Іноді у вас є можливість написати статтю або сказати щось, що суперечить громадській думці, знаючи, що це може бути не дуже добре сприйнято. Але я все одно скажу це: «Челсі» робить хороші трансфери, і їх треба за це похвалити.

Хух, я все ж сказав це.

У наші дні говорити що-небудь компліментарне про власників команди, Тодда Боелі і «Claerlake Capital», суперечить здоровому глузду.

Усе тому, що, незважаючи на те, що «Челсі» витратив понад 500 мільйонів фунтів стерлінгів (635,5 млн. доларів) на придбання у два попередні трансферні вікна, минулий сезон став для клубу найгіршим в історії в АПЛ за кількістю очок: лише 44 бали та 12-те місце в турнірній таблиці.

Крім того, у сезоні-2022/2023 командою керували чотири різні головні тренери – Томас Тухель, Грем Поттер, Бруно Сальтор і Френк Лемпард.

Відверто кажучи, це була ганьба. Ганьба. Вболівальники «Челсі» не могли дочекатися, коли закінчиться «футбол», якщо це відповідний термін для того, що показувала команда.

Тим часом, власники все частіше ставали об'єктом критики. Відомий експерт Гарі Невілл неодноразово звинувачував Боелі, причому в вельми принизливій формі, в тому, що той керує «Челсі» так, ніби грає в комп'ютерну гру Football Manager.

Навіть клубна ієрархія не захотіла виправдовувати цей провал. У травні на офіційному сайті клубу з'явилася заява, звернена до вболівальників, у якій було сказано таке: «Очевидно, що для нашої чоловічої команди це був сезон, що розчаровує, і ми багато чого можемо і будемо робити краще».

У цьому відношенні вони почали добре.

Гаразд, це дитячі кроки, але перші ознаки позитивні. Той факт, що досвідченого тренера Маурісіо Почеттіно призначили й оголосили завчасно, є позитивним фактором, який дозволив почати планування сезону-2023/2024 задовго до того, як він офіційно приступив до своїх обов'язків 1 липня.

І все ж у центрі уваги цієї статті, перш за все, робота «Челсі» на трансферному ринку.

Ні для кого не було секретом, що клуб хотів провести масові зміни у складі цього літа. «Челсі» прагнув скоротити чисельність складу, який загалом становив понад 30 гравців, а також принести дохід, щоб відповідати правилам фінансового фейр-плей і фінансувати нові підписання.

Продаж гравців – непросте завдання, і воно стає ще складнішим, коли клуби-конкуренти прекрасно знають, що саме це ви і хочете зробити. Це значно послаблює позиції клубу на переговорах.

На додачу до всього, «Челсі» прагнув закрити деякі угоди до 30 червня, щоб виручені кошти були включені до фінансової звітності за минулий сезон. Це ще більше ускладнило ситуацію.

Здатність нового керівництва отримувати віддачу від футболістів, яких вони привозять у команду, все ще залишається предметом дискусій. Але що стосується вихідних трансферів, то тут ознаки більш позитивні.

Насправді все почалося з продажу Жоржиньо в «Арсенал» у січні за 12 мільйонів фунтів стерлінгів. У італійського півзахисника залишалося всього п'ять місяців за контрактом, і він уже планував піти влітку. Отримати таку суму за людину, яка наприкінці року мала стати вільним агентом, – прекрасний бізнес.

Матео Ковачич перейшов у «Манчестер Сіті» за 25 мільйонів фунтів плюс потенційні 5 мільйонів як бонуси. Знову ж таки, це досить хороша ціна для гравця, у якого залишилося всього 12 місяців до кінця контракту, і який також не хотів залишатися в клубі.

Обидва гравці цінувалися вболівальниками «Челсі», в основному завдяки перемозі в Лізі чемпіонів у 2021 році, але не можна ігнорувати той факт, що ці два виконавці були постійними гравцями основи півзахисту протягом останніх п'яти років і навіть не наблизилися до того, щоб допомогти клубу боротися за перемогу в АПЛ.

Жоржиньо і Ковачичу 31 і 29 років відповідно. Свіжа кров була необхідна, оскільки «Челсі» не боровся за місце у верхній частині таблиці з ними в складі. Прийшов час комусь іншому спробувати свої сили.

Кай Гаверц назавжди запам'ятається тим, що два роки тому забив переможний м'яч у ворота «Манчестер Сіті» в Порту, але, окрім цього, яскравих моментів у його кар'єрі мало. Він дійсно володіє якістю, але її недостатньо видно – особливо з урахуванням того, який великий ажіотаж викликав його трансфер із «Байєра» у 2020 році.

«Челсі» заплатив за Гаверца початкову суму в 62 мільйони фунтів із можливістю додаткових виплат у розмірі 28 мільйонів. Однак умови для виплат цих бонусів не були виконані. У нього залишалося два роки до закінчення контракту на «Стемфорд Брідж», але він чітко дав зрозуміти, що хоче перейти в «Арсенал», щойно вони заявили про свій інтерес, тому отримати 62 мільйони фунтів плюс ще 3 мільйони як додаткові виплати – це позитивний результат для гравця, який не добився успіху.

Переговори з Саудівською Про-лігою викликали багато суперечок. Подобається це людям чи ні, але «Челсі» отримує максимальну користь від цього амбітного проекту на Близькому Сході, позбуваючись гравців, у яких немає майбутнього на «Стемфорд Брідж».

Два придбання, зроблені наприкінці епохи Романа Абрамовича, Едуар Менді та Хакім Зієш, можуть принести в сукупності близько 25 мільйонів фунтів. Це менше половини того, що «Челсі» заплатив за них у 2020 році, і падіння вартості відображає зниження їхнього статусу.

Але вони були підписані за старого керівництва, а не за нового. Єдине публічне визнання помилки з боку Боелі – це перехід Каліду Кулібалі в «Аль-Хіляль» за меншу суму, ніж 33 мільйони фунтів стерлінгів, які вони заплатили за нього «Наполі» в липні минулого року. Важливо, однак, що його велика зарплата в розмірі понад 200 000 фунтів на тиждень більше не висить мертвим вантажем на зарплатній відомості клубу.

Це ще одна важлива подія, яку слід відзначити, – скорочення зарплатної відомості. Хаверц був одним із найбільш високооплачуваних гравців клубу із зарплатою трохи менше 300 000 фунтів на тиждень, як і Н'Голо Канте, який перейшов до «Аль-Іттіхаду» як вільний агент.

У це вікно «Челсі» хоче позбутися більш високооплачуваних гравців, таких як Ромелу Лукаку, Крістіан Пулішич і П'єр-Емерік Обамеянг. Метою завжди було створення молодої команди на стимулюючих контрактах з набагато нижчою базовою зарплатою.

Наприклад, Михайло Мудрик після переходу з донецького «Шахтаря» в січні підписав контракт на суму 97 000 фунтів стерлінгів на тиждень, що за останніми мірками «Челсі» є відносно низькою сумою для гучного трансферу. Енцо Фернандес, який того ж місяця перейшов із «Бенфіки» за рекордні для клубу 106 мільйонів фунтів стерлінгів, отримує не набагато більше.

Молоді гравці Мало Густо та Андрей Сантос офіційно приєдналися до команди в липні після купівлі в «Ліона» та «Васко де Гама» в січні, і вони отримуватимуть набагато менше.

Крім того, «Челсі» включив у всі контракти (на підписання нових або продовження чинних гравців) пункт про зниження зарплати на певний відсоток у разі непотрапляння в Лігу чемпіонів.

Оскільки в сезоні 2022/2023 вони посіли 12-те місце, цей пункт набув чинності. Він не поширюється на перше підписання минулого літа, Рахіма Стерлінга, Кулібалі (який пішов) і всіх членів команди, які дісталися їм у спадок від попереднього керівництва та не узгодили нові умови контрактів.

Фінансові результати клубу за рік, що закінчився 30 червня 2022 року, показали, що в «Челсі» одна з найвищих зарплатних відомостей у світі – 340 мільйонів фунтів стерлінгів. Зрозуміло, чому має сенс прибрати найбільш високооплачуваних гравців, особливо якщо вони не приносять результатів на полі. Ці гроші можна спрямувати на поліпшення банківського балансу та/або придбання нових гравців.

Очевидно, що якщо ви готові запропонувати меншу зарплату, це вплине на рівень гравців, за якими ви можете полювати. Ви купуєте швидше потенціал, ніж готовий продукт.

Їхня позиція щодо заробітної плати також стала чинником, який сприяв тому, що Мейсон Маунт перейшов у «Манчестер Юнайтед». Деякі вболівальники вважають це правильною позицією, інші задаються питанням, чому керівництво дозволяє одному з найкращих випускників академії «Челсі» перейти до конкурентів.

Кількох продажів для отримання грошей недостатньо, щоб виправити всі помилки першого року біля керма «Челсі». Вболівальники хочуть бачити найкращі результати на полі, а не в електронній таблиці. Попереду ще дуже багато роботи.

Але ви, принаймні, починаєте розуміти, у чому полягає грандіозний план і що існує певна стратегія.

Саймон ДЖОНСОН, The Athletic
Переклад та адаптація – Олег Дідух