***********

– Донецк первым построил VIP-стадион в Украине и продемонстрировал, что может его наполнять. Разве это не повод отдать ему два матча сборной Украины? Я не думаю, что в этом есть какая-то ущербность. Это свидетельство того, что Донецк в плане инфраструктуры и опыта больше соответствует уровню ЕВРО-2012, чем другие города. А разве киевский зритель заполняет небольшую динамовскую арену? Можно говорить, что «Динамо» сегодня играет хуже, чем «Шахтер», не оправдывает доверие, но, тем не менее, 17 тысяч зрителей и 51 тысяча зрителей – разница существенная. «Донбасс Арена» – это по совокупности наиболее подготовленный украинский стадион на данный момент. «Донбасс Арена» запущена и является эталоном для трех других украинских арен... По сравнению со стадионами в Австрии и Швейцарии некоторые наши арены больше и вместительнее. Безусловно, уместно, чтобы хозяева играли на самых больших аренах, чтобы местное население могло максимально поддержать свою сборную. Поэтому и были выбраны «Донбасс Арена» и киевский стадион...

Теперь, что касается базы. Недавно мы презентовали 16 баз, которые Украина предлагает для проживания командам участникам ЕВРО. Украина заявила две базы: одну основную, вторую резервную. В Киеве основная база, а в Донецке – резервная. Если вдруг донецкая база не будет задействована, в чем лично я сомневаюсь, то украинская сборная сначала будет жить и готовиться в Киеве, а потом в Донецке. Выбор тренерского штаба сборной основывался на том, что первая игра будет если не определяющей, то очень важной. Вот как начнем, то, видимо, так и пойдем дальше по дистанции...

Из выступления на пресс-конференции, посвященной обнародованию календаря ЕВРО-2012 в Киеве, 05.10.2010

***********

– Сьогодні я відчуваю себе як тренер національної збірної, яка після важкої, виснажливої, переможної гри досягла бажаного для країни результату. На табло ми маємо омріяну четвірку. Це – як вдруге після Кардіффа здобути право на вихід у фінал ЄВРО-2012.

Однак я не хотів би пережити нової серії пенальті, як це було 13 травня у Бухаресті. Адже у моїх колег з УЄФА може скластися хибне враження про те, що створення рукотворних перешкод, а потім героїчне їх подолання є чи не найбільш характерною особливістю національної підготовки до чемпіонату Європи. Я кажу про таке з неприхованою гіркою іронією, бо маю на це моральне право.

Але в моїх словах немає і краплі сарказму, оскільки я прекрасно розумію і свідомий того, що, презентований сьогодні логотип є, по суті, обличчям Турніру. І на ньому не повинно бути хорошої міни за поганої гри. У нас тепер взагалі не повинно бути поганої гри.

Управлінська команда спільно з патріотично налаштованою більшістю громадян країни віднині просто зобов’язані щоденно доводити європейській спільноті, що рішення на Мадейрі – це наслідок дії стійких позитивних тенденцій, а не результат кількох випадкових епізодів, які у часі співпали на нашу користь.

Мене дуже неприємно вразило одне з найперших запитань, яке я почув у кулуарах від журналістів одразу після того, як Виконком УЄФА оприлюднив позитивну для України звістку. Кореспондента цікавило – за яких умов і чи може Мішель Платіні знову поставити під сумнів право чотирьох українських міст гідно прийняти матчі ЄВРО-2012.

Цей хворобливий комплекс неповноцінності треба негайно викорінювати з масової свідомості і не переносити його вірус на здорову частину суспільства. При цьому слід звільнитися від баласту демагогії та популізму, які завдають значної шкоди динамічному процесу підготовки до Турніру. Нас будуть поважати у світі не за гучні гасла – «Любіть Україну!», а за те, як реально ми це робимо.

Що стосується особливої місії президента УЄФА, я хочу поділитися з вами одним дуже цікавим спостереженням соціологів, які вивчають ставлення громадської думки до проекту ЄВРО-2012. Виявляється, віднедавна мешканці столиці пов’язують з іменем Мішель не лише легендарні сторінки світового футболу, але й заступництво архангела Михаїла, чий образ викарбуваний на гербі древнього Києва.

Насправді, майже за два роки випробувань складною дистанцією на шляху до омріяної мети ми здобули неоціненний досвід. Дякуючи мудрим конструкторам моделі, запровадженої з ініціативи президента, Виконкому, адміністрації УЄФА, ми цілеспрямовано й системно, як єдина команда, спільно з високопрофесійними спеціалістами та експертами винаходили й погоджували найсприятливіші варіанти раціональних конструктивних та ефективних рішень.

Після 18 квітня 2007 року я часто апелював до журналістів як до наших союзників. Сьогодні для цього є ще один надзвичайно важливий привід. Шановні друзі, зверніть увагу, що за рішенням Виконкому 11 грудня на українському відрізку дорожньої карти УЄФА нарешті з’явилися чотири повноцінних регіональних центри, котрі протягом найближчих днів передаватимуть один одному естафету презентації логотипу Турніру. Від вас залежить, наскільки потужною виявиться ця хвиля позитивного заряду для мільйонів наших співвітчизників.

Дійсно, міста, приймаючі Турнір, відсьогодні насправді стають унікальними полігонами для апробації новітніх форм організації роботи й управління всіма важелями підготовки до чемпіонату Європи. Саме на їхніх теренах упродовж двох із половиною років будуть сконцентровані інтелектуальні, матеріально-технічні, фінансові ресурси, котрі, помножені на творчу ініціативу місцевих управлінських еліт, подарують фантастичне свято футболу.

«Творимо історію разом!» – так звучить офіційне гасло Турніру. У цьому словосполученні багато оптимізму й упевненості в завтрашньому дні. Я закликаю присутніх внести і свою часточку в наповнення змісту новонародженого логотипу ЄВРО-2012 лише позитивним креативом.

З виступу на прес-конференції, присвяченій презентації логотипа ЄВРО-2012 у Києві, 14.12.2009

***********

– Кілька днів тому Виконавчий комітет УЄФА своїм остаточним рішенням підтвердив, що всі чотири українські міста – Харків, Львів, Донецьк та Київ – здобули офіційний статус приймаючих ЄВРО-2012, – сказав керівник українського футболу. – Крім того визначено, що саме на відбудованому центральному стадіоні столиці України відбудеться фінальний матч Турніру.

Від імені мільйонів уболівальників своєї країни я хочу ще раз подякувати Європейському футбольному союзу в особі його президента пана Мішеля Платіні за те, що ми спільно змогли подолати випробування складної дистанції на шляху до омріяної мети. Відсьогодні ми активно вступаємо у нову фазу наближення головного футбольного свята – ЄВРО-2012 – з новими силами та збагачені неоціненним здобутим досвідом.

Унікальне явище, свідками якого ми є, назавжди буде вписане в новітню історію нашої молодої демократичної держави. А представлення символу та гасла Турніру в серці давнього Києва стане визначною віхою не лише в підготовці до чемпіонату Європи з футболу, але й у широкомасштабній презентації самобутньої культурологічної палітри колиски слов’янської цивілізації.

Я гордий тим, що безпосередньо причетний до створення передумов цієї непересічної події у житті моєї країни. І хочу поділитися цією гордістю з кожним із мільйонів патріотів, хто так само дбає про європейське майбутнє наших дітей та онуків. Подивіться у дзеркало ЄВРО-2012 – і ви побачите в ньому своє усміхнене завтра.

З виступу на урочистій презентації офіційного логотипа ЄВРО-2012 у Києві, 14.12.2009

************

– Два роки тому ми разом із Польщею здобули право на організацію ЄВРО-2012. Але треба постійно доводити, що ми гідні цього заходу: демонструвати відповідний рівень робіт із будівництва стадіонів, спортивних об’єктів, доріг і готелів тощо. Згідно з попередніми домовленостями, матчі відбудуться в чотирьох містах України і в стількох же у Польщі. Будь-яке інше рішення буде для нас провалом. Гадаю, для Польщі також... Якщо ми відійдемо від принципу паритетності, більшість українців сприйме це як зневагу. Люди відчують себе ошуканими. У взаємовідносинах із поляками нам досі не вдалося позбутися історичного тягаря. Тож проблеми, пов’язані зі взаємними образами, повернуться з десятикратною силою.

Етап стагнації минув, коли у травні ми отримали від УЄФА застереження: візьміться до роботи, протягом шести місяців продемонструйте прогрес в усіх сферах підготовки, і тоді ми почнемо вам довіряти. Ми надолужили втрачене, але зараз найбільша загроза – самовдоволення. Коли спочинемо на лаврах і вирішимо, що все йде добре, знову можемо щось упустити. Цього я боюся найбільше.

Від того, як ми організуємо чемпіонат і як його оцінять, залежить майбутнє нашої країни на десятки років. Адже справа не тільки в інфраструктурі, яку ми і так збудуємо. Найважливішою буде відповідь на питання, чи цивілізовані ми люди і чи зможемо знести тягар важливого міжнародного заходу. Я тільки шкодую, що коли в нас з’явилися проблеми, найгучніша критика лунала з Польщі. Адже у вас також не все гарно. Але ми – партнери, одна команда!

З інтерв’ю тижневику Newsweek Polska, листопад 2009

***********

– 13 травня 2009 року під час засідання Виконкому УЄФА в Бухаресті я виконав доручення вищих посадових осіб України і передав пану Мішелю Платіні спеціальне послання за підписами Президента, Прем'єр-міністра та Голови Верховної Ради. Таким чином мої колеги по Виконкому були ще раз поінформовані про послідовну позицію політичного керівництва держави, яке визначило проект ЄВРО-2012 – загальнонаціональним пріоритетом для всіх гілок влади і гарантувало йому максимальну адміністративну підтримку на будь-якому рівні вирішення проблемних питань Турніру.

Це авторитетне звернення трьох відповідальних політиків було сприйнято належно і з розумінням. Воно без сумніву додало упевненості керівництву УЄФА відносно того, що всі гарантії України у рамках підготовки до Турніру будуть виконані вчасно та на відповідному рівні якості.

На досягнення саме цього результату позитивно спрацював у черговий раз і мій особистий авторитет як члена Виконкому УЄФА. Внаслідок тривалої кулуарної роботи мені таки вдалося вирішити ключове питання подальшої перспективи підготовки до Турніру. Це – дотримання принципу паритетності у розподілі приймаючих міст між Україною та Польщею.

Я не буду акцентувати увагу на тому, чого вартувало таке рішення Виконкому УЄФА. Зрештою, ніхто не збирається виставляти рахунків суспільству за конкретний вияв патріотизму до своєї держави. Але громадськість повинна знати правду, яка полягає у тому, що 13 травня у Бухаресті Суркіс скористався останнім кредитом довіри своїх колег. Тобто, вже 30 листопада моя особиста репутація разом із репутацією моєї країни пройде тестування на надійність та відповідальність у партнерських стосунках.

Якщо центральна влада та керівництво названих Виконкомом українських міст не виконають рекомендований УЄФА мінімум вимог, високе журі вже не зважатиме на жодні обіцянки та запевнення, окрім голосу своєї інтуїції. І тоді загальна картина нового формату підготовки до ЄВРО-2012 виглядатиме не як 4 + 4, а в кращому випадку, як 4 + 2, або навіть 6 + 2. Звісно, не на нашу користь. Шкода, але така перспектива є цілком реальною, оскільки станом на сьогоднішній день дуже важко помітити відчутні зрушення на стратегічних напрямках нашої роботи над помилками.

Протягом двох тижнів, що минули з часу прийняття резонансного документа, його зміст було широко обговорено у ЗМІ. Причини і наслідки появи такого жорсткого і принципового висновку миттєво обросли неймовірними чутками. На превеликий жаль, ініціаторами розповсюдження цих відверто образливих для УЄФА пліток стало керівництво Дніпропетровська та Одеси, яке у своїх публічних оціночних судженнях, переступило, на мій погляд, через усі допустимі межі такту. Їхня бурхлива інформаційна самодіяльність не лише дивує УЄФА неадекватною реакцією, але й формує у членів Виконкому негативне, упереджене сприйняття перспектив і решти українських міст, які, на відміну від двох названих, все ж таки залишились за певних умов у списку приймаючих.

Оскільки йдеться про зазіхання з боку регіональних керівників на імідж та авторитет всієї країни, я прошу вище керівництво держави особисто втрутитися в це питання і адміністративними важелями припинити нагнітання істерії навколо загальнонаціонального проекту. До речі, своєю брутальною поведінкою у засобах масової інформації керівники Дніпропетровська і Одеси остаточно зруйнували навіть ті хиткі місточки, які давали хоч якусь надію на можливі варіанти залучення цих територій до проведення ЄВРО-2012.

Поклавши руку на серце, ми повинні визнати, що подібні приклади безвідповідальних вчинків є, насамперед, яскравим свідченням кризового стану виконавської дисципліни на усіх рівнях чиновницької вертикалі управління процесом підготовки до Турніру.

Згадаємо хоча б невиконання Ваших неодноразових доручень, шановний Вікторе Андрійовичу, щодо передачі у власність територіальної громади м. Одеси стадіону СКА.

Або, наприклад, кричущу халатність по відношенню до Ваших конкретних вимог стосовно опрацювання питань законності передачі суб'єктам господарювання земельних ділянок, прилеглих до Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

Не менше вражає і цинічне ігнорування президентського указу та низки спеціальних доручень Координаційного комітету щодо врегулювання питань стосовно правового статусу міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ».

За межею логічного сприйняття знаходиться і ситуація з тривалим невиконанням фінансових зобов’язань щодо оплати вартості проектної документації будівництва львівського стадіону.

Перелік цих ганебних фактів, на жаль, далеко не вичерпний. І відповідні державні контрольні органи могли б відтворити більш детально усю абсурдність ситуації, що склалася. Але цього не робиться, як і не вживаються відповідні заходи щодо винних. Такий стан справ підштовхує громадську думку до висновків про недієздатність влади в цілому. Аналітичні матеріали такого змісту регулярно з’являються у вітчизняних ЗМІ. А потім через моніторинг потрапляють на стіл Мішелю Платіні… В результаті – знову завдається нищівний удар по репутації України як партнера УЄФА у проекті ЄВРО-2012. І знову виникає черговий інформаційний привід для польських та інших зарубіжних журналістів, які і без того сумніваються у ефективності союзу між Києвом та Варшавою.

З досвіду кулуарного спілкування зі своїми колегами по Виконкому можу відверто сказати, що їх лякають не стільки обсяги досі невиконаних робіт, скільки реальна відсутність грамотного, адаптованого до європейських стандартів менеджменту на усіх ділянках реалізації зобов’язань та гарантій України перед УЄФА. Не вирішивши цієї стратегічної проблеми, ми і надалі постійно спотикатимемось на кожному кроці розв’язання актуальних тактичних завдань нинішнього контрольного півріччя, яке завершується, повторюю, 30 листопада.

З виступу на засіданні Координаційної ради ЄВРО-2012, 02.06.2009

***********

– Для мене – велике полегшення, що не я вирішував, які міста кращі, які гірші. Бо це як палець собі на руці взяти й відтяти. Всі міста для мене рідні й близькі, це наші українські міста. Я хотів би, щоб ЄВРО-2012 приймали шість міст, але це неможливо... Життя не припиняється, і я впевнений, що ті люди, котрі зараз займаються цими містами, будуть і надалі працювати спільно з центральною владою, з громадами. Дніпропетровськ, що розташований якраз між Харковом і Донецьком, я впевнений, протягне руку допомоги сусідам, зокрема, в готельній сфері. Я впевнений, що в Дніпропетровську буде й аеропорт, більше того, не маю сумнівів, що пан Коломойський спроможний був побудувати аеропорт, якби йому дали таку можливість. Причому він ні в кого нічого не просив, окрім одного – вирішення питання приватизації комплексу! Але питання затягнули, що й призвело до сьогоднішнього рішення. І це рішення ми маємо поважати...

Одеса, мабуть, була б сьогодні фаворитом, якби почала будівництво аеропорту. До того ж там немає п’ятизіркових готелів – це теж вплинуло на рішення Виконкому. Єдиний в Україні автобан і Чорне море, на жаль, не стали для УЄФА вирішальними аргументами. Скажу відверто, що мені дуже шкода, оскільки Одеса – це моя мала батьківщина, всі мої предки – батьки, діди – з Одеси, я сам там народився і дуже хотів би, щоб Одеса стала приймаючим містом...

Але я так зрозумів, що руки не опустяться ні у пана Гурвіца, ні у пана Куліченка, ні в міських громад Одеси та Дніпропетровська, а ми будемо їм у всьому допомагати. Я впевнений, що й керівництво держави допомагатиме цим містам...

З інтерв’ю УКРІНФОРМу, 15.05.2009

***********

– Решение исполкома УЕФА вполне объяснимо: нам дали еще полгода, проявив при этом прозрачность в принятии решения, а самое главное, терпение. Нас нынче терпят, хотя мы непредсказуемы – там, где давно должны были показать стопроцентную готовность, этой готовности нет и в помине. Скажем, аэропорт не построишь и за два года – особенно если не существует проекта. То же касается и отелей, которые строят недостаточно быстрыми темпами. Все это и принимал во внимание Исполком, понимающий, что инфраструктура в Польше практически готова, страна располагает серьезными финансовыми гарантиями и европейскими грантами, тогда как на нас последствия кризиса давят непосильным грузом. В течение оставшихся до 30 ноября шести с половиной месяцев УЕФА хочет убедиться, что не ошибся с выбором, и это касается не только украинских, но и польских городов. От Украины и Польши ждут к концу осени подтверждения готовности не только на бумаге, но и в виде реальных объектов, которые строятся, модернизируются и реконструируются. И я с оптимизмом смотрю на перспективы Львова, Донецка и Харькова, которые приняты на данном этапе условно.

Что касается отсеянных украинских городов, то там не то что не начато строительство аэропортов – даже не брались за проекты. В том же Днепропетровске не проведена приватизация аэропорта. Полтора года я старался ускорить этот процесс, однако Совет национальной безопасности и обороны так и не отменил свой запрет на приватизацию единого имущественного комплекса «Днепр-Авиа». В Одессе же не дали твердых гарантий строительства в установленные сроки нового стадиона...

Из интервью газете «Спорт-Экспресс в Украине», 14.05.2009

***********

– Ухвалені Виконкомом рішення є справедливими, оскільки УЄФА дотримав принципу паритетності, на якому наполягали обидві сторони. Названо по чотири міста в Україні та Польщі, яким за певних умов надається можливість провести Турнір на своїх територіях. Інша справа, чи скористаються території цими можливостями, і чи не втратять свій останній шанс через власну неспроможність до організації таких заходів. У цьому зв’язку будь-які претензії і образи на адресу УЄФА є безглуздими і некоректними. Адже всяке терпіння має свої межі. Я вважаю, що через два роки після перемоги у Кардіффі власник Турніру абсолютно справедливо оголосив приймаючій стороні дуже жорсткі і конкретні умови подальшої співпраці у проекті ЄВРО-2012.

Питання поставлено руба – або ми у відведені строки ретельно і результативно працюємо над помилками, або УЄФА змінює формат проведення ЄВРО не на нашу користь. Все. Крапка!

Спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих. Зверніть увагу, саме – рук, а не язиків. Я акцентую на цьому увагу, бо прочитав перші реакції на рішення, прийняті у Бухаресті. Хочу нагадати деяким емоційним ньюсмейкерам, що відразу після здобуття права на проведення Турніру було обумовлено формат: по чотири основних і по два запасних міста, що готуються в обох країнах до прийому матчів чемпіонату Європи.

Тобто всім було зрозуміло, що на чотири прохідних місця претендують шість кандидатів. Тому абсолютно нелогічними є публічні істерики та розігрування трагедій у зв’язку із тим, що ця умова застосована УЄФА на практиці, і від України та Польщі остаточно вибули зі списку приймаючих по два населених пункти. Вважаю, що будь-які спекуляції на цю тему принижують честь і гідність не лише тих представників регіонів, хто влаштовує подібні спектаклі, але й завдають шкоди репутації всієї країни.

Рішення Виконкому УЄФА є максимально конкретними і прагматичними. Вони дуже чітко орієнтують приймаючу Турнір сторону в межах часових та сітьових графіків зобов’язань, які мають бути виконані усіма без винятку уповноваженими територіями. У цьому форматі ділових взаємостосунків місця для демагогії немає. Тому я прошу кожного з вас, а через вас – усіх причетних до підготовки Турніру, так само переосмислити свою громадянську і професійну позицію по відношенню до проекту ЄВРО-2012. Насправді у нас ще є час, аби кардинально змінити ситуацію на краще. Давайте зробимо 30 листопада ще одним днем національного свята, а не трауру у зв’язку з похоронами чергової надії на світле майбутнє.

З виступу на прес-конференції після оголошення Виконкомом УЄФА приймаючих міст ЄВРО-2012, 14.05.2009

***********

– Ще на початку підготовки до участі в тендері на право проведення ЄВРО-2012 Україна та Польща керувалися принципом: дві країни – одна заявка – одна команда. Таку ідеологію паритетних взаємин у рамках європейського турніру остаточно закріпив вибір Виконавчого комітету УЄФА 18 квітня 2007 року.

Віддаючи свої голоси за просування стандартів європейського футболу на Схід, вельмишановне журі, вочевидь, і не підозрювало, то тим самим воно відкриває якісно нову сторінку в багатотомній історії двох сусідніх народів. А унікальна цінність цієї гуманітарної місії полягає в тому, що за інших обставин, в іншому проекті, важко було б уявити Україну та Польщу в форматі рівноправних та паритетних узгоджених дій. Однак це стало можливим в контексті ЄВРО-2012. Причому трапилось наперекір скептикам, але завдяки послідовному та цілеспрямованому підходу УЄФА до реалізації амбіційних завдань Турніру. Саме так в наших країнах розцінили створення в структурі УЄФА спеціальної Наглядової ради ЄВРО-2012, що вже півтора року наполегливо та скрупульозно крок за кроком прописує логіку руху єдиної українсько-польської команди до мети.

Незворотність подій та додаткову впевненість у своїх силах ми особливо відчули, коли УЄФА продемонстрував безпрецедентний патронат над приймаючою стороною. Фактично за рік до проведення фінальної частини ЄВРО-2008 в Австрії та Швейцарії було організовано тісне співробітництво з українськими та польськими спеціалістами в різних сферах підготовки до престижного футбольного Турніру. Крім того, була запущена комплексна система моніторингу, яка дисциплінує весь управлінський механізм в містах-претендентах.

Як наслідок, ми регулярно отримуємо безцінну допомогу знаннями, досвідом, порадами та апробованими рішеннями, що успішно адаптуються до місцевих реалій. Запропонована Вами, шановний пане Президент, Виконкомом УЄФА оригінальна стратегія підготовки до ЄВРО-2012 без перебільшення є взірцем мудрого та прагматичного підходу до пошуку найбільш оптимальної та результативної моделі управління процесом. Така формула ділових стосунків зобов’язує уряд України та міста, що готуються до ЄВРО-2012, ще більш відповідально слідкувати за своєчасним виконанням всіх гарантій та зобов’язань перед УЄФА.

В умовах економічної кризи Уряд вживе додаткових заходів для того, аби забезпечити своєчасну реалізацію основних інфраструктурних проектів. Суть нашого плану полягає в тому, щоб сконцентрувати всі ресурси – управлінські та фінансові – на ключових інфраструктурних проектах в чотирьох містах, визначених УЄФА.

У цьому зв’язку дозвольте виконати доручення керівництва країни та передати вельмишановному Виконкому УЄФА спеціальне звернення за підписами Президента, Прем’єр-міністра та спікера Парламенту України. Найвищі посадові особи держави вважали за необхідне ще раз запевнити моїх колег у тому, що проект ЄВРО-2012 є загальнонаціональним пріоритетом для всіх гілок влади. А це гарантує йому максимальну адміністративну підтримку на будь-якому рівні вирішення проблемних питань Турніру.

До речі, важливим фактором фінансової стабільності, необхідної для реалізації багатьох завдань у рамках підготовки до чемпіонату, є також останнє рішення МВФ про виділення Україні другого траншу кредиту по програмі співробітництва stand by у розмірі $2,8 млрд. Цей жест доброї волі з боку авторитетної фінансової інституції можна вважати визнанням реального оздоровлення вітчизняної економіки, а також адекватності кроків української влади на шляху до подолання економічної кризи.

У свою чергу потужна банківська підтримка дозволить Україні не лише виконати урядові гарантії по ключових об'єктах інфраструктури Турніру. Вона стане добрим сигналом і для інших зовнішніх інвесторів, готових вкладати свої кошти в новобудови ЄВРО-2012.Одночасно в Україні відбулася стабілізація й у політичній сфері, що гарантує прогнозованість країни на найближчу перспективу.

Окремо хочу відзначити, що незалежно від того, хто саме переможе на майбутніх президентських виборах, наступництво у дотриманні зобов'язань України перед УЄФА, пов'язаних з підготовкою й проведенням турніру, буде обов’язково збережено. Адже всі політичні сили й претенденти на президентську посаду, а найголовніше – народ України, щиро бажають, щоб чемпіонат 2012 року відбувся в Україні у повному обсязі. Проект ЄВРО-2012 – поза політичними ризиками.

Якщо ж розглядати українсько-польський тандем крізь призму загальноєвропейських об'єднавчих тенденцій, не можна не помітити очевидного прогресу футбольної дипломатії в прискоренні реалізації інтеграційних планів двох країн на гуманітарному рівні. Основоположні принципи УЄФА – солідарність, справедливість та рівні можливості – в контексті проекту ЄВРО-2012 позбавлені нашарувань політичної кон'юнктури, а тому сприймаються більшістю населення двох країн як непорушні правила чесної партнерської поведінки.

У той же час політичні еліти України та Польщі однозначно розцінюють ЄВРО-2012 як потужний геополітичний проект, спільними авторами якого виступають УЄФА та дві приймаючі країни – новий член Європейського Союзу та, я сподіваюся, майбутній. Лідери громадської думки в наших дружніх державах солідаризуються з тією точкою зору, що УЄФА запропонував найефективніший та найперспективніший спосіб розширення зони європейського благополуччя й стабільності на Схід.

Треба відзначити ще один позитивний результат скоординованих дій двох наших країн у проекті ЄВРО-2012. За багаторічну історію непростих донедавна взаємин між Києвом і Варшавою нам вдалося сформувати – можливо, вперше, але саме навколо футбольного чемпіонату – єдиний багатонаціональний пул активної суспільної думки, мобілізований загальними завданнями за принципами взаємодопомоги й тісного партнерського співробітництва. Таким чином, своїм відповідальним рішенням УЄФА досяг універсального балансу інтересів 85 мільйонів громадян, потенційних учасників футбольного свята, які ратують за паритетність і респект у спільному просуванні до єдиної мети.

Тому, шановні члени Виконкому, виносячи справедливий вердикт щодо стану готовності сусідніх територій, прошу вас урахувати вищезгаданий фактор. Адже він є надійним морально-психологічним фундаментом бездоганної репутації УЄФА в очах широкої громадськості України та Польщі. Звідси й солідарне схвалення задекларованої раніше моделі організації турніру – порівну: 4+4. Звідси й довіра до УЄФА як єдиного повноважного гаранта дотримання принципу рівної кількості приймаючих міст ЄВРО-2012.

Залежно від того, наскільки мудрим і зваженим буде резюме Виконкому УЄФА в цьому делікатному питанні, можна з великою ймовірністю прогнозувати суспільно-політичний і соціально-економічний резонанс від такого рішення на загальнонаціональному рівні обох країн. Стосовно настроїв більшості громадян моєї держави, можу впевнено сказати, що непаритетний підхід у визначенні приймаючих міст стане для них справжньою трагедією. Мільйони людей за три роки до Турніру можуть втратити будь-яку мотивацію, поринути в атмосферу масової байдужності та соціальної апатії.

З огляду на ментальні, історичні й численні інші особливі риси українців та поляків, в інтересах успішної реалізації проекту ЄВРО-2012 було б надзвичайно важливо дотримати між країнами принципу рівності у визначенні кількості приймаючих міст. І в цьому зв'язку я щиро вдячний президенту Польського футбольного союзу Гжегожу Лято за його підтримку такого підходу. Люди, які звикли мислити стратегічно, мабуть, розуміють, що порушення рівноваги в цій сфері взаємин спричинить неконтрольований вир подій, які викличуть украй негативні наслідки для іміджу й репутації Турніру в цілому. Відчуваючи особливу відповідальність за долю ЄВРО-2012, ми хочемо створити найбільш сприятливі умови для підготовки й проведення чемпіонату на території наших країн. Принцип паритетності – це ключова умова виконання всіх зобов'язань і гарантій перед УЄФА. Це – шлях до нашого загального успіху.

Виступ на засіданні Виконкому УЄФА в Бухаресті, 13.05.2009