Персони

Інтерв'ю

Едуардо: свій проти своїх

UEFA.com У середу донецький «Шахтар» на «Донбас Арені» намагатиметься взяти реванш у лондонського «Арсеналу» за поразку в третьому турі Ліги чемпіонів УЄФА з рахунком 1:5. Екс-нападник «канонірів», а нині форвард гірників Едуардо розповів UEFA.com про свої враження від зустрічі з колишньою командою, а також про надії «Шахтаря» в поточному розіграші.

ua.uefa.com

2010-11-01 11:30

– Як ви оцінюєте ситуацію в групі H?

– У нас непогане турнірне становище. Попереду лише «Арсенал». Наразі «Шахтар» має в своєму активі шість очок, і якщо ми обіграємо «канонірів» - зрівняємося з ними й практично вирішимо завдання виходу до плей-офф. Ми прагнемо принаймні дістатися чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Безумовно, «Шахтар» може це зробити, адже він є відмінною командою. Все, що нам потрібно, - це трохи вдачі.

– Як ви себе почували, коли повернулися до Лондона напередодні матчу третього туру?

– Було трохи дивно, але все відбулося дуже швидко. Три місяці тому я ще тренувався разом з гравцями англійського клубу. Звісно, не очікував, що вже у жовтні повернуся туди, де я провів три роки. Ця подія була особливою для мене.

– Того вечора ви забили гол, але «Шахтар» зазнав розгрому

– У попередніх матчах за участю «канонірів», що ми дивилися, суперник завжди мав шість або сім моментів, з яких реалізовував один чи два. У зустрічі з «Шахтарем» «Арсенал» також створив п’ять-шість можливостей, але цього разу витиснув з них максимум. Ми зіграли не так погано, як на те вказує остаточний рахунок. Мені було приємно відзначитися, але на жаль, ций гол відбувся у матчі, в якому моя команда зазнала важкої поразки.

– Як, на вашу думку, складеться майбутній матч?

– «Арсеналу» завжди було непросто протистояти клубам зі Східної Європи, й сподіваюся, що поєдинок у Донецьку не стане виключенням. Знаю, що в нас чудова команда, і ми завжди добре виступаємо вдома. Після переїзду на новий стадіон «Шахтар» не програв жодного разу.

– Хто є вашими найкращими друзями в лондонському клубі? Як вважаєте, чи вдасться Вам поспілкуватися з кимось із гравців «Арсеналу»?

– Це буде зробити не так просто. Два тижні тому ми тільки перекинулися кількома словами після фінального свистка. Мені здається, зараз буде теж саме. Я питав Арсена Венгера, чи можна мені зайти в роздягальню його команди. Все залежить від рахунку. Щодо гравців, то я найбільше спілкуюся з Денілсоном, Мануелем Альмунією та Томашом Росицьки.

– Ви не святкували взяття воріт у минулому турі. Як станете поводитись, якщо знову засмутите лондонців?

– Я не буду святкувати голи. Протягом трьох років я виступав разом із цими хлопцями і поважаю їх. Знаю, що вони робили для мене тільки найкраще, і я намагався тим самим віддячити клубові: вболівальникам, персоналу, всім. У разі мого голу ви не побачите бурхливого святкування, хоча я буду щасливий знову забити за нову команду.

– Чи можна порівняти вашого нового тренера Мірчу Луческу та Арсена Венгера? Вони обидва працюють у своїх клубах багато часу.

– Так, дуже важливо, що вони так довго очолюють свої команди. Цей факт додає впевненості. Зокрема, новачкам, оскільки можна бути упевненим, що саме тренер наполіг на трансфері, а не хтось інший. Це означає, що наставник на тебе розраховує, а ти, в свою чергу, на команду.

– Після Бразилії ви жили в Хорватії, Англії, тепер мешкаєте в Україні. Як це впливає на вас?

– Найскладнішим виявився переїзд з Бразилії до Хорватії, потім було простіше. Я багато подорожував зі своїм командами, якийсь час мешкав у Англії, тому для мене цілком нормально жити в інших країнах. Я звик до цього. Добре, що я можу вчитися іншим культурам. Наприклад, усі хочуть поїхати до Великої Британії, побачити Лондон, вивчити англійську мову. І свого часу я був захоплений Англією.

– Чому ви навчилися в різних клубах, і за рахунок чого вам вдалося вийти на сьогоднішній рівень?

– У загребському «Динамо» відчувався величезний тиск, оскільки ця команда разом з «Хайдуком» є лідерами хорватського футболу. І якщо там після десяти перемог ти зазнавав поразки - відразу отримував порцію критики. Тим не менш, я звик жити під тиском. Після переїзду до Англії мені навіть його не вистачало. Звичайно, тут теж присутній тиск, але не такий великий, який я відчував, граючи за «Динамо» в Хорватії.

– Як ви ставитесь до того, що люди порівнюють вашу теперішню гру з тією, що ви демонстрували до травми?

– До травми люди концентрувалися на позитивних аспектах моєї гри. Тоді вони не помічали помилок, проте зараз приділяють моїм недоліків певну увагу. Однак я намагаюся не реагувати на це, я той самий Едуардо. Я робив помилки до пошкодження і роблю їх зараз.

ua.uefa.com
photo

Віктор Дикий: «На війні шукав старлінк, щоб подивитися матчі сина за «Динамо»

У матчі останнього, 30-го, туру чемпіонату України сезону-2024/25 «Динамо» – «Колос» першого символічного удару по м’ячу завдавав ветеран Віктор Дикий. Він служив командиром відділення у батальйоні «Донбас», отримав поранення у Луганській області, у лісах під Кремінною у 2022 році, втративши обидві ноги. Віктор Миколайович є срібним і бронзовим призером Ігор Нескорених у Канаді 2025 року, де виборов срібло у бігових лижах та бронзу у командному виді спорту з волейболу сидячи. Зараз він серйозно займається баскетболом на кріслах колісних, біговими лижами та парахокеєм. А ще він – батько захисника «Динамо» U19 Дениса Дикого. Про життєвий та військовий шлях, захоплення футболом та сина-динамівця ми поговорили з Віктором Миколайовичем в інтерв’ю.

2025-06-01 11:00