Це рішення – одне з тих, де вирішальну роль відіграли не умови життя або інтереси родини, а швидше професійні амбіції. Нова команда, іноземна мова, інша країна і звичаї – це лише деякі з випробувань, які супроводжують перехід до Мюнхена колишнього капітана «Зеніта». В ексклюзивному інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Анатолій зізнався, що здаватися не збирається і обов'язково зробить все, щоб довести тренерському штабу свою профпридатність...

– Прихильники збірної люблять вас за те, що під час кожного матчу ви виконуєте великий обсяг роботи. Одне слово, на полі ви справжній боєць...

– Так мене виховали в дитинстві. Незалежно від результату, я буду діяти на всі сто відсотків, аби відстояти честь команди й принести радість уболівальникам.

– Останнім часом футбол став більш атлетичним, а ваша позиція на полі передбачає багато єдиноборств і начебто вимагає мати міцну статуру. Тренери не казали, що треба «підкачатися»?

– Такого не було. У кожної людини формується своя структура тіла, і якщо її змінювати силоміць, ця неприродність буде тільки заважати на полі. Ви бачите, що я граю на рівних і переграю навіть кремезніших за мене суперників. Моя вроджена непоступливість і технічні навички допомагають гідно протистояти в єдиноборствах.

– Чому рік тому ви вирішили змінити місце футбольної прописки?

– Коли я отримав запрошення від одного з найсильніших клубів світу, то довго не розмірковував. Це був своєрідний виклик долі і я не міг його не прийняти.

– Деякі фани «Баварії» закидають, що ви забагато пасів віддаєте назад, а в атакувальних діях берете участь доволі рідко...

– Подібні думки можуть висловлювати не надто обізнані на футболі люди. На полі я маю виконувати те, що від мене вимагає тренер, а не вболівальник. Я мушу дотримуватися обраної тактики, аби не зламати концепцію гри команди. Намагаюся діяти надійно і назад відіграю лише тоді, коли тиснуть суперники, і є загроза втратити м'яч. Я роблю на полі все, що від мене вимагає тренерський штаб.

– Фізичні навантаження в «Баварії» більші, ніж у тих командах, де ви грали раніше?

– Тут робота йде у трохи іншому напрямку: в «Шахтарі» під час передсезонних зборів акцент ставили на фізичні вправи, а в «Баварії» ми більше працюємо з м'ячем, вдосконалюємося у технічно-тактичному плані. У Мюнхені напрям підготовки чимось схожий з пітерським. Робимо всі вправи з м'ячем, окрім розминки, без нього ми практично не бігаємо.

– З ким найбільше товаришуєте?

– З Оличем, Праньїчем, а ще з Клозе, адже він може поговорити зі мною польською мовою, яка близька до української.

– Хто вам допомагає в Мюнхені в побутових справах?

– Клуб завжди готовий прийти на допомогу. Але ми з дружиною намагаємось самостійно розв'язувати подібні проблеми. Ми до цього були готові з самого початку, ніхто ж не казав, що приїдеш і все буде легко. Без проблем буває тільки у казках.

– Які у вас емоції після минулого сезону?

– У мене було не дуже багато часу, щоб проявити себе, щось відчути. Але загалом дуже приємно, що в моїй колекції з'явився черговий трофей за перемогу в першості та Кубку Німеччини.

– Як святкується чемпіонство в Німеччині?

– У Донецьку та Пітері заходи святкування були в чомусь схожі. У нас влаштовують шоу з концертами, а тут більший акцент на проїзд по всьому місту у відкритих машинах і спілкування з уболівальниками. А емоційно, звичайно, все схоже, вболівальники всюди раді чемпіонству своїх клубів однаково.

– На вас якось вплинули слова ван Галя про те, що він не бачить для вас місця в основі?

– А як вони можуть вплинути? Я тренуюся з повною самовіддачею і, впевнений, тільки так можна змінити бачення тренера моєї позиції на полі. Я зроблю все, щоб завоювати місце в основі.

– У вас особиста бесіда з тренером на цю тему була?

– З кожним гравцем перед чемпіонатом тренер проводив особисту бесіду.

– Але такі слова можуть розчарувати?

– Я не розчаровуюся. Подивимося, як буде далі. Для мене це нові стосунки, новий досвід. Я хочу грати в будь-якій команді, в якій перебуваю.

– До цього ви працювали з багатьма тренерами. Хоч один з них робив подібні заяви?

– Тренер нехай заявляє, що хоче. А гравець повинен працювати, бо він пов'язаний з командою контрактом. Я думаю, що все-таки тренеру потрібно враховувати деякі речі. Я йому сказав, що найкомфортніше почуваюся на позиції опорного півзахисника, а далі вже вирішувати тренерові, кого й де ставити. Звичайно, я хочу грати, буду це робити на будь-якій позиції.

– А ви готові змінити позицію, якщо ван Галь цього побажає?

– Я готовий. Але я не думаю, що для мене є позиція краща, ніж опорний півзахисник.

– Які у вас стосунки з ван Боммелем?

– Достатньо нормальні, професійні. Я навіть скажу більше, історія про те, що ми з ним начебто серйозно посварились, не відповідає дійсності. Просто деякі журналісти все перекрутили й видали все так, як їм потрібно.

– Як ви відреагували, коли він отримав травму та вибув на довгий час?

– Я не радію, навіть якщо гравці суперника отримують травми. Неодноразово сам отримував травми. Знаю цей стан. Коли він травмувався, я йому сказав, щоб він швидше видужував і повертався в команду.

– Всі футбольні експерти були впевнені, що «Баварія» таки переможе «Інтер» у фіналі Ліги чемпіонів. Чого не вистачило команді задля досягнення омріяної мети?

– Напевно, ми недооцінили силу суперника. «Інтер» просто познущався над нами. Італійці грали у свій футбол. Вони прагнули грати на контратаках і організовано закривати всі наші зони. У них це непогано вийшло, вони повели в рахунку, мали потім ще хороші моменти. Ми завдали велику кількість ударів, але вони не були такими ефективними, як у суперника. На жаль, я так і не вийшов на поле. Хоча якщо чесно, то шанси на це були не надто високі. Тим більше наприкінці поєдинку було необхідно підсилювати не захист, а напад. Саме тому тренер обрав інших гравців.

– Національна збірна розпочала підготовку до Євро-2012. Як ви оцінюєте шанси нашої команди в домашньому Єврочемпіонаті?

– Розцінюю їх доволі високо. Ми зробимо все, щоб довести всьому футбольному світові, що ми чогось варті.

– Як вам працюється під орудою нового тренерського штабу збірної на чолі з авторитетним фахівцем Мироном Маркевичем?

– Мирон Богданович дуже кваліфікований спеціаліст та хороший психолог. Мені комфортно працюється під його орудою. Я впевнений, що незабаром він виведе нашу збірну на новий рівень.

– Які ви поставили перед собою цілі на найближчий час?

– Хочу завоювати місце в основі «Баварії». Задля досягнення мети я зроблю все. Хочу постійно грати в основі й вносити свою лепту в успіхи цієї великої команди.

ПРЯМА МОВА

Улі Хеннес, президент «Баварії»:

– Я впевнений, що, коли гравець переїжджає в Німеччину з Росії, йому треба багато часу, щоб звикнути до тутешнього чемпіонату. Я не хвилююся за Анатолія і сподіваюся, що у нього усе вийде. Тимощук був капітаном, одним з кращих гравців «Зеніту», який розгромив нас у півфіналі Кубка УЄФА, – 4:0. І після цього люди говорять, що Тимощук недостатньо хороший для «Баварії»? Я в це не вірю!

Шандор Варга, футбольний агент:

– Проблема в тренерові! Купував його Юрген Клінсманн, а працює з ним Луї ван Галь. Людина він складна і поки що не бачить Тимощука в «основі». Думаю, Анатолію не варто робити різких рухів. У нього серйозний контракт, і керівництво клубу підтримує Анатолія. Залишається чекати...

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій Тимощук народився 30 березня 1979 року в Луцьку. Ігрове амплуа: півоборонець. Грав в таких командах: «Волинь» Луцьк (1995 – 1997), «Шахтар» Донецьк (1997 – 2007), «Зеніт» Санкт-Петербург, Росія (2007 – 2009). З серпня 2009 року захищає кольори «Баварії» (Мюнхен, Німеччина). Досягнення: чемпіон України (2002, 2005, 2006), переможець Кубка України (2000/01, 2001/02, 2003/04), переможець Суперкубка України (2005), чемпіон Росії (2007), переможець Суперкубка Росії (2008), переможець Кубка УЄФА (2008), переможець Суперкубка УЄФА (2008), чемпіон Німеччини (2009/10), переможець кубка Німеччини (2009/10). Нагороди: Заслужений майстер спорту України (2005), кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня. 3 червня 2008 року Указом Президента України Тимощуку присвоєне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Почесний громадянин Луцька (2008). Заслужений майстер спорту Росії (2008).