«МЕРТВІ БДЖОЛИ НЕ ГУДУТЬ»

Що не кажіть, а головні життєдайні процеси, пов'язані з темами порятунку іміджу та перспектив роз­витку вітчизняного футболу, відбува­лися взимку поза впливу його керівних інституцій – ось так! Це лише зі шпальт «Спорт-експресу» – напрочуд заангажованого Федерацією футболу України видання – випливало, що все відбувається, начебто, навпаки: із «чапаєвим»-Суркісом на чолі. Насправді ж – ось хоча би деякі факти... По-перше, все коло управління підго­товчими процесами до Євро-2012 жор­стко взято під персональний контроль Президентом України Віктором Ющен­ком і уповноваженими ним структура­ми та особами.

Зокрема, як лише «Спортивна газета» й прогнозувала, безрезультатними вийшли всі зазіхан­ня керівника ФФУ на отримання у цьо­му контексті будь-яких державних пов­новажень. Опосередковано (не з вуст самого пана Суркіса) називалися по­сади віце-прем'єра або голови спецнацагенції. Натомість, керівником Націо­нальної агенції з відповідного кола пи­тань призначено, м'яко кажучи, дав­нього ділового (та й не лише ділового...) опонента-конкурента Григорія Суркіса – Євгена Червоненка. А там, де прос­тиратимуться повноваження пана Чер­воненка – не буде й натяку на присут­ність пана Суркіса! Перший висновок зробили?

Друге. Якого би розголосу не робили заявам Григорія Суркіса щодо теми за­будови території біля НСК «Олімпійсь­кий», але поки особисто не втрутився Президент: не федерації – країни, справа не зрушила з місця. Тим більше почила у бозі чітко спрогнозована нами, «СГ», нісенітниця зі створенням так званого громадського «комітету порятунку НСК»: звідки в нього ноги рос­ли – ми знаємо, до куди лише й могли дорости – також, «амінь» йому!

Третє. Після форматування в Україні всього кола уповноважених структур щодо Євро-2012 вийшло, що Федерації футболу в ньому... немає жодного міс­ця – лише зобов'язання від УЄФА! Так, пан Суркіс, як президент гро­мадської організації з футболу, має членство у Координаційній раді під патронатом Президента України. А більше, що пов'язано з ФФУ, не при­сутнє жодним чином у всій багатокутовій і вертикальній системі з підготовки Євро-2012! Вийшло, що пан Суркіс і йо­го федераційне оточення залишилися у колі лише власних, суто федераційних повноважень, іще більше – обов'язків, і це дуже мало, з огляду на їхні знані апетити!

Четверте. Також почив у бозі проект ФФУ побудови в Гореничах – на тери­торії, підлеглій Міноборони – трену­вальної бази для збірних команд із фут­болу за рахунок – зважте! – держбюд­жету України. Ми, «СГ», торік цю тему підіймали неодноразово. Вже й «незго­вірливого» міністра Гриценка на посаді нема – проте і реалізації задуму пана Суркіса, що показово, також нема (як, до слова, й ідеї будувати новий фут­больний стадіон у столиці біля Хар­ківської площі й також на території військової бази – будувати його тепер будуть біля ВДНГ і Льодового стадіо­ну).

Був, щоправда, щодо Гореничів варі­ант шляхетніший: будувати там базу для всіх вітчизняних збірних із ігрових видів спорту. Та, на жаль, і цей проект зависнув у повітрі...

Отже, як не крути, а «мертві бджоли не гудуть»: ФФУ й особисто пан Суркіс переживають у суспільно-політичному оточенні далеко не найкращі часи.

ПІД УКІС

Та, кінець-кінцем, Господь із ним, сус­пільно-політичним авторитетом гро­мадської, хоч і національної, органі­зації ФФУ. Дивує лише, що під її укіс ладні працювати, інколи й авторитетні, «дядьки» з її керівних органів: вам-то це навіщо? Та ось ладні, наприкінці минулого року, у кращих традиціях са­ме минулого, практично одностайно пролонгувавши президентські повнова­ження своєму патрону, ну й собі деякі. Про нісенітницю підстав для проведен­ня самої позачергової конференції ФФУ вже й не повторюватимуся – за­лишаю це до оберемку «історичних надбань», як і повноважень, самої фе­дерації...

Інша річ – наведіть же лад у власній вотчині! Ну, наприклад, підтримайте вже ініціативу власників усіх клубів вищої ліги зі створення прем'єр-ліги та, врешті-решт, вибийте тим самим стільця з-під ніг остогидлої вам (їм – Авт.) Професіональної футбольної лі­ги! Та ось уже весна на носі, а процес глухо загруз. ФФУ відхрещується: мовляв, і сама би рада допомогти, на­віть комітет із реорганізації професіо­нального футбольного середовища майже створила – справа за іншими, зокрема, робочою групою з розробки проекту прем'єр-ліги, що й досі не пред'явила для ознайомлення свої напрацювання. Та вам це не нагадує на­родне попередження: «під стоячий ка­мінь вода не тече»?

Ну й «із того боку» – від робочої групи зі створення прем'єр-ліги – та­кож чується непереконливе: проект розіслано до всіх зацікавлених клубів (а що заважало офіційно відіслати примірник і до ФФУ?), які готують пропозиції щодо його коригування, що й підсумується на черговій спіль­ній нараді власників клубів у середині березня. А час спливає.

І завершиться, як я і попереджав, скандалом: ті (ініціатори прем'єр-ліги, яких, ось побачите, чисельно та у плані рішучості, поменшає: а, може, й не вар­то поспішати?..) більшістю будуть на­полягати на оперативному розгляді проекту та затвердженні його ФФУ, а у відповідь федерація розводитиме рука­ми: час до підготовки нового чемпіона­ту у вищому, хоч як його назви, дивізі­оні згаяно, не вередуйте та чекайте за наступним разом...

Усе це – оцей двосторонній «мертв'як» нагального для розвитку вітчизняного футболу процесу – озна­чає єдине: одні не вміють працювати оперативно (навіть на себе), інші – й не хочуть, бо нащо власноручно підпису­ватися під втратою чималеньких важе­лів управління у «підручному» собі чемпіонаті вищої ліги!..

Отже, процес утворення прем'єр-лі­ги (як і реорганізації всіх профі-ліг), як водиться, заколисають в обіймах аж до асфікції. Та кому це на користь, ок­рім кабінетного чиновництва при віт­чизняному футболі з його меркантиль­ними розрахунками та інтересами? А щоби достукатися до свідомості того чиновництва...

Та хоча би знати його адресу, бо, як запевняє президент ПФЛ Равіль Сафіуллін, Будинок футболу, де з помпою розташувалася ФФУ, і досі її, у поштовому визначенні, не має! Втім; а як перезимував вічний опо­нент ФФУ – ПФЛ: ви щось суттєво­го чули про його бурхливу діяль­ність? Отож бо...

А тим часом український футбол, чітко паралельним курсом із своїм керівництвом, також іде під укіс: . застійної форми, потерпає якість чемпіонатів усіх ліг, а за тим невідворотньо йдуть суцільні провали клубів і збірних на міжнародній арені. І досі мало зрозуміла доля молодіжної збір­ної України, що залишається без тре­нера та чіткого плану функціонуван­ня. Національну збірну знайшлося кому очолити, проте перше ж поба­чення з нею (проти збірної Кіпру) викликало глибоку суспільну відразу – настільки успадковано сумновідомі болячки від її попереднього тре­нерського штабу.

А причина-то зрозуміла: спадкоєм­ність якості збірних від якості наших профі-ліг, якість яких, у свою невід'єм­ну чергу, залежить від якості футболь­ного менеджменту! І в царині цих зако­номірностей усе в нас поки йде під укіс...

Ось, для порівняння, менеджмент від Євгена Червоненка. Новостворена тро­хи більше місяця тому, його Націо­нальна агенція з підготовки Євро-2012 вже до кінця березня «нагородить» усі міністерства України подобовими (по-добовими!) планами щодо сфер їхньої персональної відповідальності. Як ви­никне затримка – ось вам і перші штрафні бали, а там і до відставки мі­ністра або його заступників недалеко! А тут – у вотчинах ФФУ, ПФЛ та інших – возять-возять...

А тепер давайте зазирнемо до царини зимового буття самих мешканців вищої ліги, які залишилися...