– Сергію, чому саме іноземний чемпіонат?
– Я був у розташуванні київського Динамо. В клуб прийшов Юрій Сьомін, який водночас не давав мені шансів себе проявити і нікуди не відпускав. Далі на тренерську лаву сів Олег Блохін і запропонував піти в оренду. Тоді і виник варіант зі Слованом. Тим паче, що вік такий, що потрібно грати, а не сидіти на лаві. З чеським клубом достатньо швидко домовились.

– Як проходила адаптація в чужій країні?
– Я приїхав сюди взимку. Була жахлива погода. Практично весь час сидів в готелі, в якому не було ні телевізора, ні холодильника. Через тиждень такого життя я зателефонував своєму агенту і зазначив, що мені нічого не подобається і я більше не можу тут знаходитись. Він умовив ще потерпіти, сказав, що через місяць все налагодиться. І справді, через декілька тижнів почались ігри, я легко увійшов в колектив і настрій покращився.

– Наразі, ти вже вирішив питання з житлом?
– Звичайно. Я не розумію, чому мене під час перегляду поселили в такий жахливий готель. Здається, що лише я в такому жив. Зазвичай, футболістам дають хороші кімнати. В даний час живу в квартирі у хорошому будинку. Майже в самому центрі. Цей район в Ліберці, як у Києві Конча Заспа. Поверхом нижче живе власник будинку, який володіє російською мовою. Він прекрасна людина і дуже мені допомагає, а влітку, навіть, приїжджає до мене в гості до Києва.

– Житло тобі винаймає клуб?
– Так. І житло і службове авто Skodа.

– Як щодо фінансової сторони?
– У Чехії не балують фінансами. Тут футболісти отримують заробітну плату, як в українській Першій Лізі – 1 – 2 тис. доларів, зате стабільно і регулярно.

– В побутовому плані я бачу в тебе все налагодилось. Як в ігровому? Які відмінності польського і українського футболу?
– У Чехії менше техніки і більше боротьби. Що мене вражає, після гри ніхто ніколи не йде зі стадіону. Всі футболісти мають пройти коло і аплодувати глядачам. Пам'ятаю під час першої моєї гри, я був замінений на 80-й хвилині і одразу пішов до роздягальні. Потім мені пояснили, що так робити не можна. Після гри ми маємо віддячити вболівальникам. До того ж сюди на кожну гру приїжджають багато скаутів і футбольних агентів. Тому, з чеського чемпіонату, напевно, легше піти в Європу. Місцеві клуби не вимагають безмежних сум і вони не тримають.

– Ти в який чемпіонат курс тримаєш?
– В німецький.

– Взимку у тебе був варіант з Рубіном. Чому не склалося?
– В міжсезоння я повернувся до київського клубу. Майже не тренувався, відіграв лише 2 дні за Динамо-2. Потім мені несподівано повідомляють, що я вирушаю в Рубін. Після прибуття в російський клуб, я зрозумів, що мене там абсолютно не чекали. Головний тренер команди лише сам другий день на своїй посаді. Мені, навіть, тренуватися не давали. Бувало таке, що вся команда робить вправи, а тренер мені говорить, щоб я пішов м'яч понабивав. Більше так на перегляд я їздити не збираюсь.

– Ходили ще чутки про зацікавленість Вікторії...
– Коли я перебував з Рубіном у Туреччині, чеський клуб проживав поруч. Я знав про їхню зацікавленість, тому зателефонував Ігорю Михайловичу і виявив бажання потренуватися з Вікторією, поки ведуться переговори. Так і зробили. Мені там, навіть, клубне екіпірування видали. Але щось не склалося і я вирушив до Києва.

– Від українських клубів пропозиції у зимове міжсезоння були?
– Якщо чесно, мені не хотілося повертатися до України. Звичайно, були пропозиції від клубів, які знаходяться внизу турнірної таблиці. Не хочу нікого образити, але я не бачу сенсу грати в таких клубах.

– А якщо тобі запропонують місце у складі київського Динамо?
– Оскільки я належу Динамо, якщо мені запропонують місце у складі – я повернуся. Та я не бачу, що потрібен киянам. Постійно ходити в оренду – теж немає сенсу. Я дуже сподіваюсь, що літом ситуація вирішиться найкращим чином.