Головний тренер «Полісся» Руслан Ротань прокоментував перемогу над «Зорею» (2:0) у 14-му турі УПЛ.

– Гол Олександра Назаренка. Просто цікаво: у момент, коли він біг з м’ячем, ви кричали йому, щоб він віддав пас?
– Так, звісно. Ситуація була – тільки віддавай, але я думаю, що Саша взяв ініціативу на себе. Якби він не забив у тому моменті, то, мабуть, усі, хто біг його поздоровляти, побігли б його бити (сміється – прим.). Це такий жарт, але, молодець, ми сьогодні якраз казали про те, що потрібно брати на себе ініціативу.

Думаю, хлопці почули і брали якраз сьогодні на себе ініціативу й били по воротам. В нас сьогодні було більш ніж достатньо моментів, щоб раніше закінчувати матч. А так, звичайно, кінцівка була нервова. Якби не другий гол… Добре, що не пропустили.

– Чому так сталося на вашу думку, що до цього нерву ситуація дійшла взагалі?
– Думаю, що потрібно реалізовувати моменти – і гра перейшла б у спокійне русло, тому що зараз, думаю, на нас усіх є тягар результату. Це також дуже класний фактор, коли хлопці переживають, хочуть результату.

Іноді бувають якраз матчі такі, як сьогодні, де потрібно було в кінці за цей результат битися, лягати на п’яту точку. Такі перемоги іноді роблять команду ще сильнішою.

– «Полісся» в цьому сезоні набагато кращі результати отримує в виїзних матчах, ніж у домашніх. Вдома ви забивали тільки у ворота СК «Полтава» та «Кудрівки», в інших п’яти матчах до сьогоднішньої гри ви не могли забити на своєму полі. Наскільки ви вбачаєте в цьому проблему і з чим пов’язуєте, якщо це проблема?
– Проблему я не вбачаю. Проблема тільки в тому, що вдома команди більше сідають назад і дуже багато зусиль потрібно, коли ти цю щільну оборону повинен вскривати, щоб забити якомога раніше – тоді гра йде за нашим сценарієм.

Коли ми не можемо забити в першому тайм, час іде, то суперник стає більше мобілізованим – тому є де деякі проблеми в цьому. Але ми працюємо на тренуваннях над третьою зоною, дуже багато зараз працюємо над структурою, над триманням і найголовніше – на терпінням у такий момент.

Тому що коли час іде, потрібно якраз це терпіння, потрібно іноді з одного флангу на інший більше часу, потрібно розвертати гру. Ми десь у якихось моментах не маємо терпіння, доставляємо м’яч, коли ми до цього не готові, коли немає вривання в простір – і від цього самі залежні.

Я думаю, що нам сам футбол відкриває можливості, над чим працювати – ми над цим зараз працюємо. Тому я дуже радий, що ми сьогодні якраз цю серію перервали. Дякую хлопцям за велике бажання, тому що ми тільки так могли цю серію перервати – великим бажанням і хотінням, щоб це була єдина команда.