Людям властиво сподіватися. Вони мріють про краще і не зважають на невтішні обставини. Можливо, це закон нашої природи чи навіть виживання. Адже завжди приємно чути, коли хтось щиро вірить у хороше.

Нашу мрію про спекотний Катар змило валлійським дощем, хоча у жодного фахівця разом із Петраковим язик не повернеться відмовити українським футболістам у бажанні. Але жорсткий формат плей-офф невблаганний.

У середу ввечері ми отримаємо першу відповідь на сподівання, які плекали не один місяць. Не буду їх порівнювати з подіями на фронті. Це принципово різні речі, хоча перемога збірної України над шотландцями здатна надихнути або подарувати стомлену усмішку багатьом героям-захисникам нашої незалежності.

Звісно, насамперед всі українці очікують цих ударів на фронті. Ворог у нас лютий і все ще потужний. Із запасом зброї, який не вичерпався, бо до війни супостат готувався заздалегідь. Отож, попереду в наших захисників ще багато роботи. Проте є в Україні й мирні справи, які зміцнюють її авторитет у світі.

Мета нашої збірної чітко окреслена. У ній виступають суцільні професіонали, які здатні фокусуватися на головному. Хоча тривожні думи про війну нікуди не поділися, усім українцям потрібні гарні новини не лише з фронту. Доведено підсумками конкурсу Євробачення, які вража Росія сприйняла важко.

Ворог не вгамовується. Триває битва за наш Донбас та рідну Таврію, куди рашисти підтягують техніку і свіже гарматне м'ясо. Тримають в напрузі через ракетні удари Одесу, Дніпро, інші українські міста. Ми переживаємо за наших захисників і шукаємо найменший привід для позитиву.

Останній тиждень квітня на тлі благодійних матчів видався насиченим. Були у ньому і свої акценти.

Серед розмаїття думок, представлених у мережі щодо ЧС-2022, в мене виникла і своя. Як ставитися до перепустки на цей турнір? Або така. Чи може бути безмежною ейфорія українців від перемог над збірними Шотландії і Вельсу?

Нещадна війна з лютим ворогом триває. Проте постійно мариться такий жаданий крик в океані: «Бачу берег!» Адже ніхто з нас не бажає, щоб жахіття, яке розв’язали рашисти на нашій землі, затягнулося на роки. Навіть при умові, що носії зла будуть неодмінно покарані.

Трагедія мого народу, яка відкрилася вже по визволенню Київщини, остаточно зриває маски з короткозорих конформістів усього світу. Злочинці, що намагаються перекинути відповідальність зі своєї безнадійної голови на здорову, тут за дужками. Їх час ще настане.

Війна безжальна. Вона різко змінює людей або залишає їх без вчинків. Хтось жертвує собою, хтось рятує близьких, а інші звично шукають вади в інших, нічого не продукуючи навзаєм.

Неабияке піднесення і щирий патріотизм мого народу – нині головна рушійна сила. Кожен на своєму місці доводить, що нема у серці іншого почуття, ніж любов до України. Виключення трапляються, але їх жалюгідна меншість. Така ж пропорція і серед футбольного люду.

Двадцять днів підступний ворог на всіх фронтах перевіряє нашу міць, а ми не втомлюємося вірити і наближати перемогу. І це не пафос, це переконання, яким просякнуті всі свідомі українці, які воюють чи переживають поряд. І ті, що нині далеко, проте ми відчуваємо їх віру. Як і підтримку всього розумного світу.

Напередодні нападу армії РФ на Україну футбольна спільнота готувалася до відновлення чемпіонату УПЛ. До змагання, які символізують мир і добрі емоції. Уособленням чого стали загарбники для цивілізованого світу, ясно без розлогих коментарів. Як відомий і курс для їхніх суден у просторі цивілізованого світу, дотепно визначений українцями.

Здається, в країні не залишилося людини, яка не знає про можливе вторгнення. Чи варто нагнітати цю тему, справа не лише вибору. Це компетентність, логіка, інформованість, нарешті. Розглядаючи чергові футбольні відео-проекти, не зміг позбутися двоякого враження.

До возобновления чемпионата Украины остаются считанные дни, и, естественно, эта тема по ходу отчетной недели занимала главенствующее положение. По традиции преимущественно обсуждали фаворитов, которые ведут борьбу за титул.

В продолжение темы конкурентного сосуществования европейской и американской моделей спорта. Как устроены обе пирамиды?

Заочный спор европейской и американской моделей спорта во многом напоминает противостояние социалистической и капиталистической экономических систем.