Для Олексія Михайличенка це було перше серйозне випробування після повернення до керма «Динамо». На тлі розмов про те, що його методика підготовки (зокрема, міні-збір посеред сезону) дещо змінила в кращий бік, на тлі припущень про певний спад гірників дуель в 1/8 цілком могла сприйматися киянами як певна вішка.

Одразу зазначу: з перших хвилин біло-сині продемонстрували величезну самовіддачу й жагу до перемоги. Інколи бажання виявитися кращим – швидшим, сильнішим, гострішим – від опонента навіть трохи заважало: думка не встигала за ногами гравців команди господарів.

Утім, у високому пресингу, який застосовували динамівці, це прагнення таки допомагало. Треба бути не лише відповідальним, а й досить сміливим, щоб таким чином грати проти «Шахтаря», який уміє стрімко викидатися в атаку.

Кияни відчули це, зокрема, на 21-й хвилині, коли комбінація донеччан ледве не призвела до взяття воріт. Лише відчайдушний підкат Кендзьори врятував ситуацію, яку вже збирався завершити гольовою крапкою Тайсон.

Натомість м’яч влетів у протилежні ворота. Сидорчуку вдався шалений удар – П’ятову залишалося тільки спостерігати за неймовірною траєкторією польоту снаряду в дальній кут. Нечасто трапляються такі голи-красені. Проте наразі назвати його випадковим язик не повертається. «Динамо» заслужило цей успіх – своїм тиском на суперника, націленістю на ворота.

Після того, як господарі повели в рахунку, ролі в грі змінилися. Тепер уже «Шахтар» діяв першим номером, а його опонент вичікував на можливість для контратаку. Й двічі ще до перерви такий шанс кияни здобували. Але Циганков не зміг відпасувати на Караваєва, котрий виходив би віч-на-віч. А невдовзі нікого з партнерів не знайшлося на дальній стійці після прострілу Кендзьори.

Під завісу першої половини суперники обмінялися гострими моментами. Киянам вдалася чудова атака, якій не дав увінчатися голом П’ятов, якимось дивом зреагувавши на удар упритул Вербича. А гірники змайстрували бразильську відповідь силами Тайсона та Марлоса. Останній намагався влучити в ціль ударом п’ятою, але Бущан накрив м’яч.

Пошкодження, що його зазнав Кривцов, змусило Луїша Каштру провести першу швидку заміну. Друга – вихід на поле «джокера» Додо – очевидно, була зумовлена тим, що португальський наставник незадоволений діями своїх підопічних в атаці. Марлос, як і в більшості матчів нинішнього сезону, «підсів». Коноплянці поки не вдається остаточно вписати свої ідеї у бразильські мережива. Активності ж і винахідливості Тайсона з Ісмаїлі було недостатньо. Тим більше, що центр поля динамівцям вдавалося залишати за собою впродовж більшості ігрового часу.

Виокремити когось у господарів – важко, кожен із динамівців гідно діяв і на своїй позиції, і за ситуацією, підстраховуючи партнера в обороні чи підтримуючи атаку. Напередодні візиту «Шахтаря» до Загреба не хочеться заглиблюватись у роздуми щодо кризи нашого чемпіона. Радше, напевно, припустити, що гірники зіграли саме настільки, наскільки їм дозволило «Динамо» - з великою кількістю браку, але з мінімумом шансів відновити рівновагу.

Проте, й самі господарі могли б більш ефективно розпоряджатися тим, що заслужено напрацьовували. Особливо в другому таймі, коли на половині поля «Шахтаря» виникали вільні зони. Над реалізацією контратак Михайличенкові ще працювати й працювати.

...Є частка справедливості в тому, що гол, після якого поєдинок перейшов у овертайм, провів Степаненко. Адже бився, наче лев. Удар у нього вийшов не більш ефектним, ніж у Сидорчука. Але є питання до арбітра Копієвського, котрий, побачивши в Шепелєва порушення на пряму червону картку, оцінив навмисний удар Степаненка по ногах Вербича лише «гірчичником», а згодом картку жовтого кольору показав Коваленку за «накладку». А що ви скажете про відмашку ногою Тайсона на останніх хвилинах овертайму?

Та й із постійними апелюваннями з боку донеччан рефері мав би боротися більш рішуче. Та, як бачимо, коли й вмикають судді принциповість і послідовність у матчах «Динамо» нинішнього сезону, то майже виключно на користь суперників киян.

Степаненко все ж «своє» вилучення знайшов, іще раз заваливши Вербича. Господарі одразу ж ледве не вишли вперед – П’ятов видряпав з нижнього кута удар Гармаша з відскоком від газону. Це був немовби сигнал: у рівних складах кияни мають намір знову повернути собі впевненість, а за нею – і перевагу.

І знову доводиться казати про справедливість – щодо гола Попова. Захисник, якому доля дала шанс прописатися в основному складі, цей вечір, напевно, запам’ятає не гірше, ніж перемогу в юнацькій першості світу. Адже м’яч, забитий ним у фірмовому стилі, коли хлопець примчав до чужого карного майданчика на розіграш кутового, приніс «Динамо» в зустрічі, яку охрестили фіналом до фіналу. В зустрічі, яку кияни виграли абсолютно заслужено!

ДИНАМО – ШАХТАР 2:1 (Сидорчук, 22, Попов, 109 – Степаненко, 90+2)
Динамо: Бущан, Кендзьора, Попов, Шабанов, Миколенко, Сидорчук, Шепелев, Караваєв, Вербич (Де Пена, 101), Циганков, Бєсєдін (Гармаш, 90+4).
Шахтар: П’ятов, Болбат (Додо, 53), Кривцов (Хочолава, 46), Матвієнко, Ісмаїлі, Степаненко, Коваленко, Коноплянка (Дентіньо, 73), Марлос (Маркос Антоніо, 100), Тайсон, Мораес.
Арбітр – Копієвський (Кропивницький).
Попередження: Миколенко (71), Кендзьора (74), Сидорчук (90), Де Пена (118), Шабанов (120) – Степаненко (10), Коваленко (30), Додо (71), Дентіньо (109).
Вилучення: Шепелев (89, навмисний удар по ногах ззаду) – Степаненко (90+4, друге попередження).