ФК «Олександрія-2» стала відкриттям першої частини сезону Другої ліги. Молода команда завершила 2024 рік на другому місці у Групі Б. У жовтні виграла всі чотири матчі. Наразі лідирує в Відкритому Кубку ПФЛ. Безумовно, у цьому заслуга тренерського штабу.

Очолює «двієчку» цього клубу УПЛ 52-річний Віктор Бицюра – колишній захисник дублю «Дніпра», а також низки клубів, зокрема «Слов’янець» (Конотоп), «Океан» (Керч) і «Зірка» (Кропивницький). Багато років він якісно працював із молоддю в Дніпрі, здобув практичний досвід селекції та роботи з топовими тренерами, а тепер молоду команду вивів у лідери дорослих змагань.

«Важливо, що була створена ФК Олександрія-2, яка готує футболістів для першої команди»
– Наскільки несподіваним та приємним для вас є визнання найкращим тренером жовтня у Другій лізі?
– Якщо відверто, то не очікував такого визнання. Насамперед ми працюємо над розвитком футболістів, а особисті досягнення відходять на другий план. Молоді футболісти не стабільні, тому результат непередбачуваний. Приємно, що наша щоденна робота приносить свої плоди.

– Як формувалася основа Олександрії-2 та скільки часу ви з нею працюєте?
– Вдячний керівництву клубу за розуміння. Шлях від U-19 до першої команди більш тривалий і складний. Важливо, що все ж була створена Олександрія-2, яка готує футболістів для першої команди. Залишали у команді хлопців, які задовольняють наші вимоги. Безумовно, для нас все це є викликом. Хлопці поступово адаптуються. Прохідних матчів у нас у цій частині сезону не було. Стартові тури були дуже непрості.

– З яких міст хлопці? Можливо, серед гравців є переселенці? 
– Дійсно, три-чотири переселенці є в наші команді. Більшість футболістів прийшли з команди U-19. Також запрошували тих гравців, яких знали і які відповідають вимогам.

– У жовтні ваша команда виграла всі чотири матчі. Поділіться секрети успіху? У чому Олександрія-2 насамперед досягнула прогресу?
– Важливо, що в нас комунікація з тренерським штабом першої команди. У нас мають можливість проявити себе гравці, які отримують мало ігрової практики у першій команді: наприклад, Ващенко, Плакса, Погорілий… Вони додали впевненості Олександрії-2. Хлопці відповідально ставляться до реалізації моментів. 

В нападі у нас є низка кваліфікованих футболістів, але над командною грою в захисті ще варто працювати. Дійсно, були розгромні перемоги, але ці матчі прохідними для нас точно не було. Суперники створювали нам чимало проблем. Проти Чайки, приміром, був складний перший тайм, але у роздягальню вдалося забити двічі. Також і з Нивою був непростий перший тайм, а після перерви хлопці виконали наші настанови і реалізували моменти. Роботи ще дуже багато.

– Олександрія-2 у жовтні пропустила всього один гол, а забила аж 13-ть. Зізнайтеся, коли бачите цю статистику, то відчуваєте гордість за свою команду?
– Завжди гордий за всіх своїх підопічних. Хлопці прогресують і це дуже важливо. Хочу насамперед відзначити керівництво клубу, яке займається побудовою вертикалі від дитячої школи до першої команди. Зараз складно прогнозувати чи зможуть хлопці вже найближчим часом грати в УПЛ. Тренерський штаб першої команди постійно запрошує наших футболістів на тренування. Вони також слідкують за іграми Олександрії-2. Бажаємо хлопцям прогресу і зробимо все, щоб вивести їх на новий рівень. Їм варто розуміти, що вимоги будуть високими.

– Який жовтневий матч вам найбільше запам’ятався? 
– У кожній грі були позитивні і негативні моменти. Стабільності нам все ж не вистачало. Кожен матч ретельно аналізуємо і намагаємося виправляти проблемні моменти. Щиро радію, коли хлопці грають на межі своїх можливостей і прогресують.

«Рівень УПЛ і Другої ліги неможливо порівнювати»

– Безумовно, результати команди вражають, але, напевно, є те, чим ви все ж залишилися незадоволені?
– Селекційний процес у нас ніколи не завершується, адже в спорті має бути конкуренція. Ми аналізуємо ретельно кожну гру і над проблемними моментами працюємо у тренувальному процесі. Системно працюємо над розвитком футболістів. У тижневий цикл можемо додати одну чи дві вправи, які спрямовані на витравлення тієї чи іншої ігрової проблеми. У футболі завжди будуть помилки, але варто їх мінімізувати. Не варто боятися помилятися, а необхідно брати на себе відповідальність. Якщо футболісти помиляються, але грають правильно, то це шлях до розвитку.

– Олександрія-2 у кожному матчі прагне грати першим номером, з позиції сили. Наскільки задоволені цим?
– Самим футболістам подобається грати у контроль м’яча, пресингувати, створювати низку моментів. Хлопці не мають боятися грати у комбінаційний футбол з позиції сили. До цього потрібно ретельно готуватися у тренувальному процесі. Не у всіх матчах з самого початку вдавалося грати першим номером, адже також варто зважати на рівень суперника. Ми хочемо пресингувати, контролювати м’яч. Для цього варто бути якісно функціонально підготовленими і досягати індивідуального прогресу. Треба виходити і грати у футбол, а не відбиватися. Кожного матчу треба доводити свій прогрес. 

– ФК Олександрія-2 першу частину сезону завершила на другому місці у групі. Зізнайтеся, чи розраховували на такий результат перед початком дебютного сезону у професіоналах?
– Завжди приємно вигравати, але дуже важливо досягати результату за рахунок якісної гри. Можна виграти випадково, але системного характеру не буде. Можна програти, але зіграти якісно. Такі поразки дають надію на прогрес. Від випадкової перемоги радості немає.

У нас були позитивні і негативні моменти. Не було завдання фінішувати серед лідерів, адже не розуміли психологічний стан хлопців у дебютному сезоні серед професіоналів. Ми дотримувалися своїх ігрових принципів, але і звертали увагу на суперника. Такі результати стали несподіванкою, але вони дуже приємні. 

– Можливо, були футболісти, від яких ви не очікували такого стрімкого прогресу? Кого насамперед можете відзначити?
– У нашій команді немає випадкових футболістів. В цілому ніхто не здивував. Кожен розвивається у міру своїх можливостей. Поступово рухаємося вперед. Ми працюємо в одному напрямку з першою командою. Когось виділяти не хочеться. Всі цю частину сезону пройшли досягаючи прогресу.

– Галояна та Лебедєва запрошували саме під вашу команди чи Руслан Ротань їх теж переглядає?
– Я б не став виділяти саме Галояна чи Лебедєва. У нас є низка молодих футболістів, які заслуговують на свій шанс зіграти за першу команду. Перед початком сезону футболісти були в різному ігровому тонусі. Приємно, що наприкінці року всі були в гарному стані і досягнули результату.

– В Олександрії-2 вже є футболісти, які готові зараз грати за першу команду в УПЛ?
– Це питання варто адресувати тренеру головної команди. Рівень УПЛ і Другої ліги неможливо порівнювати. Наші хлопці лише дебютують у професіональному футболі. В УПЛ набагато більш інтенсивний футбол. Також варто зважати на психологічну готовність нашої молоді. Хлопці мають бути готові до гри на такому рівні. Вони мають своїм шансом скористатися.

– Які експерименти з тактичною схемою та роллю гравців здійснювали? 
– Ми не відходимо від тактичної схеми першої команди, адже хлопці повинні бути готовими до вимог тренерського штабу головної команди. Були різні моменти під час цієї частини сезону. 
Через кадрові проблеми з Гірником-Спорт зіграли у три центральні захисники. До гри всього один день працювали у цій схемі 5-3-2. Були здивовані тим, як хлопці достойно зіграли. Вдалося перемогти 2:1. Тут на перший план виходить інтелект гравців. Гравець має бути готовим грати на різних позиціях і в різних схемах. Універсалізм і тактична гнучкість надзвичайно важлива у сучасному футболі.

– У вас, наприклад, вінгери Базаєв або Галоян могли вийти й зіграти лінійного. Чиє амплуа, можливо, навіть більш радикально переглядалося в окремих матчах сезону?
– Гравці групи атаки можуть змінювати свої позиції під час матчу залежно від потреби. Центральний захисник може протягом певного ігрового часу зіграти в опорній зоні і так далі. Постійно на цьому наголошуємо на тактичних заняттях, все відпрацьовуємо. Один лише приклад: у нас центральний захисник Граждан може зіграти на фланзі. Та в цілому універсалізм і обмін зонами вітається й напрацьовується.

– Гольовий пас воротаря Долгого – випадковість чи частина системного награвання?
– Це системна робота нашого тренерського штабу. У нас є розуміння пошуку вільного простору на футбольному полі. Є група футболістів, які шукають цей простір без м’яча. Ті хто на м’ячі мають якісно і вчасно віддати. У цю роботу безумовно залучений і воротар.

– Наскільки у вас тісний контакт з Ротанем? Можливо, він відвідує тренування вашої команди?
– Наприклад, сьогодні з першою командою тренувалися Галоян, Базаєв, Матвіїв, Долгий, Таран. Тренерський штаб Ротаня дуже ретельно слідкує за нашими хлопцями. На тренуваннях вони не присутні, адже співпадає час занять. А ось матчі вони відвідують, запрошують хлопців на тренування першої команди. Вони знають можливості футболістів Олександрії-2. Майже кожного дня зустрічаємося, спілкуємося. 

«За роки роботи в Дніпрі через мої руки пройшла низка гравців, починаючи від Ярмолюка, закінчуючи Рубчинським і Батаговим»

– Пригадайте початок своєї тренерської кар’єри?
– Я народився в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, а грати почав у Конотопі – в Віталія Петровича Андрейка та Юрія Миколайовича Курсова. Грав на позиціях центрального, пізніше – правого захисника. 15 років пограв за різні клуби не лише в Україні, а й в Узбекистані, інших країнах. Пожив за кордоном, зокрема, в Португалії.

Сам я закінчив дніпропетровський спортивний інтернат. Навчався разом з Похлєбаєвим, Коноваловим, Паляницею, Михайленком, Полуніним, Дірявкою, Петровим і багатьма іншими яскравими зірками футболу. Цікаво так вийшло, що тут і почав свою тренерську кар’єру – саме в Академії Дніпра. 

Потім за запрошенням Русола перейшов до тренерського штабу Дніпра, де працював у селекційному відділі. 

– І над яким вектором ви працювали?
– В селекції працював по групі Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі), тому що говорю португальською і розумію іспанську. Але рішення приймалися колегіально в обговоренні – я, Тищенко, Русол. Потім Андрій Анатолійович знаходив точки дотику з першою особою.

– Ким із запрошених тоді футболістів гордитеся?
– Наприклад, португалець Бруно Гама (скоро читайте на наших сайтах інтерв’ю з цим вінгером, – прим. «УФ»).

– А як почали працювати безпосередньо в штабах команд?
– Згодом Андрій Русол запропонував очолити команду U-19. За роки роботи в системному вихованні через мої руки пройшла низка гравців, починаючи від Єгора Ярмолюка, закінчуючи Валентином Рубчинським і Арсенієм Батаговим.

За цей час працював під керівництвом багатьох іноземних фахівців із досвідом роботи в Японії з національним збірними цієї країни, і в Іспанії (представники Барселони), також мав змогу спостерігати за тренувальним процесом таких спеціалістів, як Рамос, Михайленко, Йовічевич та Маркевич. 

Далі було запрошення від Руслана Ротаня очолити Олександрію U-19, а потім – Олександрію-2.

– Які завдання ставите перед командою на Відкритий турнір ПФЛ? Які плани у команди на тривале міжсезоння?
– Зимовий Кубок ПФЛ – додаткова можливість перевірити можливість хлопців в офіційних матчах. Зараз більше аналізуємо якості футболістів, які у нас грали у першій частині сезону. По них маємо визначитися до кінця року. Важливо зрозуміти, хто працюватиме з нами далі. На перегляді зараз перебуває лише один футболіст. 

Прикро, що навесні зіграємо всього шість матчів. Ми працюємо на розвиток футболістів, а для них важливо якомога більше зіграти серед дорослих професіоналів. Лише в офіційних матчах можемо перевірити можливості своїх підопічних. 

Будемо працювати, грати спаринги і готувати команду до другої частини сезону. В кінці грудня будемо мати чітке розуміння того, як працюватимемо під час міжсезоння.

– Наскільки в Олександрії створені всі умови для розвитку молоді?
– Безумовно, в інших клубах є нові бази, але в Олександрії Будинок футболу та кілька полів із чудовим стадіоном з’явилися давно. Інші клуби тільки пізніше до цього дійшли. Тому в цьому клубі для молоді є всі необхідні умови для прогресу футболістів. Є поля та тренажерні зали, з екіпіруванням і харчуванням проблем немає. Маємо змогу проводити якісні спаринги. Головне – бажання, бажання і ще раз бажання.