… відлучена від проведення чемпіонату Прем’єр-ліги, Професіональна футбольна ліга, якій підпорядковані турніри першої та другої ліг, хоча б у такий спосіб намагається «йти у ногу з часом». Але, на мій погляд, лише паплюжить ідею. Ось торік, коли всім «завідувала» ПФЛ, діяло принципове й, на мій погляд, розумне правило, за яким матчі у трьох лігах України проводилися у різні дні, щоби вболівальники могли спокійно слідкувати за чимось одним, в інший день переключаючися на друге. Адже зрозуміло, що для справжнього поціновувача футболу вибору між можливістю піти на матч якоїсь місцевої нижчолігової команди та можливістю передивитися телетрансляцію матчу вищої ліги не існує: він віддасть перевагу більш «високому мистецтву», тобто вищій лізі по телебаченню, аніж «живому» футболу на місцевому стадіоні.

А тепер, коли матчі в усіх-лігах часто-густо проводитимуться в один день, такого вибору в уболівальників уже не буде – вони й страждатимуть у муках вибору «між теле – та реаліті», відтак і страждатиме відвідуваність стадіонів. Хіба це не зрозуміло? Не сумнівайтеся, розуміє це й ПФЛ, але у впертій «принциповості» пішла на крок, який торік «ветувала» сама! Зарадити справі могла лише... Прем’єр-ліга, та й вона ж не потурбувалася про висвітлення самої, дорогоцінної, себе, й отепер кожен її матч проривається на наші телеекрани, немов німці до Сталінграда – з жертвами то того, то іншого. Ось і останній із її матчів – «Металіст» – «Таврія», що цілком охоче просився на очі, туди так і не потрапив.

На тлі реалій торішнього сезону, коли щотуру висвітлювалося щонайменше п’ять матчів, і всі вони були присутніми у наперед анонсованій сітці ТБ-передач, отепер маємо їх і меншим числом і, часто-густо, з дратівливою відсутністю у ТБ-програмах: шукай їх в ефірі де схочеш і коли зможеш – якщо власники клубів із ТБ-каналами якось домовляться. Неподобство це, неподобство!

Присягнуся на послідовності власного переконання, котре доводив попередні роки: вітчизняний професіональний футбол не міг продовжувати «у здоровому тілі та розумі» існувати за старими засадами: ідеологічними – часто-густо без ознак спортивної боротьби та з турнірною передбачуваністю наперед, натомість із ознаками буйноцвіття   «підковдряних» (кабінетних) втручань, та керівними – під впливом перманентної війни між ФФУ і ПФЛ із їхніми зловживаннями «у пику одне одному» – не міг! Проте нащо ж отак збочувати реформаторську ідею? Щоби в очах громадськості довести її до абсурду й ідеологічно знівелювати? «Не по Хуану сомбреро» – такого типу вислів (є ж і багато інших...) якраз із народної словесної мудрості так і напрошується на адресу горе-реформаторів нашого горе-професіонального футболу.

Із цього приводу, у такому разі та з такою ж упертою принциповістю, котру дозволяють собі й декотрі інші, звернуся на адресу утворювачів Прем’єр-ліги («побиту» нею ПФЛ і не чіпатиму) – власників її клубів – із таким: від вашого нехлюйства та непрактичності терпець уже на межі, й скоро, коли не відбудеться хоча би ТБ-змін на краще, писатимете про свою Прем’єр-лігу самі – де зможете та з ким домовитеся! Дурнів, ладних затуляти ваші проблеми власним задурним героїзмом, за моїми оцінками, поменшало – майте це на увазі!