В ексклюзивному інтерв’ю він привідкрив завісу підготовки Польщі до Євро-2012, професійної кар’єри, а також особистого життя.

– Пане президенте, як би Ви охарактеризували процес підготовки Польщі до Євро-2012?

– Те, що Варшава, Гданськ, Вроцлав і Познань готуються до турніру не на словах, а на ділі, видно «неозброєним оком». Спорудження спортивних арен відбувається згідно з графіком, а у польській столиці навіть випереджає його. Активно тривають роботи з підготовки аеропортів у Вроцлаві та Гданську. Після завершення будівництва нових готелів у Польщі буде достатньо місць для прийому вболівальників. Впевнений, міста зроблять усе, аби на рівні прийняти Євро-2012.

– Іншими словами, Ви не бачите жодних проблем?

– Великих не бачу, оскільки пануюча у світі криза меншою мірою стосується польської економіки. Наразі Польща має позитивну динаміку росту ВВП. Це сприяє тому, що міста не мають проблем із коштами на реалізацію програм підготовки до чемпіонату. Сподіваюся, що якихось значних «спотикань» на шляху до Євро-2012 у чотирьох польських міст не буде.

– Чи виділив президент УЄФА Мішель Платіні під час нещодавнього відвідання Польщі якесь місто у кращий бік?

– Ні, всі міста показали себе максимально позитивно. Зрештою, ми мали непросту ситуацію: шість польських міст-кандидатів до Євро-2012 (разом із резервними Краковом та Хожувом) відповідали визначеним критеріям УЄФА. Не приховую, що найкращим із них був Краків, однак він не мав підписаної з УЄФА угоди. Коли б якесь місто з основної четвірки мало проблеми з підготовкою, то, напевно, Краків сьогодні був би серед організаторів турніру. Оскільки усі міста увійшли у визначений УЄФА рейтинг, то не було підстав, щоб якесь з них випало з визначеного переліку.

– Дехто у Польщі вважає, що Краків та Хожув не повинні припиняти підготовку до Євро-2012...?

– Існує джентльменська угода між мною та президентом Федерації футболу України Григорієм Суркісом, згідно з якою ми разом боремося за формат проведення чемпіонату 4:4. Думаю, що Україна впорається і три міста (Львів, Харків, Донецьк) приєднаються до Києва. Знаю, що у них відбувається значний поступ. Активною підготовкою Харків замінив Дніпропетровськ, який мав угоду з УЄФА. Незабаром у Донецьку здадуть в експлуатацію новий стадіон, що також є позитивним фактором. Я вболіваю за своїх друзів з України, щоб ваші міста впоралися із завданнями і турнір відбувався у чотирьох українських та чотирьох польських містах. Однак, ані я, ані пан Суркіс не маємо жодного впливу на остаточне рішення УЄФА з цього приводу. Звичайно, існують різного роду плітки, і в Польщі деякі безвідповідальні люди говорять про Краків та Хожув як можливих організаторів Євро-2012. Я думаю, що перелік польських міст уже закритий, тому не спекулюватиму на цю тему. Рішення прийматиметься у грудні і переконаний, що всі українські міста-кандидати прийматимуть матчі чемпіонату.

– Нещодавно в Донецьку завершився молодіжний чемпіонат Європи з футболу. Як Ви оцінюєте рівень його організації та чи сприятиме це підвищенню позитивного іміджу України як надійного і передбачуваного партнера у підготовці до ЧЄ-2012?

– Проведення фінальної частини молодіжного чемпіонату Європи (U19) і Євро-2012 – це дві цілком різні за масштабами події. Вимоги, що їх висуває УЄФА до майбутнього турніру, є незрівнянно вищими, оскільки за подіями чемпіонату 2012 року спостерігатиме весь світ. Під час чемпіонату відбуватиметься популяризація міст-учасників Євро-2012, реалізовуватимуться значні бізнес-проекти, що принесе чималі дивіденди УЄФА, Польщі, Україні та, звичайно, федераціям футболу обох країн. Але попри те, хочу відзначити, що проведення молодіжного чемпіонату Європи у Донецьку дійсно сприяє формуванню позитивного іміджу України та її надійності у контексті підготовки до Євро-2012.

– Останнім часом у польських ЗМІ з’являється інформація про те, що від проведення Євро-2012 значні фінансові прибутки отримає лише УЄФА, а Польща й Україна не матимуть фінансових дивідендів. Яка Ваша думка з цього приводу?

– Євро-2012 – це велика і водночас найдешевша реклама наших країн у світі. Крім того, в результаті підготовки до чемпіонату в Україні та Польщі будуть збудовані нові аеропорти, стадіони, створена транспортна інфраструктура, це все залишиться після турніру і служитиме нашим народам у найближчі 40-50 років. Тут не йдеться лише про гроші. Потрібно зробити все, щоб сотні тисяч уболівальників, які приїдуть на футбольні баталії в Україну та Польщу, повернулися сюди і після чемпіонату, розповіли своїм знайомим і близьким про те, що варто відвідати наші країни, оскільки вони мають багату культуру, давню історію, безліч чудових місць для відпочинку. Інвестиції в Євро-2012 – це внесок у майбутнє, це величезна популяризація країни. Те, що сьогодні багато країн виборюють право приймати у себе чемпіонат, є цьому додатковим свідченням.

– У лютому 2010 року у Варшаві відбудеться жеребкування відбіркових груп до Євро-2012. Як правило, до участі в цьому заході залучаються відомі «зірки» спорту, політики тощо. Хто, крім лідера «Солідарності» Лєха Валенси, може потрапити до цього переліку?

– На сьогодні ми з українською стороною ще не вирішили, кого запрошувати, але в наших країнах є широка плеяда відомих постатей. Пригадайте, коли ми боролися за отримання права проводити Євро-2012, значною у цьому була і роль наших відомих у світі спортсменів. Зокрема, у Кардіфі (Уельс, де обрано Україну та Польщу як господарів ЧЄ-2012) був присутній українець Віталій Кличко. Тому, думаю, не матимемо проблем у виборі учасників на проведення жеребкування відбіркового турніру. Можу підтвердити, що має бути Лєх Валенса, який, до речі, є великим прихильником проведення Євро-2012 в Україні та Польщі. Під час нещодавнього відвідання Гданська Мішель Платіні особисто запросив колишнього польського президента взяти участь в урочистій події.

– Як триває співпраця між федераціями футболу України та Польщі у питанні підготовки до Євро-2012?

– Мій заступник, директор турніру «Євро-2012 Польща» Адам Олькович постійно перебуває у безпосередньому контакті зі своїм українським колегою Маркіяном Лубківським. Однак, якщо у цьому є необхідність, ми завжди можемо поговорити по «гарячій лінії» з президентом ФФУ Григорієм Суркісом. Кожна з країн має свої завдання у підготовці до турніру, але маємо і спільні, зокрема щодо прикордонних переходів під час проведення Євро-2012. Не уявляю собі ситуації, щоб під час турніру хтось міг простояти 16 годин на польсько-українському кордоні. Розв’язання цієї проблеми є важливим елементом успішності чемпіонату, і має відбутися до його початку.

– На Євро-2012 національні збірні України та Польщі потраплять автоматично, а от щоб взяти участь у чемпіонаті світу 2010 року в ПАР, обом командам ще потрібно попрацювати. Як Ви оцінюєте шанси польської команди потрапити на Мундіаль до Африки?

– На сьогодні шанси збірної Польщі оцінюю як 50:50. Для того, щоб вони стали реальними, маємо виграти два наступні матчі: вдома з Північною Ірландією та на виїзді зі Словенією. Пізніше маємо матч у Празі проти збірної Чехії та поєдинок зі словаками вдома, але для виходу з групи нам обов’язково потрібно перемогти у перших двох. На сьогодні найкращі шанси має команда Словаччини, а поляки нарівні з чехами та словенцями зберігають хороші шанси посісти друге місце в групі. Сьогодні в Європі немає слабких команд, з усіма потрібно грати з повною самовіддачею.

– Нещодавно футбольна збірна Польщі перебувала на зборах у ПАР. Як Ви оцінюєте підготовку цієї африканської країни до проведення Чемпіонату світу з футболу 2010 року?

– У країні будується багато нових стадіонів, створюється інфраструктура. Думаю, найбільшою проблемою у них буде гарантування безпеки вболівальників. Але сподіваюся, що місцева влада впорається з цим.

– Як Ви прокоментуєте проведення антикорупційного розслідування навколо польського футболу? Чи цей процес буде тривалим?

– Антикорупційне розслідування стосується 2003-2004 років, і не розповсюджуватиметься на подальші роки. У цій справі затримано вже понад 200 осіб, причому провина більшої половини з них документально не підтверджена і ґрунтується лише на усних звинуваченнях. Така кількість осіб не видаватиметься надзвичайно великою, якщо брати до уваги, що «футбольна сім’я» у Польщі нараховує близько 800 тис. чоловік. Для прикладу можу навести факт, що впродовж минулого року близько 2,5 тис. польських поліцейських звільнено з роботи за хабарі, однак ніхто не робить з цього проблему.

– Гжегож Лято є одним з найбільш відомих футболістів нинішньої епохи. Пригадайте, будь ласка, найбільш пам’ятний матч у Вашій багатій на видатні події футбольній кар’єрі?

– Для мене важливими є, наприклад, усі матчі чемпіонатів світу, зокрема 1974 року у ФРН. Одним із поєдинків, який я часто пригадую, є матч Англія-Польща на Лондонському «Уемблі» 1973 року, де ми зіграли внічию 1:1. Він був своєрідною брамою, яка відкрила перед поляками футбольні арени світу. Без цієї «переможної» нічиєї у Лондоні невідомо чи відбулися б такі відомі майстри шкіряного м’яча, як Гжегож Лято, Роберт Гадоха, Анджей Шармах, Казімєж Дейна, Збігнєв Бонєк. Це був час, коли польський футбол фактично увірвався на стадіони світу. У 1974 році ми здобули третє місце на Мундіалі, а я офіційно став кращим бомбардиром турніру з сімома забитими м’ячами.

– А пригадайте, будь ласка, найпам’ятніший гол у своїй футбольній кар’єрі?

– Кожний гол давав внутрішнє задоволення. У біло-червоних барвах збірної Польщі я зіграв 100 матчів і забив 45 м’ячів, і майже у кожному другому поєдинку я забивав. На сьогодні важко повторити це досягнення.

– Ви майже десять років проживали і грали за кордоном, зокрема у Північній Америці. Чи не було у Вас спокуси залишитися там?

– Скажу так: якщо б не було демократичних перетворень у Польщі 1989 року, я не повернувся б до країни. Звісно, я міг залишитися у Канаді, маю також і громадянство цієї країни (польське законодавство дозволяє мати подвійне громадянство). У комуністичні часи були проблеми з продовженням терміну дії закордонного паспорта, тому я пішов на цей крок. Зрештою всі члени моєї сім’ї мають подвійне громадянство.

– Ви згадали про свою сім’ю. А чим займаються діти, чи не пішли слідами батька?

– У мене двоє дітей – син та донька. Син закінчив університет у Торонто, зараз проживає та працює у Варшаві. Донька має економічну освіту і проживає у Кракові.

– А ким є Гжегож Лято поза футбольним життям, чи маєте хобі?

– Маю кілька хобі, але за браком часу не часто приділяю їм увагу. Люблю кататися на лижах, грати у великий теніс, але насамперед, – рибалити.

– У своєму житті Ви були футболістом, тренером, політиком, сьогодні – президент польської федерації футболу. Яка з цих професій видалася Вам найвідповідальнішою?

– Озираючись на своє життя, хочу сказати, що я нічого не прагнув би змінити в ньому. Я завжди дотримувався принципу: якщо людина не працює над собою постійно – вона деградує. Тому я ціле життя навчаюсь чомусь новому.

Думаю, що найлегше було бути футболістом, оскільки на полі ти сам вирішуєш і сам відповідаєш за це. Пізніше я був на більш відповідальних посадах, де часто потрібно було приймати непрості рішення. Кожна з моїх професій мала свої позитивні та негативні сторони. Однак, що б я не робив, у житті я максималіст і завжди прагну лише до перемоги.

– Кілька років тому Ви написали автобіографічну книгу «Лято», яка розповідає про футбольний період Вашого життя. Чи не маєте наміру написати нові спогади про своє життя поза зеленим газоном?

– Така книга вже написана, точніше існуюче видання розширено за рахунок розповіді про роки моєї тренерської роботи, десь до 1999 року. Там немає періоду мого перебування у політиці (Г.Лято був сенатором від партії «Союз демократичної лівиці» у 2001-2005 роках) і нинішнього часу. Можливо, у майбутньому я допишу кілька коротких речень про цей період свого життя.