…Яка у Львові вже давно літає над містом (єврокубки), але спіймати її в руки можна тільки доклавши фантастичних зусиль.

Напередодні матчу проти «Шахтаря» ми з Ігорем зустрілися і за чашечкою кави поговорили про нього. Читайте й насолоджуйтесь, ось він – Ігор Худоб’як!

СОННИМ ЧАС ВНОЧІ

– Як і де пройшло дитинство?

– Жив спочатку в селі до чотирьох років, а потім перебрались в місто. Переїхали батьки в Івано-Франківськ, і я вже там приписався.

– Що найбільше пам’ятаєш зі свого чотирирічного перебування в селі? Приємно було там? А то всі хочуть «домик в деревне» будувати, бо там лафа…

– Для мене там було принципово добре, бо постійно ганяли в футбол, та й рибалка для нас була заняттям дуже приємним. Там і пропадали постійно, але передусім футбол. Рибалка – це було другорядне, але ми не могли не ходити на рибу, адже річка була зовсім поряд.

– В тебе був у дитинстві один найкращий друг? Хто він?

– Не можу сказати, що я дружив з кимсь одним. Було в мене кілька друзів – троє. Навіть зараз з ними спілкуємось.

– Дитячий садочок – це була твоя перша школа. Як ти реагував, коли заставляли лягати слати після обіду?

– Ха-ха! Змушували спати, але для мене це було важко, а тому виходив з ситуації, щоб не підкорятись цим наказам. Не хотів я спати, енергії було багато.

– Якби ти не став футболістом, то був би серйозним математиком. Точні науки тобі давались?

– Так, математику знав непогано. Чомусь неважко було мені.

– На Олімпіаду відправляли?

– З математики – ні, а з фізики якось їздив.

ВИГІДНО МАТИ МАМУ ВЧИТЕЛЯ

– Ким працюють батьки?

– Мама – вчитель української мови та літератури, а батько наразі без роботи.

– Тепер я знаю, хто писав тобі твори з української мови ...

– Так, було таке!

– Змушувала мама зубрити правила і правопис?

– Так, але я більше любив математику.

– Хоббі в тебе рибалка. Яку найбільшу рибу витягнув?

– Грандіозних трофеїв не було, бо ловив на вудку, але ловив... Одного разу, коли з батьком руками ловили, то серйозного голавля дістали з дна майже на півруки.

– А правда, що більшість рибалок перебільшують свій улов, а для декого це навіть стиль життя – хвалитись?

– Напевно так (сміється).

ЛІТЕРА «Щ», І НЕ ХВИЛЮЄ

– В школу перший раз у перший клас йти було страшно? Мовляв, «шеф, все пропало», дитинства вже немає, а тепер школа... Ой, що це буде...

– Таких глибоких думок в мене не було, але те, що йти нікуди не хотів – це точно!

– Сам йшов чи з батьками заруку?

– Я там вчився, де мама моя працює, і кожного ранку разом з нею ходив.

– Які вірші розповідав на першому дзвонику?

– О-ой! Мені б таку пам’ять... Я тільки пам’ятаю, що ми вивчали алфавіт і я тоді ходив з літерою «Щ» на голові під час якоїсь вистави.

– Анекдотами захоплюєшся? Може, «траванеш» якийсь?

– Ні, на таке мене щось не тягне, Я тільки радо слухаю, коли хтось розповідає.

– Коли познайомився з паном–футболом? Це була любов з першого погляду?

– (сміється.) Все почалось змалечку, як і у всіх. Нічого нового в цьому немає. Записався в секцію і пішло-поїхало.

– Перший м’яч десь «стиряв» чи подарували?

– Це батько подарував мені такий гумовий... З цього все й почалось.

– Сільський стадіон свій пам’ятаєш?

– Так. Навіть зараз йду туди прогулятись. Коли їду до бабусі провідати її.

ДО АРМІЇ КРАЩЕ НЕ ЙТИ

– Футболіст повинен з терпінням переносити всі важкості своєї «служби». Думаєш, пішло бтобі на користь, якби тебе забрали в армію?

– Коли прийшла пора мені за віком призиватись, тоді ще треба було два роки служити, а це дуже великий термін. Стільки часу провести без футболу, то важко потім би було десь заграти. Дуже важко!

– Але можна було пошукати службу, яка чергувалася б з футболом...

– Та ні, зараз важко таке щось підшукати. Це раніше були армійські футбольні команди, які професійно грали і додавали гравцям досвіду та майстерності, а зараз... Краще не йти (сміється).

– Як потрапив у команду «Чорногора», бо саме там почалась твоя професійна кар’єра?

– Ми з хлопцями закінчували одинадцятий клас школи, і тренер обіцяв, що кудись нас повезе на перегляд, але не так вийшло, як ми всі хотіли. Пропозицій реальних не було, а в чемпіонаті області грати ніхто не хотів, тому пішли в «Чорногору».

– Скільки вас було таких?

– Троє, одного маєш ще знати – це воротар Годзюр, який багато де пограв.

– Далі в тебе було підвищення в класі. Івано-франківський «Спартак» це було щось серйозніше за «Чорногору». Потім тебе швидко помітили «Карпати» і забрали до Львова. Які переживання були після такого зльоту?

– За «Спартак» я грав у першій лізі; і там мене побачили «Карпати». Переживання ж було чисто професіональне, адже ніхто не знав, чи вдасться заграти в тій команді чи іншій. А тим більше, що ця команда вище стоїть за попередню.

ДЯЧУК-СТАВИЦЬКИЙ ЗНАВ БІЛЬШЕ ЗА БАТЬКІВ

– Хто тебе запросив у «Карпати»?

– Це була робота Степана Юрчишина, який працював у «Карпатах» селекціонером. Ну і, звичайно, Дячук-Ставицький, думаю, зіграв одну з передових ролей у моєму переході.

– Що за людина Дячук-Ставицький?

– Він відіграв визначну роль в моїй кар’єрі, адже тренував тоді першу команду «Карпат». Майже відразу почав мене ставити в основний склад. Та й з моїми батьками в нього відносини чудові.

– Саме вій сказав твоїм батькам вперше, що в тебе є дівчина?

– Так, це був він!

– Де познайомились з майбутньою дружиною?

– В Івано-Франківську, в нічному клубі.

– Де вона навчалась?

– В Прикарпатському університеті на романо-германській філології, а завершувала навчання в універі Франка у Львові.

– На футбол ходить з тобою?

– Обов’язково.

– А донечка?

– А найменша моя вболівальниця почала також нещодавно відвідувати матчі «Карпат»!

ЧЕКАЄМО НА ПРОПОЗИЦІЇ

– Де переважно відпочиваєте?

– Якщо є кілька днів вільних, то намагаємось поїхати додому в Івано–Франківськ, а літом десь в гри поїхати непогано.

– А як же екзотика, Емірати, Єгипет...

– Цього року, напевно, виїдемо вперше кудись.

– Худоб’яків часто можна побачити в ресторанах чи більше вдома готуєте?

– Фіфті-фіфті. Як виходить, так і виходимо погуляти чи в ресторан.

– А хто готує вдома?

– Якщо чесно, то по черзі – колись я, а колись Іра.

– Хто в дома господар, за ким останнє рішення?

– За мною, напевно (слово «напевно» звучить невпевнено. Напевно, таки слово Іри має велику вагу – І.Ф.).

– Ще зовсім недавно один з українських порталів визнавав тебе, Артема Мілевського та Дмитра Чигринського найперспективнішими українськими футболістами. Артем прекрасно зараз виступає за «Динамо», став капітаном гранда, Дмитро в «Барселону» перейшов. Обидва грають за збірну України. Ти не хочеш змінити обстановку і перейти в більш сильний клуб, щоб легше було потрапити в збірну?

– Навіть не знаю. Зараз старт в нашої команди непоганий, якщо й далі так піде, то можна чекати, що в клуб хтось звернеться стосовно мене.

– Який з чемпіонатів тобі імпонує, якщо говорити про європейські?

– Ну традиційні три топ-чемпіонати, а також дуже непогана німецька Бундесліга.

– Які сильні та слабкі сторони в Ігоря Худоб’яка?

– Слабкою стороною є, напевно, гра у відборі, але я над цим постійно працюю. А стосовно сильної... (пауза) Важко сказати. Скажімо, техніка.

– Не скучно зараз в колективі без Васі Кобіна? Кажуть, веселун був сильний.

– Так, він постійно був душею колективу і часто жартував, піднімав нам всім настрій, коли важко працювали фізично. Така розгрузка дуже доречна.

– Ну, тепер душа колективу переселилась в Михайла Кополовця...

– Так,Міша також сильний жартівник.

– Знаєш, як тебе вболівальники називають?

– Худік.

–...і Супер Худік.

– Так, з Франківська тут один фан прикольний плакат намалював з моїм зображенням.

З КАРПАТ РЕАЛЬНО В ЗБІРНУ

– За збірну України хочеться дебютувати?

– Звичайно, хочеться, але поки не запрошують. Треба ще більше прибавляти.

– Думаєш, з «Карпат» реально потрапити в збірну, адже таких епізодів було останнім часом дуже мало?

– Я думаю, що цілком реально. Варто нам потрапити цього року в єврокубки і постійно йти у верхній частині турнірної таблиці.

– Василь Кобін й в «Карпатах» непогано грав, але запросили його тільки після тогО) як він перейшов у «Шахтар».

– Зараз ми додали і в грі, і в турнірній таблиці йдемо непогано. Головне тримати так й надалі, а все інше прийде зі старанням.

– Який в тебе найпам’ятніший матч за «Карпати», який ти ніколи не забудеш?

– Це перемога в Кубку України над «Шахтарем», коли ми були в першій лізі (1:0, гол – Батіста. -І.Ф.).

– Що тобі поганого зробив донецький «Металург», що ти їм так часто забиваєш?

– Просто так виходить: удар – гол, а гра проти донецького «Металурга». Співпадіння якесь, швидше за все.

– Хто кумир Ігоря Худоб’яка?

– В дитинстві був кумиром моїм Джордж Веа, який грав форварда у «Мілані», а зараз «барселонець» Хаві.

– Хто найкращий тренер світу?

– Уф-ф! Важко сказати.

– Який твій колір улюблений?

– (пауза) Білий.

PLAYSTATION – CONNECTING PEOPLE

– В «Карпат» зараз біла полоса?

– Думаю, що так, і вона, сподіваюсь, буде великою.

– В «Плейстейшн» маєш час фати зараз?

– Коли з сім’єю, то часто не виходить пограти, а коли сам десь, то не втрачаю тако^нагоди.

– Якими командами граєш?

– Намагаюсь наш футбол піднімати, а тому граю «Динамо», «Шахтарем» та «Карпатами».

– І скільки разів наші клуби перемагали в Лізі чемпіонів?

– Спочатку було важко замахнутись на такі трофеї, але проходить кілька років, купую дорогих гравців, і тоді успіх приходить.

– З одноклубників у цю забавку хтось ще «влив»? Хто ще грає?

– Так, нас багато відпочиває з джойстиком. Навіть турніри на базі влаштовуємо. Батіста, Мартищук, Кузнєцов, Федецький, Петрівський і ще хлопці. Якраз виходить чемпіонат.

– Ти вже досить довго в «Карпатах». З ким найбільше товаришуєш з футболістів?

– Товаришую зі всіма, але найбільше таки з Мартищуком. Все-таки разом ми з одного міста – Івано-Франківська.

– Долю Мартищука випробовував якось? У воротах доводилось стояти?

– Так, але тільки коли грали десь в дворі. Мені це, насправді, подобалось, але на тренуваннях я зажди грав у полі.

– Чим подобалось? Бігати нетреба?

– Так, це точно!

– Який одяг подобається?

– Більше якийсь джинсовий. Щось типу цього.

– Де закуповуєшся?

– В фірмових спортивних магазинах більше. Дуже подобається мені фірма «Пума».

– Постійно сам по магазинах ходиш чи може дружина придбати тобі щось і поставити перед фактом, що ти це мусиш одягнути?

– Е ні, без мене ніхто мене в ніщо не одягає (сміється). Разом з Ірою ходимо по магазинах і вибираємо.

РОМАНТИКА НА СТАДІОНІ

– Батьки тебе бачили економістом чи юристом, але не футболістом. Ти мав за мету стати кимось іншим окрім футболіста?

– Батьки дуже хотіли, щоб я вчився далі. Десь в класі восьмому забороняли мені грати в футбол. А так тато завжди мене підтримував у моїх футбольних справах, і я дуже йому за це вдячний.

– Весілля – це пам’ятна подія для будь-якої людини, а чим запам’яталось тобі твоє?

– Це було щось! В мене в день весілля був матч і мене додому не відпустили, бо треба було грати. Іра прийшла у весільному платті на стадіон. Це незабутньо!

– «Карпати» подарували тобі авто, на яке вистрибнув бутсами щасливий Самсон Ґодвін і подряпав капот. Це не пам’ятаєш?

– Так, це було дуже сильно. Але подряпини були майже непомітні.

– В Самсона, до речі, яке авто?

– А в нього зараз немає. Раніше було службове, а після повернення з оренда поки що немає.

– Самсон в матчі проти «Закарпаття» вдарив ліктем Микуляка і зламав ніс. Ти знаходився ближче, аніж ми всі. Як це відбувалось?

– Важко сказати, що там насправді було. Думаю, що Самсон просто біг, десь неспеціально відмахнувся і як раз влучив у ніс. Це вплинуло на арбітра.

– В клубі покарали Ґодвіна чи продивились відео і вирішили, що це помилка арбітра?

– Тренер сказав, що грати так не можна, і обіцяв наказати.

– Що повинно бути в тренері, щоб тобі як гравцю подобалось?

– Насамперед це однакове ставлення до всіх без виключення футболістів. Де б вони не грали і скільки років у футболі б не провели. Людські відносини хороші, але щоб не переходили межу, яка встановлена професійним статусом цих людей.

– З яким настроєм хлопці йдуть на тренування в клубі? Як на каторгу чи на улюблену роботу?

– Тренування постійно змінюються, щоб було цікаво. Деякі вправи кожного разу інші, а перед тренуванням цікава розминка постійно для емоційного розвантаження і налаштування на роботу.

– Хтось з футболістів «Динамо» після тренування на зборах під керівництвом Газаєва казав, що важко, але цікаво. У вас так само?

– Так, на зборах важко будь-кому, але всі розуміють, що це потрібно.

– Які найцікавіші вправи на тренуваннях?

– Не знаю, як кому, а я люблю бити. Подобаються вправи з передачами, обведення стійок і удари по воротах.

БАГАТО ВУЖІВ

– Скільки разів набиваєш м’ячем?

– Коли був малий, то частенько з друзями встановлювали рекорди, а зараз довго набиваю. Так, що стомлююсь рахувати.

– Трюки з м’ячем а-ля Роналду чи Рональдінью тебе приваблюють?

– Над цим треба працювати дуже довго. Для мене краще «попроще».

– Думаєш, що ці штуки потрібні в грі?

– Колись і це треба. Коли команда перемагає, публіку потішити.

– Бокс полюбляєш дивитись?

– Так, особливо, коли Клички боксують.

– А самому побоксувати...

– Хіба з братом в дитинстві «мочились».

– На вулиці когось довелося «втулити»?

– Ні, більше нокаути були м’ячем після сильних ударів у голову.

– А як тобі удар від Горяїнова в матчі проти «Металіста»?

– Дуже боляче було! Я думав, що вже... Йшла подача, я вистрибував на м’яч, а тут воротар на виході – і така подача в голову бах! Я лежу. Слава Богу, що нічого серйозного.

– На гриби часто виїжджаєш?

– Колись їздив, а тепер часу не вистачає.

– Від змії втікав колись?

– В селі в мене зміїв-вужів достатньо, але втікати не доводилось.

– Який в тебе мобільний?

– В мене зараз №кіа N73, яка вже досить давно і встигла мені набриднути, але дочка міняти не дозволяє.

– В якому сенсі?

– Кидає ним далеко (сміється), так що поки не міняю – хай бавиться.

– Кажуть, що ти ще граєш й за «Прикарпаття» з Івано-Франківська...

– (сміється) Ми знайомі з моїм однофамільцем Ігорем... Але це хіба, можливо, якась далека родина.

– Ти забобонний?

– Не вірю у все це.

– Як тобі гра збірної проти Англії?

– Грали дуже здорово, особливо перший тайм, перші хвилини. Молодці, що перемогли.

– Уявляєш себе в збірній, коли дивишся футбол?

– Хочеться фати за збірну!

– Як переживаєш поразки?

– Важко. Ходжу по хаті понуривши голову. Навіть дружина звертає увагу.

– Перемоги святкуєте?

– Якщо є можливість зібратись, то кудись йдемо посидіти.

– Що це за традиція, коли після матчу з роздягальні чути «Карпати!»? Качаєте того, хто забив гол?

– Ні, після переможних матчів ми завжди в роздягальні стаємо в коло і кричимо «Карпати, вперед!».

– Тебе запрошували пограти у футзал?

– Так, коли я грав другий рік за «Чорногору» і було видно, що перспектив великих немає, мене запросили в команду футзальну «Ураган», але я вибрав великий футбол.

ПОКУРИШ НА РИБАЛЦІ

– Чому свого часу ти постригся коротко?

– Просто волосся довге набридло.

– Зараз не хочеш повторити?

– Не-а.

– Книжки читаєш?

– Ой, давно вже не читав чогось...

– Думаєш, з цим складом «Карпати» мають реально вийти в єврокубки?

– Думаю, що так, адже в останніх матчах ми показуємо непогану гру.

– Хто є найбільшим конкурентом за останнє єврокубкове місце?

– Думаю, що донецький «Металург» та київський «Арсенал».

– Чому не вдалось пройти далі в Кубку України в ювілейний рік?

– Команда дуже хотіла пройти, зустрічались з ветеранами, які нам вбили в голови це бажання, але ми самі винні, що не провели якісний матч.

– Зараз ти більше іванофранківець чи львів’янин?

– Напевно, львів’янин, бо додому рідко виходить поїхати.

– Курити пробував?

– Так, десь в класі п’ятому. Двоюрідна сестрі зловила мене та моїх братів. А коли дізнався тато, то мало не показалось. Ходили на рибалку і потягували (от чому Ігор так рибалку полюбляє – І.Ф.)

– Який фільм дивився останній?

– «Адмірал».

– На пари ходив, коли навчався?

– Коли був у Франківську, то ходив, а коли вже перейшов у «Карпати», то було важко встигати.

– Сесія дорога була?

– Старався відкупитись сувенірами.

– За кого голосувати будеш?

– Навіть про це не думав ще.

– Мер Львова Садовий сказав, що Ринат Ахметов має на меті побудувати у Львові Академію футболу. Як думаєш, для Львова це користь? А для клубу?

– Для Львова це буде плюс, а для «Карпат» мінус, бо конкуренція буде за таланти, адже клуб створив вже Академію з прекрасними умовами.

– В дитинстві таких умов не мав?

– Ага, відразу! Взимку в болоті «карячились».

– Якби ти був на моєму місці, яке б ти Худоб’яку задав запитання?

– Яка в мене улюблена команда.

– Яка?

– Лондонський «Арсенал».

– Яка мрія в Худоб’яка?

– Потрапити в єврокубки з «Карпатами», а мене щоб викликали в збірну України.