Бріфу – 33 роки, родом він з Рівного і має юридичну освіту. До того як стати CEO близько року обіймав посаду віцепрезидента киян. А загалом працює у клубі понад 10 років. Свою кар’єру в «Динамо» почав як юрист, а згодом очолив юридичну службу.

Про зустріч ми домовилися ще у 2024 році – тоді Бріф пообіцяв, що перше інтерв’ю дасть «Трибуні». І дотримав свого слова. Ірина Козюпа поговорила з гендиром «Динамо» після матчу киян з «Олександрією». За дві години розмови ви дізнаєтесь про:

– бюджет «Динамо» та витрати клубу;

– деталі трансферу Бленуце, Ваната і чому не відпустили Бражка;

– реакцію на те саме інтерв’ю Артема Кравця;

– як працювати з Ігорем Суркісом;

– чому приєдналися до «УПЛ ТБ» на своїх умовах та багато іншого.

«СКІЛЬКИ РОКІВ НАМ КАЗАЛИ ПРО НАШУ КІЛЬКІСТЬ ВІЦЕПРЕЗИДЕНТІВ? ЗАРАЗ ЇХ У НАС НЕМАЄ»

Зустрічаємось на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського в офісі клубу. Кабінет Дмитра Бріфа знаходиться на третьому поверсі. Ми давно підписані одне на одного у соцмережах, але це перша особиста зустріч. Пан Дмитро пропонує каву. «Будете американо?» – чути з приймальні голос гендиректора і звук кавомашини.

На моніторі комп’ютера гендиректора «Динамо» відкритий офіційний сайт «Динамо». Я трохи розчарована – хотіла бачити там головну сторінку «Трибуни». «Вона є у закладках», – Дмитро відкриває наш сайт, де в топі висить текст про Джастіна Бібера та ще 5 найзірковіших футбольних глорів.

– Пане Дмитре, ви генеральний директор «Динамо», але зовсім не медійна людина. Ви ще жодного разу навіть у скандал не потрапили.
– Так це ж добре, – сміється Бріф. – Я не належу до медійних людей. Мабуть, це тому, що більше зосереджений на внутрішній роботі, ніж на якихось медіаісторіях і так далі.

– Розкажіть більше про себе. Як ви потрапили у футбол і в «Динамо»?
– Дуже просто – через юриспруденцію. Це моя профільна освіта. Я навчався в університеті Шевченка. Десь з другого курсу почав працювати помічником адвоката, яка спеціалізується на спортивному праві. І так протягом університетського життя траплялося, що частина справ була пов’язана з «Динамо».

В межах однієї зі справ клуб зрозумів, що їм треба посилювати внутрішню юридичну складову. У 2014 році я закінчив магістратуру, і керівництво «Динамо» запросило мене працювати. За 8-9 років ми поступово розвивались і дійшли до того рівня, що практично повністю відмовились від аутсорсингових юридичних послуг. Більшу частину справ ми закривали самостійно клубом.

А у 2023 році мені запропонували посаду віцепрезидента, на якій я вже займався трохи більшим колом справ. Не тільки юридичними. І паралельно я вступив ще в Київську школу економіки MBA. Зрозуміло, що будь-яка робота має мати під собою не тільки досвід, а і ґрунтовні знання. Десь місяця два тому у нас вже був випуск – і я отримав диплом MBA.

За ці два роки ми глибоко вивчали стратегічне управління, фінанси, маркетинг і так далі. Там з’явилась купа ідей, які можна імплементувати у нас в клубі.

– В «Динамо» змінилась структура управління, а ви стали генеральним директором, чого раніше не було у клубі. Як зараз все працює?
– Посада генерального директора формально у нас була – її обіймав Резо Чохонелідзе. Але у той момент вона не сприймалась як управлінська. Я б сказав, що ця посада була більш представницька. Тобто в нього були представницькі функції. Він працював з командою, підтримував футболістів і так далі.

Ми разом з акціонерами вирішили, що нам треба рухатися в бізнесову структуру управління з більш чіткими напрямками. Скільки років нам казали про нашу кількість віцепрезидентів? Зараз їх у нас немає.

У нас зараз є президент, як найбільший акціонер клубу. Є посада генерального директора, який здійснює оперативне управління. Всі інші ланки у нас структуровані, як директори департаментів. Кожен має чітко окреслене функціональне коло їхніх завдань. Відповідно, ми розуміємо, з кого вимагати результат і питати за результат.

– Які завдання стоять перед вами, як генеральним директором?
– Основна мета, яку акціонери ставлять переді мною – це оптимізація наших затрат, скорочення некритичних витрат і побудова прозорої фінансової системи в клубі. Ми приходимо до того, що все одно довіра будується на прозорості і розумінні, що все працює в інтересах клубу. Тому це основне.

Зрозуміло, що ми говоримо про вибудовування сучасних ефективних бізнес-процесів. Переведення роботи структур клубу із традиційної моделі на більш гнучку та стійку, з чіткими цілями, KPI та прозорістю. Один з кроків – це якраз зміна структури. Іншим блоком ми можемо говорити про комерціалізацію бренду «Динамо». Ми постійно працюємо, аби він базувався не тільки на історичних досягненнях, а й на сьогоденні.

Наразі «Динамо» все ще є найсильнішим і найпривабливішим брендом в українському футболі. Так само з точки зору вболівальницьких охоплень, які ми аналізуємо. Але ми розуміємо, що для того, щоб підтримувати силу бренду, потрібна систематична робота в напрямку бренд-менеджменту. Це один, напевно, з найбільш ключових напрямків, над якими ми працюємо – посилення саме маркетингу.

Ми розуміємо, що маркетинг – це не тільки красива картинка чи афіша. Це величезна робота з даними. Наші підрозділи займаються збиранням даних, які пов’язані з вболівальниками, з продажами, з роботою з партнерами. Це все дані, які ми зараз систематизуємо і плануємо працювати в цьому напрямку.

Зараз розробляємо маркетингову стратегію, яка буде частиною нашої великої бренд-стратегії клубу. Бо є речі, які наче всім і зрозумілі, але систематизація цих речей дає розуміння, куди нам рухатись. Зрозуміло, що це не робиться за день, тиждень, місяць, рік. Розробити, можливо, за рік можна, але впровадження займає час, тому є над чим працювати.

– Генеральний директор «Карпат» Андрій Русол в інтерв’ю «Трибуні» говорив про план розвитку на 3 роки. Скільки у вас часу на реалізацію ваших завдань?
– Давайте я буду вам пропонувати зустрітися через рік. І подивимось, що у нас вийде. Якщо не вийде, то ми прямо скажемо, що те і те у нас не вийшло.

«ЗА ОСТАННІ ДЕКІЛЬКА РОКІВ КЛУБ ПРОІНВЕСТУВАВ В ІНФРАСТРУКТУРУ ТРЬОХ СВОЇХ ОБ’ЄКТІВ БЛИЗЬКО 200 МЛН ГРН»

– Як війна впливає на функціонування «Динамо»?
– Ви брали інтерв’ю в багатьох людей футболу. Думаю, що у всіх ситуація насправді плюс-мінус однакова. Ми розуміємо, що війна дуже суттєво зачепила футбол, будь-який спорт і бізнес в країні в цілому.

Щодо футболу, то ми розуміємо, що в нас є обмеження відвідуваності. Переїзди на нейтральні поля в рамках єврокубків – фактично всі ігри в нас виїзні. Навіть виїзні матчі до повномасштабної війни були легші, ніж зараз домашні. Тому що тоді ти сів на літак в Києві, перелетів дві-три години, і ти вже на місці. Зараз дорога починається з 10-12 годин у потягу, далі автобус, літак, якщо це виїзний матч, чи Люблін, якщо домашній. Все одно це важко і це додаткові витрати.

І при всьому цьому у нас падають доходи від комерції, бізнес не працює чи не працює так, як би хотілося. Але найголовніше – ми зберегли команду, академію і структуру клубу. У нас вся структура «Динамо» залишилась в Україні. Всі працівники і всі підрозділи у нас працюють звідси. Тому простіше в цьому плані. Знаю, що в деяких клубах частина людей працює з Європи, а частина в Україні. Напевно, це теж додаткові виклики для них. А нам вдалось це зберегти тут.

З іншого боку, вважаю, що цей період – прекрасна можливість для змін і для запровадження нових продуктів. Ми можемо тестувати наші гіпотези щодо вболівальників, щодо їх відвідуваності і так далі. І робити адекватні висновки, які після закінчення повномасштабної війни, коли нам дозволять повне відвідування стадіону, вже бути готовими до впровадження всіх наших продуктів і сервісів.

– Розумію, що може не назвете точну суму, але який зараз бюджет клубу?
– Та чому ні? Раз ми вже про це говоримо і ви так довго чекали на це інтерв’ю. Дивіться, у нас загалом все прозоро. Ми ж регулярно подаємо звітність. У нас вже 2024 рік повністю закритий фінансово. Ми потім дамо вам конкретні цифри.

За минулий рік клуб поніс витрат на 1,6 млрд грн, що відповідає 36,5 млн євро. З цієї суми тільки податків, пов’язаних із виплатою зарплати, було сплачено на загальну суму 212 млн грн. (4,86 млн євро) та 17 млн грн (390 тисяч євро) інших податків, з яких більша частина – податки на землю. У нас три об’єкти на великих земельних ділянках.

А також 32,6 млн грн (761 тисяча євро) комунальних платежів – газ, електрика, вода. Та практично 155 млн грн (3,53 млн євро) витрат на участь команд у змаганнях та тренувальних зборах. Це виїзди, заявкові збори, оплата арбітражу, оренда стадіонів, перельоти команди. Тобто це колосальні витрати.

При цьому сума витрат за 8 місяців 2025 року в нас вже перевищує 1 млрд гривень (22,3 млн євро), з яких тільки податків на 191 млн грн (4,15 млн євро) та понад 50 млн грн (1,1 млн євро) комунальних платежів.

Тобто бюджет клубу складає в середньому 35-40 млн євро на рік. Це не враховуючи можливих витрат на трансфери та суттєву модернізацію інфраструктури. Якщо у вас є час, то можемо детальніше про все це поговорити.

– Звісно, у нас немає жодних обмежень по часу.
– Як я вже сказав, у нас є три об’єкти – стадіон «Динамо» Лобановського, дитячо-юнацька школа на Нивках і база в Конча-Заспі. Якщо так прикинути, то у нас в клубі є перша команда, U-19 і академічні групи, які проживають на Нивках. Це трохи більше, як 200 гравців. І плюс до них ще доакадемічні групи – це діти з 6 до 12 років, які теж проходять підготовку у школі.

Знаєте, скільки людей потрібно для того, щоб забезпечити ефективну роботу клубу?

– Ні, але думаю, що багато.
– Близько 500, з яких 100 осіб – це власне тренерський та адміністративний персонал команд: тренери, адміністратори, масажисти, лікарі, реабілітологи, аналітики, селекціонери. І 400 людей – це адміністративно-технічний нефутбольний персонал: від бухгалтерів, фінансистів, юристів, операційних менеджерів до сантехніків, електриків, служби обслуговування полів, водіїв, прибиральниць і так далі.

Тільки на догляді за полями залучено 30 чи 32 людини. У нас є стадіон, вісім полів на базі, три поля на Нивках – за цим всім треба доглядати. Відповідно, це колосальний штат.

Коли я прийшов на посаду генерального директора, то ми говорили з акціонерами, що є ймовірність, що в нас роздутий штат. На перший погляд, воно так виглядає, але ми реально в перші місяці провели внутрішній аудит. Зустрілися абсолютно з кожним підрозділом і поговорили. І з’ясувалось, що основна проблема – в нас не вистачає людей. Насправді всі працюють на межі.

Але ми розуміємо, що поки війна, то розширювати штат ми не будемо. Ми говоримо з людьми, систематично проводимо процес перегляду заробітних плат, щоб люди продовжували працювати. Хоча ми розуміємо, що в непростих умовах.

Також досліджував питання нашої бази. Десь на межі 80-х і 90-х років перший секретар ЦК КПУ Щербицький доручав тодішньому меру Києва побудувати 10 футбольних полів для «Динамо». Він був великим шанувальником футболу. Але, попри це доручення, нічого побудовано не було.

У 1993 році відбулася зміна керівництва клубу. Тоді на базі фактично було всього два поля і одна старенька будівля, яку побудували на початку 60-х. Зараз там живе U-19. Свого часу в ній мешкали такі зірки, як Блохін, Бєланов, Шевченко і сам Лобановський. Але ця будівля була в такому стані, що на неї було важко дивитися.

Коли Валерій Васильович Лобановський погодився повернутись в Україну в 1996 році і очолити «Динамо», то почалось будівництво нової бази, в якій зараз живе перша команда. Будівництво закінчили у 1998 році. Одночасно з цим акціонери клубу почали викуповувати нерухомість вздовж столичного шосе. Ці будівлі зносили і будували поля. Так з’явилися наші 5 полів вздовж траси. Залишились лише пожежна частина, поліклініка і пошта, а всю іншу територію займають поля.

У 2004 році здали в експлуатацію перший в Україні сучасний критий футбольний манеж. Навіть зараз таких в Україні лише два. Другий побудували у Дніпрі за нашою технічною документацією, яку ми надали безкоштовно.

Наш манеж функціонує цілий рік. Як не прийдеш, там завжди хтось тренується. Коли на вулиці навіть -25 градусів морозу, то в манежі температура підтримується на рівні +16-18 градусів. Це дає змогу навіть найменшим дітям проводити свої тренування без ризику для здоров’я.

Ви були у нас на базі?

– Дуже багато разів. Раніше без мене там не проходила жодна пресконференція.
– Коли були там востаннє?

– Ще до початку повномасштабного вторгнення.
– Ви пропустили найцікавіше. Можемо зробити вам екскурсію по всіх наших об’єктах. В нас є на що подивитися. Основна база – це понад 10 тисяч квадратних метрів. У нас там медичний і реабілітаційний блоки, повноцінна SPA-зона з басейном та саунами, два ресторани, два спортзали та інше. Навіть до реконструкції наша база оцінювалася, як готельний комплекс 4+.

У 2022 році почали комплексний капітальний ремонт, постійно щось вдосконалюємо. Ми замінюємо всі інженерні мережі, сантехніку, каналізацію, підлогу та інше. Робимо комплексні ремонти у номерах. Процес оновлення та покращення бази не зупиняється взагалі. Ми налагодили процеси, як це робити, навіть коли команда на базі, без жодної шкоди ні для тренувального процесу, ні для проживання та реабілітації. Це колосальна робота і величезні інвестиції.

У 2023 році здали нову будівлю тренажерного залу – це величезна унікальна споруда. Наскільки я знаю, то в Україні немає жодного футбольного клубу, в якого є такий масштабний тренажерний зал з такою технікою, як у нас.

Ми постійно інвестуємо в тренувальні поля. Наразі у нас вже є 5 високоякісних гібридних футбольних полів нідерландського виробництва, які потребують систематичної реновації не рідше, ніж раз на два роки. Ми хочемо, що наші команди тренувались на якісних полях і щоб було менше дискомфорту при переході умовно з U-19 в першу команду і з тренувального поля на газон стадіону.

Також в центрі міста були повністю реконструйовані тенісні корти, які взимку накриваються куполом. Це дає можливість використовувати корти протягом всього року. На це будівництво було витрачено близько 25 млн грн. Це один з таких моментів нашої диверсифікації доходів. А також розвиток спорту і здоров’я населення.

Я все це деталізую, аби пояснити, що в сучасних умовах утримання професійного футбольного клубу – це колосальні витрати. Клуб – це не тільки доходи, про які всі говорять в медіа. За останні декілька років клуб проінвестував в інфраструктуру трьох своїх об’єктів близько 200 млн грн.

Зараз є такий гарний термін – меценати. Власники клубів вкладають кошти тільки тому, що вони люблять футбол. І це відбувається в той час, коли основний бізнес у всіх просідає чи вже давно просів і не приносить тих прибутків, які могли бути раніше – до війни та в доковідні часи.

«МИ ВІДДАЄМО ТЕЛЕПРАВА НА ВСІ МОЖЛИВІ ПЛАТФОРМИ»

– «Динамо» приєдналося до єдиного телепулу і в УПЛ відзначали, зокрема, вашу роль в цьому рішенні. Але клуб все одно зробив це на своїх умовах. Поясніть свою позицію.
– Питання ж не в тому, щоб просто погодитись на щось чи не погодитись. Будь-якому прийняттю рішень передують аналітика потреб у цьому. Ми розуміємо, що власниками прав на телетрансляції є саме клуби. Відповідно, кожен клуб має самостійно визначитися, чи цікаво йому входити в цей телепул чи не цікаво. Ця тема почала підійматися вже під час повномасштабної війни, якщо говорити реалістично.

Але на той момент у нас було своє стратегічне бачення, яке почалось тоді і не закінчується зараз. До завершення повномасштабної війни у нас ключова позиція – ми не хочемо обмежувати доступ до трансляцій. В основі «УПЛ ТБ» лежить ідея, що трансляція закривається на певних каналах, які фінансують цей телепул. Ми були до цього не готові і не готові зараз. І тут питання не в грошах.

Наскільки пам’ятаю, до війни ми отримували шалені кошти від телеправ. Зараз цього немає. «Плюси» нам нічого не платять за телеправа. Ми віддаємо телеправа на всі можливі платформи. Транслюємо матчі на своєму YouTube-каналі, на «2+2», на FootballHub і «Динамо ТБ». І коли ми говорили з УПЛ, то знайшли компроміс: «Окей, ми не проти дати наш сигнал ще на «УПЛ ТБ». Транслюйте».

Ні з фінансової, ні з моральної точки зору ми не хочемо комерціалізовувати ці трансляції, обмежуючи доступ до них. Але якщо комусь комфортніше дивитися «Динамо» на «УПЛ ТБ», то ми пішли на цей крок і приєдналися до телепулу. Зараз ми дивимось аналітику переглядів. Попри те, що ми транслюємося на численній кількості платформ, навіть в межах «УПЛ ТБ» наші рейтинги найвищі серед клубів. І ми розуміємо, що рухаємося у правильному напрямку.

Ми розуміємо, що закінчиться війна, і нам є, що комерціалізувати. Нам є, як заробляти на цих трансляціях. І тут же буде питання, чи готові ми будемо увійти в телепул повноцінно. Але ми переглянемо це рішення після завершення війни.

Завершиться війна, ми сядемо і подивимося пропозиції, які будуть в «УПЛ ТБ». Подивимося, які будуть варіанти розподілу прибутку з того ж таки «УПЛ ТБ». Під час війни ми це питання абсолютно не підіймаємо. Зараз там все порівну. Але після завершення війни ми обов’язково будемо говорити про те, що не може бути однаковий розподіл доходів від прав між клубами, в яких перегляди відрізняються в десятки разів. Це як мінімум неправильно.

Тому будемо дивитися, але зараз ми знайшли компроміс і прекрасно з ними співпрацюємо. Нам подобається їхня робота, їм подобається наш продукт і ті перегляди, які ми їм надаємо.

– Євген Дикий в інтерв’ю «Трибуні» зазначив, що проєкт «УПЛ ТБ» прибутковий, але поки немає даних, скільки клуби отримали за телеправа.
– Профіт у нас не фінансовий, а виключно в плані лояльності до користувачів і до наших вболівальників. Якщо комусь комфортніше дивитися наші матчі на «УПЛ ТБ», будь ласка, дивіться. От чисто так.

З точки зору прибутковості я не буду оголошувати ці цифри, тому що це цифри «УПЛ ТБ». Вони просили не оголошувати їх. Думаю, що краще звернутися до них. Коли вони будуть готові їх озвучити, нехай оголосять. Тим паче, що «УПЛ ТБ» працює за принципом колективності, де кожен клуб має своє право голосу. Якщо буде прийняте спільне рішення показати ці цифри, я переконаний, що їх покажуть.

«СЕЛЕКЦІЙНИЙ ВІДДІЛ ПЕРЕБУВАЄ В ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ»

– Можете детальніше розповісти про роботу селекційного відділу «Динамо» – хто там працює і як відбувається скаутинг гравців?
– Дивіться, селекційний відділ перебуває в процесі реформування. Зараз цей процес ще триває, тому до його остаточного завершення я б не називав прізвища. Скажу лише, що там працює достатня кількість фахівців – як колишніх футболістів, так і працівників, які спеціалізуються на Data-скаутингу.

У нас збільшується кількість людей, і ми продовжуємо їх набирати. От буквально минулого тижня взяли ще одного чисто Data-аналітика. Ми розширюємо базу програм IT-рішень для пошуку гравців, змінюємо підходи в цьому напрямку.

Саме завдяки цим змінам нам вдалося ідентифікувати цілу низку гравців, яких ми підписали в кінці трансферного вікна.

– Чи не є ці трансфери запізнілими?
– Якщо ми говоримо про кваліфікацію єврокубків у цьому сезоні, то, можливо, таймінг був не на нашому боці. Але якщо брати до уваги стратегічні плани клубу та більш довгу дистанцію, то ці трансфери мають дати позитивний ефект.

У деяких питаннях селекції та переговорів це літо стало для нас експериментальним. Але у підсумку команда отримала гравців, які мають підсилити конкуренцію та зробити «Динамо» сильнішим у найближчій перспективі.

– Як приймаються рішення про придбання гравців і хто веде переговори?
– Якщо футболіст цікавий головному тренеру і тренерському штабу, вони підтримують цю кандидатуру, то безумовно остаточне рішення приймає президент клубу. Щодо перемовин, то зазвичай їх веду я, мій заступник Анатолій Волк, якщо це стосується міжнародних трансферів, а в українських трансферах більше залучений Сергій Мохник.

За необхідності президент клубу теж включається безпосередньо в ці перемовини. У нього шалений досвід у переговорах і він в них дуже успішний.

– То, може, розкажете трохи більше деталей про трансфер Владислава Ваната в «Жирону»?
– Насправді кожен перехід – важкий. Практично ніколи не буває простих перемовин. Цей трансфер теж не був дуже простим. Ми отримували від «Жирони» різні пропозиції з формування загальної суми трансферної компенсації з різними варіантами умовних платежів від перепродажу.

Було багато варіантів. Іспанці хотіли зменшити суму трансферної компенсації за рахунок цих комбінацій від можливого перепродажу і так далі. Але сфокусувались на конкретній сумі і погодили її.

Нам вдалося знайти той компроміс, який влаштував «Динамо», «Жирону» і Ваната. Так, було багато телефонних дзвінків, обговорень, імейлів. Факс зараз не використовують, до речі. Не знаю, чи хотіли спитати про це, але факс не відправляли.

– Я дивлюся, що у вас в кабінеті наче немає факсу.
– Немає, не заносили.

– Чому Володимира Бражка не відпустили?
– Тут теж все просто. Бражко – це наш вихованець, наш ключовий гравець, на якого ми розраховуємо. На момент пропозиції в нас були дві важливі задачі – чемпіонський титул та прохід в Лігу чемпіонів, що є найпрестижнішим клубним турніром світу Ми поговорили з Володимиром та знайшли спільний знаменник – він погодився, що мав допомогти «Динамо» повернути золото.

«ЗАГАЛЬНО МИ ВІД ПРОДАЖУ ЗАБАРНОГО ОТРИМАЛИ БЛИЗЬКО 40 МЛН ЄВРО»

– Коли Ілля Забарний перейшов в ПСЖ, то всі почали рахувати, скільки з цього отримає «Динамо».
– Всі почали рахувати і ніхто до нас не звернувся. Цікаво було дивитися за цим обговоренням. Всі рахували по-різному. Були трохи далекі суми, були суми трохи більші. Але якщо ми говоримо про конкретні цифри, то давайте порахуємо.

Від «Борнмута» ми отримали 27,7 млн фунтів. Це безпосередньо за трансфер футболіста. Це десь 32 млн євро – ми перераховували. До цього ми ще отримаємо 20% від прибутку – тобто різниці від того, що отримає «Борнмут» і того, що вони заплатили нам. Це орієнтовно ще близько 5,6 млн євро. Отут у когось була правильна версія.

І до цього всього ми ще отримаємо платіж за механізмом солідарності. Там дуже проста схема. Коли відбувається платний трансфер гравця, 5% від суми компенсації новий клуб повинен розподілити між всіма клубами, які були залучені в підготовку футболіста.

Ілля перейшов від нас у 21 рік. Ми маємо претендувати приблизно на 3,5% від загальної суми. Це ще трішки понад 2 млн євро. Якщо підсумувати, то загально ми від продажу Забарного отримали близько 40 млн євро.

– «Динамо» вже отримало свою частку від трансферу в ПСЖ?
– Це пов’язано з платежами, які ПСЖ буде виконувати на користь «Борнмута». Тобто ця виплата не так, що сьогодні прийшла. Якщо не помиляюсь, то вона розділена на три роки. Звісно, ми були б раді, але так воно не працює. У ПСЖ з «Борнмутом» погоджений власний графік платежів. Відповідно, наше право на отримання коштів теж підв’язано під ці платежі.

Ми пишаємося і стежимо за досягненнями всіх наших футболістів, які в тому чи іншому степені були задіяні в клубі. А особливо за тими, які є нашими вихованцями з дитинства. Саме тому у нас є тут 3,5%, тому що він пройшов весь шлях в «Динамо». Жоден інший клуб не був залучений в його підготовці.

– Наскільки ви взагалі розглядаєте трансферну історію, як спосіб наповнення бюджету?
– Розглядаємо, безперечно, тому що бюджет же треба якось формувати. Можливість продажу гравців – це один зі шляхів наповнення нашого бюджету. Нам потрібно здійснювати трансфери, щоб продовжувати функціонувати.

– З іншого боку «Динамо» часто критикують за відсутність трансферів на вхід. Яка зараз стеля можливостей клубу на придбання гравців?
– Враховуючи той обсяг затрат, який я вам озвучив, ми розуміємо, що суттєві купівлі – це точкові рішення, які вирішуються під конкретну задачу. У нас немає якогось конкретного сформованого бюджету. Так, у вас в цьому сезоні 10 млн, купуйте кого хочете. Ми дивимося за необхідністю.

Якщо ми бачимо, що футболіст підходить тренерському штабу, то починаємо переговори, погоджуємо з президентом суму і здійснюємо трансфер. Немає якоїсь конкретної суми, яку ми можемо витрачати на трансфери. Все індивідуально.

«РЕПОСТ БЛЕНУЦЕ НЕ СВІДЧИТЬ ПРО ЯКУСЬ ПРОРОСІЙСЬКУ ПІДТРИМКУ. І ЦЕ МИ З НИМ ПРОГОВОРИЛИ»

– Давайте ще раз про з Бленуце – чи не розглядали варіант з розірванням контракту, коли розгорілася історія з його соцмережами?
– Цей варіант не міг розглядатись, оскільки він неможливий з юридичної точки зору. Але, якби існували факти підтримки гравцем країни-агресора або будь-яких антиукраїнських поглядів, я переконаний, що ми знайшли б достатньо аргументів для розірвання контракту з поважної причини. Але цього немає.

В ситуації з Бленуце, як і в будь-якому трансфері, у процесі перемовин ми проговорюємо з футболістами їхню позицію. Умовно, ставлення до агресії росії – це одне з питань, яке в ході комунікації проговорюється. Якби ми розуміли, що є хоча б натяки на підтримку цієї країни чи проти України, то жодного б такого трансферу не відбулося. Відповідно, в даній конкретній ситуації все було стандартно.

Це питання не можна не проговорити, тому що людина їде у країну, що воює. Тобто він повинен розуміти, з чим йому тут доведеться стикатися. Ми ж не можемо запросити гравця, щоб він жив в якихось ілюзіях, а тут приїхав і отримуй. Тому зрозуміло, що в ході переговорів все це обговорюється. Служба селекції перевіряла його бекграунд.

Можливо, не дійшли до тіктоку. На майбутнє будемо тікток теж дивитися. Треба було приділити цьому більше уваги. Це хороший досвід, що там теж щось буває. Тому що ти дивишся його інстаграм та фейсбук – основні платформи, з яких люди ведуть комунікацію. Я переконаний, що його репост не свідчить про якусь проросійську підтримку. І це ми з ним проговорили.

Але, як висновок, ще один доказ, що всі гравці повинні розуміти важливість дотримання інформаційної гігієни. Клуб однозначно зробив з цього свої висновки. Владислав їх теж зробив, про що детально розказав у своєму інтерв’ю.

– Як фактор війни впливає на запрошення легіонерів?
– Будь-які трансфери і трансферна політика в цілому базуються на стратегії клубу. Хтось націлений на конкретний ринок, звідки вони беруть футболістів. Хтось має можливість купувати дорогих футболістів і продавати їх дорожче. Якісь клуби беруть для кількості. У нас є чіткий вектор розвитку – це академія і виховання футболістів з найменшого віку і до першої команди з точковим підсиленням легіонерами.

Якщо ми розуміємо, що можемо дозволити собі якогось легіонера, який буде сильніше за наших гравців, ми обов’язково це зробимо. Саме тому у нас зараз моніторять абсолютно різні ринки та чемпіонати. Ми дивимося за ними, якщо будуть футболісти, то обов’язково будемо їх брати.

Але основний критерій – це адекватні запити. Іноді приходить футболіст, який тільки через те, що він їде в Україну, називає зарплати, які умовно перевищують максимальні зарплати в клубі. Ми не можемо собі такого дозволити, тому що є люди, які розвивались у нас, і роблять величезний інпут.

Якщо ми беремо людину, то вона має бути конкурентною. Вона не може отримувати більше, ніж аналогічний футболіст, тільки через те, що він іноземець, який їде в Україну. Тому балансуємо.

– Чи є агенти, з якими «Динамо» не співпрацює?
– Ми працюємо швидше з доброчесними. Давайте будемо відверті. Напевно, в 90% випадків клуб не обирає агента, з яким працювати. Якщо це агент футболіста, а в більшості випадків саме так, то ми підв’язані під того агента і маємо з ним працювати, щоб знайти спільну мову.

Футболісти дуже часто покладаються на думку свого агента і прислуховуються до їхніх порад. Тому працюємо. Чорних списків немає, але один з редфлегів, якби цей агент був з росії. З російськими агентами ми б не працювали ні з точки зору моральності, ні з точки зору законності.

Якби якийсь агент себе недоброчесно поводив, то з ним ми б теж не працювали. Але у нас це не формалізовано в якісь червоні чи чорні списки, з ким не можна працювати. Є агенти, з якими простіше працювати, є з якими складніше. Все індивідуально, але нічого не буває просто.

«ПЕРЕД КОМАНДОЮ СТОЯТЬ НАЙВИЩІ ЦІЛІ. ІНОДІ МИ ЇХ МОЖЕМО ДОСЯГНУТИ, ІНОДІ – НІ»

– Ви детально розповідали про витрати клубу, а як «Динамо» наповнює свій бюджет?
– Якщо ми беремо ідеальний клуб, який не перебуває в країні, де війна, де стабільна фінансова ситуація і працююча економіка, то складові наповнення бюджету – це квитки, продаж телевізійних прав або участь в тепепулі, продаж мерчу, спонсорські партнерські контракти. Це основні складові. Наприклад, в Англії є виплати від ліги, які починаються від 100 млн фунтів на рік.

Квитки ми зараз продавати не можемо. Принаймні не в тих обсягах, яких би хотілося, щоб сприймати це як реальне джерело доходів. Футбольна екіпіровка важко продається зараз через її вартість. Тут іноді дивує, коли говорять, що у вас дорога футболка, наче в цьому вина «Динамо». Але клуб не диктує умови продажу цієї футболки.

В нас компанія New Balance, і у них з центрального офісу говорять: «У вас роздрібна ціна така». Ми ж не можемо у своєму магазині продавати футболки дешевше, ніж вони продаються в магазині New Balance. Тому в Україні важко продавати футбольну екіпіровку, а за кордоном це величезні доходи.

Ми розуміємо, що повинні розвивати іншу сувенірку та інші варіації мерча, які продаються в магазині. Ми працюємо над цим. Це теж один з наших напрямків, щоб отримувати додаткові прибутки.

Телеправа – ми вже проговорили, що вони не приносять взагалі доходів зараз. Залишаються спонсори. Тобто ми активно працюємо зі спонсорами, які готові давати фінансування або закривати певні потреби клубу. Саме тому ми щиро вдячні всьому бізнесу, який підтримує «Динамо»: нашому титульному партнеру – компанії GGbet, генеральному партнеру – ABank, технічному партнеру New Balance, компаніям А-ІТ, KLO, Winner, Money24, Добробут, Арбер, АТЛ, BLS та іншим партнерам, з якими ми працюємо та які інвестують у розвиток спорту та нашого клубу.

Весь інший дефіцит бюджету покривається власниками клубу.

– Є ще єврокубки.
– Абсолютно згоден. Участь в основному етапі Ліги чемпіонів дозволила б закрити клубний бюджет на рік.

– Наскільки великим розчаруванням стало непотрапляння в груповий етап ЛЧ цього сезону?
– Звісно, ми розчаровані. Ми сподівалися, що все вийде, але, як кажуть, маємо, що маємо. На жаль, не вдалося. Думаю, що причини краще обговорити з тренерським штабом, щоб вони це аналізували. Але разом з тим ми прекрасно розуміємо, що це абсолютно різні речі – грати, коли ти можеш вільно долетіти зі своєї країни.

Тобто українські команди знаходяться в нерівному становищі з іншими учасниками єврокубків. Але ми робимо максимум з того, що можемо. І очікуємо, що команда зробила висновки і зробить все, аби хоча б в Лізі Конференцій досягати успішних результатів.

Я переконаний, що буде перемога у війні, бо це у нас найважливіше. І після цього ми зможемо вимагати від команди більшого.

– Вилітати від «Пафоса» – норм чи ні?
– Дивіться, ми розуміли наш шлях до Ліги чемпіонів. Це не тільки чемпіонство, а й проходження трьох турів кваліфікації. Якщо раніше перше місце спокійно гарантувало потрапляння в основний етап, то зараз ми розуміли, що це буде непросто.

Звісно, ми сподівалися вийти в Лігу чемпіонів, тому що клуб, тренерський штаб, акціонери живуть тим, аби команда досягала найкращих результатів. На жаль, так не трапилось. Давайте відверто, якби була у світі команда, яка тільки виграє, то її було б нецікаво дивитись.

Ти дивишся чемпіонат Англії – це топліга світу. Там будь-яка команда може програти будь-який. Там не влаштовують якусь катастрофічну трагедію, якщо команда з топ-5 програє останньому місцю. Вболівальники все одно приходять її підтримувати.

Вболівають не тільки за переможця. Вболівають за свій клуб. І це один з напрямів, над яким нам треба працювати з аудиторією. Щоб любили клуб не тільки тоді, коли він виграє, а підтримували тоді, коли результати гірші. Хоча в чемпіонаті ми вже давно не програвали.

Перед командою стоять найвищі цілі. Іноді ми їх можемо досягнути, іноді – ні. Ми засмутились результатом кваліфікації, але будемо робити все, щоб радіти результатам в тому турнірі, в якому ми граємо.

«ШОВКОВСЬКИЙ ВИГРАВ ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ. І МИ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО В ЦЬОМУ СЕЗОНІ ДОВЕДЕ, ЩО ЦЕ БУЛА НЕВИПАДКОВІСТЬ»

– Звільнення і призначення тренерів входить у вашу сферу повноважень?
– Дивіться, це, як і трансфери, повноваження президента. Але ніхто не розглядає питання звільнення головного тренера. В нас є чинний контракт. Нас влаштовує його ефективність. Шовковський виграв чемпіонат України з командою. І ми переконані, що в цьому сезоні доведе, що це була невипадковість.

Головний тренер і його тренерський штаб докладають всіх своїх зусиль, щоб команда досягала результатів. При цьому, якщо у головного тренера виникають будь-які ідеї, побажання з покращення, яке від нас залежить, ми постійно це робимо. Ми підтримуємо його в цьому.

– Це як запрошення асистента Мацея Кендзьорека?
– Зокрема це. Був запит, ми знайшли рішення. Його знайшла наша селекційна служба. Сподіваємось, він нас підсилить. Він вже дає результати. Головному тренеру подобається його ефективність і як він працює. Якщо ми говоримо про запрошення Артема Яшкіна, то він раніше працював у нас в клубі.

– У нас вийшов великий текст про Кендзьорека: «Найкращий асистент, якого можна уявити».
– Так, я читав. Поки дитину вкладаєш спати, то можна сісти і почитати «Трибуну». Також читав ваш репортаж з нашого матчу. Здивувався, що у нас і там є діджиталізація. Ми просто постійно про це говоримо всередині, що нам треба максимально відходити від паперу, від якихось списочків і так далі. Будь-які систематизовані дані дають можливість ефективніше з ними працювати.

Коли в тебе є дані про відвідування навіть конкретного вболівальника або конкретного журналіста, які не у 20 окремих табличках по кожному матчу, а в єдиній базі, тобі простіше зрозуміти, хто частіше ходить, а хто чомусь перестав ходити. І треба звернути увагу цього журналіста чи спитати, а чому він, наприклад, не відвідує наші матчі. Чому хтось раніше часто відвідував базу, а потім перестав. І треба ж це виправляти.

«КРАВЕЦЬ ПРОСТО БАЖАВ ЗАЙНЯТИ МІСЦЕ ДИРЕКТОРА АКАДЕМІЇ»

– Інтерв’ю Артема Кравця вийшло дуже резонансним. Так відкрито про внутрішні процеси в «Динамо» ще ніхто не говорив. Як його сприйняли в клубі і які наслідки воно матиме?
– Давайте оперувати фактами. Більша частина його інтерв’ю була пов’язана з неперевіреними домислами. При кожній згадці таких звинувачень він постійно додає: «Я чув», «Мені казали», «Хтось там бачив». Якщо ти відповідаєш за цей напрям, знайди механізм перевірки і перевір. Чи прийди, попроси допомоги в перевірці цих фактів.

Те, що наговорив Артем, більше схоже на коментарі в соцмережах, в яких хтось каже: «Мого брата кум хотів влаштувати дитину, але в нього попросили гроші». Ніколи не вказується, хто просив і як. Якщо він хотів щось змінити, то міг би прийти і сказати: «Є такий факт. Я не знаю, як це перевірити». Чи знайти спосіб перевірити це, і сказати хоч якусь конкретику.

Коли у нас закінчився з ним контракт, то клуб не дав жодного коментаря, чому він не продовжує працювати, чи причин звільнення. Ми не любимо виносити сміття назагал. Він був частиною клубу, і ми продовжували його підтримувати навіть після його відходу з «Динамо».

Людина прийшла до Ігоря Михайловича з пропозицією чи з проханням взяти його на роботу радником. З чим Ігор Михайлович погодився. Йому віддали напрям реформування академії. У своєму ж інтерв’ю Артем зізнався, що коли він прийшов, то не знав з чого починати. І саме через відсутність в нього знань і компетентності клуб робив все можливе, щоб його навчати і щоб він розвивався.

Насправді це ж клуб оплачував його навчання і відрядження за програмою підготовки управлінців, яку проводила Європейська клубна асоціація. Він так пишається цим сертифікатом. А це ж клуб його направив. І «Динамо» його відрядило на стажування в «Аякс», «Андерлехт», «Брюгге». Він був у всіх цих клубах. І клуб це робив з вірою в те, що він зможе себе реалізувати як менеджер.

Перші місяці він дійсно намагався вчитися, хотів зрозуміти, як це працює, як це може бути ефективніше, висловлював якісь ідеї по академії, які всі приймалися. Ми з ним зустрічалися. Але через якийсь час його ентузіазм по академії згас. Знаєте чому?

– Чому?
– Все ж просто. Це кар’єрні амбіції, не підтверджені якоюсь компетентністю, ні досвідом, ні професійними знаннями. Він просто бажав зайняти місце директора академії. Про що прямо говорив. Але директор академії – це ж не просто людина, яка пройшла однорічне навчання чи чотири сесії.

Директор академії – це надзвичайно відповідальна посада. В його компетенцію входить і селекція, про яку Артем так багато говорить. Забувши сказати, що основний склад у нас на 85% складається з вихованців академії. Чомусь воно працювало до Артема і продовжує працювати.

У минулому сезоні основна команда стала чемпіоном України, U-19 два сезони поспіль у нас чемпіони країни. Наші академічні групи завоювали всі золоті медалі, крім U-15, яка програла у півфіналі в серії пенальті. Якщо в академії все так погано, то чому «Динамо» займає перші місця? Чому близько 100 наших вихованців академії грають в різних чемпіонатах, зокрема в УПЛ?

Ми ж аналізуємо, що говорять. За актуальною інформацією зараз 58 вихованців нашої ДЮСШ виступають за клуби УПЛ і 39 грають в європейських чемпіонатах. Тільки в «Колосі» на контракті 8 наших вихованців, у «Поліссі» взагалі 12. Той же Сергій Булеца пограв за польський клуб, вирішив повернутися в Україну, перейшов в «Олександрію».

До речі, на дуже простих умовах без сплати якоїсь там компенсації. Просто у «Динамо» залишилось 50% від його майбутнього трансферу. Якщо він себе реалізує, піде далі, то клуб отримає частину від доходу. Ніхто ж не каже, що «Динамо» утримує своїх гравців і шкодить їхній кар’єрі. Ні, хтось каже, але ж реалії інші.

Ці факти свідчать, що людина за цей час так і не зрозуміла, як це працює. Ми докладали до цього всіх зусиль, але по факту людина просто хотіла зайняти місце директора академії. З часом він вирішив зайнятися більше напрямком селекції. І ми його не стримували. Якщо людина розуміє, що вона не може реалізуватися в одному напрямку, ми готові, щоб вона розвивалася в іншому. І так не тільки з Артемом. У нас взагалі так працює клуб.

Артем почав займатися селекцією, але після перших складнощів і першої критики він згасає. У нас же зараз в межах роботи селекції є певні IT-рішення, які дозволяють нам моніторити скільки часу і коли востаннє селекціонер заходив переглядати футболістів. Їм ставляться певні плани. Якщо переглядають футболіста, то кожен працівник з відділу селекції має дати свій фідбек. І коли ми бачимо, що працівник просто тижнями не заходить в цю платформу, то набираєш його і кажеш: «Ну, що там, подивився?» Бачиш, що після дзвінка він заходить в систему.

Як ми можемо тримати працівника, який, напевно, не хоче працювати. В мене немає відповіді насправді, чому так трапилося. Востаннє Артем виїхав у закордонне відрядження на стажування і просто не повернувся. Він же давав інтерв’ю не з України. На запитання в телефонній розмові, коли він повернеться до Києва, відповів: «Я не повернусь. Хочете, буду працювати дистанційно». Побачимо, повернеться чи ні. Але ми теж не будемо тримати людину на аутсорсі, яка не виконує завдань, які перед нею ставляться. Тому клуб вирішив не продовжувати співпрацю.

Але я особисто був шокований тим брудом, який Артем безпідставно вилив на клуб своїми недолугими натяками. Щиро не розумію його мотивації. Що зробить людина, якій зробили пропозицію когось влаштувати? А особливо, якщо цих пропозицій було декілька. І він підозрює, що це якась глобальна система. Він піде до президента, прийде до мене.

– Артем не приходив?
– Ні. Прийди і запропонуй розібратися. Бо я, чесно кажучи, так і не зрозумів навіть, в чому він звинуватив клуб. Давайте по суті – йому запропонували хабар. Жодних фактів, що комусь іншому пропонували хабар, жодних фактів, що когось влаштували за хабар. Якщо десяти тренерам запропонували взяти футболіста і всі вони відмовились взяти гроші, то це ж прекрасно. Так само як і зробив Артем, за його словами.

Гірше, якби про це ніхто не знав. А якщо вони відмовляються, то це добре. Я скажу більше. От прекрасно, що ми сьогодні з вами зустрілися. Якщо в когось є якісь конкретні факти, пишіть. У нас всі контакти на сайті. Я особисто дам фідбек по кожному такому зверненню. Ми розберемося, запустимо службу безпеки, яка зробить перевірку.

Якщо ці факти підтвердяться, то, звісно, будуть кадрові рішення. Але якщо ні, то навіщо це питання підіймати. Гучних звинувачень я не хочу терпіти. Якщо вони продовжаться, я не виключаю, що ми можемо і до суду звернутися за спростуванням.

Але я не розумію його мотивів – для мене це загадка. Всі слова, що це просто тому, що він любить «Динамо» і хоче якихось змін – люди, які хочуть змін, так не вчиняють. Вони намагаються зробити ці зміни, а не облити брудом.

Нам зараз і так важко втримувати дітей в Україні. З початку повномасштабної війни величезна кількість наших дітей поїхала в Європу. ФІФА цьому сприяло, тому що скасували механізми компенсації щодо дітей, які виїхали в Європу з України і так далі.

– З одного боку, «Динамо» в останні роки робить ставку на своїх вихованців, академія в топі рейтингу за вихованцями, які грають у професійному футболі. Але Артем багато говорив про проблеми в динамівській школі.
– Не скажу, що в нас все ідеально. Але керівництво багато років інвестує величезні кошти в розвиток дитячого футболу. У нас чудова інфраструктура, сучасна база, якісні поля, кваліфікований тренерський персонал. Динамівська академія підготувала десятки футболістів для збірних команд всіх вікових груп.

Це факти, які ми не можемо спростувати. Ви можете просто відкрити кожну вікову групу і подивитися, що в кожній з них є представники збірної відповідного віку. Треба ж дивитися на результати. Звужувати свій погляд до якихось точкових проблем, коли з широким кутом огляду все працює – для мене дивно.

Гляньте на склад «Динамо» – Нещерет, Тимчик, Дубінчак, Вівчаренко, Біловар, Яцик, Бражко, Волошин, Буяльський, Попов, Моргун, Михайленко, Пономаренко. Це всі наші вихованці, які пройшли академію, і дістались до першої команди. В цьому ж і є суть.

Ванат, Циганков, Забарний, Миколенко, Яремчук – це ж наші вихованці. Вони всі грають в топчемпіонатах Європи. Так, є ситуації, коли клуб продає за менші кошти. Але це все одно поповнення бюджету. Ті ж самі Шабанов, Русин, Вантух, Лєднєв, Булеца. Вже вдруге згадаємо Сергія. Вийшов за суперника, забив гол – молодець. Наш клуб стабільно заробляє на цих продажах. І це нам дозволяє інвестувати в нашу інфраструктуру, академію і розвиток футболу.

А щодо селекції в академії, то я з подивом читав, що Артем писав. Це взагалі не відповідає реальності. Він каже, що після смерті Віктора Вікторовича Насташевського, який у нас очолював селекцію, в академії були відсутні тренери-селекціонери. Та навіть за його часів у нас були тренери-селекціонери. Він просто очолював цю групу.

Зараз селекція в академії складається з 6 фахівців, серед яких є аналітик. Аналітика, до речі, запросив Артем. Тут без питань. Просто я читав його слова зі здивуванням, адже ми якраз оплачували відрядження нашим селекціонерам, які їздили по Україні дивитися інші матчі. Плюс наші тренери, які їздять з нашими командами по всім турнірам, вони теж дивляться суперників. Аналізують їх і рекомендують, ким можна підсилитись.

Директор академії Олександр Олексійович Іщенко постійно їздить на різноманітні турніри. І так само, як наші селекціонери, дивиться на футболістів, пропонує ким підсилитись. Ми ж підсилюємося на абсолютно всіх вікових групах – від молодших до старших.

Зрозуміло, що не кожна дитина, яка займається в школі, стане професійним футболістом. Але ми як мінімум убезпечуємо цих дітей від вулиці, алкоголю, наркотиків, вони займаються спортом. Звісно, ми працюємо над тим, щоб ці футболісти стали основою для підсилення команди.

Михавко – це не наш вихованець, але ж ми його якось знайшли в Україні. Це точно не ситуація, коли якийсь агент когось нам нав’язав. Хлопець показує прекрасні результати, прогресує.

– Чи можна потрапити в академію «Динамо» за якимись домовленостями?
– Брат моєї дружини 2007 року народження. Я його приводив до нас на перегляд – і він не підійшов. Його не взяли, і ми пішли. Він грав в системі «Арсеналу», ще десь. Потім з’ясувалось, що це не його. Набагато краще, коли професійні тренери це бачать в процесі відбору.

Знаєте, в мене навіть думки не було зателефонувати і попросити Іщенка: «Візьміть по блату». Для мене це було показником. Ніхто мені тоді нічого не пропонував. Але я вам скажу, футбол – це об’єктивно не його.

Ми на сайті публікуємо, коли в нас відбори у школу «Динамо» – це відкрита інформація. Якщо тренери бачать, що за характеристиками дитина не підходить для нашої академії, то їм рекомендують наші партнерські школи. У нас же є меморандуми з десятками шкіл, в які ми направляємо дітей, щоб вони могли займатися футболом за місцем проживання.

У нас комунікація налагоджена з тими школами. Вони нам рекомендують дітей, якщо вони бачать, що хтось прогресує. Це ж величезна робота, яку теж, до речі, Іщенко робить.

Я б ще додав, що Іщенко робить великий акцент на навчанні дітей в школах. Цьому приділяється дуже велика увага тренерів. За двійки їх можуть навіть відсторонити від тренувань. Для них це найбільша трагедія.

Як я вже казав, на початку війни величезна кількість дітей розбіглись по Європі. З одного боку, нам приємно бачити, що діти, які проходили навчання у нас, зараз виступають в величезній кількості топклубів Європи – «Байєрі», «Аталанті», «Манчестер Сіті», «Бенфіці», «Мілані», «Барселоні», «Вільяреалі», «Емполі». І як казати, що у нас погана школа, якщо вихованці «Динамо» грають в топчемпіонатах. Для мене це дивно.

«ІГОР СУРКІС – ЛЮДИНА, ЯКА ГОТОВА СЛУХАТИ І СПРИЙМАТИ ДУМКУ»

– Наскільки близько ви спілкуєтесь з футболістами та Шовковським?
– Спілкуємось час від часу. З Шовковським ми частіше говоримо. Зрозуміло, що я в контексті ситуації, що у них і де відбувається. З лікарями клубу ми також постійно в конекті. От буквально щойно на їх прохання закупили в медблок новий тренажер з Америки.

Бріф показує відео на телефоні, як працює цей гаджет.

Це спеціальний тренажер, який відстежує всі показники по кожній нозі з камерами. Ми буквально 19 вересня його налаштували. Обладнання для реабілітації – це дуже важливо, і ми готові постійно вдосконалювати цю складову.

– Ігор Суркіс – приклад президента, який глибоко занурений у справи клубу. Як вам з ним працювати?
– Дивіться, президент клубу – дуже досвідчена у футболі людина. Це ж ніхто не спростує. Він знає все, що відбувається в клубі. Ми з ним постійно на зв’язку. Якщо не кожен день, то раз в декілька днів ми точно з ним говоримо про ситуацію в клубі. Він постійно на зв’язку з командою.

Працювати з ним – це певний виклик, але й перевага. Його досвід і вимогливість дозволяють певною мірою приймати правильні рішення. Я, чесно, не знаю іншої людини, яка б настільки глибоко розумілась в особливостях футболу. З переваг – він однозначно людина, яка готова слухати і сприймати думку.

Іноді у нас бувають дискусії. Іноді я з ним не погоджуюсь в чомусь. Іноді я можу його переконати, іноді не можу. А іноді бувають випадки, коли мені не вдалося його переконати, і я потім зрозумів, що він мав рацію. Він точно людина, яка зацікавлена в розвитку клубу і футболу України. Він живе «Динамо». Він не так живе своїм іншим бізнесом, як швидше використовує його задля розвитку «Динамо».

Замість того, щоб акумулювати ці гроші в себе на родину, він це інвестує в клуб. І це заслуговує особливої поваги.

– У новій структурі менеджменту клубу вакантною залишається позиція спортивного директора. Це подальший розвиток кар’єри Андрія Ярмоленка?
– Ми дуже цінуємо Андрія. У нього величезний досвід як гравця. Він був у різних клубах і чемпіонатах, але сьогодні він футболіст. Тому говорити, коли він обійме посаду спортивного директора чи займе іншу посаду, не дуже доцільно зараз. Він разом з командою зосереджений саме на досягненні спортивних результатів.

Наскільки мені відомо, у президента з Андрієм була домовленість щодо його майбутнього в клубі, але давайте закінчиться сезон – тоді повернемось до цього питання.

– Якщо вже говоримо про Ярмоленка, то які в нього стосунки з Шовковським?
– Мені здається, що з цього приводу вже давно все було сказано. Головний тренер публічно говорив, що жодного конфлікту у них з Андрієм немає. Навпаки, між ними зараз дуже поважні стосунки, як між тренером і ключовим гравцем нашого клубу. По-іншому не може бути. Тому, чесно кажучи, навіть не бачу сенсу повертатися до цього кейсу.

«ВІТАЄМО, ЩО УАФ НАРЕШТІ ПОЧАЛА ПУБЛІКУВАТИ ЗАПИСИ ПЕРЕМОВИН ВАР»

– У 2023 році ходили розмови, що ви можете залишити «Динамо» заради роботи в УАФ. Наскільки це була правда?
– Я про це дізнався зі сповіщення «Трибуни». У мене є додаток вашого сайту.

– Справді?
– Я просто люблю додатки, – Бріф показує значок «Трибуни» на телефоні. – Ось було останнє оновлення – бачите, 10:58. Це буквально за дві годинки до того, як ви прийшли.

Отже, мені приходить сповіщення з «Трибуни». Не пам’ятаю який там був заголовок, але писали, що мене розглядають чи навіть вже запропонували посаду в УАФ. Я був вкрай здивований цим, бо ні з ким не говорив.

Потім спілкувався з президентом клубу і він питав: «Так що, ти в УАФ?» Але ні, це абсолютно чутки, які нічого не мають під собою. Ми сміялись навіть з цього приводу з генеральним секретарем УАФ Ігорем Грищенком. Моїм конкурентом, – жартує гендиректор «Динамо».

– Продовжуючи тему УАФ – чи відчуваєте ви рівновіддаленість керівництва Асоціації футболу та УПЛ?
– Мені сподобалося, як колись Ігор Грищенко сказав, що політика керівництва УАФ не у рівновіддаленості, а в рівнонаближеності до всіх клубів. Зміст той же, але з іншим акцентом.

Я довгий час стикався з УАФ – від початку своєї роботи тут. І зараз працювати, напевно, найкомфортніше. Не з точки зору, що нам якось допомагають чи не допомагають. Цього якраз не відчувається. Але відчувається, що якщо є питання, ти можеш його підняти. І його або вирішать, або скажуть, що не на часі. Вони теж помиляються. Всі помиляються. Ця банальна фраза, що не помиляється той, хто нічого не робить.

Насправді, якщо вони помиляються щиро, без якогось стимулювання цих помилок, то це нормально. Переконаний, якщо вони помиляються, то потім аналізують це і намагаються виправити. Тому зараз, напевно, ми більш задоволені роботою УАФ і взагалі їхньою роботою. Зрозуміло, що в якихось аспектах ми не погоджуємося. І ми про це прямо говоримо. Зрозуміло, що якісь рішення тих же дисциплінарних органів нам можуть не подобатися.

Але я переконаний, що це їхнє особисте бачення і вони вважають це рішення правильним. Їх не можна за це якимось чином посоромити.

Президент УПЛ Євген Дикий – абсолютно щира і відкрита людина. Він так само щиро хоче зробити Прем’єр-лігу кращою. Іноді йому доводиться знаходити компроміси між абсолютно різними думками клубів. Але в цьому і посада президента УПЛ. Це його обов’язок робити так, щоб всі 16 клубів Прем’єр-ліги могли знайти спільну мову.

Колись давно робити це було простіше, бо проводились повноцінні зустрічі президентів. З того, що я знаю, на таких зустрічах багато чого вирішувалось просто дуже швидко. Зараз клуби відправляють своїх представників. З якими б вони не були повноваженнями, але ми знаємо, що в усіх клубах останнє рішення за президентами.

– «Шахтар» скаржиться на суддівство у цьому сезоні. Як вам робота арбітрів?
– Помилки трапляються, але головне – система має ставати прозорішою. Ми виступаємо за професійний рівень і використання технологій. Вітаємо, що УАФ нарешті почала публікувати записи перемовин ВАР при ухваленні ними рішень і детально аналізувати помилки.

Сподіваємось, що УАФ працює і над тим, щоб цих помилок було менше. Важливо, щоб арбітри постійно працювали над собою і розвивались. Ми ж всі розуміємо, що футбол без помилок неможливий. Помилки були завжди, але для нас найважливіше, щоб вони були незаангажованими. Тобто без втручання третіх осіб.

І це завдання Комітету з етики та чесної гри перевіряти, встановлювати факти, якщо вони мають місце, та карати людей, які порушують принципи фейр-плей.

«РОЗУМІЮ, ЩО НА ЦІЙ ПОСАДІ ПОТРІБНО ДАВАТИ РЕЗУЛЬТАТ»

– З якими емоціями ви дивитеся матчі «Динамо»?
– Я взагалі більш спокійна людина. Звісно, засмучуюсь, коли результати не найкращі. І радію, коли в нас хороші матчі.

Ми всі дуже раділи нашому чемпіонству в минулому сезоні. Весь клуб хоче найкращого, найвищих результатів, і я переконаний, що вони у нас будуть.

– Можете коротко провести нам екскурсію по своєму кабінету.
– У мене є фото зі своєю родиною. Син вже бував на матчах «Динамо» і знайомий з президентом клубу. А це мій диплом MBA. Все інше: комп’ютер, планшет, документи – нічого особливо цікавого. На планшеті – аналітика, бюджети, планування внутрішньої системи клубу. Картина з Ярмоленком – це просто подарунок. Ми його так і повісили тут.

Підходимо до шафки з грамотами та подяками.

– Це уламки першого «Кинджала», який був збитий в Україні. Його нам передали військові, як подяку за нашу благодійну діяльність. Клуб спільно з Фондом братів Суркісів ще з початку повномасштабної війни проінвестували величезну кількість проєктів.

Це відбудована амбулаторія у Гурівщині Бучанського району, яка була повністю зруйнована. Провели реновацію приміщень Інституту раку та одного з відділень «Охматдиту». Відновили дитячий садок у Бишеві, київську гімназію і рентгенологічне відділення чернігівської міської лікарні.

Профінансували закупівлю обладнання для різних шпиталів та лікарень за їхніми потребами. За цей час передали гуманітарної допомоги на загальну суму, яка вже давно перевищила мільярд гривень. Це систематична робота, яку веде клуб, – розповідає Бріф.

На дверцятах шафи висить вимпел «Динамо» ще з двома зірочками.

– Ми підтримуємо людей, які робили внесок в бренд «Динамо» і закладали основи цього футбольного клубу. Щомісячно фінансово підтримуємо наших ветеранів – Бібу, Веремієва, Шпакова, Мунтяна та інших. До речі, Євгена Похлєбаєва. В нього особлива історія.

– Так, писала її у 2020 році.
– Ми постійно на контакті і підтримуємо. В людини трагічно зупинилась кар’єра через захворювання. Був трохи в шоці, коли почав більше заглиблюватися в цю історію.

У нас в клубі продовжують працювати такі легенди, як Буряк, Заваров, Безсонов. Як би хто не ставився – це люди, які мають величезний досвід у футболі як гравці, як тренери і амбасадори наших славетних традицій.

А це наші медалі – золота за торішнє чемпіонство, срібна нагорода за сезон 2023/24 і медаль фіналіста Кубка України.

Бріф дістає з шафки чемпіонську медаль «Динамо».

– Це моє перше «золото» на посаді генерального директора. Переконаний, що працювати в «Динамо» – це мрія багатьох. І величезна відповідальність перед собою, президентом, акціонерами, які погодились і запропонували мені цю посаду. Відповідальність перед величезною кількістю вболівальників.

І найважливіше, я розумію, що на цій посаді потрібно давати результат. Тому сподіваюся, що все вийде і спільними зусиллями клубу ми зможемо змінити ті елементи, які працюють не найкращим чином в клубі. Докладатимемо максимальних зусиль для цього. Я думаю, що все вийде.

А вас ми дуже чекаємо на екскурсію оновленою інфраструктурою клубу. Впевнений, що під час цієї прогулянки зможемо обговорити ще багато цікавого.