…екзаменував аматорський клуб «Берегвідейк» Берегово.

Самовпевнені охтирці були начисто переграні лідером обласного чемпіонату. Понад 5 тисяч уболівальників після фінального свистка ще довго скандували: «Берегово, гойра!!!» Усі були по-справжньому щасливі. Таким же виглядав і голова федерації футболу Закарпаття Михайло Ланьо. Радісна посмішка не сходила з його обличчя. Михайло Іванович із задоволенням поділився думками про наш футбол.

– Михайле Івановичу, вітаю Вас із великою перемогою закарпатського футболу. Сьогодні обидві команди подолали черговий кубковий бар’єр, а закарпатський футбол здолав ще одну сходинку у футбольній ієрархії.
– Дякую за вітання. Я справді почуваю себе щасливим. Хіба можна не радіти таким перемогам! Подивіться, як радіють уболівальники. Стільки позитивних емоцій, стільки теплоти, який чудовий настрій у всіх.

– Велика кількість глядачів прийшла підтримати «Берегвідейк». На фоні порожніх трибун Ужгорода – у Берегові справжнісінький бум.
– Так, гравці «Берегвідейка» створили гучну сенсацію. Але «Нафтовик-Укрнафта» – це не «Шахтар» і не «Динамо». Уболівальники сьогодні не прийшли подивитися на іменитих гравців гостей, а прийшли підтримати свій клуб. У перемозі «Берегвідейка» є маленький внесок і вболівальників. Берегівчани демонструють хороший футбол, який подобається глядачам, тож глядачі віддячили футболістам за самовідданість, за красиву гру, за феєричну перемогу.

– Сьогодні на стадіоні Берегова понад 5 тисяч глядачів, а в Ужгороді всього п’ятсот. Із чим пов’язана така різниця?
– У першу чергу, ужгородці винні самі. На жаль, за останні кілька років клуб не працював із уболівальниками і сьогодні великої глядацької підтримки у команди нема. Зараз доведеться докласти багато зусиль, щоб повернути вболівальників на стадіон. Футбол без уболівальників – не футбол, і це ми сьогодні побачили у Берегові.

– Михайле Івановичу. Нещодавно стартувало друге коло обласного чемпіонату. Яку характеристику можна дати чемпіонату області сезону 2011 року? Його плюси і мінуси.
– До позитиву слід віднести створення І ліги. Це дуже важливий момент. Є цілий ряд команд, яким «стає тісно» в чемпіонатах районів, вони переросли цей рівень. Створення I ліги, хай тільки в східній частині краю, – це вже великий крок уперед. Другим позитивним явищем слід вважати розвиток інфраструктури спортивних об’єктів. Стадіони Берегова, Мукачева, Чопа, Тячева, Вишкова, Іршави, Волівця, Середнього, ужгородського «Спартака» відповідають усім вимогам принаймні II ліги. Обласному рівні відповідають стадіони Виноградова, Н.Давидкова, Іванівців, Довгого, В.Бичкова, Ясіня, Буштина, Сваляви, Ракошина, Кольчина, Пістрялова, Хуста, Дідова. Окремо я хочу зупинитися на якості футбольних полів. На газонах стадіонів Ужгорода, Мукачева, Берегова, Сваляви, Середнього можуть проводитися матчі будь-якого рівня. Непогані поля також у Виноградові, Іршаві, Вишкові. Сьогодні в області вже є кілька стадіонів із штучним поливом газону. Так що прогрес очевидний.

Ще одне позитивне явище – проведення змагань обласного чемпіонату та кубка. До плюсів я хочу віднести й поведінку глядачів під час офіційних матчів, і роль міліції та стюардів у забезпеченні порядку під час матчів обласного рівня. Особливо це стосується команд вищої ліги області.

До мінусів скоріше можемо віднести суддівство. Футбольного арбітра за рік-два підготувати нереально. Довгий час в області в цьому напрямку робота не велася. За 4-5 років відбулися значні зрушення на краще, але це ще недостатньо для того, щоб забезпечити всі матчі кваліфікованим суддівством. До кращих наших арбітрів Ярослава Козика та Михайла Митровського підтягнулися ціла плеяда молодих арбітрів, які проводять матчі обласного чемпіонату на високому рівні і сьогодні претендують на обслуговування матчів всеукраїнського рівня.

– Якої Ви думки про рівень тренерських кадрів у області?
– До тренерів високої кваліфікації Михайла Іваниці, Віктора Ряшка, Вадима Дьордя, Павла Іванчова, Віллі Телінгера, Карла Сойка підтягуються Роберт Бабич, Роберт Нодь, Іван Ковач, В’ячеслав Пінковський, Іван Шанта, Ігор Кабиш, Михайло Кондря, Сергій Петенко, Юрій Бойкул, Олександр Дякулич, Євген Качур, Юлій Варга. Але це дуже мало на сьогоднішній день. Ми плануємо створити у ФФЗ робочу групу, до якої залучимо кращих фахівців, яка буде проводити тренерські семінари в області. Особливо тривожна ситуація в районах. Відчувається також нестача і дитячих тренерів. Футбол розвивається, а не кожний тренер працює над своїм вдосконаленням. Така проблема існує, і ми докладемо максимум зусиль, щоб і це питання нашого обласного футболу було вирішено.

– Михайле Івановичу, а яку характеристику Ви дасте розвитку дитячого футболу в області?
– У нас вибудувана непогана вертикаль дитячого футболу в краї. На першому етапі – це змагання на призи «Шкіряний м’яч», які проводяться у трьох вікових групах. У цих змаганнях приймають участь учні майже всіх шкіл області. Потім іде дитячо-юнацька футбольна ліга Закарпаття та України. Із цього року на обласному рівні теж охоплено три вікові категорії. У змаганнях на Україну змагаються чотири вікові групи. У них в області беруть участь вже біля шістдесяти команд. Але тут є ще резерв, бо клуби обласного чемпіонату не виставляють команди на ці престижні змагання. Реально ми можемо мати біля 100 команд. Кращі юні футболісти далі запрошуються до СДЮШОР та ФК «Мукачево», які приймають участь у ДЮФЛ України. Інші поповнюють лави юнацьких команд обласного і районних чемпіонатів. У роботі з дітьми слід відзначити тренерів Ужгорода, Мукачева, Берегова, Виноградівського, Рахівського, Мукачівського, Берегівського, Перечинського районів. Нам не вистачає футбольних спецкласів та нема футбольної академії. Академія дасть можливість більш якісно готувати талановитих юнаків для професійного футболу. Закарпаття має таланти, головне – не «не розгубити їх дорогою» до дорослого футболу.

– Михайле Івановичу, чи можливе сьогодні створення на Закарпатті команди II ліги чемпіонату України і що для цього потрібно?
– Рівень команд Берегова, Мукачева, Поляни, Середнього відповідають вимогам II ліги. Причому за всіма параметрами – інфраструктурою, грою, підбором гравців. Інша справа, що сьогодні вони ще психологічно не готові до такого рівня. Найкраще було б об’єднати зусилля Мукачева, Берегова чи інших населених пунктів, створити наглядову раду чи акціонерне товариство і така команда могла б функціонувати довго. Вона була б застрахована від всяких потрясінь і криз. Для цього вже є достатньо підстав. В області дуже потрібна команда II ліги. Це дало б поштовх для подальшого розвитку футболу в нашому краї.

– Чи може Закарпаття повернути собі колишню славу регіону, який дозволяв проводити підготовчий збір до сезону великій кількості професійних команд?
– Прем’єр-ліга України стартує в лютому, і тому навряд чи команди зможуть готуватися на Закарпатті. Перед чемпіонатом їм потрібні контрольні матчі, награвання складу, а наші поля в цей період не відповідають вимогам рівня Прем’єр-ліги. Інша справа – стандартні поля зі штучним покриттям, як у «Камелоті». Якби ми мали з десяток таких полів (а готелі й харчування відповідають таким вимогам), то половина команд Прем’єр-ліги не витрачала б кошти у Туреччині, Іспанії чи Еміратах, а підіймала б нашу інфраструктуру, не кажучи вже про команди I та II ліги. Постійними гостями були б команди Росії, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, а також угорці та словаки. Найголовніше для підготовки – це спаринги на якісних полях. А літнє міжсезоння? Найкраща підготовка у середньогір’ї. Для чого їхати до Австрії, якщо є Воловецький, Міжгірський, Свалявський, Рахівський райони. Ми до того прийдемо, треба трішки часу.

– У період зборів завжди проводилися турніри за участі команд, які перебували на зборах. Це давало б можливість нашим арбітрам швидше набирати оптимальну форму, а командам обласного рівня – проводити контрольні матчі. Готелі й туристичні бази були б завантажені в міжсезоння. Це була б обопільна вигода.
– Із Вами важко не погодитися. У лютому-березні на підготовчих зборах на Закарпатті колись одночасно готувалося по 30-40 команд. Саме на таких турнірах наші футболісти отримували запрошення до професійних команд. Принаймні 5-6 футболістів підписували контракти з цими клубами.

– А що нового невдовзі зможуть побачити наші глядачі?
– У планах федерації є кілька цікавих задумів. У першу чергу, це кубок чемпіонів Карпат. Про участь своїх чемпіонів у кубку вже підтвердили федерації футболу Львівської та Тернопільської областей. Чекаємо ще підтвердження від Івано-Франківської або Чернівецької області. Проведення турніру планується на кінець жовтня, початок листопада. Ідея такого турніру сподобалася всім. Будемо сподіватися, що спільними зусиллями з колегами з сусідніх областей нам вдасться втілити цей задум у життя. На другому етапі плануємо підключити до турніру чемпіонів прикордонних областей з Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі. У літнє міжсезоння на стадіонах Ужгорода, Мукачева, Берегова (можливо, й інших, які відповідатимуть вимогам) плануємо провести турнір за участі кращих команд Угорщини, Словаччини, України, а також «Говерли» і кращих аматорських команд області – «Берегвідейк», «Мукачево», «Поляна», «Середнє». Вважаю, що такі турніри викличуть велику зацікавленість у глядачів, бо Федерація футболу Закарпаття, в першу чергу, турбується про своїх уболівальників. Будемо сподіватися, що ми зможемо втілити свої задуми в життя.

– Михайле Івановичу, в останній час на Закарпатті було проведено ряд турнірів, які були пов’язані зі знаменними датами футболу області чи визначними діячами футболу краю. Яка роль Федерації футболу Закарпаття у проведенні цих турнірів?
– Справді, у цьому році наш футбол відзначає кілька знаменитих дат. Саме у ці дні виповнюється 110 років відкриття першого стадіону на Закарпатті. Обласна адміністрація та обласна рада знайшли кошти і провели реконструкцію стадіону. На даний час – це сучасний спортивний об’єкт. У заходах, проведених із нагоди 110-ї річниці, брала участь і Федерація футболу області. Прийняла участь Федерація футболу і в святкуванні 40-ї річниці об’єднання команд Ужгорода та Мукачева, створення ФК «Говерла», яка стала срібним призером чемпіонату СРСР серед команд II ліги. Дуже багато заходів проводять міські та районні федерації футболу. На ще одній знаменній даті я хочу зупинитися окремо, тому що Федерація футболу Закарпаття багато в чому зобов’язана цій людині, адже її вклад у розвиток футболу краю безцінний. Саме 16 вересня 100 років святкував би великий діяч спорту, гравець СК «Русь», перший голова облспорткомітету, автор безцінної книги «Закарпаття у спортивному вимірі» Василь Васильович Федак. Один із турнірів буде присвячено цій відомій особистості.

– Закарпаття і Євро-2012.
– На державному рівні Закарпаття у питаннях Євро-2012 згадується тільки у контексті реорганізації кордону, митниць, автошляху Чоп – Київ. Але я вважаю, що на Закарпатті буде проведено багато заходів до найбільшого футбольного форуму Європи. Федерація футболу готує ряд пропозицій, які будуть втілені у життя. Закарпаття внесе свою частку у всеукраїнське свято.

– Чи задовільняє протреби любителів спорту преса та телебачення у висвітленні футбольної тематики?
– Сьогодні спортивні заходи в області висвітлюються в повному обсязі. Телепрограма «Час футболу» стала найпопулярнішою на телебаченні, а газета «Спорт тайм» відповідає всім вимогам у висвітленні футбольної тематики. Збільшили кількість матеріалів про футбол газети «Закарпатська правда», РІО, «Новини Закарпаття», «Карпаті ігаз со» та інші. Це свідчить, у першу чергу, про популярність футболу на Закарпатті.

– Михайле Івановичу, Ви підняли на високий рівень усі турніри, які проводяться під егідою ФФЗ – чемпіонат області, кубок області, зимова першість, Лігу чемпіонів Закарпаття. На надзвичайно високому рівні проходить підведення підсумків футбольного року. Уболівальники щиро вдячні Вам за таку велику роботу. А я дякую за розмову і ще раз вітаю із великою перемогою закарпатського футболу.