ЗАВДЯЧУЮЧИ КВАРЦЯНОМУ, ОПИНИВСЯ В УКРАЇНІ

– Папо, як ти опинився в Україні?

– Через болгарського футбольного агента, який мав хороші контакти з тренером луцької «Волині» Віталієм Кварцяним. Коли їхав до Луцька, не мав жодної уяви про вашу країну, але я хотів грати на вищому рівні, ніж в моїй країні.

– І не пошкодував, що обрав Україну?

– У певній мірі не шкодую. Хоча спочатку, звичайно, було важко звикнути, але день за днем облаштовувався.

– Мову довго довелося вивчати?

– Намагався ловити кожне слово, щоб розуміти, що хоче тренер. І, звичайно, намагався вчити, щоб легше було в побуті. Тепер не маю жодних проблем і радий, що до французької та англійської мов уже додав російську і навіть трішки української (Сміється).

– Яким для тебе був період у «Волині». Адже не секрет, що у Віталія Кварцяного характер не мед, і в стосунках з футболістами трапляються різні ситуації.

– Справді, було всяке. Спочатку важко було звикнути до його тренувань, де були великі фізичні навантаження. Та до тренувань звик і це пішло мені допомогло у майбутньому.

– Свого часу Віталій Кварцяний навіть говорив, що «Волинь» буде грати в єврокубках. В команді у це вірили?

– Був період, коли ми, дійсно, грали добре і мали шанс. Та фінансове становище клубу було не стабільним і керівництву доводилось продавати футболістів у різні клуби.

З «МЕТАЛІСТОМ» УЖЕ ДОСЯГНУВ ПЕВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

– З яким настроєм ти їхав до Харкова з Луцька?

– Кожний новий крок примушує задумуватися, чи вірно робиш вибір. Мене запевняли, що я їду в хорошу команду з досвідченим тренером. Спочатку була оренда, а потім і повноцінний контракт.

– Тепер не шкодуєш про такий вибір?

– Звичайно, що не шкодую. Судіть самі – команда постійно веде боротьбу за медалі чемпіонату, бореться за Кубок країни, успішно грає в Кубку УЄФА. Що ще треба?

– У цьогорічному розиграші Кубка УЄФА команда пройшла нелегкий шлях. У чому такий успіх?

– У командних діях. Загалом у нас дружна команда, можна сказати, що ми як одна сім’я. Тому і результат на лице.

– Який з матчів проти європейських грандів був найважчим?

– Та усі. «Бешикташ», «Галатасарай», «Олімпіакос», «Бенфіка», «Сампдорія» добре укомплектовані команди і грати з ними було цікаво. Ми чітко намагалися виконувати завдання на гру і маємо такий результат. Хоча перемоги над цими клубами нам давалися дуже важко.

ГРА ІЗ «ЛЬВОВОМ» – ЦЕ БУЛО ПОСМІХОВИСЬКО

– Папа, нещодавню гру з ФК «Львів» тобі довелося пропустити через об’єктивну причину. Твоє враження від матчу?

– Від таких ігор лише негативне враження. Так, футбол – гра за будь-якої погоди, але не на такому газоні. Нас запевняли, що поле буде в хорошому стані. А що ми побачили насправді? Тому оцінити гру доволі важко. Для «Львова» нічия – це був позитивний результат, а для нас – втратою очок.

– Важко було спостерігати збоку...

– Краще б я був на полі.

– Суперники забили гол головою. Можливо, твоя присутність на полі допомогла б команді?

– Мабуть, не варто про це говорити, бо мене не було на полі.

– Під час матчу ти був на трибуні?

– Ні. Два тайми простояв у тунелі, через який футболісти виходять на поле.

– Останнім часом з’явилася інформація, що тобою нібито цікавляться клуби Англії, Німеччини, Іспанії. Чи отримував ти запрошення про зміну команди?

– Я читав і чув, що нібито є пропозиції. Але скажу відверто – до мене ніхто не звертався.

– Та все ж. Який чемпіонат тобі до вподоби?

– Англійський. Не проти пограти в Іспанії.

– А в якому клубі хотів би опинитися?

– В будь-якому клубі англійської прем’єр-ліги.

– Як проводиш вільний час?

– Дивлюсь дома телевізор. Якщо є футбол, то можу цілий день сидіти і дивитись. Інколи беру автомобіль і їду до міста, щоб трохи прогулятись. Зараз дружина разом з маленьким Мухамедом перебуває в Сенегалі, тому дуже за ними скучаю. І сподіваюсь, що незабаром керівництво клубу дасть змогу мені на кілька днів поїхати додому і вперше побачити сина, який народився напередодні нашого матчу із «Сампдорією» в Генуї.