– Пане Олеже, як Вам виступи українських клубів у Лізі Чемпіонів. Чи має шанси київське «Динамо» пробитись у плей-офф? 
– Стосовно «Шахтаря» – не сумніваюсь, що вони пройдуть далі. Чи з першого чи другого місця – значення не має. Головне вийти з групи. А щодо «Динамо», то чому вони не можуть вийти? Ось дивіться: два рази обігрують «динамівців» Загреба, а дома й «Порту»можуть обіграти. Тим більше вони порозпродували гравців. Те саме і з ПСЖ: з парижанами їм достатньо буде нічиєї. А це вже 10 очок. Тому шанс є, ніколи не треба здаватися. Так, вони програли одну гру – 4:1, але то ж не трагедія! Є ще п‘ять матчів.

– Ваш оптимізм більшість фанатів «Динамо» схоже не вельми поділяють…
– Треба завжди бути оптимістами! Вболівальники теж чогось руки опустили, замість того, аби просто підтримати постійно нарікають: «Погана команда, поганий тренер!» Якщо негативно думати, то так і буде ставатися. 

– Перейдімо до інших представників у Європі. Чи здатні «Дніпро» і «Металіст» повторити успіхи «Шахтаря» кількарічної давності? 
– Вважаю дніпропетровці зараз виглядають класно: є швидкість і взаємодія. А «Металіст» має досвід, бо грає фактично одним складом багато років. Тому, думаю, що обидві команди, принаймні з групи можуть вийти. 

– А кому з них Ви особисто б віддали перевагу?
– Нікому. Дві абсолютно рівні команди.

– Результат матчу Кубка України між «Шахтарем» та «Динамо» закономірний? Невже нині «шахтарі» настільки сильні? 
– Безперечно, «Шахтар» тепер дуже сильно виглядає. Така перевага від того, що у них вже кілька років стабільний склад. Здається, вони можуть порозумітися із пів погляду, кожен знає свої обовязки досконало. До того ж, у «Шахтаря» підбір футболістів високого рівня по всіх параметрах – швидкість, думка, технкіка... 

– Що скажете про звільнення Юрія Сьоміна. Новий тренер допоможе «динамівцям» поліпшити гру та результат? 
– Знаєте, це не моя проблема. Такі питання вирішує президент клубу. Хай цим займається керівництво. 

– До речі, Вам не пропонували знову повернутись до рідного клубу? 
– Та чого б їм це робити! Вони ж мене відпустили. Коли б вельми хотіли залишити, то я б про це знав. 

– Ярмоленко, Коноплянка, Гармаш – в іноземній пресі вже давно пишуть, про те, що вони переросли український чемпіонат. Хлопцям варто змінювати місце прописки? 
– Треба дивитись, яка стратегія у клубі. Якщо «Динамо» чи «Дніпро» прагнунть зробити команду схожу на «Шахтар», то керівництво не відпустить таких талантів. Навпаки: до пари українцям будуть купувати висококласних іноземців. Та коли у клубу переважає політика заробляння грошей, то хлопців продадуть. Подивимось, як воно буде.

– Кажете про якісних легіонерів. «Динамо» цьогоріч сейозно закупилось. Новачки підсили гру? 
– Мігель Велозу. Для мене лише Велозу. І ще оборонець Тайво. Теж непогане придбання. 

– А як же екс-гравець «Тотенхема» Ніко Кранчар? 
– Який ще Кранчар, коли є Гармаш та Богданов. Як на мене обидва українці на три, а то й на п‘ять голів сильніші. 

– Давайте спробуємо порівняти «Динамо»-98 з командою цього року. Чи вдалось би Валерію Лобановському повторити тодішні успіхи із футболістами сьогоднішнього «Динамо»?
– Коли ми у 98-99-тих роках вдало зіграли з «Баварією» та «Барселоною» – всю команду могли розкупити рівно за тиждень! Навіть за три дні! Справді, різниця в рівні гравців. Звичайно, тренерські настанови теж важливі. Бо не можуть бути класні футболісти без продуманого тренувального процесу. Має бути поєднання. Одне без іншого не можливе. А саме тоді були й добрі гравці й великий тренер.

– Повідайте читачам нашого сайту про свою найбільшу футбольну мрію? 
– Цікаве запитання. Мрія повинна бути, інакше для чого працювати. Хотів би коли небудь, очолити команду рівня «Манчестер Юнайтед». Або ж потренувати збірну України. Але спочатку маю вивести свою «Таврію» у єврокубки.