Попри те, що залізничники виступають у чемпіонаті Росії невпевнено, перетнувши екватор турніру лише на шостому місці, Алієв із 11 м’ячами залишається найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги. Загалом цього року 25-річний футболіст забив уже 14 голів у 16 офіційних матчах, і це не перший урожайний сезон у його кар’єрі. Свого часу хлопець регулярно вражав ворота суперників київського «Динамо-2», у складі якої в 2004-му виграв суперечку голеадорів першої ліги.

Олександр має чималий досвід виступів у юнацьких та молодіжній збірній України. Він ставав срібним призером Євро-2006 (U-21) та бронзовим – Євро-2004 (U-19), брав участь у фінальних турнірах Євро-2002 (U-17) та ЧС-2005 (U-20), де отримав «Бронзову бутсу». Загалом за «молодші» збірні півзахисник провів 79 поєдинків і забив у них 42 м’ячі.

У вересні 2008-го, на початку відбірного циклу ЧС-2010, відбувся довгоочікуваний дебют Алієва у національній команді. А вже цього року, отримавши виклик від Маркевича, хавбек забив свої перші голи на новому рівні, тричі відзначившись у двох домашніх спарингах – двічі засмутив литовців (4:0), ще раз – румунів (3:2). «Гадаю, кожен футболіст, який виступає за збірну, мріє вразити ворота суперника, – розповідав Олександр в ексклюзивному інтерв’ю UEFA.com. – Я дуже радий цим перемогам. Власне, за такої підтримки, яку ми відчули у Харкові та Львові, результат не міг бути іншим. Так, у нас нова команда, багато нових гравців. Відсутність взаєморозуміння на полі в зв’язку з цим – цілком зрозуміла річ. Нічого страшного, зіграємось».

Алієв, за його словами, не відчував надмірного хвилювання через те, що збірна проводила перші ігри під керівництвом нового наставника. «Мирон Богданович прагне, щоб ми діяли в атакуючому стилі – такому, що сповідують іспанці: контроль м’яча та постійний тиск на захист суперника. Мені такий футбол до вподоби». Він запевняє, що останні невдачі «Локо» жодним чином не вплинуть на його настрій у збірній. «Так, мені прикро, що ми поступилися «Ростову», що через дискваліфікацію я не зіграв проти «Крил Рад». Але це – футбол. Він неможливий без поразок, на яких, утім, не варто зациклюватися. Тим більше, що в національній команді склалася чудова атмосфера. Я приїжджаю сюди з Москви і повертаюся назад в найдобрішому гуморі».

За словами хавбека, функції, які він виконує у команді Маркевича, майже не відрізняються від тих, що покладені на нього Юрієм Сьоміним. «Так, звісно, я працюю на розвиток атаки, однак це не позбавляє мене захисних обов’язків», – додає він. Олександр розповідає, що у збірній існує сувора дисципліна щодо того, хто саме має пробивати штрафні удари. «Наставник окреслює коло виконавців, які мають виконувати стандарти. Наприклад, Шевченко, Коноплянка, Алієв. А кому з нас трьох належатиме право «пострілу» у тій чи іншій ситуації, вирішуємо вже на полі. Ми – не егоїсти і завжди підемо на поступки один одному».

За свідченням колишнього партнера Алієва по збірній Максима Калиниченка, той об’єктивно входить до п’ятірки найкращих майстрів «стандартів» у Старому Світі. Дійсно, плеймейкер «Локомотива» упродовж своєї кар’єри втілив у голи велику кількість штрафних і зараз продовжує регулярно штампувати шедеври. Один із найбільш пам’ятних, на його думку, м’ячів влетів у ворота турецької команди на молодіжній першості світу в 2005-му. Тоді 20-річний динамівець відзначився прямим ударом у «дев’ятку» метрів з сорока!

Секрет невідпорності «гармати» Алієва – не тільки у прихильності футбольної Музи, але – в першу чергу – у щоденних заняттях. Після кожного тренування він залишається, ставить стінку з манекенів і б’є, б’є, б’є... Спочатку відпрацьовує кручені удари з близької відстані, потім прибирає штучну перешкоду, відходить подалі та гатить прямою наводкою. Важливо, каже, влучити у центр м’яча, тоді той починає виляти. У «бойових» умовах бомбардир зазвичай покладається на свою майстерність, але при цьому звертає увагу на те, як рухається голкіпер.  У важку погоду, щоб ускладнити завдання опоненту, намагається бити з відскоком від газону. 

На думку Олександра, один із найкрасивіших голів ЧС-2010, забитий дальнім ударом, вніс до свого доробку Джованні ван Бронкхорст – капітан збірної Нідерландів, за яку вболівав українець, і яка 11 серпня стане суперником синьо-жовтих. «Ще в дитинстві мені подобалася гра голландців. Клюйверт, Давідс, Райцигер, брати де Бури – їхньою майстерністю я захоплювався. Нині у команді також підібрані класні виконавці – ті ж Снейдер і Роббен, котрі сповідують яскравий і результативний футбол»,  – зазначає Алієв. Той факт, що у Донецьку помаранчеві зіграють не найсильнішим складом, півзахисника зовсім не розхолоджує.

«Байдуже, хто вийде проти нас, завдання залишиться незмінним. Ми виступатимемо на очах власних вболівальників і, звісно, намагатимемося порадувати їх відповідним результатом. Можливо, наступного разу голландці будуть ставитися до нас інакше й привезуть усіх своїх лідерів, – додає він. – Ми прогресуємо – і кожний окремо, і як команда загалом. Зустріч з голландцями – це новий досвід. Але ми гратимемо тільки на перемогу. Не варто забувати, що ця зустріч – етап підготовки до домашнього ЄВРО-2012, на якому вкрай важливо виступити на максимумі можливостей».