Тому стурбованій громадськості доведеться чекати до 18 грудня, коли пройде Конгрес ФФУ, де, сподіваємося, буде дана відповідь на ключова запитання: як – позитивно чи негативно – можна розцінювати результати дворічної роботи чинного глави вітчизняного футболу? Готуючись до цієї події, сайт Espreso.tv склав своєрідний опитувальник – анкету на три запитання різним людям, безпосередньо причетним до того, що 2 вересня 2012 року керівником Будинку футболу став Анатолій Коньков.

Першим на них відповів глава Федерації футболу Києва Ігор Кочетов.

– Чи читали ви нещодавній відкритий лист ДЮФК «Поділля» до футбольної громадськості і яке ваше ставлення до тез, висловлених у ньому?
– Усе, що написано в тому листі, підтримую. Вважаю, що керівництво ФФУ вчинило злочинно. Бо як інакше розцінювати те, що гроші від УЄФА та ФІФА, призначені на розвиток дитячо-юнацького футболу в Україні, на будівництво в регіонах міні-стадіонів, направили на будівництво нікому не потрібного манежу нібито для збірних у Вишгороді, який використовуватиметься, в найкращому випадку, кілька разів на рік. Переконаний: не можна було допускати, аби відповідне рішення затвердили документально. Його треба скасувати, а процес будівництва – зупинити. Ми докладемо всіх зусиль, аби чітко зрозуміти, як проводився тендер на будівництво, хто виступає підрядчиком, як і куди пішли гроші. І те, що я говорю, – то не моя особиста думка, то думка міської федерації футболу столиці України. Коли хтось паразитує на футболі, та ще й так нахабно, з цим треба боротися.

– На початку вересня виповнилося два роки перебуванню на чолі ФФУ Анатолія Конькова: як розцінюєте його діяльність на своєму посту, зокрема, виконання ним даних у передвиборній програмі обіцянок?
– Обіцянок у своїй передвиборній програмі та під час Виконкому він дав чимало, але не виконав жодної. Я добре пам’ятаю, що він своїм пріоритетом назвав розвиток футболу в регіонах, але затія з вишгородським манежем і відміною будівництва міні-стадіонів у областях говорять самі за себе. Можу коротко окреслити своє ставлення до нинішнього глави Федерації: прекрасний у минулому футболіст і, на жаль, нікудишній менеджер.

– Чи голосували ви за Анатолія Конькова на Виконкомі 2 вересня 2012-го і яку лінію поведінки оберете на Конгресі, що пройде 18 грудня поточного року?
– Два роки тому федерація футболу Києва, як один із колективних членів ФФУ, сказала «так» Конькову. Причини дві: по-перше, він п’ять років був членом Виконкому нашої міської федерації, тому мені здається природнім, що ми голосували за людину, добре ознайомлену з проблемами футболу в столиці, зрештою, нам здавалося, що ми добре його знаємо; по-друге, у передвиборній програмі Анатолій Дмитрович обіцяв велику увагу приділяти дитячо-юнацькому, масовому футболу, а ми йому повірили. Повірили, а вже за кілька місяців зрозуміли, що допустили велику помилку, бо всі його обіцянки виявилися порожнім звуком. Тому можу відверто зізнатися: вже давно між ФФ Києва та ФФУ немає жодних зв’язків. Наголошую: ми помилилися, ми визнаємо це. Взагалі зрозумійте – футбол у нашій країні є потужним соціальним явищем, одним із небагатьох явищ взагалі, кому люди все ще довіряють. А якщо хтось на ньому, повторюю, паразитує, такого не можна допускати. Якщо ми говоримо, що з весни у нас – нова країна, яка потребує очищення в усіх суспільних галузях, то футбол осторонь не може залишитися. Якщо ми кажемо про люстрацію, люструвати треба все. Тому на Конгресі ФФУ ми закликатимемо Конькова подати у відставку