно відомої всім інформації, або взагалі перескакування на близьку до запитання тему, до якої Павелко підготувався та готовий відповідати.

Це називається лити воду та заговорювати реальні питання, навіть коли тебе весь час намагаються повернути в конкретний напрямок розмови. Це означає, що насправді абсолютно неважливо, хто б був чи не був присутнім на цій зустрічі. Стилістика спілкування Павелка всім давно відома…»

До того ж, в тому істеричному тоні, що царював під час зустрічі, було просто неможливо зробити швидкий аналіз та зреагувати на якісь тези головного спікера. Спроби були, але навіть на конкретні, лобові запитання Павелко просто не давав чітких відповідей.

Очевидно, його особисте резюме від розмови мало виглядати так: очільник УАФ ні в чому не винен, все, що сталося негативного в українському футболі – провина інших.

Але слова Павелка не переконують працівників ЗМІ! Сайти Fanday.net (25.01.23) та Ukrfootball.ua (25.01.23) теж зробили добірки з коментарів від уболівальників, що спостерігали за трансляцією з Дому футболу. Майже всі вони із закликом, що «Павелко має піти, а краще – сісти», і діагнозом: «Павелко зі своїм почтом – це злоякісна пухлина для українського футболу, вилікувати її неможливо, тільки вирізати».

Усі PR-зусилля президента УАФ жодним чином не подіяли також на суддів Печерського суду м. Києва, котрі не задовольнили його апеляцію по резонансній кримінальній справі щодо зникнення мільйона євро на оборудці з будівництвом заводу штучних покриттів для футбольних полів.

Свого часу Печерський суд призначив А.Павелку, як і генеральному секретарю УАФ Юрію Запісоцькому, запобіжний захід – арешт або заставу у розмірі 9 мільйонів 880 тисяч гривень (за кожного), що й були сплачені… «за допомогою ще однієї шахрайської схеми».

Як нагадав портал FootballHub (26.01.23), «9 мільйонів 880 тисяч за Андрія Павелка та таку ж суму за Юрія Запісоцького внесла ТОВ УАФ Маркетинг. Засновником цієї фірми є Громадська спілка «Українська асоціація футболу», яку очолює сам Павелко. Таким чином, футбольні функціонери витягнули зі спільної кишені всієї футбольної громадськості майже 20 мільйонів гривень і використали їх як заставу заради самих себе».

Апеляцію Павелко та його адвокати програли. Суд зберіг рішення про заставу. Тепер кожні два місяці (поки триває слідство), очільнику УАФ продовжуватимуть міру запобіжного заходу.

Більше того, прокурор Офісу генерального прокурора Іван Ковальов під час апеляційного засідання повідомив, що в рамках нової кримінальної справи досліджується тепер і факт внесення тієї самої застави.

«Деталі просто шокуючі! – деталізує цю інформацію Костянтин Андріюк. –  Виявляється, що до виконавчого директора УАФ Маркетинг Романа Волинця особисто приїхав перший віце-президент УАФ Алан Плієв і наказав Волинцю внести кошти на заставу Павелку та Запісоцькому.

Плієв переслав волинцю через месенджер протокол президіуму УАФ від Павелка, Запісоцького та Сагайдак, але оригінал на руки Волинець так і не отримав. У той же час фінансова директорка УАФ Євгенія Сагайдак заявила, що цей протокол необов'язковий до виконання.

Цитуючи прокурора: «Вони (Павелко, Запісоцький та Сагайдак – прим. ред.) фактично роблять з Волинця людину, яка сама вирішила сплатити заставу. Хоча УАФ може створювати підприємства та інші юридичні особи лише для того, щоби  реалізувати своє статутні цілі.. А єдиною статутною ціллю УАФ є розвиток футболу в Україні», – публікує розповідь Андріюка Footballhub.com.ua (26.01.23).

НА «ВЕМБЛІ» БЕЗ ТРЕНЕРА?

Яку найбільш корисну безпосередньо для нашого футболу інформацію витягли з підозрюваного президента УАФ журналісти?

Вся велика 2,5-годинна прес-конференція не змогла дати відповіді на просте запитання. Хто керуватиме збірною вже менше, ніж за два місяці?» – дивується Sportanalytic.com (28.01.23).

Цікаво, що саме таке, пряме, запитання до свого очільника виклав і сайт УАФ за мотивами його зустрічі з журналістами: «Хто поведе збірну України на поєдинок відбору Євро-2024 проти Англії, який відбудеться 26 березня на «Вемблі»? (Uaf.ua, 24.01.23).

Втім, навіть на офіційному ресурсі відповідь пролунала про що завгодно, але не про шляхи вирішення конкретної проблеми:

«Це дуже важлива стартова гра. У нас присутнє стратегічне бачення для того, щоб тренерський штаб міг провести тектонічну роботу з кількома поколіннями гравців. Ми могли б вибудувати ту стратегічну модель, яка дасть нашій збірній зіграти не лише 26 березня на «Вемблі», а й на ЧС-2030, коли ми всі очікуємо на домашній чемпіонат світу.

Ми прораховуємо всі варіанти. Але найголовніше, що нашу збірну готуватимуть ті спеціалісти, які могли б працювати протягом кількох відбірних циклів. У нас є молоді й талановиті хлопці, зараз росте покоління чемпіонів світу U-20, наступне покоління – «молодіжка», яка пробилася на Євро-2023 і має гарний шанс потрапити на Олімпійські ігри. Тож тренерський штаб повинен напрацьовувати далекоглядну стратегію». (Uaf.ua, 24.01.23).

Тобто, до матчу на «Вемблі» вже менше двох місяців, а керманича у збірної нема!

Немає навіть можливих тимчасових «пожежників» або виконуючих обов’язки. А якщо немає наставника, то ніхто не займається переглядом кандидатів до збірної з «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра-1» та інших команд (які на разі перебувають на передсезонних навчально-тренувальних зборах), ніхто не стежить за спарингами цих клубів, ніхто не спілкується з виконавцями та їх клубними тренерами…

А що для нашої країни взагалі може бути найважливішим у футболі? – таким запитанням, звісна річ, завжди задаються всі шанувальники цього виду спорту.

Відповідь очевидна – збірна України! Особливо ж за нинішніх часів грізних викликів.

Та чи розуміють це в УАФ, основне завдання якої й полягає, найперше, у забезпеченні належного функціонування команд, що отримали від держави статус національних?!

pressing.net.ua